Постанова

від 10.02.2025 по справі 910/1868/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р. м.Київ Справа№ 910/1868/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Сибіги О.М.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національне атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 03.09.2024

у справі № 910/1868/24 (суддя Г.П. Бондаренко - Легких)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРНЕТ ХОЛДИНГ"

до Акціонерного товариства "Національне атомна енергогенеруюча

компанія "ЕНЕРГОАТОМ"

в особі філії "Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі"

Акціонерного товариства "Національне атомна енергогенеруюча

компанія "ЕНЕРГОАТОМ"

про стягнення 66 280, 63 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРНЕТ ХОЛДИНГ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національне атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» Акціонерного товариства «Національне атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення 66 280, 63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №53-129098-23-02718 від 30.03.2023 в частині вчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 1 % річних за період прострочення оплати поставленого товару в загальному розмірі 66 280, 63 грн, з яких 58 011, 51 грн - інфляційних втрат та 8 269, 12 грн - 1% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі №910/1868/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРНЕТ ХОЛДИНГ" до Акціонерного товариства "Національне атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі" Акціонерного товариства "Національне атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 66 280, 63 грн - задоволено, а саме:

- присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Національне атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРНЕТ ХОЛДИНГ" 1% річних у розмірі 8 269 (вісім тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 58 011 (п`ятдесят вісім тисяч одинадцять) грн 51 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стягнення суми за поставлений товар 13.04.2024 на загальну суму 2 170 610, 00 грн було предметом розгляду в справі №910/11504/23, тому оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/11504/23, яким позовні вимоги позивача задоволені, та рішення набрало законної сили, зазначене рішення в даній справі в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для даної справи.

За таких обставин, оскільки 1% річних та інфляційні втрати - є похідними вимогами від основної заборгованості, факт прострочення відповідачем оплати суми основного боргу за поставлений 13.04.2023 товар на загальну суму 2 170 610, 00 грн встановлений у справі №910/11504/23, тому в даній справі не підлягає доказуванню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Національне атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі" Акціонерного товариства "Національне атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ", звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою., в якій просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 03.09.2024 у справі №910/1868/24 в частині стягнення 1% річних, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у стягнення з відповідача 1% річних, зменшивши їх до 0,1%.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано наступного:

Покладення на останнього 1% річних у сумі стягнення, згідно рішення суду першої інстанції, є надмірним, оскільки з відповідача вже присуджено стягнення інфляційних втрат у розмірі 58 011,51 грн, які відповідачем не оскаржуються. Тобто, позивачу за рахунок стягнення інфляційних втрат компенсовані всі наслідки знецінення національної валюти.

Оскільки, інфляційні втрати позивачу компенсовані, вважаємо, що 1% річних які були нараховані позивачем мають бути зменшені до 0,1% річних, з урахуванням інтересів відповідача, оскільки покладення на відповідача зазначеної суми стягнення на наш погляд носить суто каральний характер, що не співвідноситься із наслідками допущеного порушення.

Висновку про право суду з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Крім того, скаржник звертає увагу на наступні обставини.

Дохід відповідача на 99 % складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями.

04.03.2022 місто Енергодар Запорізької області та Запорізька АЕС були захоплені військовими силами рф та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації.

За таких обставин, у період втрати відповідачем значної частини своїх виробничих потужностей, об`єктивно унеможливлені своєчасні та у повному обсязі розрахунки відповідача перед позивачем.

Водночас виконання рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2024 у справі № 910/1869/24 і стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі заявлених 1% річних ставить під загрозу фінансування заходів із забезпечення сталої та безпечної роботи об`єктів атомної енергетики чим загрожує безпеці держави та населенню України взагалі.

Окрему увагу скаржник звертав на те, що відповідно до Положення про покладання спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483, на відповідача, як найбільшого виробника електричної енергії, покладені спеціальні обов`язки для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення.

За таких обставин, прийняття рішення про зменшення 1% річних до 0,1% річних відповідатиме балансу інтересів сторін та слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, проте, неподання відзиву на апеляційну скаргу не є перешкодою для її розгляду у відповідності до приписів ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національне атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі №910/1868/24, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи №910/1868/24.

30.09.2024 до Північного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи №910/1868/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1868/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національне атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.09.2024 у справі №910/1868/24. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національне атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.09.2024 у справі №910/1868/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному з 22.01.2025, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо подальшого руху справи у визначеному складі суду - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025, справу № 910/1868/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 прийнято справу №910/1868/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національне атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.09.2024 у справі №910/1868/24, до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національне атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.09.2024 у справі №910/1868/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 64 Конституції України, права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 30.03.2023 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (11.04.2024 реорганізовано шляхом перетворення, а саме зміною організаційно-правової форми з державного підприємство на акціонерне товариство), як покупцем (відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнет Холдинг», як постачальником (позивач) укладено договір поставки №53-129-08-23-02718, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах визначених у договорі, поставити мастильні засоби ТОВ «Евро Ойл Продакшн» (Україна) для потреб ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Відповідно до пункту 4.2. договору поставки №53-129-08-23-02718 від 30.03.2023, покупець сплачує вартість поставленої продукції протягом 30 календарних днів з моменту дати підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.

13.04.2023 позивач за видатковими накладними №9, №10, №11, поставив відповідачу обумовлений в договорі товар на загальну суму 2 170 610, 70 грн, а 30.06.2023 за видатковою накладною №38 позивач поставив товар відповідачу на суму 171 936, 00 грн.

В подальшому позивач та відповідач підписали наступні акти приймання-передачі: 1) №23-038 від 01.05.2023; 2) №23-043/2 від 17.05.2023; 3) №23-043/2 від 17.05.2023; 4) №23-074 від 28.08.2023.

Проте, в строк визначений пунктом 4.2. договору поставки №53-129-08-23-02718 від 30.03.2023 відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з відповідними позовами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/11504/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 (оскаржувалось в частині інфляції та 3% річних), позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 170 610, 70 грн заборгованості, 3 730, 12 грн інфляційних втрат, 2 047, 92 грн 1% річних та 32 645, 83 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/17255/23 провадження у справі за позовом позивача до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 171 936, 00 грн закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку зі сплатою відповідачем на користь позивача суми заборгованості після відкриття провадження у справі.

26.12.2023 відповідач здійснив оплату позивачу за поставлений товар за видатковими накладними №9, №10, №11, №38 у загальному розмірі 2 342 546, 70 грн.

Згідно пункту 7.12. договору поставки №53-129-08-23-02718 від 30.03.2023, у випадку якщо покупець прострочив виконання грошового зобов`язання за договором у частині оплати за поставлену продукцію на вимогу постачальника покупець зобов`язаний сплатити постачальнику 1 (один) % річних від простроченої суми.

За таких обставин, внаслідок прострочення відповідачем вчасної оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача 1% річних у загальному розмірі 8 269, 12 грн за період з 16.08.2023 по 25.12.2023 та інфляційні втрати у загальному розмірі 58 011, 51 грн за період з вересня по грудень 2023 року.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 Цивільного кодексу України, визначено, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України, товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 30.03.2023 між Державним підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (11.04.2024 реорганізовано шляхом перетворення, а саме зміною організаційно-правової форми з державного підприємство на акціонерне товариство), як покупцем (відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнет Холдинг», як постачальником (позивач) укладено договір поставки №53-129-08-23-02718, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах визначених у договорі, поставити мастильні засоби ТОВ «Евро Ойл Продакшн» (Україна) для потреб ВП «Південноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Відповідно до пункту 4.2. договору поставки №53-129-08-23-02718 від 30.03.2023, покупець сплачує вартість поставленої продукції протягом 30 календарних днів з моменту дати підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.

13.04.2023 позивач за видатковими накладними №9, №10, №11, поставив відповідачу обумовлений в договорі товар на загальну суму 2 170 610, 70 грн, а 30.06.2023 за видатковою накладною №38 позивач поставив товар відповідачу на суму 171 936, 00 грн.

В подальшому позивач та відповідач підписали наступні акти приймання-передачі: 1) №23-038 від 01.05.2023; 2) №23-043/2 від 17.05.2023; 3) №23-043/2 від 17.05.2023; 4) №23-074 від 28.08.2023.

Проте, в строк визначений пунктом 4.2. договору поставки №53-129-08-23-02718 від 30.03.2023 відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з відповідними позовами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі №910/11504/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 (оскаржувалось в частині інфляції та 3% річних), позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 170 610, 70 грн заборгованості, 3 730, 12 грн інфляційних втрат, 2 047, 92 грн 1% річних та 32 645, 83 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі №910/17255/23 провадження у справі за позовом позивача до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 171 936, 00 грн закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку зі сплатою відповідачем на користь позивача суми заборгованості після відкриття провадження у справі.

26.12.2023 відповідач здійснив оплату позивачу за поставлений товар за видатковими накладними №9, №10, №11, №38 у загальному розмірі 2 342 546, 70 грн.

Так, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 58 011, 51 грн, які присуджені до стягнення судом першої інстанції. Рішення суду першої інстанції в цій частині скаржником не оскаржується, і відповідно, в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 1% річних в сумі 8 269,12 грн., які присуджені до стягнення рішенням суду першої інстанції, і з чим скаржник не погоджується в апеляційній скарзі.

Щодо нарахування 1% річних, скаржник заперечував щодо стягнення 8 269,12 грн., обгрунтовуючи наявністю, форс-мажорних обставин: військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану. Також, відповідач звернув увагу суду на обставину щодо перебування території Запорізької АЕС на тимчасово окупованій території України, тобто обґрунтування апеляційної скарги полягало у тому, що у період втрати відповідачем значної частини своїх виробничих потужностей, об`єктивно унеможливлені своєчасні та у повному обсязі розрахунки відповідача перед позивачем.

Водночас позивач посилався на висновки Верховної Палати у справі №902/417/18, щодо підстав та право суду зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі с. 625 Цивільного кодексу України і, відповідно, у апеляційній скарзі висловив прохання зменшити нарахування з 1% річних до 0,01%.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши доводи скаржника в цій частині, дійшов наступних висновків.

П. 7.12. договору поставки №53-129-08-23-02718 від 30.03.2023 визначено, що у випадку якщо покупець прострочив виконання грошового зобов`язання за договором у частині оплати за поставлену продукцію на вимогу постачальника покупець зобов`язаний сплатити постачальнику 1 (один) % річних від простроченої суми.

Водночас, п. 8.1 договору поставки №53-129-08-23-02718 від 30.03.2023 зазначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання оба неналежне викоання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін ( аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжувалась, і запроваджений воєнний стан є чинним і на даний час.

28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671/97-ВР від 02.12.1997, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та / або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 в контексті спірних правовідносин не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договором, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Умовами розділу 9 «Форс-мажор» Договору сторони визначили порядок дій сторін при настанні форс-мажорних обставин, зокрема, необхідність здійснення відповідного повідомлення іншої сторони (п. 9.3).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що скаржником не доведено об`єктивної неможливості виконання умов договору з незалежних від нього обставин, у зв`язку з чим обумовлені як законом, так і договором підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань за договором

Не є такою обставиною і перебування території Запорізької АЕС на тимчасово окупованій території України, адже вказане жодним чином не унеможливлювало здійснення відповідачем розрахунків з позивачем на підставі відповідного Договору, укладеного ще до початку запровадження воєнного стану, і зобов?язання з оплати товару за яким також виникли ще до запровадження такого відповідним Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022.

Так, обґрунтовуючи свої доводи, відповідач послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, в якій зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Проте слід зазначити, що викладена правова позиція у вказаній справі щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, у даному випадку не може бути застосована, оскільки у зазначеній постанові судом була надана оцінка правовідносинам, в яких сторони в договорі збільшили розмір відсотків річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У той же час у даній справі розмір відсотків річних сторонами у договорі не збільшувався, порівняно з розміром, визначеним у ст. 625 Цивільного кодексу України, застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, суд апеляційної інстанції дослідивши обгрунтування клопотання про зменшення розміру 1% та докази на які посилається скаржник, дійшов висновку про відхилення даного клопотання, зважаючи на недоведеність обставин, для застосування заходів зменшення нарахованих 1% річних до 0,01%.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва щодо розрахунку, який зроблений судом першої інстанції, з урахуванням вірного визначеного судом періоду (з 16.08.2023 по 27.09.2023 на суму борга 2 170 610, 70, з 28.09.2023 по 25.12.2023 на суму боргу 2 342 546, 70), стягненню підлягають 1% річних в розмірі 8 269,12 грн.

Розрахунок 1 % річних від сум основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 1% річних від суми основної заборгованості у вищевказаному періоді у розмірі 8269,12 грн.

Всі інші доводи, наведені скаржником у апеляційній скарзі, з урахуванням меж апеляційного оскарження, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні Господарського процесуального кодексу України з викладених у апеляційній скарзі обставин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладених в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі № 910/1868/24 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національне атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі № 910/1868/24- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі №910/1868/24- залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи №910/1868/24 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.М. Сибіга

С.А. Гончаров