Постанова

від 05.02.2025 по справі 910/1799/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2025 р. Справа№ 910/1799/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Король Д.А.

учасники справи:

від позивача :не з`явився;

від відповідача: Шатарська Т.Н.;

від третьої особи 1:Франюк А.В.;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: не з`явився;

від третьої особи 4: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024

та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024

у справі № 910/1799/24 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Державне підприємство "Гарантований покупець"

2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

3) Акціонерне товариство "Херсонобленерго"

4) ТОВ "Українські технологічні продукти"

про зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зобов`язання вчинити дії, а саме:

- визнати обсяг генерації електричної енергії ресурсним об`єктом 62 L (62ZV 18579 G472478) за квітень 2023 року на рівні 1 075 089,000 кВт*год та обсяг споживання електричної енергії на рівні 4 443,000 кВт*год - відповідно до даних системи управління ринком (ММS) станом до здійснення Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" коригування сертифікованих даних комерційного обліку на платформі ММS із визначенням значення сертифікованих даних комерційного обліку по ресурсному об`єкту 62 W803196486758L (62ZV1857G472478) нарівні 0 кВт*год.

- визнати обсяг відпуску електричної енергії ресурсним об`єктом 62 W 803196486758L (62 ZV18579 G472478) за травень 2023 року на рівні 1 772 840,000 кВт*год кВт*год та обсяг споживання електричної енергії 4 102,000 кВт*год, відповідно до даних системи управління ринком (ММS) станом до здійснення Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" коригування сертифікованих даних комерційного обліку на платформі ММS із визначенням значення сертифікованих даних комерційного обліку по ресурсному об`єкту 62 W 803196486758L (62 ZV18579 G472478) на рівні 0 кВт*год.

- визнати обсяг генерації ресурсним об`єктом 62 W 803196486758L (62 ZV18579 G472478) за 10 днів червня 2023 року нарівні 488 558,000 кВт*год та обсяг споживання електричної енергії на рівні 1 474,000 кВт*год, відповідно до даних системи управління ринком (ММS) станом до здійснення Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" коригування сертифікованих даних комерційного обліку на платформі ММЬ із визначенням значення сертифікованих даних комерційного обліку по ресурсному об`єкту 62 W 803196486758L (62 ZV18579 G472478) на рівні 0 кВт*год.

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" здійснити коригування даних у системі управління ринком (ММS) щодо ресурсного об`єкту 62 W 803196486758L (62 ZV18579 G472478)шляхом визначення значень сертифікованих даних комерційного обліку щодо обсягів генерації електричної енергії та споживання електричної енергії за квітень 2023 року, травень 2023 року, період з 1 по 14 червня (включно) 2023 року відповідно до даних системи управління ринком (ММЬ) станом до здійснення Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" коригування сертифікованих даних комерційного обліку на платформі ММS із визначенням значення сертифікованих даних комерційного обліку по ресурсному об`єкту 62 W 803196486758L (62 ZV18579 G472478) на рівні 0 кВт*год.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не мав жодних законних підстав для анулювання показників комерційного обліку, посилання на несинхронну роботу генеруючої установки з ОЕС України є незаконним, оскільки сонячна електростанція у спірний період працювала у штатному режимі, щодо неї не прийнято жодного рішення уповноважених органів, а поняття "несинхронної" роботи з ОЕС України, як підстава для анулювання показників не передбачена жодним законодавчим актом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 позов задоволено повністю. Визнано обсяг генерації електричної енергії ресурсним об`єктом 62W803196486758L (62ZV185790472478) за квітень 2023 року на рівні 1 075 089,000 кВт*год та обсяг споживання електричної енергії на рівні 4 443,000 кВт*год - відповідно до даних системи управління ринком (ММS) станом до здійснення Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" коригування сертифікованих даних комерційного обліку на платформі ММS із визначенням значення сертифікованих даних комерційного обліку по ресурсному об`єкту 62W803196486758L (62ZV185790472478) на рівні 0 кВт*год. Визнано обсяг відпуску електричної енергії ресурсним об`єктом 62 W803196486758L (62ZV18579G472478) за травень 2023 року на рівні 1 772 840,000 кВт*год та обсяг споживання електричної енергії 4 102,000 кВт*год, відповідно до даних системи управління ринком (ММS) станом до здійснення Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" коригування сертифікованих даних комерційного обліку на платформі ММS із визначенням значення сертифікованих даних комерційного обліку по ресурсному об`єкту 62W4803196486758L ( 62ZV18579G472478) на рівні 0 кВт*год. Визнано обсяг генерації ресурсним об`єктом 62W4803196486758L ( 62ZV18579G472478) за 10 днів червня 2023 року на рівні 488 558,000 кВг*год та обсяг споживання електричної енергії на рівні 1 474,000 кВт*год, відповідно до даних системи управління ринком (ММS) станом до здійснення Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" коригування сертифікованих даних комерційного обліку на платформі ММS із визначенням значення сертифікованих даних комерційного обліку по ресурсному об`єкту 62W4803196486758L (62ZV18579G472478) на рівні 0 кВт*год. Зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" здійснити коригування даних у системі управління ринком (ММS) щодо ресурсного об`єкту 62W4803196486758L (62ZV18579G472478) шляхом визначення значень сертифікованих даних комерційного обліку поло обсягів генерації електричної енергії та споживання електричної енергії за квітень 2023 року, травень 2023 року, період з 1 по 14 червня (включно) 2023 року відповідно до даних системи управління ринком (ММS) станом до здійснення Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" коригування сертифікованих даних комерційного обліку на платформі ММS із зазначенням значення сертифікованих даних комерційного обліку по ресурсному об`єкту 62W4803196486758L ( 62ZV18579G472478) на рівні 0 кВт*год. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" 12112, 89 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач здійснює виробництво електричної енергії, зокрема, на об`єкті генерації фотогальванічній електростанції ЕІС 62W803196486758L, що розташована на тимчасово окупованій російською федерацією території Херсонської області, а саме за адресою: Херсонська обл., Великоленетиський р-н, с. Рубанівка, вул. Івана Франка, буд. 35, 37. В спірний період ТОВ "Ренджи Ізмаїл" не зупиняв роботу електростанції. ППКО відповідно до норм ККО та Постанови НКРЕКПП №555 надавав дані комерційного обліку. На жодному з етапів ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" як АКО не направляв Товариству або його ППКО зауважень чи запитів щодо роботи об`єкту генерації Товариства на окупованій території, тобто не мав жодних сумнів у правильності даних комерційного обліку. Сам факт того, що ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" надсилав акти наданих послуг з диспетчерського управління, спростовує твердження про несинхронну роботу. Посилання Відповідача на обов`язковість протоколу наради НКРЕКП №48-н від 03.07.2023 є безпідставним, оскільки формою прийняття рішення Регулятора, яка є обов`язковою, є постанова. Таким чином, вищевказаний пункт лише підтверджує, що діяльність суб`єктів господарювання, які перебувають на окупованих територіях, не врегульована. Станом на сьогоднішній день ця діяльність досі залишається неврегульованою. Жоден нормативно-правовий акт, який би встановлював порядок обнуління даних комерційного обліку для суб`єктів господарювання, які працюють на окупованих територіях, не був прийнятий.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу понесених позивачем у справі № 910/1799/24 у сумі 99 480,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн; в іншій частині клопотання відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі №910/1799/24; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/1799/24 та ухвалити нове рішення яким в позові відмовити; скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі №910/1799/24 та ухвали нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" на виконання порядку №641 забезпечує покриття економічно обґрунтованих витрат ДП «Гарантований покупець» із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на підставі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку та показників, які визначаються за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" як адміністратор комерційного обліку здійснює організаційні функції адміністрування системи управління ринком, забезпечує центральну агрегацію та визначає дані надані ППКО придатними до виконання. Функції постачальника послуг комерційного обліку для позивача забезпечує ТОВ «Українські технологічні продукти». Крім того, на виконання протоколу №48 від 03.07.2023 відповідач не сертифікував отримані від ППКО верифіковані ДКО, у зв`язку з відсутністю підтвердження роботи відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі. Також відповідач посилається на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", розгляд апеляційної скарги призначено на 27.11.2024.

26.11.2024 через електронний суд від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/1799/24 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23. ТОВ «Ренджі Ізмаїл» в клопотанні зазначає, що в межах спірного періоду дійсно, відповідно до обставин справи Товариство здійснювало виробництво електричної енергії, зокрема, на об`єкті генерації - фотогальванічній електростанції ЕІС 62W803196486758L, що розташована на тимчасово окупованій російською федерацією території Херсонської області, а саме за адресою: Херсонська обл., Великолепетиський р-н, с. Рубанівка, вул. Івана Франка, буд. 35, 37.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, а отже для задоволення клопотання позивача. При цьому судом враховується наступне.

Згідно з пунктом 5 частини першої ст. 227 ГПК суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Нормами пункту 4 частини першої статті 229 ГПК встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 ГПК) (постанова Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №904/4393/21).

За змістом пункту 5 частини першої ст. 227 ГПК обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи варто розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

У разі зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої ст. 227 ГПК за вимогами статей 238 та 282 цього Кодексу у мотивувальній частині судового рішення повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків суду при ухваленні такого судового рішення (подібний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у cправі №908/2287/17 та постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №904/4233/18).

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду потрібно у кожному випадку з`ясовувати: 1) як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом; 2) чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (подібний правовий висновок викладено у постановах від 25.02.2019 у справі №910/15364/17, від 15.03.2019 у справі №910/17243/17, від 27.03.2019 у справі №910/15707/17, від 04.08.2021 у справі №903/636/20).

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 10.06.2019 у справі №914/1983/17 та від 16.01.2020 у справі №908/1188/19).

Таким чином, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду вказаної справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.

Колегія суддів відзначає, що у справі № 908/1162/23, що розглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІМК» заявлені позовні вимоги про стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради 1 593 623,84 грн основного боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на підставі договору про постачання електричної енергії. Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято справу № 908/1162/23 до розгляду з метою вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для відступлення від висновків щодо застосування частини 2 статті 13 та частини 2 статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», викладених у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, в якій суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором з оплати виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом за період з частини лютого по серпень 2022 року та виходив з такого: - місцем провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії позивача у справі є сонячна електростанція (дахова) будинків 15/6 та 15/7 на вулиці Дмитра Донцова у місті Мелітополі Запорізької області; - загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є факт окупації міста Мелітополя з 26.02.2022; - відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України; - частиною 2 статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено; - позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу; - всі підписані представниками сторін у справі акти купівлі-продажу електроенергії в період часу з лютого по серпень 2022 року є нікчемними правочинами, що не мають жодних правових наслідків (крім пов`язаних з їх недійсністю); - подальша перереєстрація у 2023 році місцезнаходження відповідача не може змінити його правовий статус за період часу з лютого по серпень 2022 року.

При цьому Верховний Суд у справі № 910/9680/23 дійшов висновку про застосування положень частини 2 статті 13 та частини 2 статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин за період з 26.02.2022 (початок окупації м. Мелітополя), а не з 06.12.2022 - дати прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» чи з 22.12.2022 - дати прийняття Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (далі - Перелік № 309).

Тобто предметом розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є питання застосування частини 2 статті 13 та частини 2 статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Переліку № 309, та до зміни юридичною особою, місцем знаходження якої є тимчасово окупована територія, її податкової адреси на іншу територію України.

Предметом розгляду у справі № 910/1799/24, є позовні вимоги ТОВ "Ренджи Ізмаїл" про зобов`язання вчинити певні дії стосовно розрахункових періодів квітня-червня 2023 року (після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Переліку № 309), тобто за період, який не є предметом розгляду у справі № 908/1162/23, що розглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відзначає, що оскільки правовідносини у справі № 910/1799/24 та у справі № 908/1162/23, що розглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не є подібними, відсутні підстави для зупинення провадження у справі. В задоволенні клопотання ТОВ «Ренджі Ізмаїл» про зупинення провадження у справі № 910/1799/24 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23 належить відмовити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 відкладено розгляд справи до 15.01.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 оголошено перерву у розгляді справи 05.02.2025.

04.02.2025 через систему «Електронний суд» позивачем було подано клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні. Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла наступних висновків.

Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини першої статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Обґрунтовуючи необхідність відкладення розгляду справи, позивач посилається на те, що його представник через захворювання не має можливості бути присутнім у залі судового засідання та взяти участь у розгляді справи в режимі відео конференції.

Колегія суддів відзначає, що сторони не обмежені в кількості уповноважених представників для представництва їх інтересів у суді апеляційної інстанції.

Також суд зауважує, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 судом апеляційної інстанції вже було задоволено клопотання позивача про оголошення перерви у справі № 910/1799/24.

Обґрунтовуючи клопотання про оголошення перерви, позивач також стверджує, що у судовому засіданні 29.01.2025 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду заслухав правові позиції сторін та оголосив перерву до 12.02.2025 для ухвалення вмотивованого судового рішення, що підтверджується відповідною ухвалою від 29.01.2025 (ухвала додається). На думку позивача, оскільки висновки, які будуть сформульовані Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справі № 910/19641/23, матимуть визначальне значення для розгляду цієї справи, Позивач просить оголосити перерву у цій справі з урахуванням дати судового засідання у справі № 910/19641/23.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Окрім того, колегія наголошує на норми, закріплені у п. 7 частини першої статті 129 Конституції України, згідно із якою однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 05.02.2025 за відсутності уповноваженого представника ТОВ "Ренджи Ізмаїл". Відсутність представника апелянта в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя.

За таких обставин у задоволенні клопотання ТОВ "Ренджи Ізмаїл" про оголошення перерви у розгляді справи належить відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" здійснює господарську діяльність з виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (енергії сонця) на підставі ліцензії НКРЕКП від 05 липня 2019 р. № 1348.

Товариство здійснює виробництво електричної енергії, зокрема, на об`єкті генерації фотогальванічній електростанції ЕІС 62W803196486758L, що розташована на тимчасово окупованій російською федерацією території Херсонської області, а саме за адресою: Херсонська обл., Великоленетиський р-н, с. Рубанівка, вул. Івана Франка, буд. 35, 37.

Позивач продає вироблену електроенергію ДП "Гарантований покупець" за "зеленим" тарифом згідно з Договором № 13387/07 від 28.04.2017 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Додаткової угоди № 385/01/20 від 12.03.2020 до Договору (далі Додаткова угода) продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

На підставі п. 3.1. Додаткової угоди, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачам.

ПрАТ «ПЕК «Укренерго» виконує функції адміністратора комерційного обліку (АКО) на підставі статті 53 Закону України «Про ринок електричної енергії». Тобто, розрахунки між Позивачем та ДП «Гарантований покупець» здійснюються на підставі сертифікованих даних комерційного обліку, наданих ПрАТ «ПЕК «Укренерго» як АКО.

Відповідно до п.4.2. Порядку продажу електричної енергії обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг відбору генеруючими одиницями споживачів за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці споживачів за «зеленим» тарифом, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку. При цьому обсяг відпуску електричної енергії за розрахунковий місяць визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики, відібраного з мереж, до яких приєднаний такий об`єкт, згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що обсяг електричної енергії, яка підлягає оплаті ДП «Гарантований покупець», визначається як різниця між обсягом генерації та обсягом витрат власного споживання:

1) за період квітень 2023 обсяг генерації об`єктом 62W803196486758Е (62ZV185790472478) становив 1 075 089,000 кВт*год, обсяг власного споживання - 443,000 кВт*год, що підтверджується Актом про виробіток та відпуск електричної енергії за квітень 2023 року. Зазначені дані комерційного обліку сертифіковані ПЕК "УКРЕНЕРГО" як АКО та завантажені до системи управління ринком (ММS). Сальдоване значення зареєстрованих обсягів електричної енергії - різниця між обсягом генерації та власного споживання електричної енергії, що за період квітень 2023 року становило 1 070 646,000 кВт*год , - це обсяг електричної енергії проданої ДП «Гарантований покупець» згідно з Договором. Загальна вартість зазначеного обсягу проданої ДП «Гарантований покупець» електричної енергії становила 6 407 173,92 грн з ПДВ, з яких ДП «Гарантований покупець» сплачено 2 672 910, 55 грн, що підтверджується Актом купівлі - продажу електроенергії від 30.04.2023;

2) за період травень 2023 - обсяг генерації об`єктом 62W803196486758L, (62ZV 18579G472478) становив 1 772 840,000 кВт* год, обсяг власного споживання електричної енергії - 4 102,000 кВт*год, що підтверджується Актом про виробіток та відпуск електричної енергії за травень 2023 року. Зазначені дані комерційного обліку сертифіковані ПЕК "УКРЕНЕРГО" як АКО та завантажень до системи управління ринком (ММS). Сальдоване значення зареєстрованих обсягів електричної енергії - різниця між обсягом генерації та власного споживання електричної енергії, що за період травень 2023 року становило 1 768 738,000 кВт*год - це обсяг електричної енергії проданої ДП «Гарантований покупець» згідно з Договором. Загальна вартість зазначеного обсягу проданої ДП «Гарантований покупець» електричної енергії становила 10 584 835,69 гри ПДВ, з яких сплачено 3 916 616, 96 грн, що підтверджується Актом купівлі - продажу електроенергії від 30.05.2023.

3) за період червень 2023 (перші 10 днів) обсяг генерації об`єктом 62W803196486758L (62ZV 18579G472478) становив 488 558,000 кВт*год, обсяг власного споживання - 1 474,000 кВт*год, що підтверджується Актом про виробіток та відпуск електричної енергії за червень 2023 року. Зазначені дані комерційного обліку сертифіковані ПЕК "УКРЕГІЕРГО" як АКО та завантажені до системи управління ринком (ММS). Сальдоване значення зареєстрованих обсягів електричної енергії - різниця між обсягом генерації та власного споживання електричної енергії, що за період червень (перші 10 днів) 2023 року становило 487 084, 000 кВт*год - це обсяг електричної енергії проданої ДП «Гарантований покупець» згідно з Договором. Загальна вартість зазначеного обсягу проданої ДП «Гарантований покупець» електричної енергії за перші 10 днів червня становила 2 914 905, 49 грн ПДВ, з яких сплачено 1 107 862, 23 грн.

Однак, як вказує позивач, йому стало відомо, що НЕК «Укренерго» як АКО прийняло рішення, що сертифіковані дані комерційного обліку за квітень, травень 2023 року та з 1 червня по 14 червня 2023 року визначатимуться АКО на рівні 0 кВт.год. Відповідні зміни були внесені до системи управління ринком (ММS) («далі - анулювання даних»).

Подані ППКО достовірні дані комерційного обліку щодо генерації та споживання електричної енергії об`єктом 62W803196486758L, (62ZV185790472478) за період з 15 по 30 червня (включно) були розміщені (завантажені) АКО лише в ДАТАхаб, натомість, на платформу ММS відповідні дані комерційного обліку за вказаний період були неправомірно завантажені АКО на рівні 0 кВт*год.

Як наслідок, ДП «Гарантований покупець», отримавши оновлені сертифіковані дані комерційного обліку за вказаний період на рівні 0 кВт*год, здійснило коригування до узгоджених та підписаних актів купівлі-продажу електроенергії за відповідні періоди та звернулося до Позивача з позовом про стягнення попередньо сплаченої вартості електроенергії як передплати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» як АКО незаконно здійснило анулювання сертифікованих даних комерційного обліку електроенергії за квітень, травень, частину червня 2023 року, в зв`язку з чим звертається з даним позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та інших. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19, від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові у від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 зазначила про те, що за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу.

Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.

Приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов`язковим для України, визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 цієї ж Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, що означає право особи на пред`явлення в суді такої вимоги на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Аналогічна позиція Верховного суду викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/1159/19). Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 в якій вказано, що, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Отже, обрання позивачем певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Суд зазначає, що Позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Проте, обраний спосіб захисту порушеного права не призводить до захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, оскільки задоволення заявлених у даній справі позовних вимог не призведе до відновлення прав позивача, а рішенням суду має вирішуватись саме питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин.

Колегія суддів відзначає, що питання обсягів виробництва (відпуску та споживання) електричної енергії Позивача має вирішуватися у межах спору щодо оплати за вироблену електричну енергію продавцем за «зеленим» тарифом.

Також заявлена позивачем вимога в частині визнання дій непромірними не призводить до поновлення його порушеного права та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Наведені вище висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 916/2248/22.

Колегія суддів також визначає, що позивач має на меті домогтись не лише вчинення дій з боку Відповідача щодо коригування даних комерційного обліку у визначений проміжок часу (01.04.2023 - 15.04.2023), але і одночасно вирішити спір щодо обсягів виробництва (відпуску та споживання) електричної енергії ТОВ «Ренджи Ізмаїл» у спірний період.

Водночас вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення (постанова Верховного Суду від 04.09.2020 у справі №910/10764/19). Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №910/3232/22.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згідно із цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Отже, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, суд відзначає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання дій неправомірними та зобов`язання НЕК «Укренерго» відобразити (поновити) в системі Market Management System (MMS) фактичні передані дані комерційного обліку електричної енергії ТОВ «Ренджи Ізмаїл» не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності).

Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155) та від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 148).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі з вищеозначених підстав.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 261, 238 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Зважаючи на те, що місцевим господарським судом допущено порушення норм матеріального права, колегія суддів вбачає правові підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" шляхом скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/1799/24 повністю. В задоволенні позову належить відмовити повністю.

Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024, яким стягнуто з НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Ренджи Ізмаїл» витрати на правничу допомогу в розмірі 50000 грн колегія суддів відзначає наступне.

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у cправі № 922/3289/21.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/1799/24, то додаткову постанову Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у цій справі також слід скасувати.

Оскільки апеляційна скарга судом задоволена, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 та на додаткове рішення від 03.10.2024 у справі №910/1799/24 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/1799/24 скасувати повністю та ухвалити нове рішення.

3. В позові відмовити повністю.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі №910/1799/24 скасувати.

5. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" (вул. Саксаганського, буд. 40/85, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 37209971) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Петлюри Симона, буд. 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 14 535,46 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

8. Постанова суду апеляційної інстанції набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, які визначені ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран