Рішення

від 03.02.2025 по справі 918/1253/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2025 р. м. РівнеСправа № 918/1253/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації

до відповідача Мирогощанської сільської ради

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив "Лісовик"

про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Любчик Іван Ігорович (в залі суду);

Від прокуратури: Гарбарук Вадим Анатолійович (в залі суду);

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: Шевчук Ганна Євгеніївна (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

31 грудня 2024 року керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Мирогощанської сільської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив "Лісовик" про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 18 травня 2018 року № 1195 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області в обсягах згідно з додатком. Відповідно до вказаного додатку, у перелік земельних ділянок визначених технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів включено земельні ділянки з кадастровими номерами 5621682600:20:001:0378 загальною площею 8,5936 га (вид угідь - пасовища площею 6,6007 га, рілля - 1,9929 га) та 5621682600:20:002:0001 загальною площею 2,9003 га (вид угідь - пасовища). Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 06 червня 2018 року № 1361, серед іншого, земельні ділянки з кадастровими номерами № 5621682600:20:001:0378 та 5621682600:20:002:0001 передані в комунальну власність Мирогощанської сільської ради Дубенського району.

Надалі, на підставі вказаних документів 09 липня 2018 року за Мирогощанською сільською радою здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки.

Прокуратура зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5621682600:20:001:0378загальною площею 8,5936 га (частково) та 5621682600:20:002:0001 загальною площею 2,9003 га (повністю) накладаються на землі в межах 20 кварталу земель лісового фонду, що перебувають в постійному користуванні Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лісовик".

Отже, прокуратура зазначає, що у порушення вимог ЗК України, земельні ділянки з кадастровими номерами 5621682600:20:001:0378 загальною площею 8,5936 га (частково) та 5621682600:20:002:0001 загальною площею 2,9003 га (повністю), які перебувають у постійному користуванні Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лісовик" та належність їх до категорії земель - землі лісогосподарського призначення, державної форми власності, протиправно вибули із державної власності, оскільки не підлягають передачі з державної до комунальної або приватної власності.

Відповідач у свою чергу позовні вимоги визнав, про що подав до суду відповідну заяву.

Заяви та клопотання у справі.

07 січня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшла заява, в якій останній позовні вимоги визнає та просить суд вирішити питання про повернення позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору. Окрім того, просив суд розглядати справу без участі представника відповідача.

03 лютого 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представників позивача, прокуратури та третьої особи надійшли заяви, в яких останні не заперечують проти переходу до слухання справи по суті в судовому засіданні 03 лютого 2025 року.

Зважаючи на вищевказані обставини, слухання справи по суті відбулося в судовому засіданні 03 лютого 2025 року.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1253/24 за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до відповідача Мирогощанської сільської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив "Лісовик" про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, підготовче судове засідання призначено на 03 лютого 2025 року.

Представник прокуратури у судовому засіданні 03 лютого 2025 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В судове засідання 03 лютого 2025 року відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 18 травня 2018 року № 1195 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області в обсягах згідно з додатком.

Відповідно до вказаного додатку, у перелік земельних ділянок визначених технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів включено земельні ділянки з кадастровими номерами 5621682600:20:001:0378 загальною площею 8,5936 га (вид угідь - пасовища площею 6,6007 га, рілля - 1,9929 га) та 5621682600:20:002:0001 загальною площею 2,9003 га (вид угідь - пасовища).

Вказані земельні ділянки в 2018 році зареєстровані у Державному земельному кадастрі як землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 16.00 (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 06 червня 2018 року № 1361, серед іншого, земельні ділянки з кадастровими номерами № 5621682600:20:001:0378 та 5621682600:20:002:0001 передані в комунальну власність Мирогощанської сільської ради Дубенського району.

09 липня 2018 року за Мирогощанською сільською радою здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки.

Згідно матеріалів лісовпорядкування (Проекту організації та розвитку лісового господарства ССВК "Лісовик"), земельні ділянки з кадастровими номерами 5621682600:20:001:0378 загальною площею 8,5936 га (частково) та 5621682600:20:002:0001 загальною площею 2,9003 га (повністю) накладаються на землі в межах 20 кварталу земель лісового фонду, що перебувають в постійному користуванні Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лісовик".

Відповідно до інформації філії ДП "Дубенське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", земельні ділянки з кадастровими номерами 5621682600:20:001:0378 та 5621682600:20:002:0001 накладаються на землі, які віднесені до категорії "ліси державної власності" та перебувають у користуванні Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лісовик" (квартал 20).

Територія спірних земель відображена у планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування, а саме: планшеті № 22, Проекті організації та розвитку лісового господарства Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лісовик" (складений Львівською державною лісовпорядною експедицією УДПЛВО "Укрдержліспроект"), згідно з якими вони знаходилися у 20 кварталі, 2 і 14 виділах лісництва, та вкриті лісом віком 30 років (2016 року).

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування та висновок суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі підлягають до задоволення з наступних підстав.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.

Дубенською окружною прокуратурою на адресу Рівненської обласної державної (військової) адміністрації скеровано лист від 23 грудня 2024 року № 51-4003их-24, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та наявність підстав для захисту інтересів держави.

У відповідь Рівненська обласна військова адміністрація листом від 26 грудня 2024 року повідомила, що не заперечує щодо вжиття заходів на захист інтересів держави органами прокуратури.

Суд, з урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, установив, що прокурором дотримано вимоги ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Щодо скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

За приписами ст. ст. 76, 77 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття реєстрації державного акту на право постійного користування землею - 24 грудня 2001 року, надалі - ЗК України), до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства.

Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів за погодженням із державними органами лісового господарства можуть надавати колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, радгоспам, іншим підприємствам, установам, організаціям і громадянам у тимчасове користування землі лісового фонду, що є у користуванні державних лісогосподарських підприємств, установ і організацій, для сільськогосподарських цілей.

У відповідності до ст. 7 ЗК України, у постійне користування земельні ділянки надаються Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема для ведення лісового господарств спеціалізованим підприємствам.

За ст. 23 ЗК України, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Рішенням Рівненської обласної Ради народних депутатів від 17 травня 2001 року № 267 ССВК "Лісовик" на території Княгиненської сільської ради (наразі - Мирогощанська сільська рада) надано у постійне користування 233,5 га земель для ведення лісового господарства, що оформлено відповідним державним актом на право постійного користування від 24 грудня 2001 року № 000254.

Окрім того, підтвердженням, що землі, які наданні у постійне користування ССВК "Лісовик", відносяться до земель лісогосподарського призначення є розроблений Львівською державною лісовпорядною експедицією УДПЛВО "Укрдержліспроект", Проект організації та розвитку лісового господарства ССВК "Лісовик" (2016 року).

За статтями 45-48 ЛК України (на час прийняття оскаржуваних наказів ГУ Держгеокадастру в Рівненській області), на всій території України є обов`язковим лісовпорядкування, яке ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Лісовпорядкування, зокрема, передбачає виконання відповідних топографо- геодезичних робіт і спеціального картографування лісів, складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням.

Таким чином, лісовпорядкування проводиться на землях лісогосподарського призначення, відомості про якісні та кількісні характеристики яких містяться у відповідних проектах та планово-картографічних матеріалах до них.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. "б" ч. 1 ст. 164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням.

Оскільки земельна ділянка та права на неї є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду. Такий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14.

Окрім того, правова позиція, згідно з якою планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та віднесення земель до категорії лісогосподарського призначення, неодноразово висловлена судами, а саме у постановах Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6- 196цс15, від 24 грудня 2014 року у справі № 6-212цс14, від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс 14, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14, постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 707/2192/15, від 21 лютого 2018 року у справі № 488/5476/14, від 04 вересня 2019 року у справі № 185/3252/14, від 16 серпня 2023 року у справі № 676/4200/21.

Суд зазначає, що факт накладення спірних земель на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ССВК "Лісовик" підтверджується інформацією сертифікованого інженера-землевпорядника, а також відомостями ВО "Укрдержліспроект".

При цьому, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 361/6826/16, від 06 липня 2022 року у справі № 372/1688/17, від 01 листопада 2023 року у справі № 676/5079/21, від 15 листопада 2023 року у справі № 911/351/22, відомості щодо накладення земель лісового фонду, надані ВО "Укрдержліспроект", як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування.

Частинами 1, 2 ст. 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі, зокрема, Кабінету Міністрів України, обласних, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

01 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", п.п. 3, 4, 7 Прикінцевих та Перехідних положень якого визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються: г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ, який набрав чинності 27 травня 2021 року, змінено положення Земельного кодексу України щодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками та вирішено питання щодо розмежування земель державної та комунальної власності.

Зокрема, пунктом 24 розділу X Перехідних положень ЗК України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

Суд зазначає, що зважаючи на вказані вище обставини, встановлено перебування на момент виникнення спірних правовідносин земельних ділянок з кадастровими номерами 5621682600:20:001:0378 загальною площею 8,5936 га (частково) та 5621682600:20:002:0001 загальною площею 2,9003 га (повністю) у постійному користуванні ССВК "Лісовик" та належність їх до категорії земель - землі лісогосподарського призначення, державної форми власності.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єктом права на землі державної власності, згідно ЗК України, є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Відповідно до ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Як убачається, земельні ділянки з кадастровими номерами 5621682600:20:001:0378 площею 8,5936 га (частково) та 5621682600:20:002:0001 площею 2,9003 га (повністю) накладаються на землі в межах 20 кварталу земель лісового фонду, що перебувають в постійному користуванні ССВК "Лісовик".

Згідно з інформацією, наданою у листі ССВК "Лісовик" підприємство добровільно не відмовлялося від права постійного користування землями лісогосподарського призначення, за рахунок яких сформовані зазначені вище земельні ділянки, рішення уповноваженого органу щодо до їх вилучення та зміни цільового призначення, відсутні.

Таким чином, спірна земля з постійного користування ССВК "Лісовик" у встановленому законом порядку уповноваженим органом не вилучалась та зміна цільового призначення щодо неї не здійснювалась.

У силу вимог ч. 4 ст. 122 ЗК України, Держгеокадастр України та його територіальні органи мають повноваження на розпорядження виключно земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Як свідчать викладені вище обставини, які підтверджені відповідними доказами, земельні ділянки з кадастровими номерами 5621682600:20:001:0378 загальною площею 8,5936 га (частково) та 5621682600:20:002:0001 загальною площею 2,9003 га (повністю) сформовані за рахунок земель лісогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні спеціалізованого лісогосподарського підприємства.

Однак, наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 18 травня 2018 року № 1195 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" затверджена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та на її підставі до Державного земельного кадастру внесені відомості про спірні земельні ділянки, як землі сільськогосподарського призначення (запасу).

Надалі, наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 06 червня 2018 року № 1361 передано Мирогощанській територіальній громаді в особі Мирогощанської сільської ради зазначені вище земельні ділянки.

Документація із землеустрою не містить погодження Кабінету Міністрів України про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення, за рахунок якої сформована земельна ділянка.

Документи, на підставі яких ГУ Держгеокадастру у Рівненській області затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та, у подальшому, передано спірну земельну ділянку із державної у комунальну власність, не містять жодних рішень Кабінету Міністрів України про їх вилучення з постійного користування ССВК "Лісовик" та зміну цільового призначення, а також відмови підприємства від своїх прав як землекористувача.

При цьому, зазначеними наказами фактично змінено цільове призначення земель з категорії землі лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення, вилучено їх з постійного користування ССВК "Лісовик" і передано у комунальну власність Мирогощанської сільської ради.

Також вказаними діями неуповноваженого органу у цивільний обіг введено землі лісового фонду України, які є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання й спеціальною процедурою надання у власність, як землі сільськогосподарського призначення щодо яких немає обмежень у відчуженні прав, господарського обробітку, зміни цільового призначення.

Таким чином, приймаючи зазначені вище накази, ГУ Держгеокадастру у Рівненській області діяло поза межами своїх повноважень, з порушенням вимог ст. ст. 20, 116, 117, 122, 149 ЗК України, ст. 57 ЛК України, а отже - не в порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, як наслідок, останні є незаконними.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Разом з тим, вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (п. 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (п. 150).

Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (п. 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (п. 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (п. 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (п. 52), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (п. 109).

Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду наголошено, що під час розгляду даних спорів слід виходити з принципу jura novit curia- "суд знає закони" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (п. 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (п. 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (п. 101) та інші). Незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (п. 109).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і щодо негаторних позовів (постанова від 22 червня 2022 року у справі № 676/1795/20).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що вимога про визнання незаконним та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння державою спірною земельною ділянкою.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Разом з цим, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Згідно правових висновків викладених у п. 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, заволодіння громадянами та юридичними особами землями з обмеженим оборотом всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим.

У п. 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 зроблено висновок, що зайняття земельної ділянки з обмеженим оборотом з порушенням вимог законодавства треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі№ 504/2864/13-ц (п. 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (п. 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (п. 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (п. 97), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14 (п. 46).

Власник земельної ділянки з обмеженим оборотом може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі№ 487/10128/14-ц (п. 143), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (п. 99), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/15 (п. 46).

З огляду на викладене, належним способом захисту в даному випадку є вимога про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 5621682600:20:002:0001, площею 2,9003 га, яка повністю накладається на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у користуванні Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лісовик", з комунальної власності Мирогощанської сільської ради в державну власність в особі Рівненської обласної військової адміністрації.

Разом з тим, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5621682600:20:001:0378, площею 8,5936 га, накладається на лісогосподарські землі, що перебувають у користуванні Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лісовик" лише частково, тому її витребування у власність держави в таких межах та конфігурації неможливе.

Таким чином, для ефективного захисту інтересів держави щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5621682600:20:001:0378 загальною площею 8,5936 га, реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності, реєстрація в Державному земельному кадастрі зазначеною ділянки підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У вказаній категорії справ відновлення порушеного права має бути забезпечено не шляхом витребування спірної земельної ділянки на підставі ст. 387 ЦК України, а на підставі ст. 391 цього Кодексу та ч. 2 ст. 152 ЗК України шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні й повернення земельної ділянки.

Верховним Судом у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 911/351/22 (за позовом прокурора про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права комунальної власності та повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення) вказано: "Оскільки уповноважений орган державної виконавчої влади не прийняв рішення про вилучення спірної земельної ділянки та передачу її у комунальну власність і право постійного користувача та дійсного володільця земельною ділянкою у законний спосіб не припинено, то колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що право комунальної власності на спірну ділянку у відповідача не виникло. Звідси ефективним способом захисту, спрямованим на повернення земельної ділянки у власність держави в особі КОДА, є негаторний позов".

Слід зазначити, що предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Суд зазначає, що право комунальної власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Мирогощанською сільською радою.

Наявність зазначеної державної реєстрації права створює перешкоди державі в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 5621682600:20:001:0378, площею 8,5936 га, яка частково накладається на лісогосподарські землі, що перебувають у користуванні Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лісовик".

Відповідно до ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації.

Статтею 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Враховуючи викладене, з метою поновлення порушених прав держави та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за Мирогощанської сільською радою підлягає скасуванню.

Слід звернути увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 369/10847/19, які були сформовані за результатами дослідження обставин накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення (державної власності) і землі житлової та громадської забудови (комунальної власності). Верховний Суд зазначив, що зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Таким чином, вимога про скасування державної реєстрації права власності як складова негаторного позову у цьому випадку є ефективним способом захисту, оскільки спрямована на скасування реєстрації прав Мирогощанської сільської ради на землю, яка не є та не може бути власником земельної ділянки в її межах.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, за загальним правилом, цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Враховуючи, що уповноваженим органом не приймалось рішення щодо розпорядження спірною землею та про її вилучення із постійного користування Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лісовик" право власності держави на цю землю не припинилося і до Мирогощанської сільської ради не перейшло.

Отже, зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням вимог ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовні вимоги слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

За положеннями ст. ст. 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України).

Відповідно до відомостей витягів із Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5621682600:20:001:0378 вона має площу 8,5936 га, землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - землі запасу.

Слід наголосити, що ці відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим земель як таких, що належать до земель лісогосподарського призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний із фактом перебування цих земель у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства для ведення лісового господарства.

Також важливим є те, що як об`єкт цивільних правовідносин із відповідними межами ця ділянка власником - державою в особі уповноваженого органу, не формувалась. Її межі не співпадають з обрисом меж земель лісового фонду.

За таких обставин навіть після фактичного повернення спірних земель на користь держави права власника на об`єкти, на захист яких спрямоване пред`явлення цього позову, не будуть поновлені в повному обсязі.

Окрім того, суд зазначає, що без скасування державної реєстрації земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у Державному земельному кадастрі власник зобов`язаний вживати додаткових заходів для відновлення стану законності, зокрема розробляти документацію щодо поділу з урахуванням меж земель, що перебувають у постійному користуванні лісогосподарського підприємства, фрагментуючи ділянку, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Частиною 6 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" вказано, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що для забезпечення реальної та безперешкодної можливості державі реалізувати всі правомочності власника щодо спірних земель необхідно усунути перешкоди в користуванні ними шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок як земель сільськогосподарського призначення з припиненням права власності за Мирогощанською сільською радою на цю ділянку, відомості про що містяться в Державному земельному кадастрі.

При цьому, скасування державної реєстрації земельної ділянки з припиненням права на неї є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок.

Подібні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 484/629/19.

Отже, земельні ділянки з кадастровими номерами 5621682600:20:001:0378 загальною площею 8,5936 га та 5621682600:20:002:0001 загальною площею 2,9003 га, не можуть перебувати у комунальній власності, а тому підлягають до повернення в державну власність, а позовні вимоги Дубенської окружної прокуратури до задоволення.

Окрім того, слід зазначити, що позовні вимоги керівника Дубенської окружної прокуратури (в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації), Мирогощанська сільська рада визнала, та просила суд здійснити розподіл судових витрат відповідно до приписів ст. 130 ГПК України.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судові витрати.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову прокуратурою сплачено 15 530 грн. 84 коп. судового збору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За таких обставин, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, Рівненській обласній прокуратурі підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (7 765 грн. 42 коп.). Питання про повернення Рівненській обласній прокуратурі з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, суд вирішує в даному рішенні.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 7 765 грн. 42 коп.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, шляхом:

- скасування державної реєстрації права комунальної власності Мирогощанської сільської ради (вул. Миру, 100, с. Мирогоща Друга, Дубенський район, Рівненська область, 35623, код ЄДРПОУ 04385304) на земельну ділянку кадастровим номером 5621682600:20:001:0378 загальною площею 8,5936 га;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5621682600:20:001:0378 загальною площею 8,5936 га у Державному земельному кадастрі.

3. Витребувати у власність держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації (м-н Просвіти, 1, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 13986712) з незаконного володіння Мирогощанської сільської ради (вул. Миру, 100, с. Мирогоща Друга, Дубенський район, Рівненська область, 35623, код ЄДРПОУ 04385304) земельну ділянку зкадастровимномером 5621682600:20:002:0001 загальною площею 2,9003 га.

4. Стягнути з Мирогощанської сільської ради (вул. Миру, 100, с. Мирогоща Друга, Дубенський район, Рівненська область, 35623, код ЄДРПОУ 04385304) на користь Рівненської обласної прокуратури судовий (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 7 765 (сім тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн. 42 коп. судового збору.

5. Видати наказ.

6. Повернути Рівненській обласній прокуратурі (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 7 765 (сім тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн. 42 коп., сплачений згідно платіжної інструкції від 26 грудня 2024 року № 3026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11 лютого 2025 року.

Суддя Войтюк В.Р.