Рішення

від 21.01.2025 по справі 910/5509/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2025Справа № 910/5509/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу №910/5509/24

За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Політекс Трейд»

про стягнення 11400,00 грн та зобов`язання вчинити певні дії

Представники учасників справи:

від позивача: Юрченко Н.П.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Політекс Трейд» (далі - відповідач) про стягнення 11400,00 грн та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань за генеральною угодою про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-08 від 16.11.2020 року не надав позивачу довідки щодо кількості здійснених рейсів, у зв`язку з чим позивач просить стягнути неустойку 11400,00 грн та зобов`язати надати довідки про кількість рейсів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5509/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у справі.

Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, судові засідання відкладались, зокрема, до 21.01.2025.

У судовому засіданні 21.01.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, тоді як відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Так, частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду, направлялись судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 5.

Втім, ухвали повернуті органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відмітками «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Поміж цим, враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, яку суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

У постанові від 09.12.2021 у справі №911/3113/20 Верховний Суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 94, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

При цьому, суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали суду про відкриття провадження у справі від 19.07.2024, а отже отримання ухвал Господарського суду міста Києва, зокрема, в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суду про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням терміну зберігання» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У відповідності до вимог статей 165, 251 ГПК України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 21.01.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2020 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оупен Скай Сервісіз» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «Політекс Трейд») (далі - компанія) було укладено генеральну угоду про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-08 (далі - угода), за умовами пункту 1.1 якої аеропорт забезпечує компанії можливість здійснювати авіаційну діяльність (надання послуг з наземного адміністрування) на території аеропорту «Бориспіль» з використанням інфраструктури аеропорту, а компанія зобов`язується сплачувати аеропорту плату за це.

Відповідно до пункту 1.2 угоди кожна зі сторін повністю бере на себе витрати за виконання своїх обов`язків за цією угодою.

Згідно пункту 2.1.1 угоди сторони зобов`язані виконувати цю угоду та обов`язки, що встановлені цією угодою, належним чином, на основі принципу добросовісності.

За умовами пункту 2.3.1 угоди аеропорт взяв на себе зобов`язання виписувати рахунки та акти згідно з умовами угоди.

Розмір плати, яку має сплачувати компанія за створення та підтримання аеропортом необхідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення компанією господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» з надання послуг з наземного адміністрування з використанням інфраструктури аеропорту у відповідності з Правилами та на умовах цієї угоди становить: 1350,00 грн (без ПДВ) за 1 рейс, на якому компанія здійснювала діяльність з наземного адміністрування, але не менше ніж 1350,00 грн (без ПДВ) в місяць. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України (пункт 3.1 угоди).

Пунктом 3.2 угоди передбачено, що кількість рейсів визначається із довідки, яка надається компанією за звітний місяць. Дана довідка повинна бути підписана керівником, головним бухгалтером компанії та скріплена печаткою (у разі її наявності). Довідка направляється офіційним листом на адресу аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним. При цьому, аеропорт має право перевірити кількість рейсів, які були обслуговані компанією за звітний місяць, на підставі власної інформації (згідно з заявками компанії на обслуговування). У разі виявлення невідповідностей, або у разі відсутності (ненадання компанією) довідки у визначені строки, аеропорт має право використовувати власну інформацію для виставлення рахунків.

Протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання довідки, аеропорт виписує компанії рахунок та акт (пункт 3.3 угоди).

Згідно пункту 3.4 угоди представник компанії самостійно отримує в бухгалтерії аеропорту рахунок на здійснення плати згідно з пунктом 3.1 угоди та акт в строк до 10-го (десятого) числа місяця, що слідує за звітним. У разі неотримання представником компанії рахунків у строки, що вказані вище, аеропорт направляє рахунки та акти компанії на адресу e-mail: evoinvoices@evo-jet.com. Сторони домовились, що датою отримання рахунку та акту буде вважатися кожне 10 (десяте) число місяця, що слідує за звітним місяцем, незалежно від дати їх фактичного отримання представником компанії.

Оплата рахунків аеропорту здійснюється компанією протягом 3-х календарних днів з дати їх отримання (пункт 3.5 угоди).

Відповідно до пункту 3.6 угоди разом із рахунком представник компанії отримує складені аеропортом акти. Підписані акти або письмову мотивовану відмову від його підписання компанія зобов`язана повернути аеропорту протягом 5-ти (п`яти) робочих днів з дати його отримання. У разі отримання від компанії мотивованої відмови, аеропорт у десятиденний строк розглядає її та, у разі виявлення невідповідностей, проводить відповідні коригування в акті та при виставлені рахунку. Якщо протягом 5-ти (п`яти) робочих днів акт або письмова мотивована відмова не будуть направлені аеропорту, акт вважається підписаним сторонами, а відмови, направлені компанією з порушенням п`ятиденного строку, не будуть прийматися аеропортом для розгляду. Акти підписуються уповноваженими на це представниками обох сторін, про що сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, що підписують акти.

Згідно з пунктом 3.7 угоди, у разі наявності простроченої заборгованості у компанії перед аеропортом, аеропорт нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується у порядку, встановленому чинним законодавством України, та до повного погашення заборгованості за угодою.

Пунктом 3.8 угоди встановлено, що у випадку порушення строків надання довідки за звітний місяць компанія сплачує аеропорту неустойку у розмірі 100,00 (сто) грн (без ПДВ) за кожний календарний день прострочення терміну.

Ця угода набуває чинності з моменту її підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2021 року (включно). Сторони домовились, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди застосовуються до відносин сторін, які виникли з 22.10.2020 року (пункт 4.1 угоди).

Додатковою угодою №1 від 09.12.2021 до генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-08 від 16.11.2020 (далі - додаткова угода №1) було продовжено термін дії угоди до 19.02.2024.

Додатковою угодою №2 від 13.04.2023 до генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-08 від 16.11.2020 (далі - додаткова угода №2) сторони дійшли згоди розірвати угоду з 10.03.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №911/1412/23, яке набрало законної сили 27.02.2024, позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Політекс Трейд» про стягнення 257618,60 грн задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Політекс Трейд» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 22680,00 грн основного боргу, 2086,03 грн пені, 125,16 грн 3 % річних, 327,41 грн інфляційних втрат, 232400,00 грн неустойки та 6548,28 грн судового збору. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Політекс Трейд» виконати зобов`язання встановлені у підпункті 2.2.24 пункту 2.2 генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності № 02.1-14/4-08 від 16.11.2020, а саме надати Державному підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» довідки про кількість рейсів за звітний місяць: за березень 2022 року, за квітень 2022 року, за травень 2022 року, за червень 2022 року, за липень 2022 року, за серпень 2022 року, за вересень 2022 року, за жовтень 2022 року, за листопад 2022 року, за грудень 2022 року та за січень 2023 року.

Під час розгляду справи №911/1412/23 судом встановлено, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт належного виконання Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» своїх зобов`язань за генеральною угодою про умови здійснення господарської діяльності №02.1-14/4-08 від 16.11.2020 в частині надання послуг та факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Політекс Трейд» зобов`язань щодо оплати отриманих послуг та передачі позивачу довідок про кількість рейсів за звітній період.

Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, «Справа «Совтрансавто-Холдинг» проти України» п. 72 «В. Оцінка Суду»).

Як зазначає позивач, в подальшому відповідач в порушення взяти на себе зобов`язань за генеральною угоду №02.1-14/4-08 від 16.11.2020, зокрема в порядку та у строки визначені пунктом 3.2 вказаної угоди не надав позивачу довідок про кількість рейсів, що унеможливило виставлення відповідачу рахунків та актів за звітній період, а саме лютий та березень 2023 включно.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань згідно пункту 3.2 угоди, позивачем на підставі пункту 3.8 угоди було донараховано відповідачу неустойку в загальному розмірі 11400,00 грн за період лютий 2022 - лютий 2023 (включно), а саме: з 01.03.2023 по 09.03.2023 (9 днів), за період неохоплений рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №911/1412/23.

17.04.2023 року позивачем було направлено на електронну пошту відповідача зазначену в генеральній угоді рахунок-фактуру №72/48 від 13.04.2023 на суму 11400,00 грн, на оплату неустойки згідно пункту 3.8 угоди, втім вказаний лист позивача був залишений відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Положенням ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 угоди передбачено, що кількість рейсів визначається із довідки, яка надається компанією за звітний місяць. Дана довідка повинна бути підписана керівником, головним бухгалтером компанії та скріплена печаткою (у разі її наявності). Довідка направляється офіційним листом на адресу аеропорту до 3 числа місяця, що слідує за звітним. При цьому, аеропорт має право перевірити кількість рейсів, які були обслуговані компанією за звітний місяць, на підставі власної інформації (згідно з заявками компанії на обслуговування). У разі виявлення невідповідностей, або у разі відсутності (ненадання компанією) довідки у визначені строки, аеропорт має право використовувати власну інформацію для виставлення рахунків.

Приписами ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

При укладанні угоди, сторонами було погоджено всі її умови, в тому числі й умови передбачені п. 3.2 угоди, які визначають обов`язок відповідача щомісяця подавати довідки про кількість рейсів.

У відповідності до положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а відтак відповідач має виконувати взяті на себе зобов`язання, передбачені угодою належним чином та у встановлений строк.

Втім, відповідач у встановлені угодою строки довідку щодо кількості рейсів за лютий - березень 2023 (включно) у встановлений договором строк позивачу не надав.

Тоді як, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача виконати зобов`язання встановлені у п.п. 2.2.24. п. 2.2 генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності № 2.1-14/4-08 від 16.11.2020, а саме надати Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» довідки про кількість рейсів за лютий 2023 рік та березень 2023 рік.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3.8 угоди сторонами узгоджено, що у випадку порушення строків надання довідки за звітний місяць компанія сплачує аеропорту неустойку у розмірі 100,00 грн без ПДВ за кожний календарний день прострочення терміну.

Відтак, оскільки відповідач допустив порушення строків надання довідок за умовами пункту 3.2 угоди, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 3.8 угоди, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 11400,00 грн, за період лютий 2022 - лютий 2023 (включно), а саме: з 01.03.2023 по 09.03.2023 (9 днів) за період неохоплений рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №911/1412/23.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які спростовували б заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість за угодою та виконати зобов`язання щодо надання позивачу довідок про кількість рейсів.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Політекс Трейд» про стягнення 11400,00 грн та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Політекс Трейд» (01103, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 5; ідентифікаційний код 33697862) виконати зобов`язання встановлені у п.п. 2.2.24. п. 2.2 генеральної угоди про умови здійснення господарської діяльності № 2.1-14/4-08 від 16.11.2020, а саме надати Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) довідки про кількість рейсів за лютий 2023 рік та березень 2023 рік.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Політекс Трейд» (01103, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 5; ідентифікаційний код 33697862) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) неустойку в загальному розмірі 11400 (одинадцять тисяч чотириста) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.

4. Видати накази позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2024.

СуддяТ.В. Васильченко