Ухвала

від 05.02.2025 по справі 916/2740/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про розгляд вимог кредиторів

"05" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2740/21Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.

за участі секретаря судового засідання Васильєвої К.О.,

дослідивши матеріали справи

за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю „Експерт

до боржника: Публічного акціонерного товариства „Ринок Малиновський (65017, м. Одеса, вул. Рекордна , 25-б, код ЄДРПОУ 26343453)

про визнання банкрутом

у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін та учасників:

від кредиторів: Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕКТРУМ ЕССЕТС: адвокат Томашевський Р.М.; ГУ ДПС в Одеській області Кедик М.Г.

ліквідатор банкрута: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2021р. (суддя Лепеха Г.А.) відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ „Ринок Малиновський, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ратушного А.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2021р., яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2023р., у попередньому засіданні визнано кредиторські вимоги до ПАТ „Ринок Малиновський.

Постановою Господарського суду Одеської області від 12.10.2023р., яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023р. та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.05.2023р., припинено процедуру розпорядження майном ПАТ „Ринок Малиновський та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Ратушного А.І.; визнано банкрутом ПАТ „Ринок Малиновський; відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру ПАТ „Ринок Малиновський, передбачену Розділом IV Кодексу України з процедур банкрутства; призначено ліквідатором ПАТ „Ринок Малиновський арбітражного керуючого Коваленко І.А.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.01.2024р. прийнято справу № 916/2740/21 до свого провадження суддею Грабован Л.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.04.2024р. відсторонено арбітражного керуючого Коваленко І.А. від виконання повноважень ліквідатора ПАТ „Ринок Малиновський; призначено ліквідатором ПАТ „Ринок Малиновський арбітражного керуючого Ратушного А.І.

Головне управління ДПС в Одеській області звернулося із заявою (вх. №3-776/23 від 01.11.2023р.) про визнання грошових (кредиторських) вимог до ПАТ Ринок Малиновський у розмірі 636 998, 77 грн. у такій черговості: друга черга (ЄСВ) 8536, 17 грн., третя черга (податки та збори) 628 281, 64 грн., шоста черга (штрафи, пені) 180, 96 грн.

Акціонерне товариство Міжнародний Резервний Банк звернулося із заявою від 09.11.2023р. (вх. №3-807/23 від 13.11.2023р.) про визнання поточних грошових вимог до ПАТ Ринок Малиновський в сумі 247 109 741, 02 грн., які складаються з: 5368 грн. витрати по сплаті судового збору за подання заяви з поточними вимогами перша черга, 247 104 373, 02 грн. заборгованість по процентам за користування кредитною лінією четверта черга та включення їх в реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2025 р. відкладено розгляд справи №916/2740/21 про банкрутство Публічного акціонерного товариства „Ринок Малиновський до "21" квітня 2025 р. до 10:30 год. та оголошено перерву у розгляді заяви Головного управління ДПС в Одеській області (вх. №3-776/23 від 01.11.2023р.) про визнання грошових (кредиторських) вимог до ПАТ Ринок Малиновський у розмірі 636 998,77 грн. у такій черговості: друга черга (ЄСВ) 8536,17 грн., третя черга (податки та збори) 628 281,64 грн., шоста черга (штрафи, пені) 180,96 грн. та заяви Акціонерного товариства Міжнародний Резервний Банк від 09.11.2023р. (вх. №3-807/23 від 13.11.2023р.) про визнання поточних грошових вимог до ПАТ Ринок Малиновський в сумі 247 109 741,02 грн., які складаються з: 5 368 грн. витрати по сплаті судового збору за подання заяви з поточними вимогами перша черга, 247 104 373,02 грн. заборгованість по процентам за користування кредитною лінією четверта черга та включення їх в реєстр вимог кредиторів до "05" лютого 2025 р. до 15:20 год.

Про відкладення розгляду справи та оголошення перерви у розгляді заяв кредиторів ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Ратушний А.І.; АТ Міжнародний Резервний Банк та Головне управління ДПС в Одеській області були повідомлені шляхом надсилання вищезазначеної копії ухвали до їх електронних кабінетів за допомогою підсистеми "Електронний суд", про що свідчий наявна у матеріалах справи довідка секретаря судового засідання про доставку електронного документу.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

Ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином, ухвала Господарського суду Одеської області від 27.01.2025 р. була надіслана у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства, а тому усі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, заяву Головного управління ДПС в Одеській області з доданими до неї документами, суд встановив:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.01.2024 р. прийнято до розгляду заяву Головного управління ДПС в Одеській області (вх. №3-776/23 від 01.11.2023р.) про визнання грошових (кредиторських) вимог до ПАТ Ринок Малиновський у розмірі 636 998, 77 грн. у такій черговості: друга черга (ЄСВ) 8536, 17 грн., третя черга (податки та збори) 628 281, 64 грн., шоста черга (штрафи, пені) 180, 96 грн.

В обґрунтування заявлених до боржника вимог, ГУ ДПС в Одеській області зазначає, що ПАТ Ринок Малиновський є платником податків і зборів та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Одеської області.

В результаті неналежного виконання покладених законом на платника податків обов?язків, у ПАТ Ринок Малиновський виникла податкова заборгованість/недоїмка у сумі 636 998,77 грн., з них: податкова заборгованість - 628 281,64 грн. та заборгованість з ЄСВ - 8 717,13 гри. (основний платіж - 8 536,17 грн., штрафні санкції - 180.48 грн., пеня - 0.48 грн.), з яких:

заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (б/к 18010400) становить - 240 306,00 грн. (основний платіж - 240 306,00 грн., штрафні санкції - 10 088 725,00 грн.). Вказана заборгованість виникла у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань, самостійно визначених ПАТ Ринок Малиновський в податковій звітності, яка підтверджується податковою декларацією №9025439999 від 15.02.2021 р., заборгованість становить - 240 306,00 гривень;

заборгованість по орендній платі з юридичних осіб (6/к 18010600) становить - 387 975,64 грн. Вказана заборгованість виникла в результаті несплати податкових зобов`язань, самостійно визначених ПАТ Ринок Малиновський в податкових деклараціях, яка підтверджується податковою декларацією (податковий розрахунок) №9025440080 від 15.02.2021 р., заборгованість становить - 387 975,64 грн.

заборгованість по ЄСВ (б/к 71010009) становить 8 317,13 грн., що складається із основного платежу 8 536,17 грн., штрафних санкцій 180, 48 грн. та пені - 0.48 грн. Вказана заборгованість виникла в результаті несплати зобов?язань, самостійно визначених ПАТ Ринок Малиновський в податкових деклараціях (звітах) а також зобов?язань (штрафних санкцій пені) визначених контролюючим органом відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування» та підтверджується наступними документами:

- податковою декларацією (податковий розрахунок) №9313895187 від 22.10.2021 р., борг становить 988,28 грн.;

- рішенням про застосування штрафних санкцій №24234/15-32-24-03 від 28.09.2021 р., за яким борг становить 10,96 гривень (штрафні санкції 10,48 грн., пеня - 0.48 грн.). Вказане рішення ПАТ Ринок Малиновський не оскаржено;

- рішенням про застосування штрафних санкцій №24244/15-32-24-03 від 28.09.2021 р., за яким борг становить 170,00 грн. (штрафні санкції 170,00 грн.) Вказане рішення ПАТ Ринок Малиновський не оскаржено;

- податковою декларацією (податковий розрахунок) №9434291262 від 25.01.2022 р., відповідно до якої борг становить 1 013,89 грн.;

- податковою декларацією (податковий розрахунок) №9047277963 від 19.04.2022 р., відповідно до якої борг становить 1 072,50 грн.;

- податковою декларацією (податковий розрахунок) №9125654203 від 14.07.2022 р., відповідно до якої борг становить 1 072,50 грн.;

- податковою декларацією (податковий розрахунок) №9221379071 від 26.10.2022 р. відповідно до якої борг становить - 1 072,50 грн.;

- податковою декларацією (податковий розрахунок) №9303051137 від 01.02.2023 р. відповідно до якої борг становить 1 105,50 грн.;

- податковою декларацією (податковий розрахунок) №9099766348 від 03.05.2023 р., відповідно до якої борг становить 1 105,50 грн.;

- податковою декларацією (податковий розрахунок) №9191038900 від 01.08.2023 р., відповідно до якої борг становить 1 105,50 грн.

Ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Ратушним А.І. подано відзив (вх. №23021/24 від 11.06.2024 р.), відповідно до якого ліквідатор банкрута визнає поточні грошові вимоги ГУ ДПС в Одеській області у сумі 636 998,77 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, а саме: заборгованість по ЄСВ у сумі 8 536,17 грн. друга черга задоволення грошових вимог кредиторів, заборгованість по податкам та зборам (основний платіж) у сумі 628 281,64 грн. третя черга задоволення грошових вимог кредиторів, штраф і пеня у сумі 180,96 грн. шоста черга задоволення грошових вимог кредиторів.

Розглянувши матеріали справи, заяву АТ Міжнародний Резервний Банк з доданими до неї документами, суд встановив:

23.12.2021 р. господарським судом постановлено ухвалу попереднього засідання суду, якою, зокрема, визнано вимоги АТ „Сбербанк в сумі 1 515 035 921, 82 грн. та 4 540 судового збору, які складаються з 1 465 972 029,47 грн. (заборгованості за кредитним договором та процентами за користування кредитною лінією та судовий збір визначений рішенням суду) та 49 063 892,35 грн. (заборгованість зі сплати пені за прострочення сплати за кредитором та процентами).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.01.2024 р. прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства «Міжнародний Резервний Банк» від 09.11.2023р. (вх. №3-807/23 від 13.11.2023р.) про визнання поточних грошових вимог до ПАТ «Ринок Малиновський» в сумі 247 109 741, 02 грн., які складаються з: 5 368 грн. витрати по сплаті судового збору за подання заяви з поточними вимогами перша черга, 247 104 373,02 грн. заборгованість по процентам за користування кредитною лінією четверта черга та включення їх в реєстр вимог кредиторів, за період з 23.09.2021 р. (дата відкриття провадження у справі про банкрутство) по 11.10.2023 р. (день перед днем ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕКТРУМ ЕССЕТС про заміну кредитора та здійснено заміну кредитора Акціонерне товариство "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТРУМ ЕССЕТС" у справі №916/2740/21 про визнання банкрутом Публічного акціонерного товариства „Ринок Малиновський.

В обґрунтування заявлених поточних вимог, АТ Міжнародний Резервний Банк посилається на укладений між Акціонерним товариством «СБЕРБАНК» та Приватним акціонерним товариством «Футбольний клуб «Чорноморець» договір про відкриття кредитної лінії із змінами та доповненнями №14-В/11/44/100 від 15.07.2011 р.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між Банком та ПАТ «Ринок Малиновський» укладено договір поруки від 26.04.2013 р., за яким поручитель поручився перед кредитором за виконання ним свого обов?язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов?язання боржником, у відповідності до ч. 1 ст. 553 ЦК України.

У разі порушення Боржником зобов?язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України. Поручитель та боржник залишаються зобов`язаними перед Банком до того моменту, поки всі зобов?язання за основним кредитним договором не будуть виконанні повністю.

Як на підставу звернення до суду із поточними грошовими вимогами до боржника, заявник посилається на невиконання боржником договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 р. із змінами та доповненнями та договору поруки від 26.04.2013 р.

Відповідно до п. 4.1. Договору поруки боржник та поручитель (ПАТ „Ринок Малиновський) відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

П. 5.1.1. Договору поруки сторонами визначено, що у разі невиконання боржником своїх зобов?язань за основним договором, кредитор має право пред?явити свої вимоги безпосередньо до поручителя.

Розділом 6. Укладеного правочину визначено, що сторони досягли згоди щодо порядку нарахування та сплати процентів за користування кредитом.

Згідно п. 6.1. кредитного договору позичальник зобов?язується сплачувати Банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому кредитним договором. Проценти за Кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості.

Згідно п. 6.4. основного договору, проценти нараховані за період, в якому відповідно до п. 1.4. кредитного договору позичальник зобов?язаний повністю повернути кредит Банку, повинні бути сплачені не пізніше дня, передбаченого для повернення Кредиту.

Згідно з п. 1.3.1 кредитного договору, розмір процентної ставки за користування кредитом складає «LIBOR USD 6M» + 11,5% річних в доларах США, але не менше 12% річних.

П. 6.6. договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником будь-якого із своїх зобов?язань, передбачених пунктом 2.5. цього Договору підпунктами 2.4., 2.5., 2.6., 2.7, додатку №1 до цього Договору за кожен випадок такого порушення розмір діючої фіксованої процентної ставки, починаючи з 20-го календарного дня від дня настання такого випадку встановлюється в новому розмірі, а саме в розмірі збільшеному на 2 (два) процентних пункти. Позичальник погоджує зазначену в цьому пункті Кредитного договору зміну розміру процентної ставки, що не потребує укладення сторонами додаткової угоди до договорів. Про встановлення процентної ставки в новому розмірі Банк повідомляє Позичальника письмово.

П. 8.4. кредитного договору у разі, якщо Банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим Договором, то він зобов?язаний в письмовій формі повідомити про це позичальника, із зазначенням у відповідній вимозі повної суми заборгованості, а позичальник зобов?язаний, здійснити усі платежі за цим Договором на користь Банку (при цьому строкові платежі - проценти, комісії, пені тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку Банк здійснив розрахунок заборгованості за цим Договором, і по дату повернення повної суми заборгованості за цим Договором) в строк не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дня відправлення Банком такого повідомлення (вимоги).

Вказаним пунктом 8.4. передбачено не лише право Банку вимагати дострокового повернення повної суми заборгованості, а й обов?язок позичальника, здійснити усі платежі за цим Договором на користь Банку. Окремо визначено, що при цьому строкові платежі - проценти, комісії, пені тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку Банк здійснив розрахунок заборгованості за цим Договором, і по дату повернення повної суми заборгованості за цим Договором.

Сторонами в договірному порядку було встановлено, що усі строкові платежі будуть нараховуватись та мають бути сплачені по дату повернення повної суми заборгованості за Договором.

Пунктом 6.2. Кредитного договору сторони погодили порядок та розмір нарахування процентів після завершення строку кредитування, що узгоджується з положеннями ст. 625 ЦК України. Зокрема, сторони погодили розмір процентів за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитної лінії (після 30.06.2018), тобто розмір процентів за неправомірне користування кредитними коштами «LIBOR USD 6M» + 11,5% річних в доларах США, але не менше 12% річних.

У заяві з поточними грошовими вимогами, заявником наведено розрахунок нарахованої заборгованості по процентам за користування кредитом за договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/100 від 15.07.2011 р., а саме за період з 23.09.2021 р. (дата відкриття провадження у справі про банкрутство) по 11.10.2023 р. (день перед днем ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом). Нараховані заявником за цей період за зобов?язаннями позичальника проценти за користування кредитом складають 6 856 943,90 долари США.

До заяви з поточними грошовими вимогами заявником надано копії: рішення ФГВФО №131 від 25.02.2022 (щодо ліквідаційної процедури та призначення уповноваженої особи); розрахунок заборгованості по процентам за кредитним договором №14-В/11/44/100 від 15.07.2011 р. за період 23.09.2021 р. по 11.10.2023 р.; договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/100 від 15.07.2011 р. із всіма змінами та доповненнями; договору поруки від 26.04.2013 р., укладеному з Публічного акціонерного товариства „Ринок Малиновський з доповненнями та змінами.

Судом встановлено, що 15.07.2011р. між АТ Сбербанк, яке змінило найменування на АТ Міжнародний Резервний Банк, та АТ ФК Чорноморець було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО, який було викладено у новій редакції згідно із договором про внесення змін №6 від 26.04.2013р.

Заявник свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, видавши боржнику в межах ліміту кредитної лінії кредитні кошти у розмірі 45 968 758, 67 дол. США, що підтверджується наявними в матеріалами справи меморіальними ордерами.

Боржником повернуто кредит лише частково на суму 9 194 821, 35 дол. США, а тому непогашена сума кредиту становить 36 773 937, 32 дол. США, що у гривневому еквіваленті 951 613,775 грн., яка стягнута з АТ ФК Чорноморець на користь АТ Сбербанк Постановою Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 р. у справі №916/4693/15.

У постанові Верховного суду від 07.06.2023 р. по справі №916/3704/20(916/4693/15), за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (нова назва - Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк") до відповідача Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Ріелті Груп" (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудспецтех"); 2) Публічного акціонерного товариства "Ринок Малиновський"; 3) Публічного акціонерного товариства "Туристично-виробнича фірма "Чорне море"; 4) Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія"; 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Група управління бізнесом" про стягнення 6 597 738,53 доларів США та 46 608 814,15 грн., якою залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2021 р. та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 р. зазначено, що останнє погашення тіла кредиту було здійснено ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" 29.01.2015. Доказів подальшої сплати коштів та зниження ліміту кредитної лінії відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору матеріали справи не містять, що однозначно свідчить про наявність відповідного порушення умов цього Договору.

23.06.2015 за вих. № 5828/5/28-2 позивачем на підставі пункту 8.3 Кредитного договору на адресу ПрАТ "ФК "Чорноморець" було направлено повідомлення-вимогу про дострокове повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором.

У вказаній вимозі Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" вимагав від ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" сплатити наявну заборгованість у розмірі 41 116 207, 69 доларів США та 41 787 909,68 грн, а також зауважував, що строкові платежі - проценти, комісійні винагороди, пені тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку Банк здійснив розрахунок заборгованості за кредитним договором і по дату повернення повної суми заборгованості за кредитним договором в строк не пізніше 10 робочих днів з дня відправлення цієї вимоги повідомлення.

Про факт відправлення повідомлення-вимоги та розрахунку заборгованості, доданого до повідомлення, свідчить наявний в матеріалах справи опис вкладення в цінний лист від 23.06.2015 та фіскальний чек за № 0644 від 23.06.2015.

У повідомленні-вимозі №5528/5/28-2 було встановлено, що зобов`язання ПрАТ "ФК "Чорноморець" з погашення кредиту повинно бути здійснено в строк не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дня відправлення Банком такого повідомлення (вимоги).

Керуючись положеннями статей 251-253 ЦК України, строк на виконання ПрАТ "ФК "Чорноморець" вимоги Банку про дострокове повернення заборгованості за Кредитом розпочав перебіг 24.06.2015 (на наступний день після відправлення Банком повідомлення - вимоги №5828/5/28-2).

За правилами обчислення строків, встановлених статтями 251-254 ЦК України, ураховуючи положення про п`ятиденний робочий тиждень та правила перенесення вихідних днів (стаття 52 та частина третя статті 67 Кодексу законів про працю України відповідно), останнім 10-ти денним робочим днем добровільного виконання ПрАТ "ФК "Чорноморець" вимоги АТ "Сбербанк" за повідомленням-вимогою №5828/5/28-2 є 08.07.2015 (останній день строку).

Відповідно до статті 253 ЦК України саме з 09.07.2015 (на наступний день після 08.07.2015) АТ "Сбербанк" набуло право вимоги із боржника - ПрАТ "ФК "Чорноморець" щодо сплати повної суми заборгованості за кредитом.

Таким чином, АТ "Сбербанк" скористувалося своїм правом дострокової вимоги виконання ПрАТ "ФК "Чорноморець" зобов`язань за Кредитним договором відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та пункту 8.3 Кредитного договору.

Відтак останнім днем нарахування процентів за користування кредитною лінією є 08.07.2015 р.

У матеріалах справи міститься наданий АТ "Сбербанк" розрахунок заборгованості до повідомлення-вимоги №5828/5/28-2 від 26.06.2015 та розрахунок заборгованості за Кредитним договором із вказівкою розміру процентів. Окрім того, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за Кредитним договором станом на 10.11.2020, у тому числі і розрахунок процентів, доданий до пояснень з урахуванням постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.09.2020 у цій справі.

Відповідно до цих розрахунків, АТ "Сбербанк" до 24.09.2014 застосовується фіксована процентна ставка 11 % річних, а з 25.09.2014 застосовується змінювана процентна ставка, мінімальний розмір якої 12% річних. За період з 11.02.2015 по 13.03.2015 Банком застосовується процентна ставка у розмірі 14 % річних, а з 14.03.2015 - процентна ставка у розмірі 16%.

За розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, розмір відсотків за користування кредитною лінією на 03.11.2015 складає 6 597 738,53 доларів США, відповідні нарахування були здійсненні за період з 15.07.2014 по 02.11.2015.

У свою чергу, відповідачем було надано суду розрахунок процентів за користування кредитною лінією у письмових поясненнях з урахуванням правової позиції Верховного суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у цій справі, за яким сума процентів складає 4 156 357,70 дол. США.

З розрахунку встановлено, що по 24.09.2014 Банком застосовувалася фіксована процентна ставка - 11% річних, з 25.09.2014 - змінювана процентна ставка, мінімальний розмір якої було погоджено сторонами на рівні 12% річних (п.1.3.6 Кредитного договору), за період з 11.02.2015 по 13.03.2015 - процентна ставка 14%, а починаючи з 14.03.2015 - 16%.

Обґрунтовуючи перше підвищення, Банк посилався на недотримання відповідачем обов`язку надання документів для складання акту звірки за січень 2015 року, відповідальність за що, на думку позивача, передбачена пунктом 6 додатку №1 до договору в редакції від 15.07.2011.

Крім того, було спростовано твердження про чинність вказаного пункту через з`ясування обставин того, що договором про внесення змін № 6 від 26.04.2013 викладено Кредитний договір у новій редакції разом із додатком № 1, який є його невід`ємною частиною. При цьому, обов`язок складання акту звірки передбачено пунктом 2.1 додатку №1 в редакції договору №6, а відповідальність у вигляді підвищення процентної ставки на 2% встановлена пунктом 6.6 Кредитного договору в редакції договору про внесення змін №12 від 30.04.2014. Натомість, зазначений пункт договору у чинній редакції не містить відповідальності за порушення обов`язку складання акту звірки.

З урахуванням зазначеного, встановлено, що Банк безпідставно провів розрахунок відсотків за підвищеними ставками з 11.02.2015 у розмірі 14% та з 14.03.2015 - 16%, з огляду на відсутність визначених Кредитним договором підстав для такого підвищення.

Відтак в цілому з`ясовано, що розрахунок суми процентів за користування кредитною лінією слід здійснювати за період з 15.07.2014 по 08.07.2015 включно, при чому у період з 15.07.2014 по 24.09.2014 за ставкою 11 %річних, а з 25.09.2014 по 08.07.2015 за ставкою 12 % річних. Сума кредитних коштів, на яку слід нараховувати проценти, становить 36 972 429,72 доларів США.

Здійснивши власний розрахунок, встановлено, що сума процентів за користування кредитною лінією за період з 15.07.2014 по 08.07.2015 включно складає 4 156 357,70 доларів США.

Поряд з цим, з`ясовано, що Господарським судом Одеської області прийнято рішення від 17.07.2017 у справі №916/4591/15 (набрало законної сили 31.07.2017) про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" на користь АТ "Сбербанк" заборгованості на підставі Кредитного договору та Договору поруки від 26.04.2013 у розмірі 42352 220,60 доларів США та 45 773 758,97 грн, з яких: 36 773 937,32 доларів США загальної заборгованості за кредитною лінією, 5 578 283,28 доларів США процентів за користування кредитною лінією, що нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015, 15 802 012,75 грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, 29 971 746,22 грн пені за прострочення сплати заборгованості за кредитною лінією. На виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ. У процедурі виконавчого провадження у відповідності до частини сьомої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" та частини першої статті 49 Закону України "Про іпотеку" АТ "Сбербанк" скористалося своїм правом та в рахунок часткового погашення за Кредитним договором прийняв у власність предмети іпотеки, про що свідчать акти державного виконавця про реалізацію предметів іпотеки №551224343/18; 55124343/18 від 19.01.2018 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.01.2018. Так, 19.01.2018 предмети іпотеки було придбано у власність банком, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та оприбутковано на баланс банку шляхом заліку забезпечених вимог в рахунок ціни майна за відповідною вартістю та частково погашено заборгованість ПрАТ "ФК "Чорноморець" перед АТ "Сбербанк" за Кредитним договором в загальній сумі 456 036 000,00 грн. (15 846 972,03 доларів США), в тому числі: 5 578 283,28 доларів США - проценти (що нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015); 10 268 688,75 доларів США - основна сума боргу (тіло кредиту). Про ці обставини позивач повідомив відповідача у листі від 25.01.2018 №1240/5/28-3.

З урахуванням того, що АТ "Сбербанк" скористувалося своїм правом дострокової вимоги виконання ПрАТ "ФК "Чорноморець" зобов`язань за Кредитним договором відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та пункту 8.3 Кредитного договору, останнім днем нарахування процентів за користування кредитною лінією було 08.07.2015 р., з огляду на що вимоги АТ «Міжнародний Резервний Банк» в сумі 247 109 741, 02 грн. задоволенню не підлягають.

Норми права, що застосовуються судом

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Грошове зобов`язання (борг), згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Згідно ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі: пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.

Ч. 1.1. Податкового кодексу України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 41.1.1. ч. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (ч. 41.4. ст. 41 Податкового кодексу України).

Згідно п. 15.1. п. 15.2. ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Відповідно до п.п. 16.1.3., 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний, зокрема подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

П. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно п. 36.5. ст. 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

П. 61.1. ст. 61 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

П. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.п.14.1.175. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 57.1., 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки щодо застосування статей 625 та 1048 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, постанові Верховного суду від 07.06.2023 р. по справі №916/3704/20(916/4693/15).

Наведені вище (у описовій частині цієї постанови) фактичні обставини свідчать про те, що за новим розглядом справи судами попередніх інстанцій враховано, що пред`явлення АТ "Сбербанк" вимоги про дострокове виконання зобов`язань за Кредитним договором в порядку частини другої статті 1050 ЦК України мало наслідком припинення права останнього нараховувати передбачені цим Договором відсотки за користування кредитом після настання терміну повернення, який зазначений у відповідному повідомленні-вимозі.

Великої Палатою Верховного Суду сформовано сталу правову позицію, викладену у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, у якій досліджувалось питання різного підходу щодо визначення періоду нарахування процентів за користування кредитом, застосованого (підходу) у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 та від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.

Так, у вказаній постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, касаційне провадження до розгляду якої зупинялось у цій справі №916/3704/20(916/4693/15), Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила про відсутність підстав для відступу від наведених висновків, викладених раніше у її постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові також зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя) (пункт 117 постанови).

Крім того, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 висновок в частині твердження, що: "нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів", Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 уточнила таким: "у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором" (пункт 141 постанови).

Кодекс України з процедур банкрутства розділяє кредиторів на конкурсних та поточних. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Процедура набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство з 21.10.2019 встановлена ст. 45 Кодекс України з процедур банкрутства.

Абзацом 3 ч. 8 ст. 45 Кодекс України з процедур банкрутства визначено, що до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку.

Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.

Зазначеними нормами Кодексу законодавець чітко встановив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора та пред`являються після прийняття судом такої постанови.

Відносини неплатоспроможності, які виникають з моменту порушення справи про банкрутство - це врегульовані законодавцем правовідносини щодо формування грошових вимог кредиторів до боржника, визначення їх черговості, призначення арбітражного керуючого на виконання певних повноважень у справах про банкрутство, введення щодо боржника передбаченої законодавством про банкрутство процедури (розпорядження майном, санації чи ліквідації), виявлення активів боржника, їх реалізації та справедливого розподілу грошових коштів, отриманих внаслідок продажу активів боржника.

Тобто, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і норми законодавства про банкрутство у справах про банкрутство мають спеціальних характер щодо інших законодавчих актів України.

Відповідна правова позиція щодо застосування норм Закону про банкрутство є усталеною та послідовно викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 915/2069/15, від 04.09.2018 у справі №922/4379/16, від 30.01.2019 у справі № 912/2185/16(912/3192/17), від 18.06.2019 у справі № 918/756/13, від 24.07.2019 у справі № 908/6183/15, від 27.08.2019 у справі № 913/982/14, від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012, від 22.10.2019 у справі № 904/10560/17.

Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд в силу наведених вище норм має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19).

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Особливістю провадження у справах про банкрутство є те, що в межах цього провадження суди розглядають багато різних спорів, щодо яких законодавцем визначено окремі процедури та особливості їх розгляду в межах єдиної процедури банкрутства. Одним з різновидів таких спорів є розгляд спірних вимог конкурсного кредитора, який оспорюється боржником або іншим кредитором боржника. Відтак, при розгляді спірних вимог кредиторів суди повинні керуватися спеціальними нормами законодавства про банкрутство, які визначають обов`язки конкретного кредитора щодо доказування розміру кредиторських вимог, визначають обсяг доказування, предмет доказування спірних кредиторських вимог, право суду відмовити у визнанні спірних вимог внаслідок неподання заявником документів, що їх підтверджують. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18.

Суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження за якими: - заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18); - завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16). Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: - перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст.78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Враховуючи вищезазначене, зокрема, встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 26.05.2021 р. по справі №916/3704/20(916/4693/15), яке залишено без змін постановою Верховного суду від 07.06.2023 р. обставини щодо відсутності підстав для нарахування заборгованості по процентам за користування кредитною лінією, суд у повному обсязі відмовляє АТ «Міжнародний Резервний Банк» у визнанні поточних вимог в сумі 247 109 741, 02 грн., які складаються із заборгованості по процентам за користування кредитною лінією та повністю визнає поточні грошові вимоги ГУ ДПС в Одеській області у сумі 636 998,77 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, а саме: заборгованість по ЄСВ у сумі 8 536,17 грн. друга черга задоволення грошових вимог кредиторів, заборгованість по податкам та зборам (основний платіж) у сумі 628 281,64 грн. третя черга задоволення грошових вимог кредиторів, штраф і пеня у сумі 180,96 грн. шоста черга задоволення грошових вимог кредиторів.

Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, підлягають задоволенню у першу чергу вимог кредиторів.

Таким чином, витрати Кредитора, пов`язанні зі сплатою судового збору за подання до суду заяви з грошовими вимогами у розмірі 6 056,00 грн., підлягають визнанню та задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Керуючись ст. ст. 1, 45, 46, 60, Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати поточні грошові вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до Публічного акціонерного товариства „Ринок Малиновський в розмірі 636 998,77 грн. у такій черговості: друга черга (ЄСВ) 8 536,17 грн., третя черга (податки та збори) 628 281,64 грн., шоста черга (штрафи, пеня) 180,96 грн.

2. Відмовити у задоволенні поточних вимог Акціонерного товариства „Міжнародний Резервний Банк до Публічного акціонерного товариства „Ринок Малиновський в сумі 247 109 741,02 грн., які складаються з: 5 368 грн. витрат по сплаті судового збору за подання заяви з поточними вимогами, 247 104 373,02 грн. заборгованісті по процентам за користування кредитною лінією.

Визнані у п. 1 даної ухвали суду вимоги підлягають внесенню відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвала набирає законної сили 05.02.25 та відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Повний текст ухвали складено та підписано 10 лютого 2025 р.

Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ратушного А.І.; АТ Міжнародний Резервний Банк; Головного управління ДПС в Одеській області.

Суддя Л.І. Грабован