Рішення

від 11.02.2025 по справі 910/13967/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2025Справа № 910/13967/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГНС «СПАРТАК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП»

про стягнення 120 787, 00 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГНС «СПАРТАК» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 120 787,00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 509, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором про надання послуг зберігання №01/04/2021/СПАРТАК-МАНГО від 01.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/13967/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

17.12.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали, надійшла виписка банку про рух коштів між позивачем та відповідачем, а також письмове підтвердження що ціна позову не змінилась.

06.01.2025 від представника позивача надійшла заява про виправлення описки в ухвалі суду від 18.11.2024, а саме в частині ідентифікаційного коду відповідача, яку ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2025 задоволено.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 18.11.2024, яка відповідно до повідомлення про доставку електронного листа була отримана відповідачем - 19.11.2024 21:11 год.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2021 між позивачем (надалі - зберігач) та відповідачем (надалі - поклажодавець) укладено договір про надання послуг зберігання № 01/04/2021/СПАРТАК-МАНГО (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, поклажодавець доручає, а зберігач зобов`язується надати послуги по прийманню, відповідальному зберіганню та видачі скрапленого вуглеводного газу (в подальшому - СВГ), який належить поклажодавцеві та буде надходити залізницею та/або автотранспортом до місця зберігання, вказаних в п. 1.4. та за реквізитами в п. 1.5. даного договору.

Згідно з п. 3.1. договору, вартість послуг по прийманню, зберіганню, відпуску, зважування залізничних цистерн та газовозів, що надаються поклажодавцю, становлять:

- вартість послуг зберігання з 1-ої доби (доба приймання СВГ на зберігання) до 24-00 год. 30-ої доби 1 тони СВГ становить: 430, 00 грн, з урахуванням ПДВ - 20 %;

- вартість послуг зберігання з 00-00 год. 31-ої доби до 24-00 год. 45-ої доби 1 тони СВГ становить: 14, 50 грн з урахуванням ПДВ - 20 % за кожну добу зберігання;

- вартість послуг зберігання з 00-00 год. 46-ої доби за кожну наступну добу 1 тони СВГ становить: 50, 00 грн, з урахуванням ПДВ - 20 %;

- вартість послуг зберігання не нараховується, якщо у поклажодавця золишок СВГ менше 5 тон.

Пунктом 3.4. договору сторони визначили, що поклажодавець перераховує грошові кошти за надані послуги на поточний рахунок зберігача:

- 100 % передоплати від обсягу, що зазначений в погодженому графіку (п. 4.1. договору), протягом 2-х банківських днів після надання зберігачем попереднього рахунку за надання послуг;

- остаточний розрахунок протягом 2-х банківських днів після надання зберігачем фактичного рахунку за фактично надані послуги.

Відповідно до п. 3.7. договору, факт надання послуг підтверджується щомісячним актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами та скріплюється печатками.

Згідно з п. 11.1. договору, він набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, передбачених цим договором і додатками до нього.

Так, на виконання умов договору, в березні 2022 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги зберігання скрапленого вуглеводного газу понад базовий період, а також компенсацію понесених витрат в умовах воєнного стану на суму 162 875, 00 грн, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 30 від 31.03.2022.

Вказаний акт підписаний та скріплений печаткою з обох сторін без зауважень та заперечень.

Як зазначає позивач, відповідачем у квітні 2022 року було сплачено на користь відповідача 42 088, 00 грн, а тому відповідно до довідки бухгалтерського обліку позивача, заборгованість відповідача за послуги надані позивачем у березні 2022 року складає 120 787, 00 грн (162 875, 00 грн (надано позивачем послуги) - 42 088, 00 грн (сплачено відповідачем).

02.10.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою, в якій просив останнього сплатити заборгованість за договором про надання послуг зберігання за березень 2022 року в розмірі 120 787, 00 грн, що підтверджується описом вкладення в цінний лист № 0103300029977 та фіскальним чеком від 02.10.2024, яка була отримана відповідачем, згідно інформації з сайту АТ «Украпошта», - 09.10.2024.

Відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.

З огляду на те, що відповідач не виконав зобов`язання за договором про надання послуг зберігання в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу в розмірі 120 787, 00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Внаслідок укладення договору між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором зберігання, який підпадає під правове регулювання глави 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору, надано, а відповідачем прийнято послуги зберігання скрапленого вуглеводного газу понад базовий період, згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 30 від 31.03.2022 на загальну суму 162 875, 00 грн.

Разом з цим, як зазначає позивач, відповідачем у квітні 2022 року було сплачено на користь відповідача 42 088, 00 грн, а тому відповідно до довідки бухгалтерського обліку позивача, заборгованість відповідача за послуги надані позивачем у березні 2022 року складає 120 787, 00 грн (162 875, 00 грн (надано позивачем послуги) - 42 088, 00 грн (сплачено відповідачем).

Частиною 1 статті 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.4. договору сторони визначили, що поклажодавець перераховує грошові кошти за надані послуги на поточний рахунок зберігача:

- 100 % передоплати від обсягу, що зазначений в погодженому графіку (п. 4.1. договору), протягом 2-х банківських днів після надання зберігачем попереднього рахунку за надання послуг;

- остаточний розрахунок протягом 2-х банківських днів після надання зберігачем фактичного рахунку за фактично надані послуги.

Відповідно до п. 3.7. договору, факт надання послуг підтверджується щомісячним актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами та скріплюється печатками.

Як убачається з матеріалів справи, сторонами 31.03.2022 було підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 30 від 31.03.2022 без зауважень та заперечень на суму 162 875, 00 грн, а отже відповідачем не заперечується сума основного боргу.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що строк оплати за послуги зберігання скрапленого вуглеводного газу понад базовий період за договором про надання послуг зберігання за березень 2022 року настав.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про надання послуг зберігання та факт наявності в останнього заборгованості в розмірі 120 787, 00 грн, доказів її погашення відповідачем у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України суду не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми грошових коштів у розмірі 120 787, 00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» (01103, місто Київ, вулиця Менделєєва, будинок 12, офіс 94/1, ідентифікаційний код 39039648) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГНС «СПАРТАК» (04112, місто Київ, вулиця Парково-Сирецька, будинок 12-а, офіс 2, ідентифікаційний код 43695699) 120 787 (сто двадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн 00 коп. суми грошових коштів та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань