Рішення

від 11.02.2025 по справі 642/2159/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"11" лютого 2025 р.

Справа №642/2159/24

Провадження №2-др/642/4/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2025 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гримайло А.М.

за участю секретаря Антонян А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Марченка Сергія Олеговича про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом представника позивачки ОСОБА_2 адвоката Ганчевої Марії Андріївни до ОСОБА_1 , третя особаДруга Харківська міська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,

встановив:

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 23 січня 2025 року у задоволенні позовних вимогу представника позивачки ОСОБА_2 адвоката Ганчевої Марії Андріївни до ОСОБА_1 , третя особаДруга Харківська міська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним відмовлено в повному обсязі.

28.01.2025 представником відповідача подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, а саме про стягнення з позивача на користь позивача 28000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 28.01.2025 заяву представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Марченка Сергія Олеговича прийнято до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додатковогорішення може бути оскаржено.

Судом вирішено розглянути це питання з повідомленням сторін у судове засідання.

Відповідачка та її представник адвокат Марченко С.О. у судове засідання не з`явилися, в заяві про ухвалення додаткового рішення адвокат просив розгляд даної заяви здійснювати без їх участі.

У судове засідання позивачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки суду невідомі, заяв та клопотань до суду не надавала, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Так, з матеріалів справи вбачається, що судом на адресу реєстрації позивачки направлено судову повістку рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням, проте, відповідно до довідки відділення поштового зв`язку поштове відправлення не було вручено відповідачці та повернуто на адресу суду «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до постанови КЦС ВС від 01.12.2023 № 591/4832/22 (61-10261св23) -довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18.

Окрім того, повідомлення про виклик розміщувалося на веб-сайті «Судова влада України».

Представник позивачки адвокат Ганчева М.А., будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи не з`явилася, судові повістки та заяву про ухвалення додаткового рішення були нею отримані в електронному кабінеті.

Суд вважає за можливе розглянути питання про ухвалення додаткового рішення за відсутності сторін та їх представників за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та заяви, суд приходить до наступного висновку.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як зазначено у ч. 4-6ст.137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6ст. 137 ЦПК Українипередбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суд Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

При розгляді даної заяви суд також враховує практику Верховного Суду, а саме: що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що правничу допомогу відповідачці здійснював адвокат Марченко С.О. на підставі договору про надання правової допомоги № 26/03/24-Ж від 26.03.2024.

Згідно п. 1.1 вказаного Договору, адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову (професійну правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами. Адвокат відповідно до узгоджених Сторонами доручень:

надає Клієнту послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади / органах місцевого самоврядування (в т.ч., але не виключно - Департаментом Державної виконавчої служби Мін`юсту та у всіх його територіальних органах, в Національної поліції, органах прокуратури, органах Служби Безпеки країни, Міністерством юстиції України та всіма його територіальними представництвами, Харківській міській раді та всіма її департаментами) на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в судах загальної юрисдикції, адміністративних, кримінальних, цивільних господарських судах України першої, апеляційної та касаційної інстанціях.

представляє Клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені Клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах Клієнта не передбачених даним Договором.

Клієнт згідно з п. 1.4 Договору зобов`язується зобов`язується: своєчасно забезпечувати Адвоката всім необхідним для виконання доручень, передбачених цим Договором, зокрема, документами та інформацією; оплачувати витрати, в тому числу, судові, що необхідні для виконання доручень; своєчасно оплачувати послуги Адвоката.

На підтвердження понесених витрат відповідачки на правову допомогу суду надана копія Договору про надання професійної правничої допомоги адвокатом №26/03/24-Ж від 26.03.2024;-копія Додатку № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги адвокатом № 26/03/24-Ж від 26.03.2024 р. «Гонорар та порядок розрахунку»; - копія Ордеру № 1219619 від 21.05.2024 р.; - копія Акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 27.01.2025 р.; - копія Рахунку-фактури №27/01-А від 27.01.2025 р.; - копія Квитанції до платіжної інструкції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 27.01.2025 р. № 1.87270219.1.

Як вбачається з Додатку № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги адвокатом № 26/03/24-Ж від 26.03.2024 р. «Гонорар та порядок розрахунку» враховуючи складність справи, кваліфікацію і досвід Адвоката, фінансовий стан Клієнта та інші істотні обставини справи, Сторони дійшли згоди, що розмір винагороди обчислюється, виходячи із витраченого Адвокатом часу, та з урахуванням окремих послуг та їх вартості (вступ адвоката в справу, вивчення матеріалів справи та документів - 2000 грн.; підготовка та направлення відзиву по справі, відповіді на заперечення 5000 грн.; підготовка та направлення апеляційної скарги, заяви про перегляд справи 7000 грн.; підготовка та направлення клопотань, заяв, інших процесуальних документів до суду будь-якої інстанції 2000грн./од.; написання та направлення Адвокатського запиту 2000 грн./од.; участь адвоката в судових засіданнях -3 000 грн. / одне суд. зас.; виїзд адвоката у відрядження - залежить від віддаленості місця призначення та періоду перебування у відрядженні в середньому - 1 000 грн. за годину часу перебування адвоката у подорожі до місця надання правової допомоги).

Крім того, суду надано Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 27 січня 2025 року та рахунок фактури № 27/01-А від 27.01.2025, відповідно до яких адвокат надав клієнту юридичні послуги, а клієнт прийняв надані послуги: вивчення матеріалів справи та документів по справі №642/2159/24 вартість 2 000 грн.; підготовка та направлення відзиву по справі № 642/2159/24 вартість 5000,00 грн.; Участь адвоката в судових засіданнях по справі № 642/2159/24:12.06.2024, 20.06.2024, 30.07.2024, 17.09.2024, 27.11.2024, 24.12.2024 та 23.01.2025 вартість 21000 грн. .

Суд наголошує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходитиз критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, № 37246/04).

У постанові Великої Палати усправі №910/12876/19 суд зауважив, щорозмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Процесуальним законодавством передбачено такіосновні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід навести висновки Великої Палати усправі №755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, щопри визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду усправі № 905/1795/18та усправі № 922/2685/19, де визначено, щосуд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У іншій своїй постанові усправі № 922/3812/19Верховний Суд підтвердив власні висновки, щовизначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Отже, при зверненні за відшкодування необхідно враховувати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові від 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності достатті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормамистатті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Суд зазначає, що відповідно дост. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання відповідачкою ОСОБА_1 послуг адвоката Марченка С.О. з надання правової допомоги. Зокрема, адвокатом в інтересах позивача подано до суду відзив на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи, здійснено представництво інтересів ОСОБА_1 безпосередньо у залі Ленінського районного суду м. Харкова у судовому засіданні 12.06.2024 тривалістю 14 хвилин з 09.30 год. по 09.44 год., у судовому засіданні 20.06.2024 тривалістю 08 хвилини з 09.30 год. по 09.38 год., у судовому засіданні 30.07.2024 тривалістю 06 хвилин з 15.00 год. по 15.06 год., у судовому засіданні 17.09.2024 тривалістю 03 хвилин з 11.59 год. по 12.02 год., у судовому засіданні 27.11.2024 тривалістю 03 хвилин з 13.46 год. по 13.49 год., у ході яких по суті справа не розглядалась.

А також у судовому засіданні 24.12.2024 тривалістю 53 хвилин з 14.23 год. по 15.16 год., в ході якого було надано пояснення адвокатом Марченком С.О. і допитано чотирьох свідків та 23.01.2025 тривалістю 34 хвилин з 14.09 год. по 14.43 год., де було допитано двох свідків та за результатами якого ухвалено рішення суду.

Відповідно до копії Квитанції до платіжної інструкції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 27.01.2025 № 1.87270219.1 відповідачка ОСОБА_1 сплатила на користь адвоката Марченка С.О. 28000,00 грн.

Дослідивши надані стороною відповідачки докази, суд вважає заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу обґрунтованою, з огляду на що слід стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Марченка С.О., а тому не викликає сумнівів, що відповідачкою понесені витрати на правничу допомогу у справі.

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом Марченком С.О. всіх процесуальних документів від імені і в інтересах відповідачки, дійшов висновку, що стороною відповідача документально доведений факт понесення останнім витрат на правничу допомогу у розмірі 28000,00 грн. та в даній конкретній справі витрати на правничу допомогу у вказаній сумі є реальними, достовірними та підтвердженими матеріалами справи.

Отже, враховуючи, що рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 23.01.2025 відмовлено у задоволенні позову представника позивачки ОСОБА_2 адвоката Ганчевої Марії Андріївни до ОСОБА_1 , третя особаДруга Харківська міська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих відповідачці послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 28 000,00 грн. за правову допомогу, надану в ході розгляду справи у суді першої інстанції.

За таких обставин суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення, яким частково задовольнити вимоги представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Марченка С.О. про стягнення з ОСОБА_2 на користь відповідачки витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 28 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 137, 141, 263-265, 268, 270, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Марченка Сергія Олеговича про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Повний текст рішення виготовлено 11.02.2025.

Суддя- А.М. Гримайло