Рішення

від 10.02.2025 по справі 908/1567/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/122/24-9/224/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2025 Справа № 908/1567/24

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Київзварювання», м. Київ

до відповідача: Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя

про стягнення 22720,33 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Київзварювання» з позовом про стягнення з відповідача: Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» суми 7776,80 грн боргу за товар отриманий на підставі договору поставки №399 від 25.06.2020, суми 4035,30 грн інфляційних нарахувань, суми 1063,25 грн 3% річних, суми 9844,98 грн пені, всього - загальної суми 22720,33 грн.

Ухвалою суду від 26.06.2024 (суддя Левкут В.В.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1567/24, присвоєно справі номер провадження 18/122/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Враховуючи відпустку судді Левкут В.В., розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області №П-409/24 від 16.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №908/1567/24.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024 справу № 908/1567/24 визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 19.12.2024 справу № 908/1567/24 прийнято до провадження (розгляду), присвоєно справі номер провадження 18/122/24-9/224/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення повної оплати товару, поставленого позивачем на підставі укладеного сторонами договору поставки №399 від 25.06.2020, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 7776,80 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 509, 527, 530, 625, 629, 655, 656, 663, 664, 691, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 231 ГК України та умовами договору поставки.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (документ сформований в системі «Електронний суд» 18.07.2024), в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши зокрема про наступне. Дійсно, 25.06.2020 між сторонами було укладено договір №399, відповідно до якого Постачальник (позивач) зобов`язався в порядку та на умовах визначених договором поставити, а Покупець (відповідач) прийняти та оплатити продукцію в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору. За умовами додаткової угоди №1 від 14.01.2021 до договору, постачальник 22.03.2021 поставив на АТ «ЗФЗ» відповідний товар згідно видаткової накладної №346 від 19.03.2024 шляхом направлення Новою поштою. 24.03.2024 комісією АТ «ЗФЗ» було прийнято товар, про що складено Акт № 319 за якістю і комплектністю, відповідно до якого було виявлено невідповідність товару за позицією: сопло до плазмотрона PowerMax 45А в кількості 10 шт. на суму 1350,00 грн без ПДВ, який було забраковано та повернуто Постачальнику Новою поштою. АТ «ЗФЗ» повідомило Постачальника письмово листом вих. №27/407 від 05.07. 2021 про те, що було виявлено невідповідність вказаного товару технічним характеристикам плазмореза та повернуто його ТОВ «Київзварювання». Також в даному листі АТ «ЗФЗ» просило Постачальника провести корегування податкових накладних на суму повернутого товару та замінити первинні документи для належного відображення операції в бухгалтерському та податковому обліках. 14 липня 2021 АТ «ЗФЗ» сплатило на користь ТОВ «Київзварювання» суму за поставлений товар в сумі 30 784,00 грн, окрім суми вартості забракованого товару 1 350,00 грн без ПДВ. Таким чином, АТ «ЗФЗ» сплатило суму за поставлений товар в повному обсязі відповідно до умов п.5 додаткової угоди №1 до договору. АТ «ЗФЗ» неодноразово письмово зверталось до Постачальника, в тому числі листом за вих. №27-729 від 23.12.2021, про виконання своїх зобов`язань зі сплати за поставлений товар в розмірі 80% та просило здійснити коригування податкової накладної з урахуванням забракованого товару на суму 1 350,00 грн. Однак, будь-які дії зі сторони позивача здійснено не було, а тому і у відповідача відповідно до умов договору не було підстав для сплати залишку боргу. Щодо вимог позивача про сплату пені відповідно до п.10.7 договору, відповідач зазначив, що у вказаному пункті договору сторони не визначили розмір пені (відповідний відсотковий розмір від суми простроченого платежу), а Закон України «Про відповідальність за невиконання грошового зобов`язання» передбачає лише максимальний розмір пені. Отже позивачем неправомірно нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки за час прострочення грошового зобов`язання. Також відповідно до ч .6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Натомість позивач всупереч всім нормам законодавства України здійснив нарахування пені за період з 16.04.2021 по 24.05.2024. Крім того, відповідач не погоджується з даними викладеними в розрахунках наданих позивачем і надає контррозрахунок інфляційних нарахувань суми боргу та процентів річних від прострочення суми. Відповідач просив врахувати доводи наведені у відзиві та відмовити ТОВ «Київзварювання» у задоволенні позову про стягнення з АТ «ЗФЗ» основного боргу в сумі 7776,80 грн, суми 4035,30 грн інфляційних нарахувань, суми 1063,25 грн 3% річних та суми 9844,98 грн пені.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

25 червня 2020 року між Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (Покупець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київзварювання» (Постачальник, позивач у справі) був укладений Договір поставки № 399 (далі Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (далі товар) в асортименті та за цінами, вказаними у Додатку (Специфікації) та Додаткових угодах до цього Договору, які є його невід`ємними частинами. Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару містяться в Додатках (Специфікаціях) та Додаткових угодах до цього Договору (п. 1.1, п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1, п. 5.3, п. 5.6 Договору, ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується у Додатку (Специфікації) та Додаткових угодах до цього Договору. Ціна товару встановлюється у національній валюті України гривні і вказується в Додатку (Специфікації) та Додаткових угодах до цього Договору. Порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в Додатках (Специфікаціях) до даного Договору.

14.01.2021 сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору поставки №399 від 25.06.2020, згідно з якою сторони зокрема узгодили, що Постачальник зобов`язується передати Покупцеві товар у строки та за номенклатурою згідно переліку, наведеного у п.1 цієї Додаткової угоди. Загальна сума Договору поставки № 339 від 25.06.2020 змінюється на суму вказаного переліку і становить 56855,78 грн з ПДВ (п. 1 Додаткової угоди). Ціна є фіксованою та зміні в бік збільшення не підлягає (п. 6 Додаткової угоди).

У всьому, чого не торкнулася дана Додаткова угода, сторони керуються умовами Договору поставки № 399 від 25 червня 2020 року (п. 9 Додаткової угоди).

В п. 2 та п. 3 Додаткової угоди № 1 визначено, що Постачальник здійснює постачання товару протягом 15 календарних днів після направлення письмової заявки Покупцем на електронну адресу Постачальника. Поставка виконується Постачальником на умовах DDP, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11 (ІНКОТЕРМС-2010) або франко-склад Перевізника, м.Запоріжжя.

Згідно з п. 5 Додаткової угоди № 1 від 14.01.2021, Покупець здійснює оплату за фактом поставки товару шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника через 15 календарних днів тільки за умови виконання Постачальником п. 3.4, п. 4.1.1-4.1.5 цього Договору. Термін оплати за поставлений Постачальником товар відстрочується на термін прострочення виконання Постачальником п.3.4 цього Договору і є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України.

У разі не реєстрації Постачальником податкової накладної в ЄРПН Покупець здійснює оплату за фактом поставки товару у розмірі 80% вартості товару, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника через 15 календарних днів з урахуванням умов, викладених в першому абзаці даного пункту.

Решта оплати 20% вартості товару здійснюється Покупцем тільки після реєстрації Постачальником податкової накладної в ЄРПН шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника через 15 календарних днів з урахуванням умов, викладених в першому абзаці даного пункту. Сторони підтверджують, що порядок оплати визначений у п. 5 Додаткової угоди є належним виконанням Покупцем умов оплати за поставлений Постачальником товар. У цьому разі Покупець звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України та п.10.7 Договору.

З матеріалів справи вбачається, що Покупець АТ «Запорізький завод феросплавів» направив ТОВ «Київзварювання» лист-заявку № 27/163 від 10.03.2021, згідно з якою просив здійснити поставку товару в рамках укладеної Додаткової угоди № 1 від 14.01.2021 по Договору № 339 від 25.06.2020, а саме:

1) Сопло до плазмотрону PowerMax 45А (220671) 10 шт;

2) Сопло до плазмотрону PowerMax 85А (220816) 65 шт;

3) Катод-електрод до PowerMax 65/85/105А (220842) 105 шт;

4) Завихрювач до плазмотрону PowerMax 105А (220994) 5 шт.

Як зазначив позивач у позовній заяві, на підставі видаткової накладної №346 від 19.03.2021 ним було поставлено відповідачу відповідний товар на загальну суму 38560,80грн з ПДВ, що підтверджується експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» № 59000659244745 від 19.03.2021.

У видатковій накладній №346 від 19.03.2021 вказано товар, що поставляється Постачальником: ТОВ «Киїзварювання» Покупцю: АТ «Запорізький завод феросплавів» за Договором № 339 від 25.06.2021 за замовленням покупця, а саме:

1) Сопло до плазмотрона PowerMax 85А (220816) у кількості 65 шт. на суму 8775,00 грн без ПДВ;

2) Сопло до плазмотрона PowerMax 45А (220671) у кількості 10 шт. на суму 1350,00грн без ПДВ;

3) Катод-електрод до PowerMax 65/85/105А (220842) у кількості 105 шт. на суму 19509,00грн без ПДВ;

4) Завихрювач до плазмотрону PowerMax 105А (220994) у кількості 5 шт. на суму 2500,00грн без ПДВ.

Разом вартість товару без ПДВ 32134,00 грн, сума ПДВ 6426,80 грн, всього із ПДВ 38560,80 грн.

Листом-повідомленням №23/04-1 від 05.04.2021 ТОВ «Київзварювання» просило відповідача здійснити оплату товару відвантаженого за видатковою накладною № 346 від 19.03.2021 на суму 38560,80 грн. На підтвердження отримання АТ «ЗФЗ» цього листа до позовної заяви додано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким поштове відправлення було вручено адресату 15.04.2021.

Згідно з платіжним дорученням № 363407 від 14.07.2021 відповідачем було перераховано позивачу часткову оплату за товар в сумі 30784,00 грн з призначенням платежу: «отрим. сопла до плазмотрона, катод-електрод, завихрювач зг. дог. № 399 від 25.06.2020, рах. № 477 від 19.03.2021 (ч/о) 25653,33 грн; ПДВ 5130,67 грн».

Відповідачем надано в матеріали справи копію Акту № 319 від 24.03.2021, складеного комісією АТ «Запорізький завод феросплавів» з приймання товару за накладною № 346 від 19.03.2021 по якості та комплектності (арк.с. 101), в якому зазначено про невідповідність товару по позиції сопло 45А на PowerMax у кількості 10 штук на суму 1350 грн (без ПДВ).

Відповідач листом вих. №27/407 від 05.07.2021 повідомив позивача про те, що 24.03.2021 в ході комісійного приймання товару по якості та комплектності було виявлено відхилення, а саме невідповідність товару в асортименті «Сопло до плазмотрону PowerMax 45А (220671)» технічним характеристикам плазморезу та вказано про те, що у відповідності до умов п. 6.4 та п. 3.7 Договору № 339 від 25.06.2021 товар «Сопло до плазмотрону PowerMax 45А (220671)» в кількості 10 шт. на суму 1620,00 грн з ПДВ повернутий за експрес-накладною № 590006882412. У відповідності до п. 3.7 Договору просив здійснити коригування податкових накладних на суму повернутого товару та замінити первинні документи (рахунок № 477 від 19.03.2021, видаткова накладна № 346 від 19.03.2021) на суму прийнятого товару для подальшої оплати за поставлені та прийняті ТМЦ.

Позивачем у відповіді за вих. № 54/07-1 від 30.07.2021 на вищевказаний лист відповідача зокрема було вказано про те, що ТОВ «Київзварювання» не отримано повернення товару та накладної на повернення. Також повідомлено, що коригування податкової накладної та заборгованості можливе лише після фактичного повернення товару з супровідними підтверджуючими документами. Зазначив, що заборгованість АТ «Запорізький завод феросплавів» перед ТОВ «Київзварювання» наразі складає 7776,80грн з ПДВ, з яких лише 1620,00 грн з ПДВ вартість Сопло до плазмотрону PowerMax 45А (220671) в кількості 10 шт. Просив здійснити оплату по заборгованості в повному обсязі в найближчий термін або доплату за фактично прийнятий товар в сумі 6156,80 грн з ПДВ та повернути в адресу підприємства позивача товар (Сопло до плазмотрону PowerMax 45А (220671) в кількості 10 шт) з наданням накладної на повернення товару з датою згідно фактичного повернення.

В листі АТ «Запорізький завод феросплавів» № 27-729 від 23.12.2021 на адресу позивача зазначено, що згідно умов Додаткової угоди № 1 від 14.01.2021 було сплачено 80%, а саме - 30784,00 грн; для погашення залишку заборгованості у розмірі 6156,80 грн просив відкоригувати податкову накладну за вирахуванням забракованої позиції на суму 1620 грн.

У зв`язку з тим, що АТ «Запорізький завод феросплавів» не здійснило повну оплату за отриманий товар, позивач звернувся з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/1567/24.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

З положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст. 693 ЦК України).

З положень ч. 1 ст. 530 ЦК України слідує: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В ч. 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Як встановлено судом вище, в рамках Договору поставки № 399 від 25.06.2020 позивачем був поставлений відповідачу товар за видатковою накладною №346 від 19.03.2021 на загальну суму 38560,80 грн з ПДВ. Факт отримання товару відповідачем не заперечується та підтверджується окрім того експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» № 59000659244745 від 19.03.2021 та листуванням сторін наведеним судом вище.

Згідно з платіжним дорученням № 363407 від 14.07.2021 відповідачем було перераховано позивачу часткову оплату за товар в сумі 30784,00 грн з призначенням платежу: «отрим. сопла до плазмотрона, катод-електрод, завихрювач зг. дог. № 399 від 25.06.2020, рах. № 477 від 19.03.2021 (ч/о) 25653,33 грн; ПДВ 5130,67 грн».

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74, ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню судом при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ЦК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 917/483/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем зобов`язання щодо поставки відповідачу товару на загальну суму 38560,80 грн з ПДВ і його отримання відповідачем, що останній не заперечив та 14.07.2021 здійснив часткову оплату отриманого від позивача товару в сумі 30784,00 грн.

Натомість відповідачем належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження повернення частини товару, як то зазначено ним у відзиві, не надано.

Щодо наданої відповідачем копії «Внутрішньої накладної на відвантаження товару з центрального складу» (як то зазначив відповідач) (арк.с.102), суд зазначає, що у ній вказані наступні відомості: Вантажовідправник АТ «Запорізький завод феросплавів», пункт навантаження: м.Запоріжжя, вул.Діагональна, 11; Вантажоодержувач ТОВ «Нова пошта», пункт розвантаження: м.Запоріжжя, вул. Теплобудівна, 28; найменування вантажу: сопло до плазмотрона PowerMax 45А (220671) 10 штук. У графі відомостей про вантажно-розвантажувальні операції міститься відтиск прямокутного штампу з емблемою підприємства відповідача про дозвіл на вивезення, дата: 20 травня 2021.

Отже даний документ не підтверджує факт повернення позивачу товару на суму 1620грн з ПДВ, як то зазначає відповідач, та не є, відповідно, належним та допустимим доказом вказаного.

За таких обставин посилання відповідача на непроведення позивачем відповідного коригування податкових накладних на суму повернутого товару є безпідставним. Крім того, оплата товару за умовами Договору, в т.ч. Додаткової угоди, не пов`язана з моментом коригування податкових накладних. Так, за умовами п. 5 Додаткової угоди № 1 від 14.01.2021 оплата за товар пов`язана саме з фактом реєстрації Постачальником податкової накладної в ЄРПН, а не її коригуванням.

При цьому, суд зазначає, що відповідач не оспорює факт реєстрації позивачем податкової накладної за господарською операцією з поставки товару за видатковою накладною №346 від 19.03.2021.

Щодо виявлення невідповідності товару «Сопло до плазмотрона PowerMax 45А» технічним характеристикам, про що зазначав відповідач, то останнім не надано доказів направлення позивачу повідомлень щодо настання даних обставин відповідно до умов пункту 6.4 Договору. Крім того, наданий відповідачем в матеріали справи Акт № 319 від 24.03.2021 (в копії), складений комісією АТ «ЗФЗ», є одностороннім документом відповідача.

На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що на час звернення позивача з позовом до суду у даній справі, у відповідача виник обов`язок з повної оплати отриманого ним товару. Проте повну оплату за отриманий товар відповідач не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 7776,80 грн.

Позивачем надані в матеріали справи докази в обґрунтування заявлених позовних вимог в частині стягнення вищезазначеної суми заборгованості.

Відповідач належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми боргу за отриманий товар не надав. Доказів виконання зобов`язання щодо здійснення повної оплати за отриманий товар у заявленому до стягнення розмірі матеріали справи не містять.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 7776,80 грн боргу за отриманий товар є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з простроченням оплати за поставлений товар, позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача також інфляційні втрати, 3% річних, які згідно з доданими до позову розрахунками становлять: 4035,30 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення: квітень 2021 квітень 2024, 1063,25 грн 3% річних за загальний період прострочення з 16.04.2021 по 24.05.2024.

Відповідно до ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Факт порушення відповідачем грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, суд встановив, що проведення позивачем нарахування відсотків річних за період з 16.04.2021 по 13.07.2021 та інфляційних втрат за квітень червень 2021 на суму заборгованості 53950,80грн є необґрунтованим, оскільки вказаний розмір заборгованості документально не підтверджено.

Підставою позову у даній справі є неналежне виконання відповідачем зобов`язання з повної оплати поставленого позивачем товару згідно з видатковою накладною № 346 від 19.03.2021 на суму 38560,80 грн і саме на вказану суму грошового зобов`язання (за відповідний період прострочення) позивач мав право нараховувати відсотки річних та інфляційні втрати.

Враховуючи зазначене, здійснивши перерахунок 3% річних не виходячи за межі визначеного позивачем граничного періоду відповідного нарахування, суд встановив, що сума 3% річних за період прострочення оплати суми 38560,80 грн з 16.04.2021 по 13.07.2021 становить 282,07 грн. За прострочення оплати 7776,80 грн боргу за період з 14.07.2021 по 24.05.2024 сума 3% річних становить 668,34 грн.

Таким чином до стягнення з відповідача на користь позивача належить загальна сума 950,41 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних судом відмовляється у зв`язку з їх необґрунтованістю.

З урахуванням викладеного, за здійсненим судом перерахунком (не виходячи за межі визначеного позивачем граничного періоду відповідного нарахування), розмір інфляційних втрат на суму боргу 38560,80 грн за період квітень - червень 2021 становить 853,40 грн; на суму боргу 7776,80 грн за період липень 2021 - квітень 2024 (останній місяць нарахування (квітень 2024) з розрахунку позивача) 3076,07 грн. Отже всього загальна сума втрат від інфляції, що належить до стягнення з відповідача, складає 3929,47грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат відмовляється.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 9844,98 грн пені за загальний період прострочення 16.04.2021 по 24.05.2024. При цьому, позивач посилається на п. 10.7 Договору поставки. У розрахунку для визначення розміру пені позивач застосовує облікову ставку НБУ у подвійному розмірі.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 547 ЦК України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В ч. 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).

Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони виду правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

В пункті 10.7. Договору встановлено, що у разі порушення термінів оплати за поставлений товар згідно даного Договору більше 10-ти календарних днів Покупець сплачує Постачальнику пеню згідно діючого законодавства України від суми не сплаченого товару за кожний день прострочення, починаючи з 11-го календарного дня прострочення.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У вищевказаних нормах закону встановлено лише загальнообов`язкове обмеження розміру пені, яка може бути стягнута в певний період не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який стягується пеня.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

В п. 10.7 Договору поставки розмір пені за порушення термінів оплати за поставлений товар не визначено. Іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення також не визначено.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 9844,98 грн пені задоволенню не підлягають.

На підставі усього вищевикладеного, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», код ЄДРПОУ 00186542 (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київзварювання», код ЄДРПОУ 40110828 (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 17-Ж) суму 7776 (сім тисяч сімсот сімдесят шість) грн 80 коп. основного боргу, суму 950 (дев`ятсот п`ятдесят) грн 41 коп. 3% річних, суму 3929 (три тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 47 коп. інфляційних втрат.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», код ЄДРПОУ 00186542 (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київзварювання», код ЄДРПОУ 40110828 (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 17-Ж) суму 1686 (одну тисячу шістсот вісімдесят шість) грн 79 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 10.02.2025.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва