Рішення

від 11.02.2025 по справі 754/16651/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1640/25

Справа №754/16651/24

РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Державного підприємства «Національна кінематика України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем ДП «Національна кінематика України» до суду подано позов через «Електронний суд» у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 договірних зобов`язань за договором зберігання № 229 від 06.03.2019. Проте Поклажодавцем, ОСОБА_1 , не було виконане зобов`язання з внесення плати за відшкодування вартості спожитої електроенергії, утримання електричних мереж за період з квітня 2019 року по лютий 2020 року, а також з внесення плати за послуги по зберіганню майна за період з січня 2020 по квітень 2020 року. Таким чином, станом на день звернення з цією вимогою заборгованість ОСОБА_1 перед Державним підприємством «Національна кінематека України» за зберігання майна, а також компенсацією вартості спожитої електроенергії за Договором зберігання № 229 від 06.03.2019 року становить 9792,10 грн. (дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дві гривні, 10 копійок).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2024 року справу передано головуючому по справі судді Панченко О.М.

Ухвалою суду від 28.11.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

10.12.2024 через «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Халупко С.В. надійшов відзив на позовну заяву у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з наступним. Зазначає, що ОСОБА_1 не підписував ані договір відповідального зберігання №229 від 06.03.2019 року, ані акт приймання-передачі майна на зберігання відповідно до договору відповідального зберігання №229 від 06.03.2019 року. Оригінали зазначених документів у ОСОБА_1 відсутні. Відповідач не давав дозволу на використання його персональних даних в зазначеному вище договорі. Також, Позивач посилається на рахунки, що були виставлені Відповідачеві, але Відповідач рахунки не отримував, жодної оплати за договором не робив, що разом з іншим спростовує твердження Позивача про наявність правовідносин між Позивачем та Відповідачем. Таким чином, Відповідач заперечує позов повністю.

23.12.2024 через «Електронний суд» від представника позивача - Шалденко Є.М. надійшла відповідь на відзив у якій зазначає наступне. За даними бухгалтерського обліку Державного підприємства «Національна кінематека України» обліковується заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 9 792.10 (дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дві) гривні 10 копійок за договором зберігання майна № 229 від 06 березня 2019 року. Зазначений договір укладений між Державним підприємством «Національна кінематека України» в особі керуючого санацією Лахненка Євгенія Миколайовича фізичною особою громадянином України ОСОБА_1 . Оригінал зазначеного договору (примірник Позивача) зберігається у Позивача, а його копія долучена до позовної заяви. Разом з договором, у Позивача наявні первинні документи, з підписом у графі поклажодавець/замовник: - акт приймання-передачі майна на зберігання від 11.03.2019 року до цього Договору; - акт надання послуг за Договором № 229 від 06.03.2019 року № 458 від 30.04.2019 року; - акт надання послуг за Договором № 229 від 06.03.2019 року № 622 від 31.05.2019 року; - акт надання послуг за Договором № 229 від 06.03.2019 року № 772 від 30.06.2019 року; - акт надання послуг за Договором № 229 від 06.03.2019 року № 918 від 31.07.2019 року; - акт надання послуг за Договором № 229 від 06.03.2019 року № 1150 від 31.08.2019 року. Також зазначає, що відповідно до Звіту АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» про дебетові і кредитові операції по рахунку НОМЕР_1 «НАЦІОНАЛЬНА КІНЕМАТЕКА УКРАЇНИ ДП», 06.03.2019 року було проведено платіж з призначенням «За зберігання майна згідно договору 229 від 06.03.2019, ОСОБА_1 ». Та в подальшому на рахунок Позивача надходили кошти за послуги зберігання протягом 12 календарних місяців (копія розрахунку додається). Стосовно розміру заборгованості, зазначає, що вимога про погашення заборгованості і раніше, зокрема вимога № 3 від 26.04.2021 року вих. № 01-07/57, надсилалася на адресу Відповідача. Враховуючи усе вищевикладене, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Сторони, в передбачений ч. 7 ст. 279 ЦПК України строк, не звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Строк, визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України, для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків сплив.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 березня 2019 року між Державним підприємством «Національна кінематека України» та ОСОБА_1 укладено Договір зберігання № 229.

Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає за плату на зберігання особисте майно останнього на території Зберігача з адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27 у вільних приміщеннях та зобов`язується повернути його Поклажодавцю в обумовлений договором строк у цілості і схоронності.

Відповідно до п. 2.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання протягом строку цього Договору МАЙНО, що визначене у акті приймання передачі майна, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.3.,2.4 Договору, з моменту підписання Акта приймання-передачі майно вважається переданим на зберігання. З моменту підписання Акта приймання-передачі майно вважається переданим на зберігання. Перелік МАЙНА, яке передається на зберігання згідно з цим Договором, його стан, кількість, вартість та комплексність визначаються Сторонами у актах прийманняпередачі.

11 березня 2019 року між Зберігачем і Поклажодавцем було підписано Акт приймання-передачі майна на зберігання відповідно до Договору зберігання № 229 від 06 березня 2019 року.відповідно до якого комісія у складі Поклажодавця та представників Зберігача встановила, що майно передане на зберігання.

Відповідно до п. 4.1.3. Договору, обов`язком Поклажодавця є своєчасно та в повному обсязі вносити плату за зберігання майна.

Відповідно до п. 6.6. Договору, щомісячно, на умовах передоплати, не пізніше 10 числа поточного місяця на підставі рахунку, отриманого в бухгалтерії Зберігача, а в разі відсутності рахунку - самостійно, Поклажодавець перераховує Зберігачу плату по зберіганню майна, включаючи ПДВ, у національній валюті: За послуги по зберіганню майна Поклажодавець сплачує Зберігачеві щомісячно: -з 11.03.2019 р. - 1400,00 грн., ПДВ 20% - 280,00 грн, всього - 1680,00 грн.

Інші витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати) та вартість спожитої електроенергії відшкодовується понад плату, яка належить Зберігачеві за цим договором.

26 квітня 2019 року ДП «Національна кінематека України» виставило ОСОБА_1 рахунок на оплату № 760 за Договором № 229 від 06.03.2019 року, на суму 133,17 грн. з ПДВ.

28 травня 2019 року ДП «Національна кінематека України» виставило ОСОБА_1 рахунок на оплату № 973 за Договором № 229 від 06.03.2019 року, на суму 41,40 грн. з ПДВ.

27 червня 2019 року ДП «Національна кінематека України» виставило ОСОБА_1 рахунок на оплату № 1131 за Договором № 229 від 06.03.2019 року, на суму 143,92 грн. з ПДВ.

29 липня 2019 року ДП «Національна кінематека України» виставило ОСОБА_1 рахунок на оплату № 1293 за Договором № 229 від 29.07.2019 року, на суму 3,60 грн. з ПДВ.

30 серпня 2019 року ДП «Національна кінематека України» виставило ОСОБА_1 рахунок на оплату № 1566 за Договором № 229 від 06.03.2019 року, на суму 27,86 грн. з ПДВ.

27 листопада 2019 року ДП «Національна кінематека України» виставило ОСОБА_1 рахунок на оплату № 2063 за Договором № 229 від 06.03.2019 року, на суму 399,55 грн. з ПДВ.

28 грудня 2019 року ДП «Національна кінематека України» виставило ОСОБА_1 рахунок на оплату № 2196 за Договором № 229 від 06.03.2019 року, на суму 528,40 грн. з ПДВ.

В зазначені рахунки входили суми відшкодування вартості спожитої електроенергії та на утримання електричних мереж відповідно до абз. 4 п. 6.6. Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2019 року.

Після 31 грудня 2019 року поклажодавець ОСОБА_1 не забрав передане на зберігання майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 946 Цивільного кодексу України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

28 січня 2020 року ДП «Національна кінематека України» виставило ОСОБА_1 рахунок на оплату № 83 за Договором № 229 від 06.03.2019 року, на суму 277,92 грн. з ПДВ.

28 лютого 2020 року ДП «Національна кінематека України» виставило ОСОБА_1 рахунок на оплату № 219 за Договором № 229 від 06.03.2019 року, на суму 956,28 грн. з ПДВ. В зазначені рахунки також входили суми відшкодування вартості спожитої електроенергії відповідно до абз. 4 п. 6.6. Договору.

03 січня 2020 року ДП «Національна кінематека України» виставило ОСОБА_1 рахунок на оплату № 30 за Договором № 229 від 06.03.2019 року, на суму 1680,00 грн. з ПДВ. В зазначений рахунок входила сума за послуги по зберіганню майна за січень 2020 року в розмірі 1400,00 грн., ПДВ 20% - 280,00 грн, всього - 1680,00 грн.

03 лютого 2020 року ДП «Національна кінематека України» виставило ОСОБА_1 рахунок на оплату № 158 за Договором № 229 від 06.03.2019 року, на суму 1680,00 грн. з ПДВ. В зазначений рахунок входила сума за послуги по зберіганню майна за лютий 2020 року в розмірі 1400,00 грн., ПДВ 20% - 280,00 грн, всього - 1680,00 грн.

03 березня 2020 року ДП «Національна кінематека України» виставило ОСОБА_1 рахунок на оплату № 294 за Договором № 229 від 06.03.2019 року, на суму 1680,00 грн. з ПДВ. В зазначений рахунок входила сума за послуги по зберіганню майна за березень 2020 року в розмірі 1400,00 грн., ПДВ 20% - 280,00 грн, всього - 1680,00 грн.

01 квітня 2020 року ДП «Національна кінематека України» виставило ОСОБА_1 рахунок на оплату № 443 за Договором № 229 від 06.03.2019 року, на суму 2240,00 грн. з ПДВ. В зазначений рахунок входила сума за послуги по зберіганню майна за квітень 2020 року в розмірі 1866,67 грн., ПДВ 20% - 373,33 грн, всього - 2240,00 грн.

За наведеними вище рахунками Зберігачем, ДП «Національна кінематека України», було складено акти надання послуг. Однак Поклажодавець, ОСОБА_1 , відмовився підписувати відповідні акти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. ст. 549 - 552 ЦК України, 1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. 2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. 3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. 1. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. 2. Проценти на неустойку не нараховуються. 3. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу). 1. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. 2. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. 3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. 1. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. 2. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно ст. 625 ЦК України, 1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. 2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 936, 937, 938, 946, 947 ЦК України, 1. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. 2. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. 3. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування. 1. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. 2. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. 3. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання. 1. Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. 2. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. 3. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк. 1. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. 2. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. 3. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. 4. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі. 1. Витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. 2. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. 3. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте Поклажодавцем, ОСОБА_1 , не було виконане зобов`язання з внесення плати за відшкодування вартості спожитої електроенергії, утримання електричних мереж за період з квітня 2019 року по лютий 2020 року, а також з внесення плати за послуги по зберіганню майна за період з січня 2020 по квітень 2020 року.

За даними бухгалтерського обліку Державного підприємства «Національна кінематека України» обліковується заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 9 792.10 (дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дві) гривні 10 копійок за договором зберігання майна № 229 від 06 березня 2019 року.

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Так, відповідно до Звіту АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» про дебетові і кредитові операції по рахунку НОМЕР_1 «НАЦІОНАЛЬНА КІНЕМАТЕКА УКРАЇНИ ДП», 06.03.2019 року було проведено платіж з призначенням «За зберігання майна згідно договору 229 від 06.03.2019, ОСОБА_1 ». Та в подальшому на рахунок Позивача надходили кошти за послуги зберігання протягом 12 календарних місяців, що вбачається з копії розрахунку, який долучено до матеріалів справи.

Будь-яких конкретних правових доказів про повне або часткове спростування позовних вимог Відповідачем, суду не надано.

Доводи сторони відповідача про не підписання договору, акту приймання-передачі майна, не отримання рахунків, та не внесення ним жодних оплат за Договром, відповідачем не підтверджені конкретними правовими доказами і не звільняють сторону відповідача від належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань. За таких обставин, позов судом задовольняється.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Національна кінематика України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь державного підприємства «Національна кінематика України» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кіото, 27, ЄДРПОУ: 19485307), заборгованість за надані послуги по зберіганню майна за Договором зберігання №229 від 06.03.2019 року в розмірі 9 792,10 грн. та 2422,40 грн. - судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено та підписано 11.02.2025 року.

Суддя: О.М. Панченко