Рішення

від 10.02.2025 по справі 924/1081/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" лютого 2025 р. Справа № 924/1081/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., за участю секретаря судового засідання Андреєва В.І., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи підприємця Шевчука Віктора Васильовича, с. Немир, Луцький район, Волинська обл.

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вест", м. Хмельницький

про стягнення 763564, 27 грн

представники сторін не з`явилися

встановив: фізична особа підприємець Шевчук Віктор Васильовича, с. Немир, Луцький район, Волинська обл. звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вест", м. Хмельницький 763564, 27 грн заборгованості, з яких 596411,13 грн заборгованості по договору №05-07-21 від 05.07.2021, 123412,86 грн збитків завданих інфляцією, 43740,28 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2024 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання на 30.12.2024, яке відкладено на 15.01.2025 та в подальшому на 28.01.2025.

Ухвалою суду від 28.01.2025 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 10.02.2025.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на невиконання відповідачем обов`язку з оплати виконаних робіт згідно договору №05-07-21 від 05.07.2021 та поставленого товару. Як правову підставу позову зазначає положення ст. ст. 11, 526, 530, 625-627, 655, 629 ,663, 693, 712, 837, 879, 882 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 216 ГК України .

Відповідач представника в засідання не направив, відзиву на позов не надав, причини не повідомив. Ухвали суду від 12.12.2024, 30.12.2024, 15.01.2025, 28.01.2025 направлені та доставлені відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 13.12.2024, 31.12.2024, 16.01.2025, 29.01.2025.

З приводу наведеного судом враховуються положення ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Представник позивача в засідання суду не з`явився, проте надіслав на адресу суду клопотання ( від 10.02.2025) про розгляд справи за його відсутності, зазначив про підтримання позовних вимог та просив їх задоволити.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

05.07.2021 між Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Вест" (Замовник) та фізичною особою-підприємцем Шевчуком Віктором Васильовичем (Виконавець) було укладено договір №05-07-21 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Підрядник зобов`язується на свій страх і ризик по завданню Замовника та за його рахунок виконати комплекс електромонтажних робіт з внутрішньої електрифікації, фасаду будинку, ввідного щита комерції на об`єкті: "Нове будівництво багатоквартирних будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями комерційного та громадського призначення на вул. Стрілецька, 6 в м. Луцьку", 3-тя черга, а Замовник прийняти виконані Підрядником роботи і оплатити їх відповідно до умов даного договору.

Підрядник забезпечує виконання власними або залученими силами та засобами (з матеріалів Підрядника) будівельних робіт у відповідності до прийнятої документації, ліквідує недоробки та дефекти, що виникли з його вини, які були виявлені в ході приймання робіт або в гарантійні строки експлуатації об`єкта ( п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору, Замовник здійснює фінансування робіт у обсязі, передбаченому договірною ціною (Додаток №1), що додається до цього Договору та в строки, передбачені умовами даного Договору.

У п. 2.1 Договору сторони узгодили, що договірна ціна робіт в тому числі з матеріалами Підрядника по цьому Договору становить 977380,19 грн.

За умовами п.2.2 Договору замовник зобов`язаний оплатити підряднику виконання робіт передбачених цим договором шляхом перерахування коштів на рахунок останнього у наступному порядку: авансовий платіж в розмірі 30% договірної ціни сплачується Замовником протягом 5 банківських днів з моменту підписання даного Договору (п. 2.2.1 Договору); остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється Замовником протягом 5 банківських днів з моменту підписання Замовником Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) (п. 2.2.2 Договору).

Згідно із п. 2.4 Договору, зміни та уточнення до договору та договірної ціни оформляються додатковою угодою.

У пункті 3.1 Договору закріплено, що строки виконання робіт за цим Договором встановлюються з моменту підписання Договору Сторонами та діє до 31.10.2021 року.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником робіт після підписання Сторонами актів здачі-приймання робіт (наданих послуг).

Згідно із п. 4.2 Договору акт виконаних робіт готує Підрядник і передає його для підписання Замовнику в паперовому та електронному вигляді 25 числа звітного місяця. Замовник протягом 3 (трьох) днів перевіряє правильність і реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт.

У п. 4.4 Договору узгоджено, що кінцеві розрахунки за виконані роботи з Підрядником здійснюються після підписання акту прийняття виконаних робіт. Замовник має право затримати кінцеві розрахунки за роботи, виконані з вини Підрядника з недоробками і дефектами, виявленими при прийманні об`єкту в експлуатацію, до їх усунення та зобов`язати Підрядника усунути недоліки за власний рахунок.

Відповідно до п. п. 5.9.2 Договору на Замовника покладено обов`язок забезпечити своєчасне фінансування будівництва у відповідності із умовами цього Договору.

Згідно із п. 8.4 Договору, підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

У п. 13.1 Договору зазначено, що цей Договір набуває законної сили з моменту підписання Сторонами і діє до 31.12.2021 року, а в частині розрахунків та гарантійних термінів до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

30.09.2021 між Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Вест" (Замовник) та фізичною особою-підприємцем Шевчуком Віктором Васильовичем (Виконавець) було укладено Додаткову угоду №1 до договору від 05.07.2021 року №05-07-21 (далі - Додаткова угода №1) відповідно до п. 1 якої викладено п. 2.1 Договору в наступній редакції: "Договірна ціна робіт в тому числі з матеріалами Підрядника по цьому договору становить 1273791,32 грн".

Договір та Додаткова угода №1 містять підписи представників сторін скріплені відтисками печаток.

Відповідно до видаткової накладної №64 від 16.06.2022 на підставі договору від 05.07.2021 року №05-07-21 ФОП Шевчук В.В. поставив Обслуговуючому кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Вест" товар на загальну суму 180000 грн.

Сторонами Договору складено та підписано акт №16/06/22 прийому - передачі матеріалів, відповідно до якого Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Вест" передав, а ФОП Шевчук В.В. прийняв матеріали для виконання електромонтажних робіт на загальну суму 238919,30 грн.

Згідно із актом здачі - приймання робі (наданих послуг) №167 від 16.06.2022 ФОП Шевчуком В.В. були виконані та здані Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вест" електромонтажні роботи відповідно до договору від 05.07.2021№05-07-21 на суму 116411, 13 грн.

На виконання Договору, згідно з Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №10 від 11.07.2022 року, позивачем було здано, а відповідачем прийнято комплекс електромонтажних робіт на загальну суму 977380,19 грн.

В актах зазначено, що Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) містить підписи представників сторін та відтиски печаток.

Відповідачем сплачено позивачу всього 677380,19 грн: відповідно до платіжного доручення №1316 від 16.07.2021 на суму 293214,08 грн здійснено оплату за товар, відповідно до платіжного доручення №1970 від 20.06.2022 на суму 184166,13 грн, №1990 від 04.07.2022 на суму 50000 грн, платіжної інструкції №2108 від 23.09.2022 на суму 150000 грн здійснено оплату за роботи.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 16.09.2024 про сплату 596411,13 грн заборгованості за виконані роботи відповідно до договору підряду №05-07-21 від 05.07.2021.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 11 ЦК України та 174 ГК України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами 05.07.2021 укладено договір №05-07-21 (з додатковою угодою №1 від 30.09.2021), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався за завданням позивача та за його рахунок виконати комплекс електромонтажних робіт з внутрішньої електрифікації, фасаду будинку, ввідного щита комерції, а позивач - прийняти виконані роботи і оплатити їх відповідно до умов договору, визначено договірну ціну робіт в тому числі з матеріалами підрядника по договору -1273791, 32 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Положеннями статті 853 ЦК України встановлено обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником - замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові ( ч. 1 ст. 853 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до матеріалів справи позивачем було виконано комплекс електромонтажних робіт з врахуванням матеріалів підрядника по договору №05-07-21 на загальну суму 127391,32 грн, в підтвердження чого надано акти здачі - приймання робіт (наданих послуг) №167 від 16.06.2022 на суму 116411,13 грн, №10 від 11.07.2022 на суму 977380,19 грн, видаткову накладну № 64 від 16.06.2024, які підписані представника сторін, скріплені відтисками печаток.

Судом звертається увага, що у п. 2.2 Договору сторони узгодили, що Замовник зобов`язаний оплатити Підряднику виконання робіт передбачених цим договором шляхом перерахування коштів на рахунок останнього у наступному порядку: авансовий платіж в розмірі 30% договірної ціни сплачується Замовником протягом 5 банківських днів з моменту підписання даного Договору, остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється Замовником протягом 5 банківських днів з моменту підписання Замовником Акту здачі-приймання робіт (надання послуг). Акти здачі-приймання робіт №167, №10 складено відповідно 16.06.2022, 11.07.2022 .

Натомість відповідачем згідно із вищенаведеними платіжними дорученнями та платіжною інструкцією було здійснено лише часткову оплату в сумі 677380, 19 грн, в результаті чого утворилась заборгованість за виконані роботи в сумі 596411, 13 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Доказів про сплату боргу та доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подано.

З врахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 596411, 13 грн заборгованості підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

З огляду на прострочення відповідачем оплати вартості виконаних робіт, позивач просить стягнути з відповідача 123412,86 грн інфляційних втрат та 43740,28 грн 3% річних згідно з поданими розрахунками.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

З приводу стягнення з відповідача 123412,86 грн інфляційних втрат, суд враховує, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд з використанням ІСП "Законодавство", враховуючи періоди існування заборгованості наведені позивачем, суми боргу, які існували у визначені періоди, з огляду на вищенаведену позицію Верховного Суду щодо методики нарахування інфляційних втрат, вважає, що позивачем правомірно заявлено інфляційні втрати на заборгованість у розмірі 596411,13 грн - за жовтень 2022 - серпень 2024 в сумі 86838,84 грн. Щодо нарахувань інфляційних втрат на суму боргу 977380,19 грн за липень - вересень 2022 року, суд звертає увагу, що позивачем не враховано зазначену уже вище позицію Верховного Суду щодо методики нарахування інфляційних втрат, існування цієї заборгованості у період з 19.07.2022 до 23.09.2022 (враховуючи підписання акту приймання - передачі робіт №10-11.07.2022, умови п. 2.2 договору щодо строку оплати вартості робіт - 5 банківських днів з моменту підписання акту), а не як зазначає позивач з 22.06.2022. Тому з огляду на зазначене, правомірним буде нарахування інфляційних втрат на заборгованість в розмірі 977380,19 грн за серпень, вересень 2022 року в сумі 20525,68 грн. та на суму 596411,13 грн - за жовтень 2022 - серпень 2024 в сумі 86838,84 грн, всього на суму 116364,52 грн , які підлягають стягненню з відповідача. В стягненні 7048,34 грн інфляційних нарахувань необхідно відмовити.

Щодо заявлених до стягнення 43740,28 грн 3% річних, суд проаналізувавши та перевіривши з використанням ІСП "Законодавство" складений позивачем розрахунок 3% річних, зазначає, що правильним буде нарахування 3% річних на загальну суму 41539,99 грн. ( на заборгованість 977380, 19 грн за період 19.07.2022 - 22.09.2022 -5301, 95 грн, на заборгованість 596411,13 грн - за період 23.09.2022-01.10.2024 - 36238,04 грн).

При здійсненні перерахунку 3% річних судом взято до уваги вищенаведені висновки щодо початку періоду існування заборгованості в сумі 977380,19 грн (підписання акту приймання - передачі робіт №10 -11.07.2022, умови п.2.2 договору щодо строку оплати вартості робіт - 5 банківських днів з моменту підписання акту) -з 19.07.2022, положення ст. 253 ЦК України щодо початку перебігу строку з наступного дня після відповідної календарної або настання події , з якою пов`язано його початок, позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, у якій зазначено про те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних ( відносно 23.09.2022 при нарахуванні 3% річних на суму боргу-977389,19 грн.)

З врахуванням зазначеного позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 43740, 28 грн 3% підлягають задоволенню в частині стягнення 41539,99 грн, а в решті стягнення - 2200,29 грн необхідно відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене у сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення 596411,13 грн основного боргу, 116364,52 грн інфляційних втрат, 41539,99 грн - 3% річних . У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із частковим задоволенням позову покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Крім того, статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У позові позивач просить стягнути з відповідача 15000,00 грн витрат понесених на правничу допомогу адвоката .

Судом враховується, що відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Водночас, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання професійної правничої допомоги від 20.08.2024 укладеного між Адвокатом - Кушніруком Анатолієм Валерійовичем та Клієнтом - фізичною особою - підприємцем Шевчуком Віктором Васильовичем, згідно з п. 1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу при провадженні адміністративних, господарських, цивільних справ, справ з приводу оскарження дій державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які стосуються клієнта, використовуючи передбачені в законодавчих актах засоби, способи і методи захисту прав та інтересів Клієнта, в обсязі та на умовах передбачених даним Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надану правничу допомогу та фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання Договору.

Обсяг професійної правничої допомоги, що надається Адвокатом визначається умовами даного договору, у додатках /додаткових угодах до цього Договору або іншим чином письмово погоджується Сторонами

Пункт п.1.4 Договору містить перелік видів професійної правничої допомоги, яка надається Адвокатом. Зокрема: складання заяв, скарг, клопотань, заперечень, відповідей, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 1.4.3 Договору), представництво інтересів Клієнта у адміністративному, кримінальному, цивільному, господарському та виконавчому провадженні, у судах всіх інстанцій та юрисдикцій України, під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, з усіма правами, які надані законодавством України стороні/учаснику судового процесу/провадження, в тому числі з правом: подання та підписання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги, участі в судових засіданнях, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову повністю або частково, зміни підстав або предмета позову, збільшення або зменшення позовних вимог, укладення мирової угоди, надання пояснень та доказів, подання заяв, скарг, клопотання та інших документів, підтримання або заперечення проти апеляційної та касаційної скарг, ознайомлення з матеріалами справи, подання відзивів, відповідей на відзиви та заперечень, отримання судових рішень, виконавчих документів та копій документів наявних в матеріалах справи, оскарження рішень, ухвал, постанов суду, сплати судового збору та інших платежів необхідних для захисту прав клієнта у суді, пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскарження виконавчих документів, подання заяв про поворот виконання тощо (п. 1.4.5 Договору).

У п. 4 Договору узгоджено гонорар адвоката та порядок здійснення розрахунків.

Відповідно до п. 4.2 Договору гонорар Адвоката розмір винагороди Адвоката за представництво інтересів Клієнта та надання послуг Клієнту визначається, з урахуванням того, що одна година роботи Адвоката становить 1500,00 грн (крім кримінальних справ). Розмір винагороди за написання, підготовку та оформлення позовної заяви до суду складає 15000,00 гривень. Розмір винагороди за написання, підготовку та оформлення інших процесуальних документів передбачених чинним законодавством визначається, з урахуванням того, що одна година роботи Адвоката становить 1500,00 грн.

Фіксована сума гонорару, вартість послуг, їх перелік, та/або вартість витраченого часу, у тому числі порядок розрахунків визначається в Додатку до даного Договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно із п. 4.4. договору факт наданих послуг підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг складений Адвокатом. Кількість та вид послуг будуть вказуватись в акті приймання-передачі наданих послуг,

За правничу допомогу Клієнт оплачує винагороду в розмірі вказаному в актах приймання-передачі наданих послуг ( п. 4.6 Договору)

У п. 4.9 Договору зазначено, що розрахунки за надані послуги здійснюються Клієнтом у безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Адвоката протягом 120 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 4.13 Договору розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату , якого бажає клієнт.

Відповідно до платіжної інструкції №922 від 03.10.2024 ФОП Щевчук В.В. сплатив Кушніруку А.В. 1500,00 грн за послуги про надання правничої допомоги.

Позовна заява подана до суду за підписом як представника позивача - адвокатом Кушніруком А.В..

В підтвердження надання послуг адвокатом Кушніруком Анатолієм Валерійовичем також надано ордер на надання правничої допомоги від 05.11.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ВЛ №1074 від 28.08.2018.

Судом враховується, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис правничої допомоги лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Водночас згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 Верховний Суд, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21.

Отже, Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Однак, застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 ГПК України, так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, згідно з висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 правовою позицією, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, здійснюючи оцінку витрат позивача на професійну правничу допомогу, судом зауважується, що згідно з договором про надання правничої допомоги від 20.08.2024 адвокатом Кушніруком А.В. позивачу була надана правнича допомога у справі на суму 15000,00 грн ( позовна заява подана за підписом адвоката Кушнірука А.В., п. 4. 3 договору визначає розмір винагороди за написання, підготовку та оформлення позовної заяви до суду - 15000 грн).

Суд звертає увагу, що зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (такий висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Водночас, суд враховує те, що спір у цій справі №924/1010/24 для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом; спірні правовідносини регулюються, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, не передбачають великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню та судової практики для підготовки правової позиції у справі, матеріали справи не містять великої кількості документів (договір, два акти здачі- приймання робіт, видаткова накладна, докази оплати), на дослідження яких би адвокат витратив значний час; розрахунки нарахувань інфляційних втрат, 3 % річних охоплені незначним періодом; предметом спору є стягнення грошових коштів.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, зважаючи на рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду представником позивача документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру враховуючи предмет та підстави позову, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн є неспівмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, необхідністю витраченого часу на надання таких послуг, а також не відповідає критерію розумності їх розміру.

Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру, з огляду на розумну необхідність судових витрат у цій справі до 8000 грн.

В решті вимог відповідача слід відмовити як таких, що не відповідають зазначеним вище принципам та критеріям.

Водночас суд застосовує загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України та часткове задоволення позову в даній справі.

Отже, враховуючи вищевикладене у сукупності, виходячи з конкретних обставин справи, обсягу та співмірності наданих позивачу послуг правничої допомоги, керуючись ч. 4 ст. 129 ГПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позову, відповідні витрати позивача покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як наслідок, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача, становить 7903,10 гривні.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи - підприємця Шевчука Віктора Васильовича, с. Немир, Луцький район, Волинська обл. до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вест", м. Хмельницький про стягнення 763564,27 грн задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вест", м. Хмельницький (29000, м. Хмельницький, вул. Степана Бандери , буд. 2/1 А, офіс 330, код 41960125) на користь фізичної особи підприємця Шевчука Віктора Васильовича ( АДРЕСА_1 ) 596411, 13 грн (п`ятсот дев`яносто шість тисяч гривень 13 коп) основного боргу, 116364,52 грн (сто шістнадцять тисяч триста шістдесят чотири гривні 52 коп.) інфляційних втрат, 41539,99 грн (сорок одна тисяча п`ятсот тридцять дев`ять гривень 99 коп) - 3% річних, 11314,73 грн (одинадцять тисяч триста чотирнадцять гривень,73 коп) витрат зі сплати судового збору, 7903,10 грн (сім тисяч дев`ятсот три тисячі 10 коп.) на професійну правничу допомогу .

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 11.02.2025.

СуддяВ.В. Виноградова