Постанова

від 30.01.2025 по справі 912/1099/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2025 року м.Дніпро Справа № 912/1099/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Чалаплюк С.В. (власні засоби ЄСІКС);

від відповідача: не з`явився;

від органу ДВС: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мінагроінвест на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2024 (суддя Закурін М.К., повний текст якої підписаний 21.11.2024) у справі № 912/1099/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Мінагроінвест м. Запоріжжя

до Державного підприємства Дослідне господарство Ставидлянське інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України, с.Ставидла, Олександжрійський р-н, Кіровоградська обл.

про видачу судового наказу щодо стягнення 250000 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2024 у справі № 912/1099/24 у задоволенні скарги ТОВ Мінагроінвест на дії та рішення Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Мінагроінвест, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ТОВ Мінагроінвест.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:

-в основу відмови в задоволенні скарги, в оскаржуваній ухвалі, покладено посилання на норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», при цьому профільні нормативно-правові акти, застосовано з довільним трактуванням та перекручуванням. Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції звузив та перекрутив фактичні доводи скарги та розглянув її з мотивів незаконності передачі виконавчого провадження від одного органу примусового виконання рішень до іншого, через зміну фактичної адреси юридичної особи, без внесення відповідних змін про адресу боржника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. В обґрунтування таких доводів суд першої інстанції вдався до власного трактування, визначення та порівняння, термінів «перебування» боржника (юридичної особи), «місцезнаходження юридичної особи». Насамперед, норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» не регулюють порядок примусового виконання рішення і їх застосування в оскаржуваній ухвалі є підтвердженням того, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови в задоволенні скарги, що підтверджується і відсутністю відзиву від особи, дії якої оскаржувались.

Апелянт наголошує, що ключовими доводами в основу скарги було покладено наступне: - відсутність змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, стосовно зміни юридичної адреси Боржника; - відсутність змін у фактичній господарській діяльності Боржника (в тому рахунку фактичному місцезнаходженні). Все майно Боржника, рухоме та нерухоме, знаходиться саме за юридичною адресою останнього і державному виконавцю про ці обставини достеменно відомо, так як в межах виконавчого провадження здійснювались виконавчі дії (виїзд на об`єкти боржника, опис та арешт майна) саме за юридичною та фактичною адресою Боржника: вул. Центральна, буд. 18, с. Ставидла, Олександрівський район, Кіровоградська область, 27332; - порушення державним виконавцем приписів ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Тобто, у державного виконавця прямо передбачена необхідність здійснення перевірки інформації, шляхом надання доручень і аж ніяк не право передавати документи виконавчого провадження після його відкриття; - ігнорування держаним виконавцем вимог законодавства, щодо не здійснення перевірки відомостей зазначених в заяві Боржника про фактичну зміну адреси; - порушення державним виконавцем ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема прийняття рішення та винесення постанови про передачу виконавчого провадження до іншого органу примусового виконання судових рішень без дотриманням засад верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості, об`єктивності, розумності строків виконавчого провадження; - необґрунтованість оскаржуваної постанови державного виконавця (відсутність законодавчої підстави).

Зазначені доводи не знайшли свого відображення в оскаржуваній ухвалі суду та цілком проігноровані судом першої інстанції.

- судом протиправно зроблено висновок про правомірність дій державного виконавця, щодо передачі виконавчого провадження на підставі заяви Боржника. Апелянт звертає увагу, що Боржник не наділений правом обирати орган примусового виконання рішення суду і такий висновок суду суперечить приписам ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, представником скаржника зверталася увага суду на суперечливість документів поданих Боржником державному виконавцю, зокрема:

1) Заява вих. №148, про фактичну зміну місцезнаходження Боржника, датована 05.11.2024, в ній зазначена нова адреса: м. Кропивницький, с. Нове, вул. Металургів, 5А). Тобто, фактично зазначена не існуюча адреса, при цьому державний виконавець, зазначаючи таку адресу, в оскаржуваній постанові, направляє виконавче провадження, з незрозумілих підстав до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса);

2) Предметом Договору оренди №2 від 07.11.2024 є нежитлове приміщення площею 10 м.кв. за адресою: м. Кропивницький, вул. Мурманська, 7Г (Перша виставкова). Тобто, фактично компетенція Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не поширюється на територію за адресою, вказаною в договорі. Дійсні обставини цілком проігноровані судом першої інстанції.

- судом першої інстанції на власний розсуд на користь особи, протиправність дій якої оскаржуються, застосовані приписи розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом № 512/5 від 02.04.2012 Міністерства юстиції України (далі Інструкція). При цьому, чомусь поза увагою суду залишились важливі положення Інструкції.

В оскаржуваній постанові державного виконавця не вказується жодної з підстав, визначених п.6 Інструкції. А якщо виходити з позиції місцезнаходження Боржника, то необхідно, перш за все, керуватись Законом України «Про виконавче провадження» ч. 1 ст. 24 якого чітко визначено, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідач і орган виконавчої служби правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, про відкриття апеляційного провадження повідомлені належним чином (ухвалу від 12.12.2024 отримали в електронні кабінети ЄСІКС 13.12.2024 о 16:41 годині).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Мороз В.Ф., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів оскарження ухвали на час надходження скарги, ухвалою суду від 29.11.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

06.12.2024 матеріали справи №912/1099/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху через неподання доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (2422,40 грн). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

10.12.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 10.12.2024 подано заяву про усунення недоліків, в якій зазначено, що відповідно до п. 19 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Мінагроінвест на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2024 у справі № 912/1099/24; розгляд справи № 912/1099/24 призначено у судовому засіданні на 30.01.2025 на 16:00 год.

22.01.2025 (зареєстрована судом 23.01.2025) до суду від представника апелянта адвоката Чалаплюка С.В. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 30.01.2025 представник апелянта надав пояснення щодо скарги, інші учасники не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 30.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

30.04.2024 до Господарського суду Кіровоградської області із заявою про видачу судового наказу звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Мінагроінвест м. Запоріжжя щодо стягнення з Державного підприємства Дослідне господарство Ставидлянське інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України, с.Ставидла, Олександжрійський р-н, Кіровоградська обл. 250 000 грн, які становлять передплату за товар (кукурудзу), яку у строк, встановлений п.1.2 договору, укладеного між сторонами не поставив відповідач.

06.05.2024 господарським судом видано відповідний наказ.

Відповідний наказ і заяву з доданими до неї документами 06.05.2024 направлено боржнику і отримано останнім 16.05.2024 (а.с.16).

За змістом постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.07.2024 Олександрівський відділ державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрив виконавче провадження № 75537900 про стягнення з ДП ДГ Ставидлянське ІСГС НАААН України на користь ТОВ Мінагроінвест 250302,80 грн за судовим наказом Господарського суду Кіровоградської області № 912/1099/24 від 11.06.2024. У постанові зазначено, що адресою боржника є: Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Ставидла, вул. Центральна, буд. 18.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ДП ДГ Ставидлянське ІСГС НАААН України є: Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Ставидла, вул. Центральна, буд. 18.

Як слідує з постанови від 08.11.2024 старшого державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко Г.Д. про передачу виконавчого провадження №75537900, виконавчий документ переданий до виконання Кропивницькому відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Передача здійснена з посиланням на положення частини 4 статті 25 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з надходженням від боржника заяви № 148 від 05.11.2024 про фактичну зміну місцезнаходження офісу, який розташований за адресою: м. Кропивницький, с. Нове, вул. Металургів, буд. 5А.

12.11.2024 ТОВ Мінагроінвест подало скаргу на дії та рішення Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та просить суд:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко Г.Д. у виконавчому провадженні № 75537900 стосовно передачі виконавчого документа судового наказу по справі № 912/1099/24, виданого Господарським судом Кіровоградської області, до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

- скасувати постанову старшого державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко Г.Д., винесену 08.11.2024 у виконавчому провадженні № 75537900 про передачу виконавчого документа судового наказу по справі № 912/1099/24, виданого Господарським судом Кіровоградської області, до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

- стягнути з Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на його користь 6000 грн витрат на правничу допомогу.

У якості обґрунтування скарги ТОВ Мінагроінвест зазначило, що:

- 08.11.2024 державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження № 75537900 виніс постанову про передачу виконавчого провадження до іншого відділу державної виконавчої служби з підстави зміни місцезнаходження боржника;

- на його думку така передача є незаконною, оскільки жодних змін за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб стосовно місцезнаходження ДП ДГ Ставидлянське ІСГС НАААН України не відбулося.

За наслідками розгляду заяви господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд керувався тим, що згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виконавче провадження може бути передане до іншого органу державної виконавчої служби у випадку якщо місце перебування боржника знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

Суд виснував, що терміни перебування та місцезнаходження юридичної особи є синонімами, які характеризують як фактичне знаходження юридичної особи за певною адресою, так і адресу державної реєстрації такої особи. Такий висновок слідує з того, що слово перебування є станом слова перебувати, яке, у свою чергу, означає бути, міститися, розташовуватися де-небудь, а слово місцезнаходження означає пункт, місце, де хто-, що-небудь знаходиться.

А тому дійшов висновку, що спірна постанова державного виконавця прийнята за фактом зміни адреси перебування ДП ДГ Ставидлянське ІСГС НАААН України, зокрема з адреси: Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Ставидла, вул. Центральна, буд. 18; на адресу: м. Кропивницький, с. Нове, вул. Металургів, буд. 5А.

При цьому, у даному випадку державний виконавець володів відомостями стосовно нового місцезнаходження ДП ДГ Ставидлянське ІСГС НАААН України, а тому правомірно використав їх у межах примусового виконання судового наказу. До того ж, фактичне місцезнаходження боржника (м. Кропивницький, с. Нове, вул. Металургів, буд. 5А) знаходиться у межах повноважень Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а тому передача виконавчого провадження до цього органу державної виконавчої служби є правомірною та відповідає наведеним правовим положенням, повноваженням державного виконавця.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судового рішення с невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18- рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності право на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11- рп/2012).

Згідно зі ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

За змістом ч.5 ст.24 Закону у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Таким чином, виконавче провадження може здійснюватися за вибором стягувача альтернативно - або місцем проживання, перебування, роботи боржника, або за місцезнаходженням його майна. При цьому, підстави та порядок передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Так, організація виконавчого провадження здійснюється відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 за змістом якої:

- місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону (пункт 10 розділу ІІІ);

- виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого (пункт 3 розділу V).

В той же час, згідно з п. 6 розділу V Інструкції виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі:

- якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби;

- відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби;

- утворення виконавчої групи при кількох органах державної виконавчої служби;

- якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби;

- ліквідації або реорганізації органу державної виконавчої служби;

- наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження; державний виконавець, якому передано виконавче провадження, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження матеріалів виконавчого провадження зобов`язаний винести постанову про прийняття виконавчого провадження, яку надсилає сторонам виконавчого провадження (пункт 9 розділу V).

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ДП ДГ Ставидлянське ІСГС НАААН України є: Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Ставидла, вул. Центральна, буд. 18.

І саме до Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся позивач (стягувач) для виконання наказу суду від 06.05.2024.

Саме за цією адресою, як зазначає стягувач, зареєстрований боржник і знаходиться його майно.

Що також підтверджується поясненнями самого боржника, наданими господарському суду 19.11.2024 (зареєстрованими 20.11.2024).

Зокрема, боржник пояснив, що відповідно до наказу за №411-к від 07.10.2024 Національної академії аграрних наук України був призначений новий керівник ДП «ДГ «СТАВИДЛЯНСЬКЕ» ІСГС НААН.

За результатами попереднього аналізу роботи підприємства встановлена наявність істотної заборгованості та необхідність більш економного та раціонального підходу до господарської діяльності. Так, задля економії на опалені приміщення в зимовий період, яке знаходиться на балансі підприємства та має надлишкові площі, що не використовуються, забезпечення комфортних умов праці для працівників офісу (наявність постійного енергозабезпечення та територіальної близькості до обласного центру), а також наявності більш зручних комунікацій (стабільний доступ до мережі інтернет, мобільного зв`язку, поштових послуг) було прийнято рішення переміщення офісу разом з працівниками, що не задіяні безпосередньо в сільському господарстві та господарській частині в орендоване приміщення за адресою: Кіровоградська обл., м. Кропивницький, с. Нове, вул. Перша Виставкова (Мурманська), будинок 7Г, 25491. За зазначеною адресою було попередньо орендоване невелике приміщення (копія договору №2 від 07.11.2024 додається).

Зауважує, що на виконання норм Закону України «Про виконавче провадження», а також Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5 направлено відповідне повідомлення до Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про фактичну зміну місцезнаходження офісу (копія заяви від 05.11.2024 за № 148 додається) та лист-доповнення (копія листа від 07.11.2024 за № 153 додається) з уточненою адресою відповідно до підписаного договору оренди.

Зазначеними поясненнями підтверджується наявність нерухомого майна у відповідача (боржника) за зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження.

При цьому, фактично не відбувається зміна адреси боржника, оскільки зміна реєстрації останнього та місце знаходження його майна залишились без змін. А та обставина, що боржник орендував офісне приміщення площею 10,0 кв.м. не свідчить про зміну його місцезнаходження (перебування), яка засвідчується у встановленому Законом порядку.

Як правильно зауважив апелянт, місце здійснення виконавчого провадження належить саме стягувачу, а не боржнику, відтак, отримавши його заяву, орган виконавчої служби, відповідно до ч.5 ст.24 Закону, перш за все мав здійснити відповідну перевірку наведеної інформації, яка жодним чином підтверджена не була, що суперечить, як Закону України «Про виконавче провадження», так і Інструкції.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на невідповідність адреси, наведеної державним виконавцем у постанові від 08.11.2024 щодо боржника: м. Кропивницький, с. Нове, вул. Металургів, 5А, тій про яку вказав боржник, і яка визначена договором оренди №2 від 07.11.2024, який він додав: м. Кропивницький, вул. Мурманська, 7Г (Перша Виставкова), що ще раз підтверджує норму Закону (ч.5 ст.24), за якою відповідну інформацію слід було перевірити, а не передавати виконавче провадження одразу.

Наведеним спростовуються висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі та є вірними доводи апеляційної скарги, що є підставою для її задоволення.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За наведених вище обставин, враховуючи надані суду докази, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні скарги на дії державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко Г.Д. у виконавчому провадженні № 75537900 стосовно передачі виконавчого документа судового наказу по справі № 912/1099/24, виданого Господарським судом Кіровоградської області, до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); і скасування постанови старшого державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко Г.Д., винесену 08.11.2024 у виконавчому провадженні № 75537900 про передачу виконавчого документа судового наказу по справі № 912/1099/24, виданого Господарським судом Кіровоградської області, до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Мінагроінвест є обґрунтованою.

На підставі викладеного, господарський суд неправомірно відмовив в задоволені скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Мінагроінвест.

За приписами ст.344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Так, у скарзі заявник просив стягнути з Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на його користь 6000 грн витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат останнім надано договір про надання правничої допомоги від 15.10.2024, укладений ТОВ «Мінагроінвест» з адвокатом Чалаплюком Сергієм Вікторовичем, за умовами п.1.1 якого Адвокат за дорученням Клієнта зобов`язується надати правову допомогу по захисту та представництву в обсягах, порядку та на умовах, обумовлених цим Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар за дії по наданню правової допомоги, а також фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього Договору.

Згідно з п.5.1 договору за здійснення захисту Клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі, обумовленому в акті виконаних робіт до договору.

Між сторонами підписано акт виконаних робіт від 12.11.2024, за яким Вартість послуг Адвоката розраховується трудо-годинами; мінімальна розрахункова одиниця - одна трудо-година; Вартість однієї трудо-години Виконавця - 1500, 00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок).

Адвокат, під час надання правової допомоги та інформаційно-консультаційних послуг в період з 08.11.2024 по 12.11.2024, надав наступні послуги з вчинення заходів справі № 912/1099/24, яка знаходиться в Господарському суді Кіровоградської області та виконавчому провадженні №75537900Є, яке здійснюється Олександрівським відділом державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса):

1. Вивчення матеріалів, перевірка відомостей та зібрання матеріалів для підготування скарги на дії державного виконавця у виконавчому провадженні №75537900-витрачено 2 трудо-години;

2. Складання скарги на дії державного виконавця у виконавчому провадженні №75537900- витрачено 2 трудо-години).

Вартість правових послуг, наданих Адвокатом Клієнту склала: 6000, 00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок).

Послуги за актом прийняті клієнтом без зауважень, у повному обсязі.

Правничі послуги позивачу надавались адвокатом Чалаплюком С.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №002360 від 12.09.2019) на підставі ордера серії АР №1195737 від 15.10.2024.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції наголошує, що можуть бути розподілені витрати і такі, що вже фактично понесені (відшкодування) і такі, що тільки підлягають сплаті (згідно правового висновку, наведеного у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).

Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, розподіл витрат за скаргою на дії органу ДВС наведено у ст.344 ГПК України.

Таким чином, у зв`язку з доведенням заявником обсягу і вартості заявлених витрат на правничу допомогу, з урахуванням порядку такого розподілу, визначеного ст.344 ГПК України, з огляду на те, що заявлені витрати відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, та того, що скарга задоволена, суд дійшов висновку про покладення судових витрат на Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінагроінвест" про не з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права знайшли своє підтвердження.

Оскільки судовий збір за подачу скарги на стадії виконання рішення, як і за опдсу апеляційної скарги не стягується, відтак, і не відшкодовується апелянту; судові витрати на правничу допомогу стягуються на користь заявника скарги з Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284, 343 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мінагроінвест на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2024 у справі № 912/1099/24 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2024 у справі №912/1099/24 скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мінагроінвест на дії та рішення Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко Ганни Дмитрівни у виконавчому провадженні №75954296, щодо передачі виконавчого документу судовий Наказ по справі №912/1626/24, виданий Господарським судом Кіровоградської області, до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Скасувати постанову старшого державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко Ганни Дмитрівни, винесену 08.11.2024 у виконавчому провадження №75954296, про передачу виконавчого документу судовий Наказ по справі №912/1626/24, виданий Господарським судом Кіровоградської області, до Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Стягнути з Олександрівського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 34791025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінагроінвест» (ЄДРПОУ 45035468) судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 6000, 00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок).

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 10.02.2025.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя В.Ф. Мороз