Рішення

від 05.02.2025 по справі 916/4415/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4415/24Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Джабраїловій В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Васильєва С.О.;

від відповідача Клименко Г.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/4415/24

за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49005, м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, 21-а, код ЄДРПОУ 43315529)

до відповідача Державного підприємства «Ренійський морський торгівельний порт» (68800, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188, код ЄДРПОУ 01125809)

про стягнення 61327,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

07.10.2024 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Ренійський морський торгівельний порт», в якій просить суд стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 61327,75 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 21.12.2016 відбулись електронні торги з реалізації майна боржника - ТОВ "Лагуна-Рені у зведеному виконавчому провадженні №48501594, переможцем яких стало ТОВ «Скарбниця Бесарабії». Частина коштів, які були отримані за результатами проведених торгів, в сумі 61327,75 грн були перераховані стягувачу - ДП «Ренійський морський торгівельний порт» платіжним дорученням № 94 від 21.03.2017 з метою виконання вимоги по сплаті боргу за виконавчим документом № 916/2677/15 від 25.09.2015 (ВП№ 49140166). Однак, в подальшому, рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 по справі № 916/24/17 електронні торги були визнані недійсними, а відтак відпала підстава, за якою кошти були перераховані, тому позивач і просить стягнути зазначену суму на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 позовну заяву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.10.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. №37501/24), згідно якої останній такі недоліки усунув.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 р. позовну заяву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4415/24, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання до розгляду справи по суті призначено на 21.11.2024 р.

21.11.2024 до суду від позивача надійшла заява (вх № 42086/24) про розгляд справи 21.11.2024 за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 21.11.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 18.12.2024, про що повідомлено сторін ухвалою суду від 21.11.2024 в порядку ст. 120 ГПК України.

12.12.2024 до суду від відповідача надійшла заява (вх № 44593/24) про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2024 справу №916/4415/24, приймаючи до уваги необхідність дотримання принципів господарського судочинства, неявку у судові засідання представника відповідача та неможливість з`ясування заперечень відповідача на позов, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження по справі, замінивши засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, призначивши його на 15.01.2024.

В судовому засіданні 15.01.2025 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 916/4415/24 на 29.01.2025, про що відповідача повідомлено ухвалою суду в порядку статті 120 ГПК України.

23.01.2025 року до Господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшла заява (вх.№ №2501/25), згідно якої останній просив суд забезпечити його участь у судовому засіданні, призначеному на 29.01.2025 та у всіх наступних судових засіданнях у справі № 916/4415/24, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon", яка задоволена ухвалою суду від 27.01.2025

28.01.2025 до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №2940/25).

В судовому засіданні 29.01.2025 суд протокольною ухвалою залишив без розгляду поданий відповідачем відзив на позов на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, з огляду на те, що відзив подано з порушенням вимог ч. 8 ст. 165 ГПК України без клопотання про поновлення строку на його подання. При цьому, окремого клопотання про поновлення строку на подання відзиву з обґрунтуванням поважності причин та обставин його неподання у встановлений строк також не додано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Поряд із цим, у підготовчому засіданні 29.01.2025 судом за згодою сторін оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 05.02.2025.

04.02.2025 до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшла заява про застосування строків давності (вх. №3923/25), яка обґрунтована тим, що рішення про визнання недійсними електронних торгів було прийнято Господарським судом Одеської області по справі № 916/24/17 - 07 червня 2017 року, а отже на думку відповідача, саме з цього моменту позивача слід вважати обізнаним про порушення свого права і з цього ж моменту для нього розпочато строк позовної давності. Натомість, 30.06.2017р. державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому, з вимогою щодо повернення коштів у розмірі 61327,75 грн., які були перераховані згідно платіжного доручення від 23.01.2017 року за № 94, відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до відповідача лише у червні 2024 року, з огляду на що, та з урахуванням ст. 257 ЦК України, відповідач вважає, що строк позовної давності для позивача сплинув 08 червня 2020 р., що є підставою для відмови у позові.

05.02.2025 до Господарського суду Одеської області від позивача надійшли заперечення на заяву про застосування позовної давності (вх. №4010/25), згідно яких останній зазначає, що про порушення своїх прав Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) дізналось саме з рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 у справі № 916/3626/23.

Крім того, звертає увагу, що відповідачем не було враховано, що фактично, починаючи з 11 березня 2020 року та станом на сьогоднішній день перебіг позовної давності, визначений ЦК України було зупинено, у зв`язку з запровадженням карантину та введенням на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, а відтак, на думку позивача, заява про застосування строків давності є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 05.02.2025 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовільнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити.

В судовому засіданні від 05.02.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало зведене виконавче провадження № 48501594 про стягнення заборгованості з ТОВ "Лагуна Рені", код за ЄДРПОУ: 31180219, на користь стягувачів (держави, юридичних та фізичних осіб).

До складу вказаного зведеного виконавчого провадження входило виконавче провадження № 49140166 з примусового виконання наказу № 916/2677/15, виданого 25.09.2015 Господарським судом Одеської області, про: «Стягнення з ТОВ "Лагуна-Рені"на користь ДП "Ренійський морський торговельний порт" заборгованості у розмірі 61372,75 грн.». Стягувачем за вищевказаним виконавчим документом визначено ДП "Ренійський морський торговельний порт", адреса: м. Рені, вул. Дунайська, 188, код ЄДРПОУ: 01125809.

Під час здійснення зведеного виконавчого провадження № 48501594, у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було звернуто стягнення на майно боржника: майновий комплекс - нежитлова будівля, площею 562,5 м.кв., за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б.

21.12.2016 відбулись електронні торги з реалізації лоту № 183175: майновий комплекс - нежитлова будівля, площею 562,5 м.кв., за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б; ціна продажу 7 247 000,00 грн; сума сплаченого гарантійного внеску 362 350,00 грн.; переможцем вказаних електронних торгів було визначено ТОВ «Скарбниця Бесарабії», що підтверджується протоколом № 221791 проведення електронних торгів від 21.12.2016.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2016 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко А.В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 48501594 складено Акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна, а саме: майновий комплекс - нежитлова будівля, загальною плошею 562,50 кв.м, що розташований на земельній ділянці площею 16276,0 кв.м, в тому числі: адміністративна будівля, альтанка, прохідна, вагова, насосно-компресорне відділення, естакада, АЗС, сховище, дренажна ємність, огорожа, споруди, компресори (у кількості 3 шт.) для проведення хтиву, трубопровід, насоси (у кількості 3 шт.) для транспортування зрідженого газу, компресори (у кількості 3 шт.) для проведення хтиву, що не введені в експлуатацію, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Лагуна-Рені? (ЄДРПОУ 31180219) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме манно САА № 067819, видане 19.05.2003 Ренійською районною державною адміністрацією, який було реалізовано організатором електронних торгів - Державним підприємством Сетам? Міністерства юстиції України на електронних торгах 21 грудня 2016 року у системі електронних торгів арештованим майном (СЕТАМ), за електронною адресою: https://setam.net.ua. Також із вказаного акту вбачається, що нерухоме майно придбано (переможець електронних торгів) Товариство з обмеженою відповідальністю Скарбниця Бесарабії? (код ЄДРПОУ 38794386), що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 51, с. Сухий Лиман, Овідіопольський район, Одеська область, 67821, за 7247000 (сім мільйонів двісті сорок сім тисяч) грн. 00 копійок, які перераховано за придбане нерухоме майно наступним чином: 362350,00 грн. - одержувач: Державне підприємство Сетам? Міністерства юстиції України (гарантійний внесок за участь, у торгах); 6884650,00 грн. - одержувач Головне територіальне управління юстиції в Одеській області (кошти за придбане майна згідно протоколу торгів № 221791 від 21.12.2016 за лотом № 183175). При цьому, у вказаному акті зазначено, що Акт видано на підставі протоколу проведення електронних торгів № 221791 від 21.12.2016 року, згідно якого початкова ціна нерухомого майна становить 7247000,00 грн., ціна продажу становить 7247000,00 грн.; цей акт є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна.

23.01.2017 Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області (код 34929741) здійснено перерахування ДП "Ренійський морський торговельний порт" (код 01125809) грошових коштів у сумі 61 327,75 грн. із призначенням платежу: Згідно вик. докум. № 916/2677/15 від 25.09.2015р. (В8/49140166 від 22.12.16), стягнуто з ТОВ Лагуна-Рені?), про що свідчить платіжне доручення № 94 від 23.01.2017 р.

30.06.2017 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко А.В. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 49140166, яке входило до складу зведеного виконавчого провадження № 48501594, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03.01.2017 ТОВ Лагуна-Рені? звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ДП Сетам?, Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ТОВ Скарбниця Бесарабії?? про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 29.12.2016 р.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 по справі № 916/24/17 позовні вимоги ТОВ Лагуна-Рені? задоволено повністю; визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна ТОВ Лагуна-Рені, а саме: майнового комплексу нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот №183175), що відбулися 21.12.2016 р.; визнано недійсним протокол проведення електронних торгів № 221791 від 21.12.2016 р., складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю Лагуна Рені, а саме: майнового комплексу нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б (лот № 183175), що відбулися 21.12.2016 р.; визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію нерухомого мана від 29.12.2016 р., складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ Лагуна Рені, а саме: майнового комплексу нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот № 183175), що відбулися 21.12.2016 р.; стягнуто з ДП Сетам на користь ТОВ Лагуна-Рені 2400,00 грн. судового збору; стягнуто з Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь ТОВ Лагуна-Рені 2400,00 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 р. по справі № 916/24/17 рішення Господарського суду Одеської області від 07 червня 2017 року у справі № 916/24/17 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2017 р. по справі № 916/24/17 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 скасовано, рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 залишено в силі.

В подальшому, у грудні 2020 року ТОВ Скарбниця Бесарабії? звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства Сетам? та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення 32432210,63 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 р. у справі № 916/3626/20 (з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 07.05.2021 про виправлення описки) позов задоволено частково; стягнуто з ДП Сетам? на користь ТОВ Скарбниця Бесарабії? інфляційні збитки у розмірі 77864,84 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 34368,65 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1683,50 грн.; стягнуто з держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області шляхом списання з рахунків державного бюджету України на користь ТОВ Скарбниця Бесарабії? суму, сплачену в якості розрахунку за об`єкт нерухомості на прилюдних торгах в розмірі 6884650,00 грн., інфляційні збитки в розмірі 159241,95 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 52601,94 грн., суму прямих збитків в розмірі 480235,74 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 113650,94 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 р. рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 р. у справі № 916/3626/20 залишено без змін.

03.11.2021 Господарським судом Одеської області видано накази на примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 р. у справі № 916/3626/20, зокрема, й наказ, за яким стягнуто з держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області (буд. 34, вул. Б. Хмельницького, м. Одеса, 65007; код ЄДРПОУ 43315529) шляхом списання з рахунків державного бюджету України на користь ТОВ Скарбниця Бесарабії? суму, сплачену в якості розрахунку за об`єкт нерухомості на прилюдних торгах в розмірі 6884650,00 грн., інфляційні збитки в розмірі 159241,95 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 52601,94 грн., суму прямих збитків в розмірі 480235,74 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 113650,94 грн.

Постановою Верховного Суду від 02.06.2022 у складі суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2022 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 у справі № 916/3626/20 було залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області № 916/3626/20 від 26.08.2024 внесені виправлення до п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 08.04.2024 по справі № 916/3626/20 та виправлено описку у наказі Господарського суду Одеської області від 03.11.2021 у справі № 916/3626/20, а саме вказано, що боржником за цим наказом є: Держава Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області.

Як встановлено судом, вимоги ТОВ Скарбниця Бесарабії? по справі № 916/3626/20 були задоволені в частині стягнення коштів з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області у розмірі 6884650,00 грн., сплачених на електронних торгах, які були визнані судом недійсними у зв`язку з неправомірними діями державних виконавців.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направляв на адресу ДП "Ренійський морський торговельний порт" вимогу (вих. № 18775/03.1 від 05.06.2024 ) щодо повернення коштів, в якій відділ, зважаючи на прийняття Господарським судом Одеської області рішень від 07.06.2017 р. у справі № 916/24/17 та від 20.04.2021 р. у справі № 916/3626/20 вимагав у місячний термін з дня отримання вимоги повернути кошти у розмірі 61327,75 грн., які були перераховані згідно платіжного доручення від 23.01.2017 року за № 94.

Направлення вказаної вимоги підтверджується списком згрупованих відправлень від 05.06.2024 р.

Однак, як вказує позивач, жодної відповіді від ДП "Ренійський морський торговельний порт" на лист від 05.06.2024 за вих. № 18775/03.1 не було надано.

При цьому, позивач стверджує, що станом на теперішній час відповідні грошові кошти на рахунок відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не надходили, що і стало підставою для звернення Південного міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду із даним позовом в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України про стягнення з ДП "Ренійський морський торговельний порт" коштів у розмірі 61 327,75 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 757/42443/15-ц (провадження № 61-38890св18).

Також, аналогічне тлумачення природи кондикційних зобов`язань наведене у постановах Верховного Суду України від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 15.09.2021 у справі № 756/5677/17 (провадження № 61-3351св20).

За встановлених обставин справи, суд доходить до висновку, що між сторонами наявні саме кондикційні зобов`язання щодо повернення грошових коштів у сумі 61 327,75 грн, виходячи з наступного.

По-перше, стягувачем ДП «Ренійський морський торговельний порт" набуто грошові кошти в сумі 61327,75 грн під час виконання зведеного виконавчого провадження № 48501594 та підставою набуття вказаних коштів був продаж майна боржника за результатами проведеного електронного аукціону, тобто кошти було отримано за рахунок реалізації нерухомого майна боржника.

По-друге, як встановлено судом, між Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) та ДП "Ренійський морський торговельний порт" відсутні договірні відносини, оскільки грошові кошти набувались відповідно до Закону України Про виконавче провадження.

По-третє, у зв`язку з ухваленням Господарським судом Одеської області рішення від 07.06.2017 по справі № 916/24/17, підстава, на якій ДП "Ренійський морський торговельний порт" було набуте майно - грошові кошти у сумі 61 327,75 грн., перераховані йому позивачем відповідно до платіжного доручення № 94 від 23.01.2017 р., згодом відпала, оскільки судом визнані недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна ТОВ Лагуна Рені, а саме: майнового комплексу нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б (лот № 183175), що відбулися 21.12.2014; визнано недійсним протокол проведення електронних торгів № 221791 від 21.12.2016 р., складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ Лагуна Рені, що відбулися 21.12.2016 р.; визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію нерухомого мана від 29.12.2016 р., складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ Лагуна Рені, а саме: майнового комплексу нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б (лот № 183175), що відбулися 21.12.2016 р.

Відтак, рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 по справі № 916/24/17, яким визнані недійсними торги з реалізації арештованого майна боржника ТОВ Лагуна-Рені, яке набрало законної сили, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового рішення правова підстава вважається такою, що відпала та відповідно до статті 1212 ЦК України, а тому набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Таким чином, встановивши, що правові підстави набуття стягувачем (відповідачем) грошових коштів на суму 61327,75 грн., перерахованих Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) згідно зі ст. 47 Закону України Про виконавче провадження, як кошти для задоволення вимог стягувача, які в свою чергу були отримані від реалізації майна боржника під час здійснення зведеного ВП № 48501594, та у подальшому електронні торги з реалізації арештованого майна боржника ТОВ Лагуна Рені визнані судом недійсними, відпали, у зв`язку з чим, отримані кошти підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України.

При цьому, господарським судом враховано, що в матеріалах даної справи відсутні як належні та допустимі докази наявності у ДП "Ренійський морський торговельний порт" підстав для утримання грошових коштів у сумі 61327,75 грн., які перераховані позивачем відповідно до платіжного доручення № 94 від 23.01.2017, так і докази повернення відповідачу вказаних коштів.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених вимог суд зауважує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, із даним позовом позивач звернувся до господарського суду 07.10.2024р.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

При цьому, за змістом зазначеної норми (ст. 261 ЦК України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Як встановлено судом, Головне територіальне управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, правонаступником якого є Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), було відповідачем у справі № 916/24/17, а відтак йому було відомо про те, що підстава, на якій він перерахував відповідачу кошти, відпала 05.12.2017 (з моменту набрання законної сили рішенням у справі № 916/24/17, яким визнані недійсними торги з реалізації арештованого майна боржника ТОВ Лагуна-Рені).

Враховуючи зазначене, суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що йому стало відомо про порушення його прав лише з 20.04.2021 дати винесення рішення Господарського суду Одеської області по справі № 916/3626/23,

Отже, датою початку перебігу строку позовної давності є 06.12.2017, та за загальними нормами цивільного законодавства останнім днем строку на звернення позивача до суду з вимогою про стягнення коштів в порядку 1212 ЦК України мало б вважатись 05.12.2022.

Однак, господарський суд враховує, що згідно з положеннями пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року N 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами) на всій території України установлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020. Надалі дія карантину на всій території України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 продовжувалась постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 19.03.2022 № 318, від 27.05.2022 № 630, від 19 серпня 2022 № 928, від 23 грудня 2022 № 1423, від 25 квітня 2023 № 383 продовжено до 30.06.2023.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 N 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

В силу вищенаведеного, оскільки з 12.03.2020 по 30.06.2023 на території України Кабінетом Міністрів України офіційно був установлений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУЮ-19), і встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності продовжено на строк дії карантину.

Між тим, до відміни карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, а саме 15.03.2022 року, Верховною Радою України прийнятий Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнені пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

В подальшому, 08.11.2023 року Верховною Радою України прийнятий Закон України №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», відповідно до якого пункт 19 прикінцевих та перехідних положень ЦК України змінено і викладено в такій редакції: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який з урахування наступних змін, неодноразово продовжувався та на час розгляду справи продовжено до 07 лютого 2025 року.

З огляду на зазначені обставини, строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки його перебіг був продовженим та в подальшому зупинений на підставі п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, а відтак заява відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, тому підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торгівельний порт» (68800, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188, код ЄДРПОУ 01125809) на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49005, м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, 21А, код ЄДРПОУ 43315529) кошти у розмірі 61 327 (шістдесят одна тисяча триста двадцять сім) грн. 75 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 10 лютого 2025 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко