Постанова

від 11.02.2025 по справі 945/2927/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2927/24

Провадження № 3/945/56/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого2025 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Лопіна О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Головного Управління ДПС у Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є головним бухгалтером ФГ Скляр С.В. (код ЄРДПОУ 36349287), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,

встановила:

19 грудня 2024 року з ГУ ДПС у Миколаївській області до Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов протокол № 736, складений 12.12.2024 відносно ОСОБА_1 , головного бухгалтера ФГ Скляр С.В., за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Згідно з викладеними обставинами у протоколі, зазначено, що при проведенні документальної планової виїзної перевірки ФГ ОСОБА_2 виявлено порушення ведення податкового обліку за період діяльності з 01.06.2018 по 30.09.2024, зокрема виявлено порушення:

- пункту 192.1 статті 192, абз. «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 690316 грн;

- абз. г) 198.5 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, у результаті чого встановлено відсутність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в періоді,що перевірявся, на обсяг постачання 19468253,40 грн, крім того ПДВ 3 893650,68 гривень;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI - не подано до контролюючого органу 30 повідомлень за формою №20-OПП про об`єкти оподаткування та несвоєчасно подано до контролюючого органу 40 повідомлень за формою № 20- ОПП про об`єкти оподаткування.

На думку уповноваженої особи на складення адміністративного протоколу, вказане адміністративне правопорушення є триваючим, виявлене 29.11.2024 та за таких обставин, дії ОСОБА_1 уповноваженою особою кваліфіковано за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, її інтереси представляла адвокат Бессчастна А.В., яка надала до суду пояснення та додаткові пояснення, відповідно до яких просила справу розглядати без її участі та за наявними матеріалами, справу закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

У письмових поясненнях та додаткових поясненнях представник ОСОБА_1 адвокат Бессчастная А.В. зазначає, що підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення і єдиним доказом, наявним у матеріалах справи, є акт про результати документальної планової виїзної перевірки Фермерського господарства СКЛЯР С.В. (код за ЄДРПОУ 36349287) від 29.11.2024 №19208/14-29-07-02/36349287 (надалі за текстом - Акт перевірки). Приписами пункту 86.1. статті 86 Податкового кодексу України «акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати».

Проте, наданий ГУ ДПС у Миколаївській області Акт перевірки не є достатнім доказом, який підтверджує вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки Акт перевірки без прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень не породжує для платника податків правових наслідків.

За приписами пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою, тобто такою, що не підлягає сплаті, до моменту закінчення процедури оскарження.

Таким чином, належним та допустимим доказом наявності порушення податкового законодавства є відповідні податкові повідомлення-рішення, податкові зобов`язання за якими є узгодженими, тобто такими, що підлягають сплаті платниками податків.

На даний час оскаржуються податкові повідомлення-рішення №2576914290702 (не нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість) та №2577014290702 (відсутність реєстрації податкових накладних) в адміністративному порядку. Податкове повідомлення-рішення №2576714290702 (неподання повідомлень за формою 20-ОПП) було оскаржено до Миколаївського окружного адміністративного суду 17 січня 2025 року і 20 січня 2025 року судом було відкрито провадження по справі №400/443/25.

Таким чином, станом на день розгляду справи податкові повідомлення-рішення від 30.12.2024 за №2576914290702, №2577014290702 та №2576714290702 оскаржені в адміністративному та судовому порядку.

Враховуючи вищевказані норми права, зазначення в Протоколі висновків про зменшення сум податку на додану вартість за рахунок не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ та їх зменшення в результаті коригування, за відсутності відповідних податкових повідомлень-рішень, зобов`язання за якими є узгодженими, не підтверджується належними та допустимими доказами.

Крім того,представник зазначає,що Протоколне відповідаєвимогам ст.256КУпАП,зокрема упротоколі відсутнідані прочас вчиненняправопорушень; зазначенів Протоколівідомості просуть адміністративногоправопорушення невідповідають дійсності,так якФермерське господарствоСкляр С.В.подало запереченняна Актперевірки,які булорозглянуто комісієюз розглядузаперечень 25грудня 2025року.За результатамирозгляду поданихФермерським господарствомСкляр С.В.заперечень комісієюбула врахованачастина заперечень ірозділ IVАкту перевірки-«Висновок» викладенов новій редакції. Наявний в матеріалах справи протокол не враховує того, що висновок Акту перевірки було викладено в новій редакції, а отже зазначені в Протоколі відомості про суть адміністративного правопорушення не відповідають дійсності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Завданнями Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.163-1 КУпАПадміністративна відповідальність передбачена за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України,

Об`єктом правопорушень, передбачених зазначеною статтею є суспільні відносини в сфері оподаткування.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: відсутність податкового обліку; порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Суб`єктами правопорушень, передбачених ч. 1 ст.163-1КУпАП можуть бути керівники та інші посадови особи підприємств, установ, організацій (заступники керівників з фінансово-економічних питань, головні бухгалтери тощо).

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на Акті про результати документальної планової виїзної перевірки з питання дотримання податкового законодавства ФГ ОСОБА_2 від 29.11.2024.

Відповідно до змісту п. 86.1. ст.86Податкового кодексуУкраїни результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

У силу норм Податкового КодексуУкраїни акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 р. у справі №П/811/2893/14.

Згідно положень ст.58 Податкового кодексу України,на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Статтями 55-56Податкового кодексуУкраїни передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).

З аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, то контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Представником Єрмолаєвої Г.В. долучено та підтверджено, що станом на день розгляду справи податкові повідомлення-рішення від 30.12.2024 № 2576914290702, № 2577014290702 та № 2576714290702, прийняті на підставі акту перевірки оскаржені в адміністративному та судовому порядку, а тому стверджувати про законність та обґрунтованість Акту про результати документальної планової виїзної перевірки з питання дотримання податкового законодавства ФГ Скляр С.В. від 29.11.2024 немає підстав, отже він не може бути визнаний доказом вини ОСОБА_1 . У той же час інші докази, які б доводили вчинення цього правопорушення, в справі відсутні.

Заслуговують на увагу і доводи представника, що наявний в матеріалах справи протокол не враховує того, що висновок Акту перевірки було викладено в новій редакції, а отже зазначені в Протоколі відомості про суть адміністративного правопорушення не відповідають дійсності.

Згідно із положеннями ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказані вимоги закону узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Статтею 62Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Згідно положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставі та в порядку, встановлених законом.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що діяння, яке ставиться у вину ОСОБА_1 матеріалами справи не доведене, його вина не підтверджена.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 163-1, 251, 256,265,283,284,287-289 КУпАП,

постановила:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Олена ЛОПІНА