Постанова

від 10.02.2025 по справі 1/б-294

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 1/Б-294(921/209/24)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Васьковського О. В., Картере В. І.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.09.2024

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024

у справі № 1/Б-294(921/209/24)

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області

до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об`єднання «Текстерно»

про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 141 078,09 грн

у межах справи № 1/Б-294

про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об`єднання «Текстерно»

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа № 1/Б-294 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об`єднання «Текстерно» (далі - ВАТ «ТО «Текстерно», Боржник) на стадії санації Боржника, введеної ухвалою цього суду від 16.01.2014.

Короткий зміст обставин справи

У квітні 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, позивач) звернулося до господарського суду в межах зазначеної справи про банкрутство з позовною заявою до ВАТ «ТО «Текстерно» (відповідач) про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 141 078,09 грн.

Рішенням від 17.06.2024 у справі № 1/Б-294(921/209/24) Господарський суд Тернопільської області задовольнив позов, стягнув з ВАТ «ТО «Текстерно» на користь ГУ ПФУ в Тернопільській області 141 078,09 грн заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 та 3 028,00 грн судового збору.

11.07.2024 Господарський суд Тернопільської області видав наказ про примусове виконання рішення.

01.08.2024 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби (далі - ДВС) Тернопільської області надійшла заява від ГУ ПФУ в Тернопільській області про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання виконавчого листа.

02.08.2024 головним державним виконавцем Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Бачинською І.М. (далі - Виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75676900 та накладено арешт на кошти боржника.

02.08.2024 до відділу державної виконавчої служби надійшла заява ВАТ «ТО «Текстерно» про зняття арешту з коштів, накладеного постановою про арешт коштів боржника від 02.08.2024 у виконавчому провадженні №7567900, який унеможливлює виконання затвердженого судом плану санації.

05.08.2024 Виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів через перебування ВАТ «ТО «Текстерно» у процедурі санації.

Короткий зміст скарги

13.08.2024 на адресу суду від ГУ ПФУ в Тернопільській області надійшла скарга на постанову Виконавця про зняття арешту з коштів від 05.08.2024 у виконавчому провадженні № 75676900.

Подана скарга мотивована тим, що зазначена постанова винесена Виконавцем всупереч чинному законодавству, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено відповідної підстави для зняття виконавцем такого арешту, а Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) не забороняє звернення стягнення на кошти, які є на рахунках Боржника.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 02.09.2024, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі у справі № 1/Б-294 (921/209/24), відмовив у задоволенні скарги ГУ ПФУ в Тернопільській області на дії Виконавця.

Судові рішення обґрунтовані тим, що справа №1/Б-294 про банкрутство ВАТ «ТО «Текстерно» перебуває на стадії судової процедури санації боржника, а частиною четвертою статті 28 Закону про банкрутство встановлено заборону щодо будь-яких дій по розпорядженню майном боржника поза межами процедури банкрутства та можливість накладення обмежень щодо розпорядження майном боржника виключно судом у межах процедури санації, за умови, що вони не перешкоджають виконанню плану санації.

У цьому зв`язку суди вважали, що отримавши документальне підтвердження перебування Боржника у процедурі санації, яка забороняє накладення арештів поза цією процедурою, та зважаючи на відсутність погодження господарського суду на такий арешт, Виконавець правомірно винесла постанову про зняття арешту з коштів від 05.08.2024 у виконавчому провадженні № 75676900.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Позивач - ГУ ПФУ в Тернопільській області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.09.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 1/Б-294(921/209/24) скасувати, ухвалити нову постанову, якою скасувати постанову Виконавця про зняття арешту з коштів від 05.08.2024 у виконавчому провадженні №75676900.

Доводи касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права з таких підстав:

- положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено обмежень щодо накладення виконавцем арешту на майно боржника, який перебуває у процедурі санації;

- Закон про банкрутство не забороняє звернення стягнення на кошти, які є на рахунках ВАТ «ТО «Текстерно», тоді як Закон України «Про виконавче провадження» є основним нормативно-правовим актом у діяльності державного виконавця, а тому, першочергово, виконавець під час вирішення питання про зняття арешту з майна повинен керуватися нормами цього акту;

- судами помилково визнано правомірним застосування Виконавцем такої підстави як «неможливість виконання затвердженого плану санації» для зняття арешту з майна Боржника відповідно до вимог частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі:

Боржник подав відзив, у якому просив касаційну скаргу ГУ ПФУ в Тернопільській області залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

За змістом наведених у відзиві доводів Боржник стверджує, що державний виконавець правомірно зняв арешт з коштів ВАТ «ТО «Текстерно» на підставі частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки накладення такого арешту було заборонено Законом про банкрутство.

Також зауважує про маніпулятивність та невідповідність обставинам справи посилання скаржника на те, що відсутня така підстава для зняття арешту, як «неможливість виконання плану санації», оскільки підставою для зняття арештів є саме неотримання дозволу господарського суду на їх накладення, а неможливість виконання плану санації є лише однією з передумов необхідності участі суду в питаннях накладення арештів на майно боржника, що перебуває в процедурі санації.

Касаційне провадження

06.12.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Тернопільській області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024 у справі № 1/Б-294(921/209/24) визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Васьковський О. В.

Ухвалою від 20.12.2024 Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху з огляду на невідповідність її форми вимогам процесуального закону; надав скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 20.12.2024 до касаційного суду 27.12.2024 надійшла заява скаржника про усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою від 15.01.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №1/Б-294(921/209/24) за касаційною скаргою ГУ ПФУ в Тернопільській області на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.09.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024, ухвалив здійснити їх перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з відпусткою судді Жукова С. В. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Васьковський О. В., Картере В. І.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, з огляду на таке.

Предметом судового розгляду є скарга ГУ ПФУ в Тернопільській області (позивача у справі та стягувача у виконавчому провадженні) на постанову державного виконавця про зняття арешту з коштів ВАТ «ТО «Текстерно».

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) (стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» працівник органу державної виконавчої служби зобов`язаний сумлінно виконувати службові обов`язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців є однією із засад виконавчого провадження, встановлених статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За змістом статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (стаття 343 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ГУ ПФУ в Тернопільській області звернулося до суду зі скаргою на постанову державного виконавця від 05.08.2024 про зняття арешту з коштів Боржника, зазначаючи про неправильне застосування Виконавцем норм частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відмовляючи у задоволенні цієї скарги оскаржуваними судовими рішеннями, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність відповідної постанови Виконавця, адже відносно Боржника здійснюється судова процедура санації, що згідно вимог частини четвертої статті 28 Закону про банкрутство унеможливлює накладення арештів на майно Боржника поза цією процедурою без погодження таких дій господарським судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд погоджується з таким висновком попередніх судових інстанцій, з огляду на таке.

Ухвалою від 11.06.2003 Господарський суд Тернопільської області порушив провадження у справі № 1/Б-294 про банкрутство ВАТ «ТО «Текстерно» в порядку статті 11 Закону про банкрутство.

Ухвалою від 08.07.2003 господарський суд ввів процедуру розпорядження майном Боржника, а ухвалою від 16.01.2014 - процедуру його санації.

З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, в пункті 4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Зважаючи на те, що справа № 1/Б-294 про банкрутство ВАТ «ТО «Текстерно» перебувала на дату введення в дію Кодексу та досі перебуває на стадії судової процедури санації боржника, введеної ухвалою суду від 16.01.2014, провадження у вказаній справі про банкрутство продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

У виконавчому провадженні звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Водночас з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і нормами Закону про банкрутство, які мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, встановлені спеціальні правила звернення стягнення на майно боржника.

Так, відповідно до абзацу 4 частини п`ятнадцятої статті 16 Закону про банкрутство з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Частина четверта статті 28 вказаного Закону визначає, що з моменту винесення ухвали про введення процедури санації арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів. Не допускається арешт грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках умовного зберігання (ескроу), відкритих боржником у встановленому законодавством порядку. Господарський суд за заявою керуючого санацією знімає арешт з майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають виконанню плану санації, господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.

У випадку введення судової процедури санації щодо боржника, положеннями частини четвертої статті 28 Закону про банкрутство передбачено заборону стосовно будь-яких дій щодо розпорядження майном боржника поза межами процедури банкрутства та можливість накладення обмежень щодо розпорядження майном боржника виключно судом у межах процедури санації, за умови, що вони не перешкоджають виконанню плану санації.

З огляду на зміст наведених правових норм, законодавець виключає можливість вчинення виконавцем дій без згоди господарського суду на виконання судових рішень у випадку судової санації. Тобто виконавець може здійснювати виконавчі дії стосовно майна (коштів) боржника щодо вимог, на які не поширюється дія мораторію у справі про банкрутство, виключно після отримання згоди суду у справі про банкрутство.

У свою чергу, підстави для зняття виконавцем арешту з майна боржника врегульовані частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, однією із підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, згідно пункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону, є отримання виконавцем документального підтвердження, що, зокрема, звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Системний аналіз зазначеної норми Закону України «Про виконавче провадження» та положень абзацу 4 частини п`ятнадцятої статті 16 та частини четвертої статті 28 Закону про банкрутство дозволяє зробити висновок, що відсутність згоди господарського суду на звернення стягнення виконавцем на майно боржника, відносно якого здійснюється процедура санації, свідчить про неможливість (заборону) такого стягнення в силу закону, що, у свою чергу, є підставою для зняття виконавцем арешту з майна боржника у порядку вимог пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»

Зважаючи на наведені мотиви та відсутність доказів погодження місцевим господарським судом у цій справі відповідного арешту майна Боржника, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності постанови Виконавця про зняття арешту з коштів від 05.08.2024 у виконавчому провадженні № 75676900, а відтак про відсутність підстав для задоволення скарги позивача на вказане рішення державного виконавця.

Дійшовши вказаного висновку, доводи скаржника про відсутність обмежень в Законі України "Про виконавче провадження" стосовно накладення виконавцем арешту на майно боржника, який перебуває у процедурі санації, колегія суддів відхиляє за безпідставністю, адже, як зазначалося вище, окрім цього Закону державним виконавцем підлягали врахуванню положення Закону про банкрутство як спеціальні норми, що мають пріоритет у застосуванні відносно інших законодавчих актів України.

Решта аргументів скаржника в аспекті неправильного застосування судами положень Закону України "Про виконавче провадження" та Закону про банкрутство є безпідставними та свідчать про помилкове тлумачення заявником відповідних правових норм.

Таким чином, оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства, а доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального права колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов`язкового скасування оскарженого судового рішення (частина перша статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 цього Кодексу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 02.09.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 1/Б-294(921/209/24) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді О. В. Васьковський

В. І. Картере