Рішення

від 10.02.2025 по справі 910/13414/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2025Справа № 910/13414/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 22883141)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маякоф» (вул. Європейська, 28-Б, прим. 16, с. Ворзель, Київська обл., 08296; ідентифікаційний код 45110487)

про знесення самочинно побудованого майна,

Представники сторін:

від позивача: Тхорик Сергій Миколайович

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулась Київська міська рада (далі за текстом - КМР, Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маякоф» (далі за текстом - ТОВ «Маякоф», Відповідач), в якому Позивач просить суд усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міськради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою місце розташування якої: АДРЕСА_1, шляхом зобов`язання ТОВ «Маякоф» знести об`єкт самочинного будівництва, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лозової Ю. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.06.2023, індексний номер: 67923617, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2719249380000.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що зазначена вище державна реєстрація проведена всупереч вимогам чинного на той час законодавства та без належних на те правових підстав.

Позивач звертає увагу суду на те, що ним станом на дату звернення до суду з позовом не ухвалювалися рішення щодо відведення земельної ділянки місце розташування якої: АДРЕСА_1 будь яким третім особам, зокрема і Відповідачу.

Зазначене свідчить про те, що об`єкт будівництва - громадська нежитлова будівля (літ. З), загальною площею 41,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним та порушує права Позивача в частині права розпорядження та користування земельною ділянкою, що є підставою для його знесення.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 позовну заяву КМР залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів направлення на адресу Відповідача наступних додатків до позовної заяви: пункти 1-7, пункт 9, пункти 11-12, пункт 16.

07.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09.12.2024.

Підготовче засідання 09.12.2024 відкладено на 13.01.2025.

У підготовчому засіданні 13.01.2025 судом закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 03.02.2025.

Судове засідання 03.02.2025 відкладено на 10.02.2025.

Заслухавши вступне слова представника Позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 10.02.2024 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав (станом на 20.09.2024) приватним нотаріусом Лозовою Юлією Анатоліївною 07.06.2023 зареєстровано право приватної власності ТОВ «Маякоф» на закінчений будівництвом об`єкт, громадська нежитлова будівля (літ. З), загальною площею 41,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Документ, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності: договір купівлі - продажу № 303 від 07.06.2023, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Маякоф».

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав № 328845985 від 12.04.2023 (додано до позову) право власності на громадську нежитлову будівлю (літ. З), загальною площею 41,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 04.04.2023 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 67168127 від 12.04.2023 приватним нотаріусом Петріцькою А.П.

Документ, на підставі якого здійснено зазначену реєстраційну дію: довідка ТОВ «НІК-ЕКСПЕРТ» від 06.03.2023 № Д06/03-01, технічний паспорт громадського будинку від 06.03.2023 реєстраційний номер ТІ01:3063-8971-0477-6194.

Позивачем до позовної заяви надано технічний паспорт громадського будинку на замовлення гр. ОСОБА_1, виготовлений 06.03.2023 ТОВ «НІК-ЕКСПЕРТ»; довідку ТОВ «НІК-ЕКСПЕРТ» від 06.03.2023 № Д06/03-01, що громадська нежитлова будівля (літ. З) побудована 1991 року; договір купівлі-продажу громадської нежитлової будівлі від 07.06.2023.

07.04.2023 Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі за текстом - КП КМР «КМ БТІ») видано інформаційну довідку НЖ-2023 № 304, згідно якої громадська нежитлова будівля (літ. З) загальною площею 41,70 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрована.

Судом встановлено, що спірний об`єкт (згідно листа прокуратури та відомостей із відкритих даних земельного кадастру України) знаходиться на частині земельної ділянки 8000000000:62:004:0069, яка 14.12.2021 зареєстрована в Державному земельному кадастрі, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої КП «Київський інститут земельних відносин» на підставі замовлення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Позивач звертає увагу, що технічний паспорт не є правовстановлюючим документом на об`єкт нерухомого майна, що засвідчує право власності, а є документом, який містить відомості про технічні характеристики та якості об`єкту нерухомого майна, тобто описує об`єкт. Для проведення технічної інвентаризації об`єкту замовник ( ОСОБА_1 ) мав забезпечити надання, зокрема, документів (в електронній формі), якщо їх немає у Реєстрі будівельної діяльності, які характеризують об`єкт нерухомого майна та земельну ділянку (у разі їх наявності у замовника), а саме: документи про присвоєння адреси; документи про зміну функціонального призначення об`єкта; документи про прийняття об`єкта в експлуатацію; інформація про рік будівництва; результати експертиз, висновки; наявна проектна документація, будівельний паспорт, містобудівні умови та обмеження тощо (згідно пункту 14 Порядку проведення технічної інвентаризації).

З огляду на відсутність у гр. ОСОБА_1: 1) правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна на будівлю (літ. З) по АДРЕСА_1 ; 2) відсутність відомостей про закріплений особовий рахунок по господарській книзі для проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року; 3) наявність невідповідностей у довідці № Д06/03-01 від 06.03.2023 виданій ТОВ «НІК-ЕКСПЕРТ» (здійснення обміру об`єкта літера «Г»); 4) інформації КП КМР «КМ БТІ» про відсутність реєстрації права власності на будівлю (літ. З) по АДРЕСА_1 Позивач зазначає про відсутність у приватного нотаріуса Петріцької Альони Павлівни правових підстав для реєстрації права власності на майно за гр. ОСОБА_1 .

Крім того, Позивач стверджує, що об`єкт: громадська нежитлова будівля (літ. З), загальною площею 41,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, а тому в силу положень статті 376 ЦК України право власності на нього виникати не може із врахуванням відсутності доказів відведення земельної ділянки за вказаною адресою третім особам.

Позивач зазначає, що 12.09.2024 до Київської міської ради надійшов лист Деснянської окружної прокуратури міста Києва від 11.09.2024 № 57-7829ВИХ24, яким повідомлено про факт порушення інтересів територіальної громади міста Києва.

Зазначене стало підставою для звернення до суду з позовом оскільки Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресом: АДРЕСА_1 у власність чи користування будь-яким юридичним чи фізичним особам не приймала.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять заперечень чи то доказів на спростування заявлених вимог.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до частини 1 та 4 статті 373 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Частиною 1 статті 374 ЦК України встановлено, що суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до частини 1 статті 83 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України) землі, які належать на праві власності. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно відкритих відомостей земельного кадастру України, земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:62:004:0069, на якій розташоване майно Відповідача відноситься до категорії земель: житлової та громадської забудови.

Відповідно до статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Пунктом а) та д) частини 1 статті 90 ЗК України закріплено, що власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди, а згідно частини 2 цієї статті порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Позивач стверджує, що ним як уповноваженим органом не приймалися рішення щодо надання у користування земельної ділянки по проспекту за адресою: АДРЕСА_1 (Деснянський район) третім особам, в тому числі ОСОБА_1 .

Судом враховано, що Київська міська рада прийняла рішення № 4946/4987 «Про перейменування проспекту Володимира Маяковського в Деснянському районі міста Києва», пунктом першим якого вирішено перейменувати проспект Володимира Маяковського в Деснянському районі міста Києва на проспект Червоної Калини.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем не приймалося рішення про відведення земельної ділянки, на якій знаходиться нежитлова будівля - АДРЕСА_1.

Зазначене також підтверджується та вбачається із пункту 2 договору купівлі - продажу громадської нежитлової забудови від 07.06.2023, укладеного між ОСОБА_1 та Відповідачем.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

Відтак, самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Так, частинами 3-5 статті 376 ЦК України, встановлено:

право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно;

якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок;

на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

Вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (пункт 113 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

В силу зазначеного, суд зазначає, що обраний Позивачем спосіб захисту є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, який передбачений чинним законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Як вказано вище, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво в силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень 4 четвертої цієї статті, тобто знесення такого об`єкту.

Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі за текстом - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

Згідно статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Як встановлено судом вище, об`єкт самочинного будівництва набуто Відповідачем в результаті його відчуження ОСОБА_1 , який в свою чергу його зареєстрував на підставі довідки ТОВ «НІК-ЕКСПЕРТ» від 06.03.2023 № Д06/03-01, технічного паспорту громадського будинку від 06.03.2023 реєстраційний номер ТІ01:3063-8971-0477-6194.

Із врахуванням зауважень Позивача, суд зазначає, що довідка ТОВ «НІК-ЕКСПЕРТ» від 06.03.2023 № Д06/03-01 містить невідповідність щодо майна, технічна інвентаризація якого проводилась. Зокрема, довідка видана щодо громадської нежитлової будівлі (літ. З) по АДРЕСА_1 , однак відомості щодо обміру об`єкту та визначення дати побудови вказані щодо будівлі (літ. Г), що свідчить про суперечність літерації об`єктів.

При цьому судом враховано, що в даній довідці зазначено рік побудови спірного об`єкта - 1991, однак згідно довідки КП КМР «КМ БТІ» від 07.04.2023 НЖ-2023 №304 право власності на останній згідно даних реєстрових книг Бюро не зареєстровано.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 23.03.2023) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Суд зазначає, що посилання Позивача на Порядок проведення технічної інвентаризації, затверджений постановою КМУ № 488 від 12.05.2023 є недоцільним, оскільки станом на дату проведення реєстраційної дії (04.04.2023) він не був чинним.

Натомість механізм проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна всіх форм власності, що здійснюють суб`єкти господарювання, і діє на всій території України станом на дату проведення реєстраційної дії права власності за ОСОБА_1 регулювалося Інструкцією про порядок проведення технічного інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 № 127, яка втратила чинність 11.12.2023 (далі за текстом - Інструкція).

Пунктом 2 Інструкції закріплено:

технічна інвентаризація - комплекс робіт з обмірювання об`єкта нерухомого майна з визначенням його складу, фактичної площі та об`єму, технічного стану та/або з визначенням змін зазначених характеристик за певний період часу (у разі наявності попередньої інвентаризаційної справи) із виготовленням необхідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) та обов`язковим внесенням відомостей про об`єкт нерухомого майна до Реєстру об`єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру);

технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Технічний паспорт має бути прошнурований, пронумерований та скріплений підписом керівника суб`єкта господарювання, який проводив інвентаризацію, а також підписом виконавця робіт і контролера із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката на право виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

Пунктом 6 Інструкції закріплено, що технічну інвентаризацію проводять у таких випадках, зокрема, 1) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, у тому числі після проведення реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт; 2) перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт.

Згідно пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 23.03.2023) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1.01.2013, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії (частина 2 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Крім того, статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплено особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5.08.1992 та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

Так, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5.08.1992 та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Відтак,судом встановлено, що докази реєстрації громадської нежитлової будівлі (літ. З) загальною площею 41,70 кв. м. за адресом АДРЕСА_1 на праві власності за ОСОБА_1 до 05.08.1992 та до 01.01.2013 відсутні, що унеможливлювало внесення такої інформації до реєстру.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 23.03.2023) визначено порядок державної реєстрації, зокрема: перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень (пункт 4).

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 23.03.2023) закріплено підстави для державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час проведення реєстрації права ОСОБА_1 ) у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав заявником є, зокрема:

власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право (у тому числі замовник будівництва, девелопер будівництва, управитель фонду фінансування будівництва), або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав;

особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5.08.1992 та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

Згідно пункту 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127 (в редакції від 17.08.2022) (далі за текстом - Порядок) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України щодо особи, яка здійснювала будівництво такого об`єкта (замовник будівництва), чи у випадку, передбаченому статтею 332 Цивільного кодексу України, - щодо особи, яка є власником закінченого будівництвом об`єкта, реконструкція якого проводилася, якщо інше не встановлено договором або законом.

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об`єкту адреси (крім випадку проведення реконструкції об`єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об`єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт є відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом, крім випадків, передбачених пунктами 78, 79 та 80 цього Порядку (пункт 78 Порядку).

Пунктом 79 зазначеного порядку закріплено, що документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5.08.1992.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна у ОСОБА_1 на будівлю (літ. З) про АДРЕСА_1 , відсутні відомості закінчення об`єкту будівництва до 05.08.1992, відсутня виписка з погосподарської книги, наявність невідповідностей у довідці № Д06/03-1 від 06.03.2023, відсутність інформації у КП КМР «КМ БТІ» про реєстрацію права власності на будівлю літ. З на АДРЕСА_1 , відсутність доказів присвоєння адреси спірному об`єкту, суд дійшов висновку, що у приватного нотаріуса не було правових підстав для проведення реєстрації права власності на майно за ОСОБА_1, а надані останнім документи для реєстрації не є за своєю суттю правовстановлюючими.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище та враховуючи встановлені судом обставини за сукупністю наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено факт самочинного будівництва на земельній ділянці комунальної власності, а відтак наявність підстав її його знесення в силу чого позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Київської міської ради - задовольнити.

2. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міськради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою місце розташування якої: АДРЕСА_1, шляхом зобов`язання ТОВ «Маякоф» знести об`єкт самочинного будівництва, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лозової Ю. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.06.2023, індексний номер: 67923617, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2719249380000.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маякоф» (вул. Європейська, 28-Б, прим. 16, с. Ворзель, Київська обл., 08296; ідентифікаційний код 45110487) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 22883141) судовий збір - 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 11.02.2025.

Суддя Антон ПУКАС