Рішення

від 10.01.2025 по справі 911/2680/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2680/24

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Комісарчук Д-М.О.

розглянувши справу № 911/2680/24

за позовомОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 17/1»,

м. Бровари Київської області

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Маш», м. Київ

простягнення 384 588,78 грн

представники у часників справи:

від позивача: Березка Р.М., адвокат, ордер серії АІ № 1689895 від 27.08.2024

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2024 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 17/1» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Маш» (далі-відповідач) про стягнення 384 588,78 грн., у тому числі - 291 108,96 грн. заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку, 53 384,78 грн. пені, 10 546,06 грн. 3% річних та 29 638,99 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем, як власником нежитлових приміщень, зобов`язань зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку № 17/1 по вулиці Грушевського Михайла у місті Бровари Київської області, нарахованих у період з 01.01.2022 по 31.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.10.2024 відкрито провадження у справі № 911/2680/24/24, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 30.10.2024.

Ухвалою суду від 30.10.2024 підготовче засідання у справі № 911/2680/24 було відкладено на 27.11.2024.

Ухвалою суду від 27.11.2024 закрито підготовче провадження у справі № 911/2680/24 та призначено її до розгляду по суті на 18.12.2024.

Ухвалою суду від 18.12.2024 розгляд справи по суті був відкладений на 10.01.2025.

Представник позивача в засіданнях суду підтримував позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених у позові та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача в засідання суду жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в системі «Електронний суд» ЕСІКС, що підтверджується відповіддю № 4199152 від 07.10.2024.

Суд відзначає про належне повідомлення відповідача про розгляд справи за його участі та направлення ухвал суду від 08.10.2024, 30.10.2024, 27.11.2024, 18.12.2024, в т.ч. про відкриття провадження у справі № 911/2680/24 за належною адресою відповідача. Суд відзначає, що зазначені ухвали суду повернуті підприємством зв`язку на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвал на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаних ухвал із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання", суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Ухвала суду від 18.12.2024 також була направлена на електронну адресу відповідача, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грушевського 17/1" 29.09.2021 зареєстроване як юридична особа за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського Михайла, 17/1.

Відповідно до 1.1 статуту, затвердженого протоколом установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 23.06.2021, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 17/1» створено власниками житлових приміщень (квартир) і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 17/1, що розташований за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського 17/1.

Об`єднання діє відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», чинного законодавства та цього статуту (п. 1.4 статуту).

Пунктами 2.1, 2.2 розділу 2 Статуту передбачено, що метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності Об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Пунктом 2.3 розділу 2 Статуту передбачено, що завданням та предметом діяльності Об`єднання є, зокрема, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами.

Відповідно до п. 4.1.3 Статуту сплата встановлени загальними зборами внесків та платежів, у т.ч. відрахувань до ремонтного, резервного, цільового призначення та інших фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами, є обов`язковою для всіх співвласників.

Абзацом 2 п. 4.1.3 Статуту визначено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна, відрахувань до ремонтного, резервного, цільового призначення та інших фондів встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир), та/або нежитлових приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Абзацом 3 п. 4.1.3 Статуту передбачено, що порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у т.ч. відрахувань до ремонтного, резервного, цільового призначення та інших фондів, встановлюється загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та Статуту.

У пункті 4.2.1 Статуту передбачено, що співвласники об`єднання зобов`язані вчасно та у повному обсязі здійснювати сплату внесків та платежів, в т.ч. відрахування до ремонтного, резервного, цільового призначення та інших фондів, що встановлені загальними зборами, щомісяця за попередній місяць до 20 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на рахунок об`єднання.

Обов`язок сплачувати встановлені загальними зборами внески та платежів, в т.ч. відрахування до ремонтного, резервного, цільового призначення та інших фондів є обов`язковим для всіх співвласників та не потребує укладення будь-яких додаткових письмових договорів співвласників з ОСББ (п. 4.2.2 Стауту).

Так, 06.11.2021 відбулись загальні збори ОСББ Грушевського 17/1», рішення яких оформлене протоколом від 23.11.2021 № 01-21, за результатами яких, зокрема, затверджено порядок сплати внесків та платежів в т.ч. і відрахувань до ремонтного та резервного фонду, щомісяця до 20 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на рахунок Об`єднання.

Затверджено розмір внесків і платежів співвласників, відрахування до резервного та ремонтного фондів в Об`єднання:

- для співвласників житлових приміщень внески складають 9,82 грн за1 кв.м., в т.ч.:

відрахування до ремонтного фонду - 2,696 грн за 1 кв.м.

відрахування до резервного фонду 0,135 грн за 1 кв.м.

- для співвласників нежитлових приміщень внески складають 8,489 грн за1 кв.м., в т.ч.:

відрахування до ремонтного фонду - 2,696 грн за 1 кв.м.

відрахування до резервного фонду 0,135 грн за 1 кв.м.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 392545169 від 27.08.2024), Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Маш» (код ЄДРПОУ 36376787) є власником нежитлових приміщень (мансарда) над під`їздом № 1 (приміщення 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 площею 360,8 кв.м.), під`їздом № 2 (приміщення 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 площею 336,7 кв.м.), під`їздом № 3-4 (приміщення 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 площею 485,0 кв.м.) загальною площею 1 182,5 кв.м. в будинку № 17/1 по вул. Грушевського Михайла, м. Бровари Київської області (державну реєстрацію права власності здійснено 21.08.2009).

Водночас, судом встановлено, що відповідачем у строк, визначений у Статуті взяті на себе зобов`язання зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку за період з 01.01.2022 по 31.05.2024 не виконані, надані позивачем послуги на вказану суму залишені відповідачем не оплачені, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 291 108,96 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з попередженням № 05-24 від 23.04.2024, надіслання якого підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків від 24.04.2024, та пропонував добровільно у строк до 25 числа поточного місяця сплатити наявну за відповідачем заборгованість.

Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач зазначає, що станом на день звернення позивача до суду, відповідачем не виконані свої зобов`язання зі сплати внесків, у зв`язку із чим позивач зазначає про наявну за відповідачем заборгованість в сумі 291 108,96 грн, що стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Так, за приписами статті 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною 2 статті 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку встановлено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

За змістом ст. 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку вищим органом управління об`єднання є загальні, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів співвласниками; порядку їх сплати. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

Згідно з частинами 1-3 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ст. 13 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до ст. 15 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів (ст. 16 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі - відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку).

Як вже було встановлено судом, ТОВ Сервіс Маш» є власником нежитлових приміщень (мансарда) над під`їздом № 1 (приміщення 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 площею 360,8 кв.м.), під`їздом № 2 (приміщення 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 площею 336,7 кв.м.), під`їздом № 3-4 (приміщення 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 площею 485,0 кв.м.) загальною площею 1 182,5 кв.м. в багатоквартирному будинку № 17/1 по вул. Грушевського Михайла, у м. Бровари Київської області.

Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося вище, згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку встановлено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

З аналізу наведених вище положень законодавства в їх системному взаємозв`язку слідує, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.

Обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, з наведених приписів ст. 322 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку.

При цьому, системний аналіз приписів зазначених вище статей Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку дозволяє зробити висновок про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов`язаних прав та обов`язків власників квартир та об`єднання співвласників, які мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об`єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів кореспондує обов`язок співвласника виконувати рішення статутних органів об`єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (нежитлового приміщення).

Тобто, обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

Суд зазначає, що підставою позову у даній справі є саме невиконання відповідачем як співвласником своїх обов`язків зі сплати внесків та платежів у розмірах, затверджених рішенням зборів об`єднання багатоквартирного будинку ОСББ Грушевського 17/1.

Затвердження загальними зборами ОСББ тарифу для власників квартир і нежитлових приміщень узгоджується з виключною компетенцією загальних зборів ОСББ затверджувати розміри внесків та платежів на утримання багатоквартирного будинку за результатами голосування співвласників будинку. Відповідач, в свою чергу, також не позбавлений права та можливості брати участь у затвердженні відповідного тарифу шляхом участі у голосуванні на загальних зборах ОСББ.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 291 108,96 грн. заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку є доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач, на підставі п. 4.2.4 Статуту та статті 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути із відповідача 53 384,78 грн. пені, 10 546,06 грн. 3 % річних та 29 638,99 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2.3 Статуту прострочення оплати обов`язкових платежів складаються із поточної заборгованості, простроченої заборгованості, проблемної заборгованості.

У п. 4.2.4 Статуту визначено, що штрафні санкції за прострочення заборгованості встановлюються у наступних розмірах:

-5 % річних за весь період прострочення;

-індекс інфляції, який діяв в період прострочення за весь період прострочення;

-пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочки.

Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань є правомірними.

Відтак, на підставі вказаних норм права, суд перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення 53 384,78 грн. пені, 10 546,06 грн. 3% річних та 29 638,99 грн. інфляційних нарахувань, встановивши правомірність та правильність їх нарахування, дійшов висновку, що такі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Маш» 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає наступне.

Як вбачається із наданих суду доказів, 25.06.2024 між Адвокатом Березкою Романом Миколайовичем (далі-адвокат) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 17/1» (далі-клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги № 25/06-24, за умовами п. 1 якого адвокат зобов`язується здійснити захист та надати інші види правової допомоги клієнту, що вказані в цьому договорі, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Безпосередній зміст правової допомоги адвоката за цим договором, який надалі іменується доручення полягає в тому, що клієнт доручає, а адвокат бере наступні зобов`язання під час строку дії цього договору, в кримінальному, адміністративному, цивільному провадженні на будь-якій його стадії надати правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань, скласти необхідні заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру, спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновлення в разі порушення; забезпечити захист прав, свобод і законних інтересів клієнта в якості обвинувачено (підсудного), правопорушника, потерпілого, позивача, відповідача.

Відповідно до п. 3 договору за надання адвокатом правової допомоги за цим договором, що вказана в пункті 1 цього договору, клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах визначених в додатку до цього договору.

13.08.2024 між Адвокатом Березкою Р.М та ОСББ «Грушевського 17/1» підписаний Акт № 3 виконаних робіт до Договору № 25/06-24 від 27.06.2024, згідно з яким адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги з правового аналізу та формування правової позиції у цивільний справі про стягнення заборгованості із ТОВ «Сервіс-Маш» (2 год); підготовка та подачі позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «Сервіс-Маш» (2 год); супроводження справи в суді (3 судових засідання).

Вартість послуг адвоката за цим актом складає 10 000,00 грн (п. 2 акту). Замовник сплачує виконавцю 50 % вартості виконаних робіт у сумі 5 000,00 грн, у момент підписання акту та залишок суми 50 % - 5 000,00 грн впродовж 3 календарних днів, після набрання рішенням законної сили.

Згідно з повідомленням про зарахування коштів від 13.05.2024 ОСББ перераховано на рахунок адвоката 5 000,00 грн з призначенням платежу: «оплата за юридичні послуги (позовна Сервіс Маш) згідно рах. № 71 від 13.08.2024. Договір № 25/06-24 від 25.06.2024».

Так, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В силу вимог ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, в тому числі враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами .

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, недотримання на її думку, вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідач жодних заперечень стосовно розміру заявленої до стягнення суми витрат на оплату правничої допомоги не надав.

Разом з цим, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Отже, оскільки віднесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, розмір судових витрат доведений та документально обґрунтований, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, суд дійшов висновку про включення витрат позивача на професійну правничу допомогу до складу судових витрат у даній справі.

Отже зважаючи на викладене та відповідно до статті 129 ГПК України суд дійшов висновку про покладення судового збору в сумі 4 615,06 грн та витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги в сумі 10 000,00 грн на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Маш» (03134, м. Київ, пр. Корольова Академіка, 1, код ЄДРПОУ 36376787) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 17/1» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського Михайла, 17/1, код ЄДРПОУ 44471125) 291 108 (двісті дев`яносто одну тисячу сто вісім) грн. 96 коп заборгованості 10 546 (десять тисяч п`ятсот сорок шість) грн. 06 коп 3 % річних, 29 638 (двадцять дев`ять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 99 коп інфляційних нарахувань, 53 384 (п`ятдесят три тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 78 коп пені, 4 615 (чотири тисячі шістсот п`ятнадцять) грн. 06 коп судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 10.02.2025.

Суддя О.О. Христенко