Постанова

від 10.02.2025 по справі 910/5583/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р. м.Київ Справа№ 910/5583/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.09.2024

у справі № 910/5583/24 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче

підприємство "АТЕН"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча

компанія "Енергоатом"

в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна

електрична станція" Акціонерного товариства "Національна

атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 292 628,10 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 292 628,10 грн за договором на надання послуг з відновлення ущільнювальних поверхонь корпусів блоків ущільнення ГЦН-195М № 2/2023/11-123-01-23-08299 від 09.06.2023р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на надання послуг з відновлення ущільнювальних поверхонь корпусів блоків ущільнення ГЦН-195М № 2/2023/11-123-01-23-08299 від 09.06.2023р. в частині повної та своєчасної оплати послуг у встановлений договором строк.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати. Також відповідач підтвердив, що на сьогоднішній день, в нього бухгалтерському обліку відображена кредиторська заборгованість за договором №2/2023/11-123-01-23-08299 від 09.06.2023 у розмірі 288 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 20%), при цьому вказав, що дана заборгованість виникла в зв`язку зі значним зростанням простроченої заборгованості Державного підприємства "Гарантований Покупець" перед відповідачем.

Відповідач стверджував, що АТ "НАЕК "Енергоатом" працює в кризових умовах та обмеженості ресурсів, на що вказує, зокрема, окупація Запорізької АЕС. Дохід АТ "НАЕК "Енергоатом" більше ніж на 90% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями.

Крім того, відповідач вказував, що на теперішній час ним втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, АТ "НАЕК "Енергоатом" продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу. Зазначені втрати виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан відповідача, яким за 2022 року отримано збиток у розмірі 6,75 млрд. грн. Значене, на думку відповідача, свідчить про відсутність вини відповідача у несвоєчасній оплаті наданих послуг, а отже і про відсутність підстав для покладання на відповідача відповідальності за таке прострочення.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/5583/24 позовні вимоги задоволено частково, а саме:

- присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен" 288 000 (двісті вісімдесят вісім) грн 00 коп. боргу, 2 313 (дві тисячі триста тринадцять) грн 44 коп. 3% річних, 2 308 (дві тисячі триста вісім) грн 32 коп. інфляційних втрат;

- у задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг за договором на суму 288 000,00 грн., наявність заборгованості не спростовано, в зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача 288 000,00 грн. боргу підлягає задоволенню. Крім того, у зв?язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов?язання, судом присуджено до стягнення 2 313 (дві тисячі триста тринадцять) грн 44 коп. 3% річних, 2 308 (дві тисячі триста вісім) грн 32 коп. інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржник просить:

- скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 02.09.2024 у справі №910/5583/24 в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат та ухвалити новее рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "НВП "АТЕН" в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат - відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачу повідомлялося, що відповідач/ апелянт прикладає всі зусилля для стабілізації фінансового положення в галузі та у разі поліпшення ситуації на ринку електроенергії, заборгованість перед позивачем буде негайно погашена.

Ухвалюючи рішення Господарський суд м. Києва не прийняв до уваги факт знаходження відповідача/апелянта у скрутному фінансовому становищі. Ринок електричної енергії України перебуває в кризовому стані. Накопичена заборгованість поставила під загрозу стабільну безпечну роботу підприємства.

Більше того, судом не було надано оцінку та не враховано те, що відповідач/апелянт припустився порушення строків оплати, у зв`язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП Гарантований покупець перед відповідачем/ апелянтом, що в свою чергу і призвело до несплати у передбачені договором терміни за надані послуги.

Судом першої інстанції не враховано, що джерелом доходу відповідача/апелянта є виробництво електричної енергії. Діяльність з продажу електроенергії регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними актами на його виконання.

Тому, можливості відповідача/апелянта щодо продажу електроенергії і відповідно отримання коштів за неї є чітко визначеними і обмеженими.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Внаслідок неправильного тлумачення норми ст.625 ЦК України судом безпідставно стягнуто з відповідача/апелянта 3% річних та інфляційні втрати. Таким чином, Господарським судом м. Києва винесено передчасне та необ`єктивне рішення в цйі частині.

Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги

11.10.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 залишити без змін, в обгрнутування зазначеного посилається на наступне:

- у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ТОВ «НВП «АТЕН» також знаходиться у тяжкій фінансовій ситуації, отримує значну кількість претензій від заводів-виробників продукції, що поставляється, про погашення заборгованості, яка склалася через значні неоплати по договорам поставок та надання послуг, які були укладені з АТ «НАЕК «Енергоатом»;

- заборгованість АТ «НАЕК «Енергоатом» перед ТОВ «НВП «АТЕН» становить вже понад 41 млн. грн., проте, позивач і надалі забезпечує необхідною продукцією АЕС України для безперебійної роботи критично важливих об`єктів України та добросовісно виконує договірні зобов`язання, а у випадку невчасної поставки - сплачує штрафні санкції, а тому саме тому важке фінансове становище відповідача, описане у апеляційній скарзі, не є причиною для несплати 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати за договором.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/5583/24, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи №910/5583/24.

03.10.2024 до Північного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи №910/5583/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/5583/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.09.2024 у справі №910/5583/24; вирішено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 02.09.2024 у справі №910/5583/24 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

11.10.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 залишити без змін.

У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному з 22.01.2025, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо подальшого руху справи у визначеному складі суду - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025, справу № 910/5583/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 справу №910/5583/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.09.2024 у справі №910/5583/24, до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А., розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.09.2024 у справі №910/5583/24 вирішено здійснити у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвали Північного апеляційного господарського суду направлено учасникам справи в їх електронні кабінети в системі «Елекстронний суд», про що складено відповідні довідки.

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, воєнний стан неодноразово продовжувався і триває на даний час.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України, в умовах запровадженого воєнного стану.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 09.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АТЕН» та Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» укладено договір на надання послуг з відновлення ущільнювальних поверхонь корпусів блоків ущільнення ГЦН-195М № 2/2023/11-123-01-23-08299.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що підрядник, у межах договірної ціни, на свій ризик власними та залученими силами і засобами, якісно і в установлений Договором термін зобов`язується надати послуги відновлення ущільнювальних поверхонь корпусів блоків ущільнення ГЦН-195М, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Пунктом 1.3 договору погоджено, що обсяги послуг за договором визначаються відомістю обсягів послуг.

Згідно з п.3.2 договору, договірна ціна за предметом договору визначається кошторисом та згідно з Протоколом погодження договірної ціни разом з ПДВ складає 288 000,00 грн.

Відповідно до п.5.1 договору, послуги за предметом договору надаються у 2023 році (орієнтовано протягом 3 місяців). Початком надання послуг є дата доставки обладнання на проммайданчик підрядника, закінчення - не пізніше 15.12.2023.

Відповідно до п.5.8 договору, датою завершення надання послуг за договором є дата підписання комісією технічного акту про приймання обладнання з ремонту.

Розрахунки згідно п.4.2 договору, з підрядником за надані послуги здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 60 робочих днів після підписання акта здачі-приймання наданих послуг.

Позивачем надано відповідачеві послуги з відновлення ущільнювальних поверхонь корпусів блоків ущільнення ГЦН-195М за договором № 2/2023/11-123-01-23-08299 від 09.06.2023, що підтверджується Актом №1 від 02.11.2023р. та Технічним актом приймання послуг №16-1/527 від 02.11.2023 за відповідним договором.

Таким чином, останнім днем для оплати замовником послуг за договором є 25.01.2023р. (02.11.2023 + 60 робочих днів).

Проте, відповідач не оплатив надані позивачем послуги за договором на суму 288 000,00 грн.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Факт наявності заборгованості перед позивачем у сумі 288 000,00 грн не заперечується відповідачем, а навпроти підтверджується у листуванні між сторонами та у відзиві на позов. Крім того, в апеляційній скарзі скаржником не оскаржується рішенян суду першої інстанції щодо стягненян суми основого боргу, і відповідно, в цій частині не входить до меж апеляційного оскарження.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника (ст. 888 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 890 Цивільного кодексу України, підрядник зобов`язаний: 1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; 2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; 3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт; 4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам; 5) гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, 09.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АТЕН» та Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» укладено договір на надання послуг з відновлення ущільнювальних поверхонь корпусів блоків ущільнення ГЦН-195М № 2/2023/11-123-01-23-08299.

Позивачем надано відповідачеві послуги з відновлення ущільнювальних поверхонь корпусів блоків ущільнення ГЦН-195М за договором № 2/2023/11-123-01-23-08299 від 09.06.2023, що підтверджується Актом №1 від 02.11.2023р. та Технічним актом приймання послуг №16-1/527 від 02.11.2023 за відповідним договором.

Таким чином, останнім днем для оплати замовником послуг за договором є 25.01.2023р. (02.11.2023 + 60 робочих днів).

Проте, відповідач не оплатив надані позивачем послуги за договором на суму 288 000,00 грн, що відповідачем не оскаржується.

В зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за договором позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2 319,78 грн., інфляційні втрати у сумі 2 308,32 грн.

Водночас, відповідач висловив за печення щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, обґрунтовуючи тяжким фінансовим положенням, що зумовлено не виплаченою заборгованістю зокрема, Державним підприємством «Гарантований покупець» крім того, судом першої інстанції не ваховано умови в яких відповідачу доводиться вести господарську діяльність.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов?язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання.

У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов?язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов?язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов?язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов?язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов?язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов?язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов?язань.

Таким чином, наслідки прострочення боржником грошового зобов?язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов?язання.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24.02.2022, введено воєнний стан, якій триває і на даний час.

Відповідно до ст. 205 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, а саме: статті 625 ЦК України, яка застосована в Великою Палатою Верховного Суду в контексті обов`язковості її застосування за порушення грошових зобов`язань боржником за весь час прострочення: «згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора;

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію, викладену у постанові ВС КЦС у справі № 522/3342/22 від 11.03.2024), що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3 % річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Відповідно до ст. 417 Господарського кодексу України, у період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі закону про оборону України, інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За змістом частини першої статті 263 Цивільного кодексу України, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Позивачем нараховано інфляційні втрати на суму 2 308,32 грн за період з лютого 2024 року по квітень 2024 року (включно), а також 3% річних за період з 26.01.2024 - 02.05.2024 на суму 2 319,78 грн.

Суд апеляційної інстанції здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та дійшов висновку , що він є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача 2 308,32 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції

Суд апеляційної інстанції здійснивши власний розрахунок 3% річних, встановив, що що позивачем при відповідному обрахунку, не враховано, що 2024 рік є високосним, а тому 3% річних повинні обраховуватись виходячи із 366 днів.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом апеляційної інтанції, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у сумі 2 313,44 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції.

Доводи скаржника про необхідність врахування ч.1 ст.233 ГК України, якою визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, і при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки скаржником не наведено обставин, які є підставами саме для звільнення його від відповідальності, обумовленої законом, а саме - ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника, з урахуванням меж апеляційного оскарження, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким позовні вимоги задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен" 288 000 (двісті вісімдесят вісім) грн 00 коп. боргу (що скаржником не оскаржується), 2 313 (дві тисячі триста тринадцять) грн 44 коп. 3% річних, 2 308 (дві тисячі триста вісім) грн 32 коп. інфляційних втрат (оскаржувана частина); у задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/5583/24 в оскаржуваній частині щодо стягнення 3% рнічних та інфляційних втрат, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/5583/24 в оскаржуваній частиніщодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/5583/24 в оскаржуваній частиніщодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/5583/24 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга