Рішення

від 11.02.2025 по справі 918/128/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2025 р. Справа № 918/128/24(569/15389/24)

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Кредит"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 20 400 грн 00 коп.,

у межах справи № 918/128/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ),

Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Макс Кредит" звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 20 400 грн 00 коп., з яких: 6 000 грн 00 коп. - основна заборгованість, 14 400 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за договором кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Макс Кредит" просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на юридичну (правничу) допомогу в розмірі 8 000 грн 00 коп. В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, та які складаються з суми сплаченого судового в розмірі 2 422 грн 40 коп. та з витрат на юридичну (правничу) допомогу в розмірі 8 000 грн 00 коп.

До позовної заяви позивачем долучено платіжну інструкцію від 9 серпня 2024 року № 705 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви в розмірі 2 422 грн 40 коп. Крім того до позовної заяви позивачем долучено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на юридичну (правничу) допомогу, договір про надання юридичної (правничої) допомоги від 19 лютого 2024 року № 19/02-МК та Акт приймання-передачі виконаних робіт від 14.08.2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за Договором кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 6 вересня 2024 року за вказаною заявою було відкрито спрощене провадження, призначено судове засідання з викликом сторін.

Ухвалою суду від 5 грудня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Господарського суду Рівненської області, на розгляді якого перебуває справа № 918/128/24 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 .

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.01.2025 року даний позов передано на розгляд судді Політики Н.А., у провадженні якої перебуває справа № 918/128/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та присвоєно номер 918/128/24(569/15389/24).

Суд зазначає, що статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Зокрема, абзацом 1 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, за умови відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без відкриття нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про неплатоспроможність задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 березня 2024 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), введено процедуру реструктуризацію боргів боржника - ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року затверджено План реструктуризації боргів ОСОБА_1 у справі № 918/128/24 про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в редакції, поданій керуючим реструктуризацією Черкасовим Станіславом Андрійовичем, який був погоджений боржником та схвалений конкурсними кредиторами, протокол № 01 від 10.06.2024 року.

Отже, враховуючи викладене вище, справа № 918/128/24(569/15389/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 20 400 грн 00 коп. підлягає розгляду у межах справи № 918/128/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Абзацом 3 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Ухвалою суду від 13 січня 2025 року прийнято справу № 918/128/24(569/15389/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 20 400 грн 00 коп. до провадження в межах провадження у справі про неплатоспроможність, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 10 лютого 2025 року.

Позивач у судове засідання 10 лютого 2025 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 13.01.2025 року, до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Кредит" (а.с. 77). В той час в позовній заяві просить розгляд справи здійснювати без участі позивача (представника позивача).

Крім того відповідач у судове засідання 10 лютого 2025 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 13.01.2025 року, до електронного кабінету ОСОБА_1 (а.с. 78). В той час про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 10 лютого 2025 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Макс Кредит" (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено договір кредитної лінії № 00-9551985.

Відповідно до п. 1.1. Договору кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985 Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 6 000 (шість тисяч гривень). Тип кредиту - кредитна лінія (пункт 1.2. Договору кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985).

Строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 120 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит Кредитодавцю (дата повернення кредиту) "09" березня 2024 р. (пункт 1.3. Договору кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985).

Відповідно до п. 1.3.1. Договору кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985 Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати "10" грудня 2023 р., протягом строку дії кредитної лінії, Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти на кожний 30 день після рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування грошовими коштами. Дата (и) повернення кредиту зазначаються в графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього договору і його невід`ємною частиною.

Тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.4. Договору кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985).

Відповідно до п. 1.4.1. Договору кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985), стандартна процентна ставка складає 2,00 (два цілих) % від суми Кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування Кредитом, зазначеного в пункті 1.3. цього договору

Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби (п. 1.5. Договору кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 4 036,01% (п. 1.6. Договору кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985).

Орієнтовна загальна вартість Кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 20 400,00 грн. (п. 1.7. Договору кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985).

Усі істотні умови договору, порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення договору (п. 1.8. Договору кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985).

Згідно п. 4.3.1. Договору кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985 Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю суму Кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985, сума кредиту, одержана Позичальником за договором, повертається ним в повному обсязі у валюті Кредиту не пізніше дня повернення Кредиту (включно), зазначеного в Графіку платежів, на поточний рахунок Кредитодавця зазначений в розділі 8 договору, шляхом ініціювання переказу коштів з платіжної картки Позичальника через POS-термінал в особистому кабінеті.

В пункті 5.2. Договору кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985 сторонами погоджено, що сплата процентів в рекомендовану дату та чергові платежі після неї за користування кредитом здійснюється Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця зазначений в розділі 8 договору, шляхом ініціювання переказу коштів з платіжної картки Позичальника через POS-термінал в особистому кабінеті: не пізніше дня повернення Кредиту (включно), за кожний строк користування кредитом, що становить кількість днів, визначену в п. 1.3. договору.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985 неналежним чином виконав свій обов`язок з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 20 400 грн 00 коп., з яких: 6 000 грн 00 коп. - основна заборгованість, 14 400 грн 00 коп. - заборгованість за процентами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу позику (кредит) у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів повернення ним кредиту за Договором кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985 у строки, встановлені договором - до 09.03.2024 року.

Крім того в Договорі кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985 погоджено, що тип процентної ставки - фіксована.; стандартна процентна ставка складає 2,00 (два цілих) % від суми Кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування Кредитом; орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 4 036,01%; орієнтовна загальна вартість Кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання договору становить 20 400,00 грн.

Пунктом 1.3.1. Договору кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985 визначено, що Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати "10" грудня 2023 р., протягом строку дії кредитної лінії, Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти на кожний 30 день після рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування грошовими коштами.

Як вбачається з Графіку платежів, який є додатком до Договору кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985, проценти за користування кредитом становлять 14 400,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії від 10 листопада 2023 року № 00-9551985 в загальній сумі 20 400 грн 00 коп., з яких: 6 000 грн 00 коп. - основна заборгованість та 14 400 грн 00 коп. - заборгованість за процентами, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 20 400 грн 00 коп., з яких: 6 000 грн 00 коп. - основна заборгованість та 14 400 грн 00 коп., є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на юридичну (правничу) допомогу в розмірі 8 000 грн 00 коп. В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, та які складаються з суми сплаченого судового в розмірі 2 422 грн 40 коп. та з витрат на юридичну (правничу) допомогу в розмірі 8 000 грн 00 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 028 грн 00 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, за яку судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00), та позовну заяву подано через систему "Електронний суд", відповідно останній зобов`язаний був сплатити при поданні позову до суду, судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3 028,00*0,8).

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Макс Кредит" було сплачено 2 422 грн 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 9 серпня 2024 року № 705.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. покладаються на відповідача у справі.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 року у справі № 920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дану позицію підтримує Верховний Суд відповідно до постанови Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 року.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявник надав суду договір про надання юридичної (правничої) допомоги від 19 лютого 2024 року № 19/02-МК та Акт приймання-передачі виконаних робіт від 14.08.2024 року на суму 8 000 грн 00 коп.

Суд, розподіляючи витрати за послуги адвоката зазначає, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За вказаних обставин, суд вважає, що обсяг заявлених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 8 000 грн 00 коп. є пропорційним до предмету спору та ціни позову, відповідає критеріям реальності, розумності та співрозмірності.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, суд вважає правомірним покладення на відповідача витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу при розгляді спору в суді на суму 8 000 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 126, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Левчика Сергія Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Кредит" (03150, м. Київ, вул. Малевича Казимира, буд. 86, літера "Е", код ЄДРПОУ 42806643) заборгованість в сумі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) грн 00 коп., з яких: 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. - основна заборгованість, 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн 00 коп. - заборгованість за процентами, а також 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 11 лютого 2025 року.

Суддя Політика Н.А.