Рішення

від 04.02.2025 по справі 915/1355/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року Справа № 915/1355/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

розглянувши без виклику сторін

справу №915/1355/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арматура України", 69006, Північне шосе, 4, м. Запоріжжя,;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург",

57286, вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський р-н, Миколаївска обл.; е-mail: kancelyariyaSC@rusal.com

про: стягнення заборгованості в розмірі 85247 грн. 22 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арматура України" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою вих. №001/23 від 20.08.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний цент "Металург", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 16.01.2020 № 8310Р3797 в загальному розмірі 85247 грн. 22 коп., з якої: 63012,60 грн. - основний борг, 3150,62 грн. - пеня, 2755,08 грн. - 3% річних, 16328,92 грн. - інфляційні втрати.

Крім того, позивач просить про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат, зокрема, з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою суду від 04.09.2023 (суддя Ткаченко О.В.) відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою, зокрема, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України ? п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. При цьому, визначено провести розгляд справи № 915/1355/23 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану.

Ухвалу суду від 04.09.2023 отримано відповідачем 13.09.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

28.09.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач зазначає про визнання позовних вимог про стягнення заборгованості за товар, поставлений ТОВ «ТД «Арматура» за договором № 8310Р3797 від 16.01.2020, у загальній сумі 85247,22 грн., з якої: 63 012,60 грн. - основний борг; 3150,62 грн. - пеня; 2755,08 грн. - 3% річних; 16328,92 грн. - інфляційні втрати.

Також у відзиві просить відстрочити виконання судового рішення строком на шість місяців.

За результатом повторного автоматизованого розподілу даної справи, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024 № 73 у зв`язку зі звільненням у відставку з посади судді Ткаченко О.В., головуючим суддею в даній справі призначено Коваля С.М.

Ухвалою суду від 20.06.2024 (суддя Коваль С.М.) прийнято справу №915/1355/23 до провадження; визначено провести розгляд справи № 915/1355/23 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено належним чином.

Ухвала суду від 20.06.2024 направлялася до електронного кабінету відповідача через систему «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа від 20.06.2024, документ доставлено до електронного кабінету 21.06.2024.

Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

16.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арматура України» (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки №8310Р3797 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах визначених цим договором та Специфікаціями до нього, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити запорну арматуру та деталі трубопроводів, іменовані в подальшому товар.

Згідно п.1.2 договору номенклатура товару, одиниця виміру, кількість, ціна одиниці товару, загальна вартість товару, а також технічні умови, які встановлюють вимоги до якості товару, вказуються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

У відповідності до п. 2.2 договору оплата товару з ПДВ в розмірі 100% його вартості здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки товару, якщо на дату оплати податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість товару оплачується без ПДВ.

Відповідно до п.п. 3.5 та 3.6 договору право власності на товар переходить до покупця з дати підписання видаткової накладної. Датою поставки вважається дата підписання покупцем видаткової накладної.

Пунктом 9.1 договору сторони визначили, що даний договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Відповідно до п. 9.2 термін дії цього договору закінчується 31.12.2022.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Між сторонами договору у якості додатків до договору були підписані Специфікації, а саме: Специфікація № 30 від 17.01.2022; Специфікація № 31 від 08.02.2022; Специфікація № 32 від 09.02.2022, відповідно до умов яких постачальник зобов`язався поставити товар (згідно переліку Специфікацій) в кількості і асортименті, що були вказані в Специфікаціях, а покупець прийняти та оплатити цей товар на умовах Специфікацій.

Відповідно до п. 2 Специфікацій термін поставки товару був визначений сторонами і становив 10 календарних днів з дати підписання Специфікацій.

Згідно п. 3 Специфікацій оплату 100% вартості поставленого товару покупець зобов`язався сплатити протягом 30-ти календарних днів з дати поставки товару на підставі виставленого рахунку постачальника, якщо на дату оплати видаткова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач свої зобов`язання щодо поставки товару, вказаного в Специфікаціях виконав в повному обсязі, а саме поставив товар в асортименті, кількості та в строки, передбачені Специфікаціями, що підтверджується видатковими накладними: № РА-0000031 від 19.01.2022 на суму 54023,47 грн., № РА-0000040 від 21.01.2022 на суму 1166,40 грн., № РА-0000155 від 18.02.2022 на суму 2218,07 грн., № РА-0000154 від 18.02.2022 на суму 5604,66 грн., з відмітками відповідача про отримання товару.

Разом з видатковими накладними відповідачу були надані рахунки на оплату: №АСФ-000071 від 17.01.2022 на суму 55189,87 грн., №АСФ-000344 від 18.02.2022 на суму 2218,07 грн., №АСФ-000342 від 18.02.2022 на суму 11604,66 грн.

Крім того позивачем було виконано зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних, які були складені і подані на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджено податковими накладними: № 41 від 19.01.2022 та Квитанцією №1 від 15.02.2022; № 52 від 21.01.2022 та Квитанцією №1 від 14.02.2022; № 86 від 18.02.2022 та Квитанцією №1 від 06.06.2022; № 85 від 18.02.2022 та Квитанцією №1 від 06.06.2022.

Позивач зазначає, що загальна сума простроченої відповідачем оплати за поставлений йому товар за договором поставки від 16.01.2020 склала 63012,60 грн.

Позивач зазначає, що в порушення умов договору поставки від 16.01.2020 та Специфікацій, відповідачем у встановлений строк не було здійснено оплату за поставлений товар та станом на дату звернення до суду за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 63012,60 грн., яка відповідачем не сплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідачем вказані обставини справи не заперечені, позовні вимоги у частині наявності заборгованості за поставлений товару сумі 63012,60 грн. визнано.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору поставки врегульовані положеннями ст.ст. 265-270 ГК України (загальні положення про поставку).

Виконання цивільних і господарських зобов`язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним, що відповідач неналежно виконував свої грошові зобов`язання за укладеним з позивачем договором, та враховуючи визнання позову відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 63012,60 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Окрім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наведених розрахунків): пеню на суму 3150,62 грн., 3 % річних на суму 2755,08 грн. та інфляційні втрати на суму 16328,92 грн.

Відповідачем вказані обставини справи не заперечені, позовні вимоги у цій частині визнано.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Сторони у п.6.3 договору узгодили, що при порушенні строків оплати товару з вини покупця, останній має сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,06% від несплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше 5% несплаченої суми.

Судом перевірено розрахунок пені, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно, а тому позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідачем, у відзиві на позовну заяву, було заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців.

В обґрунтування наведеного клопотання відповідачем зазначено, що на виконання п. 15 Постанови НБУ № 18 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками ТОВ «СЦ «Металург», про що обслуговуючий Банк (АТ «Райффайзен Банк») зазначив у своєму листі № 97-5-4/1541 від 17.10.2022. Разом з чим, згідно п.2 постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» забороняється проводити операції, що порушують визначені цією постановою обмеження, сприяють або можуть сприяти їх уникненню, про що обслуговуючий Банк зазначив у своєму листі № В6/19-2255 від 15.02.2023. Наразі постанова Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", є забороняючим або обмежуючим нормативним актом, що перешкоджає виконанню рішення суду, що виникли без вини товариства, і які ТОВ «СЦ «Металург» не могло ні передбачити, ні запобігти. Вказує, що наразі на рахунку ТОВ «СЦ «Металург» недостатньо коштів для здійснення виплати ТОВ «ТД «Арматура України» заборгованості за договором поставки товарів №8310Р3797 від 16.01.2020 у загальній сумі 85247,22 грн. На підставі неможливості виконання ТОВ «СЦ «Металург» видаткових операцій, у підприємства виник податковий борг з податку на додану вартість в сумі 43688034,52 грн., та відповідно до ст.59 Податкового Кодексу України (ПКУ) підприємству сформовано податкову вимогу від 27.03.2023 № 0000001-1300- 3400, на підставі чого відповідно до ст. 89 р.II ПКУ, державною податковою службою України винесене рішення № 1367/6/34-00-13 від 27.03.2023 про опис майна ТОВ «СЦ «Металург» у податкову заставу. На підставі неможливості виконання судових рішень (наказів) про стягнення з ТОВ «СЦ «Металург» заборгованості, за не виконані грошові зобов`язання по договорам перед контрагентами, на банківській рахунок ТОВ «СЦ «Металург» в АТ «Райффайзен Банк» накладений арешт грошових коштів на суму 5451768,67 грн., згідно виконавчих проваджень. Відповідач також зазначає, що Вищим Антикорупційним Судом від 16 лютого 2023 року по адміністративній справі № 991/265/23, де третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» винесено рішення, яким стягнуто в дохід держави 100% статутного капіталу ТОВ «СЦ «Металург». Відповідно до п.6 рішення ВАКС України від 16.02.2023 (яке набрало законної сили 16.06.2023 на підставі Постанови Апеляційної палати ВАКС від 16.06.2023 по справі № 991/265/23, після визначення Кабінетом Міністрів України суб`єкта, порядку та способу його виконання, рахунки ТОВ «СЦ «Металург» не будуть підпадати під вимоги п. 15 Постанови НБУ № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», на підставі чого товариство зможе виконати свої грошові зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3-4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочення виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997);

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" від 28.07.1999).

Таким чином, суд, який надає відстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Суд зазначає, що надані боржником докази підтверджують неможливість виконання зобов`язань перед позивачем за спірним договором поставки, в той же час відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що обставини, які наразі перешкоджають виконанню рішення суду, зміняться або будуть усунуті через 6 місяців.

Враховуючи вищевикладене, правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення на даний час відсутні.

Суд зазначає, що відмова у задоволенні його клопотання не позбавляє відповідача права повторно звернутись до суду з клопотанням про відстрочення/розстрочення виконання рішення з наданням відповідних доказів.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Судом прийнято до уваги, що відповідачем у відзиві позовні вимоги визнано в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За такого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1342,00 грн., а в іншій частині судового збору може бути позивачу повернуто з державного бюджету за його клопотанням.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236- 238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арматура України" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський р-н, Миколаївска обл.; код 32654880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арматура України" (Північне шосе, 4, м. Запоріжжя; код 36246614) грошові кошти у сумі в загальному розмірі 85247 грн. 22 коп., з якої: 63012,60 грн. - основний борг, 3150,62 грн. - пеня, 2755,08 грн. - 3% річних, 16328,92 грн. - інфляційні втрати, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1342,00 грн.

3. У задоволенні клопотання про відстрочення виконання судового рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Коваль