Рішення

від 06.02.2025 по справі 473/3063/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/3063/24

РІШЕННЯ

іменем України

"06" лютого 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Ротар М.М.,

секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

з участю:

позивачки ОСОБА_1

представниці відповідача - адвоката Врадій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулася до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позивач вказує про те, що вона є одним із співвласників ОСББ «Уют-Одеська, 57», якому передано у власність земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2653 та, із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, для будівництва, і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер 4810200000:11:055:0012. Проте, над проїзною частиною загального користування нависають гілля плодових дерев, які ростуть за парканом будинку їх сусідки, ОСОБА_2 , яка проживає в АДРЕСА_2 , та заважають пересуванню транспорту до житлових будинків по АДРЕСА_1 . В зв`язку з чим вона зверталася до виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області у травні 2023 року. Однак до теперішнього часу ситуація не змінилася, вирішити спір між позивачем та відповідачем по-добросусідські не вдалося, оскільки ОСОБА_2 на контакт не йде, підрізати гілля дерев не збирається. Вказане створює їй та її чоловіку - ОСОБА_3 , перешкоди у користуванні земельною ділянкою як співвласниками ОСББ «Уют-Одеська,57». Внаслідок щільного прилягання гілля дерев до автомобілю, який зареєстрований за чоловіком позивачки, марки FAW, реєстраційний номер НОМЕР_1 постійно наносяться ушкодження. Також пошкодження спричинені покрівлі навісу. Розмір збитків в результаті пошкоджень покрівлі навісу складає 16900,00 грн., розмір збитків в результаті пошкоджень автомобіля складає 20000,00 грн.

Окрім того, позивачу у справі, протиправними діями відповідача нанесена моральна шкода, розмір компенсації якої нею оцінено в 50 000 грн.

За такого, позивач ОСОБА_1 з метою захисту та поновлення її цивільних прав та інтересів просить суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку, розташованого за адресою; АДРЕСА_3 , шляхом викорчування плодових дерев: черешня - 3 шт., слива - 3 шт., айва - 1 шт, персик -2 шт., вишня - 1 шт., яблуня - 2 шт. та плетистої троянди - 1 шт.; стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму збитків, завданих пошкодженням покрівлі навісу за адресою: АДРЕСА_3 , пошкодженя автомобілю в розмірі 36 900,00 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. судові витрати у розмірі 3633,60 грн.

Ухвалою суду від 10.06.2024 року провадження у справі відкрите, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

08 липня 2024 року від представниці відповідача адвоката Врадій Л.М. надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог. Вказував на те, що позивач, якщо гілля дерев чинили перешкоди в користуванні земельною ділянкою мала повне право на відрізання гілля дерев, як це передбачено ст..105 Земельного кодексу України. Крім того на сьогодні гілля дерев повністю обрізані над парканом, що дає можливість позивачу та її чоловіку без обмежень користуватися земельною ділянкою. Позивачем не доведено коли були спричинені пошкодження автомобілю та покрівлі навісу, які саме механічні ушкодження вони отримали, їх характер та локалізація. Документи, які надані позивачкою не підтверджують, що такі механічні пошкодження могли бути спричиненні лише внаслідок, щільного прилягання та тертя гілок дерев, також не доведено вартість ремонтних робіт. За такого, вважав вимоги позивача про відшкодування майнової шкоди недоведеними. Також вважав, що з наданих позивачкою документів не підтверджено спричинення їй моральної шкоди в силу обставин, які саме вона зазначає.

18 липня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що дерева, які належать відповідачу висаджені з порушенням ДБН, впритул до паркану, гілля, яке було дійсно підрізане відповідачем постійно відростає і тому право позивача може бути захищене тільки шляхом викорчування вказаних дерев. Що стосується матеріальних збитків, то позивач вважала, що запчастини на авто та ремонт покрівлі - це наслідок тривалого правопорушення з боку відповідачки3 що привело до пошкодження майна. Що стосується моральної шкоди, то загострення своєї хвороби, позивач пов`язувала з діями відповідача ОСОБА_2

31 липня 2024 року від представниці відповідача адвоката Врадій Л.М. надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. У запереченні представник відповідача зазначала, що позивачем не підтверджено факт її членства в ОСББ, оскільки відсутні правовстановлюючі документи позивачки на квартиру, плодові дерева ростуть на присадибній ділянці, яка належить відповідачу і нею постійно вживаються заходи по обрізанню гілок, що дає можливість позивачу та її чоловіку без обмежень користуватися земельної ділянкою, яка належить ОСББ, позивачем не доведено, які саме механічні ушкодження були спричиненні автомобілю і навісу.

У судових засіданнях позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та прохала їх задовольнити.

Представниця відповідача адвокат Врадій Л.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані письмові докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає зважаючи на таке.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтями 103-105 Земельного кодексу України визначено наступне.

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) (ч.1 ст. 103 ЗК України).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (ч.2 ст. 103 ЗК України).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо) (ч.3 ст. 103 ЗК України).

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (ст. 104 ЗК України).

У випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням (ст. 105 ЗК України).

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_3 .

За вказаним житловим будинком відведена земельна ділянка площею 0,2653 кадастровий номер 4810200000:11:055:0012, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав №357060323 від 05.12.2023 року власником земельної ділянки є Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Уют-Одеська,57» код ЕДРПОУ 40576446.

Згідно ст..1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласниками багатоквартирного будинку є саме власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку .

Відповідно до ч.2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно положень ст.1 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Співвласники майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, не тільки володіють та користуються, але й розпоряджаються таким майном за спільною згодою. Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (п.1 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання зобов`язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов та порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна, а також припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласників.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Крім того, суд може захистити лише порушене право позивача на момент розгляду спору в суді.

Звертаючись до суду з позовом, позивач жодних документів на підтвердження свого членства в «Об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку «Уют-Одеська,57» не надала, правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності позивача на квартиру в матеріалах справи відсутні.

Згідно договору купівлі-продажу з розстрочкою платежа, нотаріально посвідченому приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Загороднюк Л.К. 29.06.2002р. та зареєстрованого в Вознесенському МБТІ 11.06.2003р., відповідачу ОСОБА_2 , на праві приватної власності належить житловий будинок в АДРЕСА_2 . Земельна ділянка для обслуговування вказаного будинку власником будинку ОСОБА_4 була приватизована та 25 березня 2008 року Вознесенською міською радою був виданий Державний акт на право приватної власності на землю, який зареєстрований в книзі записів реєстрації актів Державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №070800400162.

З метою благоустрою будинковолодіння на підставі дозвільний документів, які були погоджені відповідними установами, в межах своєї земельної ділянки ОСОБА_2 був побудований паркан по межі з сусідньою земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, оскільки гілля плодових древ, які ростуть за парканом будинку відповідачки ОСОБА_2 , заважають пересуванню транспорту до житлових будинків по АДРЕСА_1 .

З приводу цього питання позивач зверталась до виконавчого комітету Вознесенської міської ради щодо обстеження дерев.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що їй як співвласнику ОСББ «Уют-Одеська,57» належить земельна ділянка площею 0,2653 кадастровий номер 4810200000:11:055:0012, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 і саме на цій земельній ділянці позивачу створюються перешкоди, наноситься шкода майну.

Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами на час розгляду справи гілля дерев, які нависали над територією двору ОСББ «Уют-Одеська, 57» були зрізані на межі паркану.

Таким чином, позивачкою факт спричинення їй відповідачем будь-яких перешкод у користуванні земельною ділянкою (та якою саме) на час розгляду справи - не доведено.

Водночас, недоведеними є твердження позивачки, що дерева, які розташовані на території домоволодіння відповідачки, висаджені з порушенням ДБН, оскільки матеріали справи не містять жодних замірів розташування дерев.

Таким чином, суд дійшов висновку, що: зазначені позивачем у позовній заяві обставини не доведені; наявні на території домоволодіння відповідача насадження не порушують будь-яке право позивачки; порушення відповідачкою вимог ДБН та Земельного кодексу України не доведено, а саме по собі можливе відхилення від вимог ДБН не порушує права позивача. Тобто, фактично спору між сторонами на час розгляду справи не існує, протилежного позивачкою не доведено й судом не встановлено, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача відшкодувати їй матеріальну шкоду, яка полягає в тому, що автомобілю, який зареєстрований за чоловіком позивача ОСОБА_3 марки FAW реєстраційний номер НОМЕР_1 постійно наносяться ушкодження внаслідок щільного прилягання гілля дерев до авто та його тертя, коли віє вітер, а також збитки, які спричиненні позивачу пошкодженням покрівлі навісу, то суд зазначає наступне.

На підтвердження спричиненні збитків автомобілю марки FAW р/н НОМЕР_1 у розмірі 20000 грн., позивачем надана копія накладної №12 від 28.05.2024 року , що була видана ФОП ОСОБА_5 , в якій зазначено запчастини для авто FAB (ремонт даху). В той же час не зазначено які саме запчастини були придбані та відсутні докази того, що ці запчастини були необхідні для відновлення ремонту автомобіля, який зазнав механічні пошкодження внаслідок неправомірних дій відповідача.

На підтвердження спричинення шкоди покрівлі навісу, яку позивач оцінює в 16900 грн., позивач надає локальний кошторис на будівельні роботи на ремонт покрівлі навісу по АДРЕСА_3 , який був складений ФОП ОСОБА_6. Вказаний кошторис містить відомості про вартість ремонту навісу, однак в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що вказана шкода була спричинена неправомірними діями відповідача.

Крім того позивач вказує на те, що неправомірними діями відповідача їй була нанесена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку з погіршенням із сусідкою відносин через неможливість вирішення питання по добросусідські, пошкодження майна. Внаслідок душевних страждань позивач вказую, що проходила лікування в КНП «Миколаївська обласна клінічна лікарня». Позивачка зазначає, що вона вже мала сердечне захворювання, проте додаткові сутички із відповідачкою призвели до ще гіршого загострення хвороби серця і необхідності звернення до лікарів.

Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду встановлені ст. ст. 1166-1167 ЦК України, а також п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.92 року № 6, п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 року № 4 за змістом яких заподіяна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (Абзац пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001).

Положеннями частин першої - третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналізуючи вказані норми права суд приходить до висновку, що відшкодування моральної шкоди можливе внаслідок порушення прав особи, тобто має бути причинно-наслідковий зв`язок між порушенням прав особи та правом на відшкодування моральної шкоди.

Встановивши відсутність як з боку відповідачки, дій, які б давали правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичних осіб суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з недоведеністю.

Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача надано договір про надання правничої допомоги б/н від 04.07.2024 року, укладений між відповідачем ОСОБА_2 та адвокатом Врадій Л.М., орієнтовний розрахунок судових витрат, копію квитанції до прибуткового касового ордеру, згідно якого ОСОБА_2 сплачено адвокату Врадій Л.М. . гонорар у розмірі 5000,00 грн.

Частина 5, 6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем клопотання зменшити розмір витрат на правничу допомогу в судовому засіданні не заявлялося.

Враховуючи складність справи, суд вважає за необхідне заявлений розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.12,13,81,89,133, 137, 141,259,263-265,268,279, 280, 281 ЦПК України, ст. ст. 319, 321, 373 ЦК України, Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті правової допомоги в розмірі 5000 гривень.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11 лютого 2025 року .

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .

Суддя М.М. Ротар