Рішення

від 11.02.2025 по справі 346/5928/24

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/5928/24

Провадження № 2/346/419/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі:

головуючого судді Сольського В. В.

з участю секретаря судового засідання Біди Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Підгайчиківської сільської ради, третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності на 3/5 частки житлового будинку, господарських будівель та споруд,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, в якому зазначили, що вони є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 і кожному з них належить 1/3 частка вказаного нерухомого майна.

Однак, у них немає належного правовстановлюючого документу, яким підтверджується право власності на вказане нерухоме майно.

Так, згідно свідоцтва на право особистої власності на домоволодіння, видане 15 серпня 1988 року виконавчим комітетом Коломийської районної ради на підставі рішення виконкому Коломийської районної ради народних депутатів за № 173 від 10 серпня 1988 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, в АДРЕСА_1 належить на праві власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5 .

Право власності на дане нерухоме майно зареєстровано в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 15.08.1988 року в реєстрову книгу за № 43. Вказане стверджується випискою із інвентаризаційних матеріалів Коломийського МБТІ від 12.04.2024 р. за № 79970.

Станом на 01 липня 1990 року господарство відносилося до типу колгоспний двір і в ньому проживали та були зареєстровані ОСОБА_5 - голова двору, а його членами були: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 .

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , голова колгоспного двору ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилася спадщина за заповітом, посвідченим на користь ОСОБА_4 .

Однак, нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що право власності на нерухоме майно зареєстровано за спадкодавицею, як головою колгоспного двору і частки померлої та інших співвласників у майні колгоспного двору не виділено.

В 2024 році ОСОБА_4 звернулася до Коломийського міськрайонного суду з позовом про визнання права власності на вказаний будинок з господарськими будівлями та спорудами, обгрунтовуючи свій позов тим, що їй належить 1/5 частки вказаного нерухомого майна,

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 03 вересня 2024 року, яке набрало законної сили позов ОСОБА_4 задоволено частково та визнано за нею право власності на 2/5 частки вказаного нерухомого майна.

Вказують, що хоча кожний з них, і набув право власності на 1/5 частку вищевказаного нерухомого майна, однак по причині відсутності належного правовстановлюючого документу, не можуть розпорядитися належною часткою в даному нерухомому майні. Хоча реєстрація прав на нерухоме майно була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, однак, зареєструвати за кожним з них право власності на частку на підставі свідоцтва на право особистої власності на домоволодіння від 15.08.1988 року, державний реєстратор/нотаріус немає об`єктивної можливості, оскільки в даному документі вказано, що будинок відноситься до категорії колгоспного, головою якого є ОСОБА_5 , інформація про інших членів двору в даному документі відсутня.

Така обставина є перешкодою для реалізації їхніх прав, як співвласників, вказаного нерухомого майна і на даний час відсутній позасудовий порядок вирішення даного питання, тому позивачі змушені були звернутися до суду з даним позовом.

Просять визнати за кожним з них право власності на 1/5 частки спірного нерухомого майна.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, їхній представник адвокат Ілюк О.В. подала письмову заяву про розгляд справи в їхній відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, подав письмову заяву в якій щодо позову не заперечив, розгляд справи просить проводити у відсутні представника сільської ради.

Третя особа - ОСОБА_8 подала до суду заяву, в якій вказала, що позов визнає та не заперечує проти його задоволення та визнання за кожним із позивачів по 1/5 частки на домоволодіння.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , згідно із свідоцтвом на право особистої власності на домоволодіння, виданого 15 серпня 1988 року виконавчим комітетом Коломийської районної ради у на підставі рішення виконкому Коломийської районної ради народних депутатів за № 173 від 10.08.1988 року належить на праві власності ОСОБА_5 , як голові колгоспного двору.

Право власності на дане нерухоме майно зареєстровано в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 15.08.1988 року в реєстрову книгу за № 43. Вказане стверджується випискою із інвентаризаційних матеріалів Коломийського МБТІ від 12.04.2024 р. за № 79970. Згідно із вказаною випискою та копією технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленими Обласним комунальним підприємством «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 17 квітня 2024 року, спадкове нерухоме майно в АДРЕСА_1 складається із: житлового будинку літ «А» загальною площею 64,2 кв.м., житловою 49,8 кв.м., літньої кухні літера «Б», «В», гараж літера «Г», комори літера «Д», стайня літера «Е», сарай літера «Ж», вбиральні літера «Т», криниці №1, огорожі №2-5 (а.с. 13, 14-16).

Вказане господарство станом на 01.07.1990 року відносилося до типу колгоспний двір і в ньому проживали та були зареєстровані ОСОБА_5 голова двору, а його членами були: ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради за № 283 (а.с. 18).

ОСОБА_9 в зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_11 », а ОСОБА_10 - на прізвище « ОСОБА_12 », що підтверджується копіями свідоцтв про шлюб (а.с. 22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , про що 01 лютого 2023 року зроблено відповідний актовий запис, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого 01 лютого 21023 року серії НОМЕР_1 (а.с. 21 ).

Судом встановлено, що після її смерті відкрилася спадщина за заповітом, посвідченим виконкомом Підгайчиківської сільської ради за реєстровим № 59 від 18 жовтня 2010 року, який не змінено та не скасовано, в користь ОСОБА_4 .

З метоюоформлення права на спадщину за заповітом ОСОБА_4 звернулася до нотаріуса із відповідною заявою.

Однак, приватний нотаріус Галайчук О.Л. відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в зв`язку з тим, що право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за спадкодавицею, як головою колгоспного двору і частки померлої та інших співвласників у майні колгоспного двору не виділено.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 03 вересня 2024 року, яке набрало законної сили 08 жовтня 2024 року, у справі №346/2718/24, задоволено частково позов ОСОБА_4 та визнано за нею право власності на 2/5 частки вказаного нерухомого майна, в решті позову відмовлено, зіславшись на те, що кожний з членів колгоспного двору, набувши право власності на 1/5 частку вказаного нерухомого майна, належним чином у відповідності до вимог ст. 347 ЦК України не відмовився від свого майна.

Згідно з положеннями п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, яка була чинною до 1991 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Згідно із частиною другою статті 120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться у користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент.

Колгоспний двір визначався, як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 308/3775/14-ц.

Частиною першою статті 112 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь у його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 688/21/17-ц.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; г) згідно зі статтею 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи було підтверджено належність житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 до майна колгоспного двору. Членами вказаного колгоспного двору станом на 1990 рік були: ОСОБА_5 - голова двору, ОСОБА_6 - дочка, ОСОБА_1 чоловік, ОСОБА_2 - син, ОСОБА_7 дочка.

Всі вказані члени колгоспного двору, і які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору і це право збереглося за ними після введення в дію Закону України "Про власність".

Досліджуючи письмові докази в даній справі, суд дійшов висновку щодо належності позивачам по 1/5 частки у спірному нерухомому майні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97/ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вказаних норм ЦК України право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина першастатті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

Виходячи зсистемногоаналізуположень чинногозаконодавстваУкраїни,оцінившизібраніу справідокази,суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання за позивачами права власності на 1/5 частку кожному спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Напідставінаведеного, керуючись ст.ст. 524, 534, 560 ЦК УРСР, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» ст.ст. 346, 392, 1261, 1268, 1296 ЦК України, ст. ст. 263-265,268,273,352-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , жителем АДРЕСА_1 право власності на 1/5 (одну п`яту) частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 і складається з: із: житлового будинку літ «А» загальною площею 64,2 кв.м., житловою 49,8 кв.м., літньої кухні літера «Б», «В», гараж літера «Г», комори літера «Д», стайня літера «Е», сарай літера «Ж», вбиральні літера «Т», криниці №1, огорожі №2-5.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП: НОМЕР_3 АДРЕСА_2 право власності на 1/5 (одну п`яту) частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 і складається з: із: житлового будинку літ «А» загальною площею 64,2 кв.м., житловою 49,8 кв.м., літньої кухні літера «Б», «В», гараж літера «Г», комори літера «Д», стайня літера «Е», сарай літера «Ж», вбиральні літера «Т», криниці №1, огорожі №2-5.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_4 АДРЕСА_1 право власності на 1/5 (одну п`яту) частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 і складається з: із: житлового будинку літ «А» загальною площею 64,2 кв.м., житловою 49,8 кв.м., літньої кухні літера «Б», «В», гараж літера «Г», комори літера «Д», стайня літера «Е», сарай літера «Ж», вбиральні літера «Т», криниці №1, огорожі №2-5.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , жителем АДРЕСА_1

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП: НОМЕР_3 АДРЕСА_2

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_4 АДРЕСА_1

Відповідач: Підгайчиківська сільська рада, код ЄДРПОУ: 043354114, адреса місцезнаходження: с. Підгайчики, вул. Соборна, 12а, Коломийського району Івано-Франківської області, 78256.

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , жителька АДРЕСА_3 .

Суддя: Сольський В. В.