Рішення

від 11.02.2025 по справі 912/3160/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 рокуСправа № 912/3160/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В. за правилами загального позовного провадження справу №912/3160/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" (14005, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Київська, буд. 11, поверх 7)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Груп ЛТД" (25006, м. Кропивницький, вул. Євгена Чикаленка, буд. 1а, офіс 5)

про стягнення 22 897,00 грн,

за участю представників:

від позивача - Кириченко Ю.Ю., ордер серія СВ № 1112309 від 06.01.2025 (у режимі відеоконференції),

від відповідача - участі не брали,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Груп ЛТД" (далі - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 22897 грн з покладенням на відповідача судових витрат.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач не вжив заходів щодо складення та реєстрації податкової накладної на загальну суму 349 997 грн з ПДВ, сума ПДВ за якою становить 22 897 грн, що, на переконання позивача, призвело до позбавлення його права на податковий кредит у розмірі 22 897,00 грн та завдало йому збитків.

Ухвалою від 24.12.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/3260/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 21.01.2025, установив сторонам строки для подачі заяв по суті справи, зазначив про обов`язок відповідача зареєструвати електронний кабінет відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України.

Також, серед іншого, ухвалою від 24.12.2024 за клопотанням позивача витребувано у Державної податкової служби України відомості про те, чи було складено та зареєстровано Товариством з обмеженою відповідальністю "Фокус Груп ЛТД" в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за операцією з постачання дизельного палива у кількості 10 000,00 л на загальну суму 349997 грн з ПДВ, сума ПДВ за якою становить 22897 грн.

16.01.2025 від Державної податкової служби України на виконання вимог ухвали суду надійшла витребувана інформація.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з реєстрації Електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", ухвала про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Поштове відправлення повернуте до суду з відміткою від 29.12.2024 - "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 36), тому, за приписами пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України, ухвала є врученою відповідачу.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 21.01.2025 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 11.02.2025.

Ухвала про закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті від 21.01.2025 була направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення повернуте до суду з відміткою від 26.01.2025 - "адресат відсутній за вказаною адресою", тому, за приписами пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України, ухвала є врученою відповідачу (а.с. 62).

Додатково ухвала від 21.01.2025 була направлена на електронну поштову скриньку відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Довідкою про доставку електронного листа підтверджується, що ухвала від 21.01.2025 доставлена до електронної скриньки 21.01.2025 (а.с. 59).

У судовому засіданні 11.02.2025 представник позивача позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 11.02.2025 не направив, причини неявки не повідомив, про дату, час і місце його проведення належно повідомлявся.

Частина 9 статті 165 та частина 2 статті 178 ГПК України передбачають, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі викладеного господарський суд розглянув справу по суті в судовому засіданні 11.02.2025 за відсутності представника відповідача.

Дослідивши пояснення позивача, наведені в позовній заяві, заслухавши представника позивача в судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх як у сукупності, так і кожен окремо, суд установив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фокус Груп ЛТД" як постачальник виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" як одержувачу рахунок-фактуру № 2903/001 від 29.03.2022 на дизельне паливо в кількості 10000 літрів на загальну суму 349997 грн, з яких 22897 грн - ПДВ (а.с. 10).

За видатковою накладною № 3003/001 від 30.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фокус Груп ЛТД" як постачальник поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" як одержувачу дизельне паливо в кількості 10000 літрів на 349 997 грн (а.с. 13).

Як вбачається з копії платіжної інструкції № 569 від 01.04.2022, копії виписки по рахунку від 01.04.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Фокус Груп ЛТД" 349997 грн, з яких 22897 грн - ПДВ (а.с. 11, а.с. 12(зворот)).

Як слідує з роздруківки з електронного кабінету платника податків, у період з 01.03.2022 по 20.12.2024 відсутні отримані податкові накладні за податковим номером продавця 44027828, який є податковим номером Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Груп ЛТД" (а.с. 18).

Згідно з даними інформаційно-комунікаційних баз даних ДПС, відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних, відсутня інформація щодо виписаних та зареєстрованих податкових накладних ТОВ "Фокус Груп ЛТД" (код ЄДРПОУ - 44027828) за операцією з постачання дизельного палива у кількості 10000 л із загальною сумою коштів, що підлягає сплаті, 349997 грн та сумою ПДВ 22897 грн, що підтверджується листом Державної податкової служби України № 218/5/99-00-04-02-01-05 від 08.01.2025 (а.с. 48).

05.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Фокус Груп ЛТД" претензію за вих. № 805-Ч з вимогою відшкодувати збитки у сумі 22897 грн у зв`язку з відсутністю реєстрації податкової накладної за поставкою за видатковою накладною № 3003/001 від 30.03.2022 (а.с. 19).

Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд враховує таке.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У свою чергу, згідно з положеннями частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, а за змістом статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2).

Водночас, відповідно до частини 1 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Отже, між суб`єктами господарської діяльності можуть укладатися господарські договори як у письмовій формі шляхом складення єдиного документу за підписом обох сторін (у тому числі у спрощеній формі), так і усній.

У справі сторони не підписували спільного письмового договору поставки, а тому фактично поставка за видатковою накладною здійснена на підставі усного договору шляхом пропозицій обох сторін щодо поставки та прийняття товару.

Суд констатує, що з моменту отримання товару за видатковою накладною відбувся акцепт оферти, тобто укладення договору з відповідними правовими наслідками щодо підтвердження його істотних умов. Зокрема, у наведеній видатковій накладній зазначені сторони договору, найменування, кількість та вартість товару.

Стаття 217 ГК України надає визначення та виокремлює види господарських санкцій. Зокрема, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на порушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (частина 1). У сфері господарювання застосовується, з-поміж інших, штрафна санкція у формі відшкодування збитків.

Безпосередньо порядок майнової відповідальності у випадку завдання збитків у сфері господарювання встановлений положеннями статей 224, 225 та 226 ГК України.

Зокрема, відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (частина 1); під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2).

За змістом статті 225 того ж Кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються серед іншого: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Водночас, статтею 226 названого Кодексу визначені умови і порядок відшкодування збитків. Так, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

За частиною другою статті 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто збитками є об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ учасника правовідносин, що обмежує його інтереси і проявляється у витратах, втраті або пошкодженні майна, а також у сумі неодержавних доходів.

Отже, додаткові витрати понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною за договором, становлять збитки, які винна сторона повинна відшкодувати іншій стороні.

Поряд з цим, за змістом частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У пункті 5.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №920/85/18 Суд надав правовий висновок стосовно застосування вказаних правових норм та вказав, що:

- для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини,

- відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань,

- для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача,

- вимога про відшкодування збитків може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Протиправність поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Груп ЛТД", яка полягає у нереєстрації податкової накладної, пов`язується з невиконанням відповідачем законодавчих положень, якими урегульований порядок сплати податку на додану вартість.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються, з-поміж інших законодавчих актів, Податковим кодексом України.

Так, за змістом положень ПК України, які впливають на вирішення спору:

- податковий кредит це - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом Vцього Кодексу (пункт 14.1.181. статті 181);

- до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт «а» пункту 198.1. статті 198);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладнихподатковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтвердженімитними деклараціями(тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201 цього Кодексу; податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 198.6. статті 198);

- на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1. статті 201);

- податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (пункт 201.4.статті 201);

- податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7. статті 201);

- при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня; покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронні довірчі послуги"; у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно допункту 201.16цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин; відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (пункт 201.10. статті 201).

На підставі наведених правових положень на продавця товарів покладений обов`язок в установлений термін скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Виконання такого обов`язку зумовлює обґрунтоване сподівання покупця товару на те, що зобов`язання буде виконане, оскільки суми податку можуть бути віднесені до податкового кредиту лише у випадку їх підтвердження зареєстрованими у ЄРПН податковими накладними.

З листа Державної податкової служби України № 218/5/99-00-04-02-01-05 від 08.01.2025 суд установив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фокус Груп ЛТД" не склало податкову накладну за господарською операцією поставки за видатковою накладною від 30.03.2022 № 3003/001 на суму 349 997 грн, в тому числі ПДВ - 22 897 грн, та, відповідно, не подало її на реєстрацію, що унеможливило віднесення позивачем до податкового кредиту 22897 грн.

За такого суд виснує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" довело наявність таких складових елементів складу господарського правопорушення як протиправної поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Груп ЛТД", яка полягає в нереєстрації податкової накладної, наявності збитків, які полягають у неможливості позивача віднести до податкового кредиту 22 897,00 грн, та причинного зв`язку між поведінкою та збитками, зокрема, зазначена вище неможливість є наслідком бездіяльності відповідача.

Відповідач позовних вимог не заперечив, правової позиції по суті спору не висловив, відсутності вини в заподіянні збитків не довів.

У постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17 зазначено, що відповідач з порушенням вимог пункту201.10статті201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" про стягнення збитків у сумі 22897 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 2422,40 грн сплаченого судового збору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 028 грн.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (пункт 8.23).

Ураховуючи, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, за яку судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн), та позовну заяву подано через систему "Електронний суд", відповідно, позивач повинен був сплатити при поданні позову до суду судовий збір в розмірі 2422,40 грн, оскільки у цьому випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3028 грн х 0,8).

До позовної заяви позивачем долучено платіжну інструкцію від 17.12.2024 № 2762 на 2422,40 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі із сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн покладаються на відповідача у справі.

Керуючись статтями 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Груп ЛТД" (25006, м. Кропивницький, вул. Євгена Чикаленка, буд. 1а, офіс 5; ідентифікаційний код 44027828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" (14005, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Київська, буд. 11, поверх 7; ідентифікаційний код 30844997) 22897 грн збитків та 2 422,40 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.

Копії рішення направити до електронних кабінетів позивача та його уповноважених представників; відповідачу засобами поштового зв`язку (25006, м. Кропивницький, вул. Євгена Чикаленка, буд. 1а, офіс 5).

Повне рішення складено 11.02.2025.

Суддя Б.М. Кузьміна