Постанова

від 05.02.2025 по справі 922/1675/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/1675/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.

представники учасників справи не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД" (вх.№3037Х/1-43) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2024, (суддя О.В. Кононова, повний текст підписано 09.12.2024) у справі №922/1675/24 (попереднє засідання)

за заявою Приватного підприємства "Ай Ківі", м. Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД" (код ЄДРПОУ 14099261), м. Харків;

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Приватне товариство "Ай Ківі" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД".

Ухвалою суду від 17.06.2024 серед іншого було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД".

Визнано розмір вимог ініціюючого кредитора Приватного підприємства "Ай Ківі" в сумі 7 671 284,19 грн.

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича (свідоцтво № 341 від 26.02.2013), адреса: 61045, м. Харків, вул. Шекспіра, 12а, літ. А-5).

Встановлено строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів до 28.07.2024.

Встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 28.07.2024.

18.06.2024 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД" за № 73446 із зазначенням повного найменування боржника, його поштової адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси господарського суду, номера справи, відомостей про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 у справі №922/1675/24, зокрема, визнано наступний розмір грошових вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів:

- Приватного підприємства "Ай Ківі" в сумі 7 671 284,19 грн. (з яких 7 400 000,00 грн основного боргу та 184 123,27 грн пені, 56 880,92 грн - судовий збір за подання позовної заяви про стягнення заборгованості у справі 922/1675/24, 30 280,00 судовий збір за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі);

- ОСОБА_1 у загальному розмірі 644 254,00 грн., з яких: 638 198,00грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судовий збір;

- ОСОБА_2 у загальному розмірі 193 848,00 грн., з яких: 187 792,00 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судовий збір;

- ОСОБА_3 у загальному розмірі 193 848,00 грн., з яких: 187 792,00 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судовий збір;

- ОСОБА_4 у загальному розмірі 284 337,83 грн., з яких: 278 281,83 грн - сума основного боргу та 6056,00 грн. судовий збір;

- ОСОБА_5 у загальному розмірі 423 870,70 грн., з яких - 417 814,70 грн. сума основного боргу та 6056,00 грн. судовий збір;

- ОСОБА_6 у загальному розмірі 1 138 368,08 грн., з яких: 1 132 312,08 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судового збору;

- ОСОБА_7 до боржника у загальному розмірі 647 733,89 грн., з яких: 641 677,89 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судового збору;

- ОСОБА_8 у загальному розмірі 280 830,95 грн., з яких 274 774,95 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судового збору;

- ОСОБА_9 у загальному розмірі 657 594,44 грн., з яких: 651 538,44 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судового збору;

- ОСОБА_10 у загальному розмірі 305 131,61 грн., з яких 299 075,61 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судового збору;

- ОСОБА_11 у загальному розмірі 121 164,42 грн., з яких 115 108,42 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судового збору;

- ОСОБА_12 у загальному розмірі 446 273,52 грн., з яких 440 217,52 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судового збору;

- ОСОБА_13 у загальному розмірі 542 981,10 грн., з яких: 536 925,10 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судового збору;

- ОСОБА_14 у загальному розмірі 385 666,25 грн., з яких: 379 610,25 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судового збору;

- ОСОБА_15 у загальному розмірі 435 216,51 грн., з яких: 429 160,51 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судового збору;

- ОСОБА_16 у загальному розмірі 242 585,24 грн., з яких: 236 529,24 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судового збору;

- ОСОБА_17 у загальному розмірі 584 073,57 грн., з яких: 578 017,57 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судового збору;

- ОСОБА_18 у загальному розмірі 292 355,94 грн., з яких: 286 299,94 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судового збору;

- ОСОБА_19 у загальному розмірі 292 355,94 грн., з яких: 286 299,94 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судового збору;

- ОСОБА_20 у загальному розмірі 292 314,48 грн., з яких: 286 258,48 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судового збору;

- ОСОБА_21 у загальному розмірі 390 622,54 грн., з яких: 384 566,54 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судового збору;

- ОСОБА_22 у загальному розмірі 2 106 056,00 грн., з яких: 2 100 000,00 грн. - сума основного боргу та 6056,00 грн. судового збору.

Зобов`язано розпорядника майна за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Призначено підсумкове засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанова про визнання його банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство або ухвала про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду на "15" січня 2025 р. об 13:30 год.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 року по справі №922/1675/24 в частині визнання розміру грошових вимог кредитора ОСОБА_4 в сумі 278 281,83 грн. та прийняти в даній частині нове рішення, яким визнати розмір грошових вимог кредитора ОСОБА_4 в сумі 191 003,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно визначив розмір грошових вимог зазначеного кредитора виходячи з курсу долара США станом на дату подання заяви з вимогами до боржника.

На думку апелянта, незважаючи на визначення в попередньому договорі від 02.02.2022, укладеному між ТОВ «Ретто, ЛТД» (Сторона 1) та ОСОБА_4 (Сторона 2), на підставі якого виникли кредиторські вимоги (далі - Договір, попередній договір), еквіваленту вартості квартири та розміру забезпечувального платежу в доларах США, договір водночас не містить положень щодо застосування курсової різниці у разі повернення коштів Стороною 1 Стороні 2, тому немає підстав у кредитора нараховувати та вимагати повернення коштів у доларах США; пунктом 1.1.3 Договору вартість квартири визначено у гривні, з прив`язкою до еквіваленту долара США на день укладання Договору, вартість квартири визначена цим пунктом та є остаточною і не може бути змінена.

Заявник скарги зазначає, що відповідно до п. п. 1.1.1 п.1 Договору, «Предмет договору» - на момент укладання, квартири знаходяться у житловому будинку, за адресою АДРЕСА_1 , тоді як відповідно до реєстру нерухомості за цією адресою зареєстровано нежитлову будівлю. Окрім того, ТОВ «Ретто, ЛТД» посилається на те, що відповідно до ч.5 ст.635 ЦК України, будь-які платежі на підтвердження зобов`язання за попереднім договором щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості, а також встановлення інших фінансових зобов`язань сторін, крім штрафних санкцій, за попереднім договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості не допускаються. Також апелянт вказує на те, що договір не містить положень щодо повернення коштів у разі розірвання, невиконання договору або визнання у судовому порядку недійсним, тому немає підстав у кредитора нараховувати та вимагати повернення коштів у доларах США. Усе це, на думку ТОВ «Ретто, ЛТД», свідчить про невідповідність Договору ЦК України та про недійсність змісту його окремих пунктів, тому відповідно до положень ЦК України, змісту Договору - не передбачено застосування курсової різниці внаслідок невиконання боржником своїх зобов`язань, а недійсність його пунктів вимагає повернення другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тобто кредитору необхідно повернути кошти, які він перерахував на розрахунковий рахунок боржника.

Із посиланням на викладене, ТОВ «Ретто, ЛТД» наполягає на тому, що визнання кредиторських вимог ОСОБА_4 до ТОВ «Ретто, ЛТД» можливе тільки в гривневому еквіваленті у розмірі 191 003,00 грн щодо платіжного доручення від 04.02.2022, внесених на рахунок ТОВ «РЕТТО, ЛТД», та сплаченого судового збору в розмірі 6056,00 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024 для розгляду справи №922/1675/24 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1675/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ТОВ "РЕТТО, ЛТД" до надходження матеріалів справи. На виконання зазначеної ухвали матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.12.2024 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Учасникам справи про банкрутство встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Призначено справу до розгляду на "05" лютого 2025 р. о 16:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

Розпорядник майна боржника, арбітражний керуючий Безпалий С.О. у межах установленого судом строку через систему «Електронний суд» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що будь-які платежі на підтвердження зобов`язання за попереднім договором щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості, а також встановлення інших фінансових зобов`язань сторін, крім штрафних санкцій, за попереднім договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості не допускаються (ч.5 ст. 635 ЦК України), тому, на думку арбітражного керуючого, є підстави для висновку про невідповідність Договору ЦК України та про недійсність змісту його окремих пунктів. Арбітражний керуючий зазначає, що відповідно до положень ЦК України, змісту Договору - не передбачено застосування курсової різниці внаслідок невиконання боржником своїх зобов`язань, а недійсність його пунктів вимагає повернення другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тобто кредиторам необхідно повернути кошти, які вони перерахували на розрахунковий рахунок боржника. Арбітражний керуючий Безпалий С.О. просить суд задовольнити апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 у справі №922/1675/24 в частині визнання розміру грошових вимог в повному обсязі.

Кредитор, ОСОБА_4 , у межах установленого судом строку через систему «Електронний суд» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що предмет Договору відповідає положенням ч. 1 ст. 656 ЦК України, а також загальним засадам та вимогам інших норм ЦК України, тому, на його думку, доводи апелянта щодо укладання Договору з порушенням істотних умов є безпідставними. Також кредитор зазначає про суперечливість поведінки боржника, враховуючи, що Договір укладався саме боржником і на момент його укладання (коли боржник отримував кошти) жодних питань/ заперечень щодо його дійсності / відповідності закону у боржника як сторони правочину не виникало. Вказаний учасник справи вважає необґрунтованими посилання апелянта на ч.5 ст. 635 ЦК України, зазначаючи, що вказану статтю було доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 2518-IX від 15.08.2022, тобто після укладання Договору. Кредитор вважає, що оскільки ціну Договору визначено в еквіваленті іноземної валюти, то місцевий господарський суд правильно визнав кредиторські вимоги, визначені з урахуванням відповідної курсової різниці. В обґрунтування зазначених доводів у відзиві наведено посилання на правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц.

Учасники справи, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання 05.02.2025, не скористалися своїм процесуальним правом на участь у вказаному засіданні.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне товариство "Ай Ківі" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД".

Ухвалою суду від 17.06.2024 серед іншого було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД". Визнано розмір вимог ініціюючого кредитора Приватного підприємства "Ай Ківі" в сумі 7 671 284,19 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича (свідоцтво № 341 від 26.02.2013), адреса: 61045, м. Харків, вул. Шекспіра, 12а, літ. А-5). Встановлено строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів до 28.07.2024. Встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 28.07.2024. Попереднє засідання господарського суду призначено на "07" серпня 2024 р. о(б) 11:00 год.

18.06.2024 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД" за № 73446 із зазначенням повного найменування боржника, його поштової адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси господарського суду, номера справи, відомостей про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.

18.07.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_4 (вх.№ 18202 від 18.07.2024) з грошовими вимогами до боржника у справі № 922/1675/24 в загальній сумі 278 281,83 грн. В обґрунтування заяви кредитор посилався на такі обставини.

Між ТОВ "Ретто ЛТД" (Сторона 1) та ОСОБА_4 (Сторона 2) було укладено попередній договір від 02.02.2022, відповідно до якого Сторони зобов`язуються в порядку та на умовах, передбачених цим попереднім договором укласти Основний договір - договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , у житловому будинку, який Боржник зобов`язався реконструювати та забезпечити введення в експлуатацію у 3 кварталі 2022 року (п. 2.7.).

Пунктом 1.1.3. Договору Сторони визначили, що вартість квартири за основним договором (сума договору) буде складати 272 861, 00 грн., що на дату укладення договору становить суму еквівалентну 9 636,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення договору 28,318 грн. за один долар США.

Відповідно п. 1.1.4. Договору сторони визначили порядок здійснення розрахунків, відповідно якого Сторона 2 зобов`язується сплатити Стороні 1 забезпечувальний платіж в підтвердження взятого на себе зобов`язання укласти Основний договір, передбачений цим Договором.

Сторони узгодили, що передбачений цим Договором забезпечувальний платіж, сплачений Стороною 2 у порядку та строки, встановлені Цим Договором до укладення Основного договору, вважатиметься платежем, сплаченим Стороною 2 за придбання у власність Квартири, передбаченої Основним договором, укладеним на підставі цього Договору, а також встановили, що всі платежі за цим Договором здійснюються в національній валюті України гривні з врахуванням офіційного курсу долару США до національної валюти України гривні, встановленого Національним банком України.

В пункті 1.1.4.1. Договору сторони узгодили порядок перерахування забезпечувального платежу, зокрема, зазначивши, що до 17:00 години 04.02.2022 Сторона 2 перераховує на поточний рахунок ТОВ "Ретто ЛТД" суму забезпечувального платежу у розмірі 191 003, 00 грн, що на дату укладення цього Договору становить суму еквівалентну 6 745,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку на дату укладення цього договору 28,318 грн за один долар США з формулюванням призначення платежу: "Сплата за квартиру № 206 на 2 поверсі, під`їзд 1 житлового будинку, розташованого за будівельною адресою: м. Харків, проспект Олександрівський, 61, згідно попереднього договору 02.02.2022 реєстр № 599, ПДВ не передбачений".

Пунктом 1.1.4.2. Договору сторони передбачили порядок сплати забезпечувального платежу у разі зміни офіційного курсу долару США по відношенню до національної валюти України гривні.

Зазначений Попередній договір від 02.02.2022 посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується апелянтом, на виконання умов вказаного попереднього договору 04.02.2022 ОСОБА_4 згідно платіжного доручення № 1 перераховано 191 003,00 грн. із зазначенням призначення платежу "Сплата за квартиру АДРЕСА_3 , згідно попереднього договору від 02.02.2024 реєстр № 599 без ПДВ".

Кредитор надав до суду першої інстанції копії попереднього договору та платіжного доручення № 1 від 04.02.2022.

В обґрунтування розміру кредиторських вимог заявник зазначав, що боржником було порушено строк виконання своїх зобов`язань щодо закінчення реконструкції та забезпечення введення в експлуатацію реконструйованого об`єкта у встановлений термін (3 квартал 2022 року) та, відповідно, щодо укладання Основного договору, кредитор зазначає, що у нього виникло право вимоги повернення забезпечувального платежу за Попереднім договором, при цьому розмір суми, що підлягає поверненню, має визначатися саме з фактично сплаченої суми в доларах США, визначеної в гривневому еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на дату подання заяви з вимогами до Боржника, що становить 278 281,83 грн.

Ухвалою від 22.07.2024 суд першої інстанції прийняв зазначену заяву з грошовими вимогами до боржника до розгляду та призначив її до розгляду в попередньому засіданні господарського суду.

В судовому засіданні 06.11.2024 було постановлено ухвалу, якою задоволено заяву ОСОБА_4 (вх. № 18202 від 18.07.2024) до боржника по справі № 922/135/24. Визнано грошові вимоги ОСОБА_4 до боржника у загальному розмірі 278 281,83 грн. та 6056,00 грн. судовий збір, сплачений за подачу заяви з грошовими вимогами до боржника. Зобов`язано розпорядника майна включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів у визначеній Кодексом України з процедур банкрутства черговості.

В обґрунтування вказаної ухвали місцевий господарський суд зазначив, що оскільки у передбачений попереднім договором строк сторони не уклали договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, то платіж, переданий ОСОБА_4 за Договором, підлягає поверненню кредитору; враховуючи, що кредитор передав ТОВ "Ретто ЛТД аванс у розмірі 191 003,00 грн. що було еквівалентно 6 745,00 доларів США, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України, оскільки грошове зобов`язання ТОВ "Ретто ЛТД" щодо повернення авансу триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу станом на час звернення до суду із грошовими вимогами еквівалентна 6 745,00 доларів США, становить 278 281,83 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.12.2024, постановленою за результатами попереднього засідання у справі №922/1675/24, визнано грошові вимоги кредиторів (згідно з наведеним в ухвалі переліком), зокрема, грошові вимоги ОСОБА_4 у загальному розмірі 284 337,83 грн., з яких: 278 281,83 грн - сума основного боргу та 6056,00 грн. судовий збір. У вказаній ухвалі суд зазначив, що у попередньому засіданні були досліджені всі матеріали справи в їх сукупності та розглянуті всі заявлені вимоги до боржника, про що винесені відповідні ухвали; враховуючи, що всі вимоги кредиторів перевірені судом, господарський суд вважав за необхідне визнати вимоги кредиторів, у тому числі, ОСОБА_4 .

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає про таке.

Предметом апеляційного оскарження в даному провадженні є ухвала господарського суду, постановлена в попередньому засіданні у справі про банкрутство (в частини, що стосується визнання вимог зазначеного кредитора).

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

Відповідно до ч.2 ст.47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Законодавець, визначаючи попереднє засідання суду як етап процедури розпорядження майном, передбачає, що таке засідання має свою тривалість та може проводитися у декількох судових засідань, під час яких здійснюється аналіз заявлених вимог кредиторів.

Тобто, кількість кредиторів та різний обсяг їхніх вимог впливають на тривалість попереднього засідання, яке може бути більшим одного дня, та зумовлює доцільність розгляду заяв (вимог) кредиторів з винесенням відносно кожної такої вимоги індивідуальної (окремої, самостійної) ухвали щодо результатів її задоволення.

Мотиви, за якими суд дійшов висновку про визнання вимог кредиторів у тому чи іншому розмірі, чи про відмову у їх визнанні, можуть бути відображені як в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, так і в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів (за підсумками попереднього судового засідання). При цьому, мотиви прийнятого рішення щодо розміру вимог кредиторів можуть бути наведені в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, а в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів мотиви можуть бути не відображеними, однак в такій ухвалі повинно міститися посилання на ухвалу щодо розгляду вимог кожного конкретного кредитора. Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 904/5314/20, від 04.07.2023 у справі № 922/2334/21, від 17.09.2024 у справі № 904/1266/23, від 26.11.2024 у справі № 910/9450/22.

Як було встановлено вище, у даному випадку мотиви, за якими суд дійшов висновку про визнання кредиторських вимог ОСОБА_4 , відображено в індивідуальній ухвалі від 06.11.2024 (яка в силу вищенаведених вимог ч.2 ст.47 КУзПБ не підлягає оскарженню окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання), а в ухвалі від 04.12.2024, постановленій за підсумками попереднього засідання, міститься посилання на ухвали, якими було визнано вимоги кожного кредитора.

За таких обставин, апеляційний перегляд ухвали господарського суду від 04.12.2024 здійснюється з урахуванням висновків місцевого господарського суду, зроблених в ухвалі попереднього засідання від 04.12.2024, з урахуванням обставин та мотивів, відображених в індивідуальній ухвалі від 06.11.2024 про визнання кредиторських вимог зазначеного кредитора (відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 12.11.2024 у справі № 903/534/23).

У ч.1 ст. 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ч. 3 ст. 45 КУзПБ встановлені вимоги до змісту заяви кредитора, зокрема передбачено, що до заяви в обов`язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитором, ОСОБА_4 , на підтвердження своїх вимог надано до господарського суду копію Договору - тобто правочину, з якого виникло грошове зобов`язання, а також докази перерахування боржникові коштів за цим договором.

В суді першої та апеляційної інстанції представник боржника та розпорядник майна не заперечували ані факту укладення Договору (в якому зобов`язання було визначено у доларовому еквіваленті), ані отримання ТОВ "Ретто, ЛТД" від ОСОБА_4 платежу в розмірі 191 003,00 грн, що на дату укладення Договору становило суму, еквівалентну 6 745,00 доларів США, а також не спростовували тих обставин, що у передбачений попереднім договором строк сторони не уклали основного договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна.

Водночас боржник та розпорядник майна стверджують про невідповідність умов Договору вимогам чинного законодавства.

А саме, апелянт зазначає, що відповідно до п. п. 1.1.1 п.1 Договору, «Предмет договору» - на момент укладання, квартири знаходяться у житловому будинку, за адресою АДРЕСА_1 , тоді як відповідно до реєстру нерухомості за цією адресою зареєстровано нежитлову будівлю.

Проте, як було встановлено вище, Договір за своєю правовою природою є попереднім договором.

Згідно з ч.1 ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до ст.656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Зі змісту п.2.7 Договору, яким встановлено, що планове прийняття житлового будинку в експлуатацію 3 квартал 2022 року, забезпечується Стороною 1 - вбачається, що на момент укладення Договору (станом на 02.02.2022) вказаний об`єкт не було прийнято в експлуатацію, тобто його статус як житлового будинку встановлено в Договорі на майбутнє. На думку колегії суддів, зазначене узгоджується з вищенаведеними нормами ст. 635, 656 ЦК України.

Отже, твердження апелянта про те, що Договір укладено з порушенням істотних умов, колегія суддів вважає безпідставним.

Боржник та розпорядник майна в ході апеляційного провадження також посилалися на те, що у відповідності до ч.5 ст.635 ЦК України, будь-які платежі на підтвердження зобов`язання за попереднім договором щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості, а також встановлення інших фінансових зобов`язань сторін, крім штрафних санкцій, за попереднім договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості не допускаються.

Проте статтю 635 ЦК України доповнено частиною п`ятою згідно із Законом №2518-IX від 15.08.2022, тоді як Договір було укладено раніше, а саме, 02.02.2022.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 904/6740/20.

Тому, враховуючи, що на дату укладення Договору ні Цивільний кодекс України, ні будь-який інший нормативно-правовий акт, не містив положень, на які посилається апелянт (про те, що платежі на підтвердження зобов`язання за попереднім договором щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості, а також встановлення інших фінансових зобов`язань сторін, крім штрафних санкцій, за попереднім договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості не допускаються) - колегія суддів не вважає обґрунтованим твердження апелянта про те, що Договір суперечить ч.5 ст.635 ЦК України.

Матеріали справи не містять доказів наявності у боржника будь-яких заперечень щодо дійсності Договору або його окремих положень як на момент отримання від кредитора коштів за цим Договором, так і в подальшому (до звернення кредитора до суду із заявою про визнання грошових вимог на підставі вказаного Договору). Тому твердження боржника в апеляційній скарзі про недійсність положень відповідного правочину, на думку колегії суддів, не узгоджуються з доктриною venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), про що обґрунтовано зазначив кредитор у відзиві на апеляційну скаргу.

Боржником та розпорядником майна також не надано суду першої та апеляційної інстанції доказів того, що Договір (або окремі його положення) було визнано недійсним у судовому порядку.

Отже, посилання заявника скарги на наявність підстав для висновку про недійсність окремих положень Договору не підтвердилися в ході апеляційного провадження.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи також не містять доказів розірвання Договору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в індивідуальній ухвалі від 06.11.2024 (якою визнано кредиторські вимоги ОСОБА_4 ), про те, що, враховуючи відсутність доказів невідповідності попереднього договору нормам ЦК України та його нікчемності, суд керується наразі презумпцією правомірності правочину, допоки не буде доведено протилежного.

За змістом частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Тому, на думку колегії суддів, зазначений попередній договір є підставою для виникнення у кредитора вимог до боржника в даній справі. Відповідно, твердження боржника та розпорядника майна про те, що в даному випадку слід застосувати наслідки недійсності правочину шляхом повернення боржником кредиторові коштів у тій сумі в гривнях, яку він перерахував на розрахунковий рахунок боржника - не узгоджуються з обставинами справи, вищенаведеними нормами чинного законодавства та правовою позицією Верховного Суду щодо їх застосування.

Стосовно правової природи кредиторських вимог колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц зазначено, що відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання. Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.

Тобто авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані), у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Відповідно до тексту Договору, суму, що підлягала сплаті, визначено як забезпечувальний платіж. Разом з тим, згідно з п. 1.1.4. Договору, передбачений цим Договором забезпечувальний платіж, сплачений Стороною 2 у порядку та строки, встановлені Цим Договором до укладення Основного договору, вважатиметься платежем, сплаченим Стороною 2 за придбання у власність Квартири, передбаченої Основним договором, укладеним на підставі цього Договору.

Як уже зазначалося, відповідний платіж було здійснено Стороною 2 у порядку та строки, встановлені Договором, отже, він є оплатою частини вартості квартири, тобто авансом.

При цьому Договір не містить положень, якими було б передбачено можливість та умови залишення забезпечувального (авансового) платежу у власності Сторони 1 у разі неукладення основного договору.

В апеляційній скарзі не наведено мотивованих заперечень стосовно визначення місцевим господарським судом правової природи сплаченої кредитором боржникові суми саме як авансу за Договором, а лише процитовано положення ст. 570 ЦК України та зазначено, що на відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу, який не виконує забезпечувальної функції.

Заявник скарги посилається на те, що положення частини другої статті 635 ЦК України містять спеціальну норму, якою передбачено перелік правових наслідків порушення попереднього договору, а саме, встановлено обов`язок сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Водночас, апелянтом не мотивовано - яким чином, на його думку, вищевказана норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, не доведено, що ця спеціальна норма звільняє ТОВ «Ретто, ЛТД» від обов`язку повернути кредиторові отриманий за Договором аванс в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, викладеним в індивідуальній ухвалі від 06.11.2024 (якою визнано кредиторські вимоги ОСОБА_4 ) про те, що платіж, переданий Стороною 2 за попереднім договором, є авансом та підлягає поверненню кредитору, враховуючи, що у передбачений попереднім договором строк сторони не уклали основного договору купівлі-продажу квартири.

В апеляційній скарзі ТОВ «Ретто, ЛТД» стверджує, що місцевий господарський суд безпідставно визначив розмір грошових вимог кредитора виходячи з курсу долара США станом на дату подання заяви з вимогами до боржника. Апелянт наполягає на тому, що, незважаючи на визначення в попередньому договорі еквіваленту вартості квартири та розміру забезпечувального платежу в доларах США, договір водночас не містить положень щодо застосування курсової різниці у разі повернення коштів Стороною 1 Стороні 2, тому немає підстав у кредитора нараховувати та вимагати повернення коштів у доларах США; пунктом 1.1.3 Договору вартість квартири визначено у гривні, з прив`язкою до еквіваленту долара США на день укладання Договору, вартість квартири визначена цим пунктом та є остаточною і не може бути змінена. Таку ж правову позицію викладено і арбітражним керуючим - розпорядником майна у відзиві на апеляційну скаргу.

Щодо умов Договору, колегія суддів зазначає, що в ньому дійсно не міститься конкретних норм, які б стосувалися порядку повернення коштів Стороною 1 Стороні 2 у разі неукладення основного договору. Разом з тим, відповідно до п.4.4. Договору, з усіх питань, не передбачених цим Договором, Сторони керуються чинним в Україні законодавством. Як було встановлено вище, аванс за Договором має бути повернуто в силу вищенаведених вимог ст. 570, 693 ЦК України.

Твердження заявника скарги про те, що доларовий еквівалент застосовувався лише на день укладення Договору, не узгоджується з умовами п. 1.1.4 Договору, яким встановлено, що всі платежі за цим Договором здійснюються в національній валюті України гривні з врахуванням офіційного курсу долару США до національної валюти України гривні, встановленого Національним банком України.

Відповідно до статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст.524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно з ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У справі № 296/10217/15-ц, в якій предметом позову було стягнення сплаченого позивачем авансу, грошовий еквівалент якого було визначеного в іноземній валюті, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 дійшла висновку про те, що частина 2 статті 524 та частина 2 статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті; у такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 12.09.2023 у справі № 910/9894/22, від 27.02.2024 у справі №910/3567/23 тощо.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.08.2020 у справі № 906/282/16, якщо грошове зобов`язання певним чином виражене в іноземній валюті, у складі такого зобов`язання виокремлюються два взаємопов`язаних елементи: валюта боргу (грошова одиниця, в яких нарахована сума зобов`язання, що дає змогу визначити її вартісне значення) та валюта платежу (грошові знаки, що є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких має відбуватися їх фактичне виконання).

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти - аналогічну правову позицію наведено в постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що оскільки кредитор передав ТОВ "Ретто ЛТД" аванс у розмірі 191 003,00 грн. що було еквівалентно 6 745,00 доларів США, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України, оскільки грошове зобов`язання ТОВ "Ретто ЛТД" щодо повернення авансу триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу станом на час звернення до суду із грошовими вимогами еквівалентна 6 745,00 доларів США, становить 278 281,83 грн.

Отже, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що вказана сума, а також сума сплаченого кредитором судового збору, підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів. Щодо розміру відповідної суми судового збору, заявником у скарзі заперечень не наведено.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги боржника позбавлені фактичного та правового обґрунтування і не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвалу господарського суду Харківської області від 04.12.2024 (в оскаржуваній частині) слід залишити без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 254, 264, 269, 271 п.1 ч.1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретто, ЛТД" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 (попереднє засідання) у справі №922/1675/24 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 04.12.2024 в частині визнання грошових вимог кредитора ОСОБА_4 у загальному розмірі 284 337,83 грн., з яких: 278 281,83 грн - сума основного боргу та 6056,00 грн судовий збір, залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.02.2025.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко