Рішення

від 30.01.2025 по справі 910/6017/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2025Справа № 910/6017/24

За позовомПриватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій"доПівнічного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українипровизнання недійсним рішення Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Торчило В.І.; Ракітін С.П.; Хижанець В.М.;

від відповідача: Тацишина О.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/6017/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» (далі також - позивач, ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій», ПрАТ «ДКБМК») до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі також - відповідач, Відділення, Відділення АМК) про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.04.2024 № 60/46-р/к у справі № 298/60/77-рп/к.23 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ухвали суду від 22.05.2024 відкрито провадження у справі № 910/6017/24, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.07.2024 та витребувано докази у відповідача.

06.06.2024 та 13.06.2024 відповідачем подані відзиви на позов.

19.06.2024 позивач надав відповідь на відзив.

Зважаючи на невиконання відповідачем вимог ухвали від 22.05.2024 та не долучення витребуваних доказів, суд повторно зобов`язав надати витребувані докази в строк до 29.07.2024.

Суд відклав підготовче засідання на 15.08.2024.

15.07.2024 відповідач на виконання вимог суду надав витребувані докази, а 30.07.2024 письмово просив про поновлення строків для подання таких доказів.

Крім того, 30.07.2024 відповідач заявив клопотання про проведення закритих судових засідань.

09.08.2024 від позивача надійшла письмова заява про доповнення підстав позову.

Суд поновив відповідачу строк для долучення доказів.

Крім того, надавши оцінку заяві позивача про доповнення позову новими підставами, суд дійшов висновку, що фактично заявлено про зміну підстав позову.

Враховуючи те, що дії позивача зі зміни підстав позову є його правом та не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача зміну (доповнення) підстав позову до розгляду, а спір у справі буде вирішений з урахуванням доповнених підстав позовних вимог.

За результатами розгляду клопотання від подача про розгляд заяви в закритих судових засіданнях суд вирішив відмовити в задоволенні такої заяви.

З огляду на строки розгляду справи та на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 17.10.2024.

13.09.2024 відповідач надав додаткові письмові пояснення у справі, а 08.10.2024 додаткові письмові пояснення надав й позивач.

15.10.2024 відповідачем заявлено про відкладення судового засідання.

Суд задовольнив клопотання відповідача від 15.10.2024 на оголосив перерву в судовому засіданні 17.10.2024 до 27.11.2024.

21.11.2024 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі, а 26.11.2024 заявлено клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та про зупинення провадження у справі № 910/6017/24 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/7799/24.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 27.11.2024 до 30.01.2025.

28.01.2025 до суду звернувся позивач із клопотанням про повернення на стадію підготовчого провадження та про залучення до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Представники позивача безпосередньо в судовому засіданні 30.01.2025 наполягали на поверненні до стадії підготовчого провадження та на задоволенні клопотань про зупинення й залучення третьої особи.

Представник відповідача, у свою чергу, в судовому засіданні 30.01.2025 проти повернення до стадії підготовчого та зупинення провадження у справі заперечив, а вирішення питання про залучення третьої особи залишив на розсуд суду.

Заслухавши доводи представників сторін та врахувавши наявні в матеріалах справи докази, суд наголошує на такому.

Чинним господарським процесуальним законодавством не встановлено порядку та підстав для повернення до стадії підготовчого провадження. Повернення до стадії підготовчого провадження не є загальною практикою, а є виключенням та застосовується судом у виняткових випадках (схожу правову позицію викладено у постановах Верховного суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 у справі № 913/317/18).

Справа № 910/7799/24 перебуває на розгляді Господарського суду міста Києва з 05.07.2024 (ухвала про відкриття провадження у справі), а питання про залучення третьою особою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вже вирішувалося під час підготовчого провадження у справі № 910/6017/24, а у Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" було достатньо часу для заявлення відповідних клопотань до призначення судом справи до розгляду по суті.

Оскільки позивач не навів виключних випадків, які є у даній справі підставою для повернення до стадії підготовчого провадження, то суд не вбачає необхідності в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" та повернення до стадії підготовчого провадження.

Зважаючи на те, що відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучити третю особу без самостійних вимог на предмет спору суд може тільки до закінчення підготовчого провадження, то є підстави для відмови в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" від 27.01.2025 про залучення до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановленихпунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Враховуючи, що клопотання позивача від 26.11.2024 про зупинення не містить підстав, передбачених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, то суд відмовляє у задоволенні такого клопотання.

Крім того, керуючись положеннями ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд долучив додаткові письмові пояснення позивача від 08.10.2024 та відповідача від 12.09.2024 до справи та врахував їх під час вирішення спору по суті.

Суд заслухав вступне слово, закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами.

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 30.01.2025 звернувся до суду із клопотанням про оголошення перерви для підготовки до участі в судових дебатах.

Суд наголосив, що чинне господарське процесуальне законодавство не передбачає підстав та порядку для надання сторонам додаткового часу з метою підготовки до судових дебатів.

Відповідно до ст. 218 Господарського процесуального кодексу України, у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні. Порядок проведення, тривалість судових дебатів та черговість виступів учасників справи визначаються головуючим виходячи з розумно необхідного часу для викладення учасниками справи їх позиції по справі.

Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані та доводи представників сторін надані безпосередньо в судовому засіданні, суд не вбачає підстав для оголошення перерви для підготовки до дебатів.

Більше того, після переходу до стадії з розгляду спору по суті в судових засідання двічі оголошувалися перерви, а у представників сторін було достатньо часу для підготовки до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 30.01.2025 суд провів дебати з урахуванням ст.ст. 218, 219 ГПК України.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Адміністративна колегія Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 298/60/77-рп/к.23про порушення Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - ВО КМР (КМДА)), законодавства про захист економічної конкуренції та подання Третього відділу досліджень і розслідувань від 18.03.2024 № 60-03/75п з попередніми висновками у зазначеній справі, прийняла рішення № 60/46-р/к від 18.04.2024 (далі також - Рішення № 60/46-р/к), яким постановила:

- Визнати дії виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які полягають у прийнятті розпорядження від 10.06.2019 № 1053 «Про будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва», пунктом 4.1 якого передбачено, що фінансування робіт по будівництву берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва (зокрема в межах земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Євгена Маланюка, 101, яку орендує ПрАТ «ДКБМК» для будівництва житлових об`єктів з об`єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами), має здійснюватися в межах бюджетних призначень та асигнувань, передбачених Управлінню екології та природних ресурсів у бюджеті м. Києва на 2019 рік та Програмі економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018 - 2020 роки, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим абзацом сьомим частини другої статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, внаслідок яких ПрАТ «ДКБМК» було надано переваги, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції на ринку будівництва житлових і нежитлових будівель у м. Києві.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.04.2024 № 60/46-р/к у справі № 298/60/77-рп/к.23 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Обґрунтовуючи заявлений позов ПрАТ «ДКБМК» наголошує, що Рішення № 60/46-р/к є незаконним та необґрунтованим з огляду на наступне:

- оскаржуване рішення є таким, що стосується не лише дій КМДА, а і прав, інтересів та обов`язків позивача, оскільки як в мотивувальній, так і в резолютивній частині рішення наведено висновки про права, інтереси та обов`язки ПрАТ «ДКБМК»;

- резолютивна частина рішення містить висновок про отримання ПрАТ «ДКБМК» неправомірних переваг на ринку, тобто констатовано порушення Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»;

- висновки Відділення не відповідають дійсним обставинам справи, дискредитують ПрАТ «ДКБМК» як добросовісного забудовника, наносять шкоду його діловій репутації, та порушують його законні інтереси;

- відповідачем не досліджено межі земельних ділянок Товариства та межі, в яких здійснюється будівництво житлового комплексу;

- АПЗ не покладає на Товариство обов`язок створювати берегоукріплення набережної;

- будівництво берегоукріплення не є складовою інженерної підготовки території за проектом «Житловий комплекс з об`єктами торгівельного і соціально-побутового призначення по вул. Сагайдака, 101 в Дніпровському районі м. Києва»;

- ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» не має права бути замовником проектування і будівництва берегоукріплення у прибережній захисній смузі;

- відповідачем було порушено обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими. Не було проведено ні аналізу ринку, ні експертного, ні маркетингового дослідження ринку м. Києва у галузі будівництва та продажів, а також ринку будівництва в межах прибережних смуг м. Києва;

- відповідач, в порушення вимог Закону, не залучив позивача до розгляду справи Відділення, незважаючи на те, що розслідування у справі № 298/60/77-рп/к.23 стосувалось надання переваг ПрАТ «ДКБМК» на ринку будівництва житлових будинків і нежитлових будівель у м. Києві.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, здебільшого, на таке:

- ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» не підпадає під перелік осіб, яким надано право, передбачене ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» на звернення до суду про визнання недійсним та скасування Рішення № 60/46-р/к;

- обґрунтування позивача права на звернення до господарського суду з позовом зводиться до власного тлумачення та імовірних наслідків, на думку позивача, відповідного рішення Відділення, що не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України;

- нормативно-правове регулювання кваліфікації дій органів місцевого самоврядування за порушення правил конкуренції, не передбачає наявності в своїй основі встановленого факту порушення з боку таких органів інших законів та доведення впливу таких встановлених обставин на порушення приписів законодавства про захист економічної конкуренції;

- на суд покладено обов`язок перевірки дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/доведеності/обґрунтованості підстав,передбачених статтею 59 Закону № 2210, - змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення Комітету, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Правовідносини, пов`язані з обмеженням монополізму та захистом суб`єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

З матеріалів справи № 298/60/77-рп/к.23, за результатами розгляду якої прийнято Рішення № 60/46-р/к вбачається, що ПрАТ «ДКБМК» статусу сторони - заявника, відповідача, третьої особи не набуло. Відповідного розпорядження в межах справи № 298/60/77-рп/к.23 Відділенням не приймалось.

Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду із даним позовом, ПрАТ «ДКБМК» наголошує, що Рішення № 60/46-р/к стосується не лише дій ВО КМР (КМДА), а й прав, інтересів та обов`язків позивача, оскільки як в мотивувальній, так і в резолютивній частині такого рішення наведено висновки про права, інтереси та обов`язки ПрАТ «ДКБМК».

На думку позивача, Відділення порушило вимоги чинного законодавства, коли не залучило Товариство до антимонопольної справи як відповідача чи третю особу.

Однак, наведені вище доводи ПрАТ «ДКБМК» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом з огляду на таке.

У Рішенні № 60/46-р/к дійсно неодноразово зазначається про Товариство позивача, зокрема, у пунктах 69, 76, 94, 104, 106, 133 та у резолютивній частині.

Предметом розгляду справи Комітету № 298/60/77-рп/к.23 є встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції ВО КМР «КМДА» передбаченого абз. 7 ч. 2 ст. 2 ст. 15 та п. 3 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування), а саме: надання окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Таким чином, під час розгляду справи встановлювався факт вчинення порушення законодавства саме органом місцевого самоврядування, яким не є ПрАТ «ДКБМК».

Встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції в справі № 298/60/77рп/к.23 стосувалося лише дій/рішень органу місцевого самоврядування, а не суб`єктів господарювання чи приватних осіб.

Рішення № 60/46-р/к від 18.04.2024 не містить жодних вказівок про те, що антиконкурентні дії органу місцевого самоврядування вчинені у зв`язку або зумовлені поведінкою/діями ПрАТ «ДКБМК».

Стаття 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не містить жодних положень про те, що рішення органу Антимонопольного комітету України може оскаржити будь-яка «заінтересована особа». Натомість, наведено виключний перелік суб`єктів оскарження.

У той же час, частини 1, 2 статті 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначають процесуальний статус осіб в антимонопольних справах.

Особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони, треті особи, їх представники. Сторонами у справі є відповідач і заявник (у разі якщо справу розпочато за відповідною заявою).

Заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв`язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом. Про визнання третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Оскільки вказані вище положення не містять переліку та критеріїв оцінки, які є підставами для залучення третьої особи (відповідача) до антимонопольної справи, то вирішення питання про залучення таких осіб оцінюється безпосередньо Відділенням АМК під час розгляду справи в силу наявності дискреційних повноважень.

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, наведено визначення поняття дискреційних повноважень, відповідно до якого під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати..», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити...», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам...» тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, Уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Враховуючи вищевикладене, питання щодо залучення до справи № 298/60/77-рп/к.23 відповідачів та третіх осіб є дискреційними повноваженнями Відділення АМК, а доводи ПрАТ «ДКБМК» про порушення відповідачем законодавства є необґрунтованими, адже Відділення діяло в межах повноважень.

ПрАТ «ДКБМК» не має статусу, передбаченого статтею 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції» сторони/учасника у справі, а отже, відповідно, позбавлене права на звернення до суду на підставі статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції" щодо оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих відповідно до названого Закону.

Єдиним належним суб`єктом, який має право на звернення до суду з позовом про скасування (визнання недійсним) Рішення № 60/46-р/к як акту індивідуальної дії є Виконавчий орган Київської міської ради «Київської міської державної адміністрації).

У той же час, ПрАТ «ДКБМК» не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду про визнання недійсним акту індивідуальної дії - Рішення № 60/46-р/к та замінювати належного суб`єкта оскарження. Саме лише посилання на те, що оскаржуване рішення може мати наслідком вплив на права та інтереси ПрАТ «ДКБМК» не є достатнім. Положення ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», не містять жодних виключень щодо переліку суб`єктів, які мають право оскаржити до господарського суду рішення органу АМК.

З огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що підстави для визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.04.2024 № 60/46-р/к відсутні, а Відділення під час розгляду справи № 298/60/77-рп/к.23 діяло в межах повноважень та з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.

Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з`ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що Приватним акціонерним товариством "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" не доведено підстав для визнання недійсним та скасування Рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.04.2024 № 60/46-р/к. Позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 50, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, 227, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2025 року.

Суддя Ю.О.Підченко