Рішення

від 04.02.2025 по справі 182/5890/24

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/5890/24

Провадження № 2/0182/97/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04.02.2025 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого суддіРунчевої О.В.,

секретаря Паламарчук П.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Нікополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності у порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з даним позовом про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом, посилаючись на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2 , яка до дня своєї смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 3.390 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Менжинської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

За своє життя ОСОБА_2 заповіту не склала. Позивачка є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, яка спадщину після її смерті прийняла фактично, оскільки проживала разом з спадкодавицею за однією адресою. Для оформлення своїх спадкових прав в кінці серпня 2024 року вона звернулась до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Журби Р.В. із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно. 28.08.2024 року було відкрито спадкову справу за номером № 49/2024. Але постановою від 28.08.2024 року позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що нею не було доведено свого родинного зв`язку з померлою, а також не було підтверджено факту прийняття померлою ОСОБА_2 спадщини після смерті її сина, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та їх родинного зв`язку.

Свідоцтво про народження позивачки було втрачено, а його поновити не представляється можливим, так як воно видавалось в рф. На даний час Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області не має можливості запросити таку інформацію для повторної видачі свідоцтва про народження або витягу з реєстру актів цивільного стану, у зв`язку з тим, що воно видавалось на території рф. Свідоцтво про народження ОСОБА_3 також втрачено і повторно його отримати немає можливості.Крім цього, позивачка не має свідоцтва про його смерть, повторно отримати його не може, оскільки не доведений родинний зв`язок з ним. На день смерті брат позивачки проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю, яка спадщину після його смерті прийняла, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном (ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року), яке складалось з частини вище згаданого житлового будинку.

З даних підстав позивачка просить встановити факт, що вона є рідною донькою ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити факт, що ОСОБА_2 є рідною матір`ю ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 3,390 га, що розташована на території Менжинської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

Ухвалою Нікопольського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 31-32).

Ухвалою Нікопольського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 року приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Журбу Р.В. зобов`язано надати спадкову справу після смерті ОСОБА_2 (а.с.33-34).

03.02.2025 року на адресу суду від позивачки надійшла заява про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.61).

04.12.2024 року до канцелярії суду від в.о. Покровського сільського голови Валентини Мостики надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, позовні вимоги визнають, вважають їх законними та обґрунтованими, не заперечує проти задоволення позову в повному обсязі (а.с.60).

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2ст.247 ЦПК України.

Згідно ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК позивач можевідмовитисявідпозову, авідповідач -визнатипозовна будь-якій стадії провадження у справі,зазначивши проце в заяві по суті справиабовокремій письмовій заяві. Уразівизнання відповідачем позову, суд за наявностідлятогозаконних підстав,ухвалюєрішенняпро задоволенняпозову.

Якщовизнаннявідповідачем позову суперечить закону або порушує права,свободи чиінтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнаннявідповідачемпозовуі продовжуєсудовийрозгляд. Згідно ч.3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленомуст. 206,207цього Кодексу.

Враховуючи, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає доцільним ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приписами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 06.01.2006 року Менжинською сільською радою (а.с.6). До дня своєї смерті вона проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №52 від 27.03.2024 року, виданою старостою Приміського старостинського округу (а.с.7).

Після її смерті відкрилася спадщина яка складається з:

- земельної ділянки, площею 3,390 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Менжинської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, що належала померлій на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю від 28.08.2002 року (а.с.14);

- житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належав їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.11.2003 року ( його частина) (а.с.8). Інша частина вище згаданого будинку належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 11.05.1992 року (а.с.19-21).

ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_2 , та помер раніше за неї, а саме 23.04.2000 року, дані відомості містяться в Повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00046716023 від 28.08.2024 року (а.с.51), який наявний в матеріалах спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , наданої приватним нотаріусом Журбою Р.В. (а.с.39-56). До дня своєї смерті він був зареєстрований та проживав разом зі своєю матір`ю у вище згаданому будинку, що підтверджується довідкою старости Приміського старостинського округу Сергія Макаренка за №65 від 18.04.2024 року (а.с.52).

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, спадкові правовідносини регулюються правилами Цивільного кодексу 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

За вимогами ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління та володіння майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_2 фактично спадщину після смерті сина прийняла, але належним чином її не оформила.

В свою чергу, ОСОБА_1 28.08.2024 року звернулась до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Журби Р.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 (а.с.42). На підставі її заяви було відкрито спадкову справу за №49/2024, але постановою від 28.08.2024 року позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки не було доведено родинного зв`язку з померлою, а також не було підтверджено факту прийняття ОСОБА_2 , спадщини після смерті її сина, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та їх родинного зв`язку, як матері та сина (а.с.17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21 вказала, що справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, належать до юрисдикції цивільного суду. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд відповідних справ за правилами цивільного судочинства.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч.2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Як зазначає позивач, її свідоцтво про народження, а також свідоцтво про народження її брата були втрачені. Як вбачається з копії паспорта, ОСОБА_1 є уродженкою с. Кусія, Чусовського району Пермської області, російська федерація (а.с.27).

Закон України №2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь зупинено з 27.12.2022 року. З дати зупинення дії Мінської конвенції не здійснюється співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами російської федерації і республіки білорусь з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні відносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї, а тому ОСОБА_1 не має можливості відновити свій актовий запис про народження, оскільки складався він саме в росії. Оскільки вона не може підтвердити факт родинних відносин зі своїм померлим братом ОСОБА_3 , тому не може отримати актовий запис про його народження в органах ДРАЦС.

Предметом розгляду вказаної заяви є встановлення факту родинних відносин.

Під родинними відносинами слід розуміти, насамперед, кровний зв`язок між людьми, за наявністю якого у людини виникають відповідні юридичні наслідки, тобто, виникнення, зміна чи припинення прав та обов`язків.

Встановлення факту родинних відносин між позивачкою та її померлими матір`ю та братом необхідно заявникові для можливості реалізації її особистих спадкових прав.

Як вбачається в матеріалах справи, факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується договором дарування від 11.05.1992 року, де на другій його сторінці, в кінці, зазначена інформація про намір сторін цього договору із зазначенням родинного зв`язку між ними, а саме : « ОСОБА_4 мати», а «Обдарований син», що є безспірним доказом того, що сторони цього договору є родичами між собою (а.с.21).

На підтвердження свого родинного зв`язку з матір`ю ОСОБА_2 та братом ОСОБА_3 , позивачка надала свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 01.03.1975 року, згідно якого дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » вона змінила на прізвище чоловіка « ОСОБА_6 » (а.с.15). Факт родинних відносин підтверджується також довідкою Старости Приміського старостинського округу Сергія Макаренко за №52 від 27.03.2024 року, де зазначається, що померла ОСОБА_2 до дня своєї смерті проживала з донькою ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та онуком ОСОБА_8 (а.с.7).

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд приходить до висновку, що у ході судового розгляду знайшов своє підтвердження факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та факт того, що ОСОБА_2 є рідною матір`ю ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За таких обставин, оскільки законом не визначено іншого, окрім судового, порядку встановлення факту родинних відносин між особами, і факт родинних відносин, який просить встановити позивачка, підтверджується письмовими доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно дост.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Відповідно дост. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.ст.1220-1221,1223ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідност. 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно приписівст.1261ЦК України, в першучергу правона спадкуванняза закономмаютьдіти спадкодавця,у томучислі зачатіза життяспадкодавця танароджені післяйого смерті,той зподружжя,який йогопережив,табатьки.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно дост. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_1 , яка спадщину прийняла фактично, що передбачено ч.3 ст. 1268 ЦК України.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідності до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Виходячи з того, що приватним нотаріусом Журбою Р.В. відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не встановлено, а позивачка спадщину прийняла фактично, постійно проживаючи разом з матір`ю за однією адресою до дня смерті спадкодавиці, позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно, належне її матері, в порядку спадкування за законом, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того суд, приймає до уваги, що померла ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після смерті свого сина ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідності з вимогами ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року.

Керуючись ст.ст. 16, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1221, 1262, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 141, 174, 175, 176, 177, 184, 315 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності у порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Кусія Чусовського району Пермської області, та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнавши ОСОБА_1 донькою ОСОБА_2 .

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнавши їх матір`ю та сином.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 57.2 кв.м., житловою площею 29.4 кв.м., сараю літ. «Б», спорудження 1-5, I, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.11.2003 року ( частина), та прийнятої, але за життя не оформленої спадщини у вигляді 1/2 частини даного житлового будинку, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 3.390 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Менжинської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, що належала ОСОБА_2 на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю від 28.08.2002 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева