Рішення

від 11.02.2025 по справі 502/551/24

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/551/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балан М. В.,

за участю секретаря судового засідання Кітреску О.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»,

приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни,

третя особа:

державний виконавець Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Бурлаченко Оксана Володимирівна

про

визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

06.03.2024 року до Кілійського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , підписана її представником ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, третя особа: державний виконавець Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Бурлаченко Оксана Володимирівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування поданої заяви, позивач вказує, що 23.08.2023 року старшим державним виконавцем Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бурлаченко Оксаною Володимирівною, розглянуто заява стягувача про примусове виконання виконавчого напису № 2379 виданий 27.12.2018 та відкрито виконавче провадження №72600698.

16.02.2024 року на адресу ОСОБА_1 була надіслана постанова про опис та арешт майна від 15.02.2024 року, відповідно до якої зверненно стягнення на нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки №ODKIGA0000000021 від 16.05.2008, що належать на праві власності ОСОБА_3 , з метою погашення заборгованості за кредитним договором №ODKIGA0000000021 від 16.05.2008, на користь АТ КБ «Приватбанк» у розмірі 526343,05 грн. за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна

Після ознайомлення зі змістом постанови від 16.02.2024 року позивачем було виявлено, що постанова про опис та арешт майна була винесена в рамках виконавчого провадження № 72600698 на підставі виконавчого напису від 27.12.2018 року №2379, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною.Стягувачем є Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк».

Позивач вважає, що виконавчий напис № 2379 від 27.12.2018 року слід визнати таким, що не підлягає виконанню, з огляду на наступне.

Як зазначено в виконавчому напису, виконавчий напис має бути пред`явлений до виконання протягом трьох років з дня його вчинення, відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження». У той час, постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 23.08.2023 року, тобто з пропуском строку, встановленому у статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови,що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак само по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Об`єктом дослідження нотаріусом при вчиненні виконавчого напису є оригінал кредитного договору та виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості. Тобто, дана виписка щодо боргу та строку його погашення, надається саме стягувачем стороною кредитного договору.

В свою чергу, як вбачається зі змісту виконавчого напису № 2379 від 27.12.2018 року, в ньому йде мова лише про іпотечний договір, а договір, який встановлює основне зобов`язання відсутній. Також на адресу ОСОБА_1 не надсилалася вимога про вимоги усунення порушеннявиконання зобов`язання.

Заборгованість за кредитним договором №ODKIGA0000000021 від 16.05.2008 не є безспірною, оскільки зазначений договір був предметом розгляду у Кілійському районному суді, а потім 19.10.2015 року і у Апеляційному суді Одеської області. За результати розгляду рішення Кілійського районного суду було частково скасовано.

Натомість відповідачем не було надано доказів на підтвердження безспірності зобов`язання позивача за яким вчинено спірний виконавчий напис, а саме: отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. За таких обставин позивач був позбавлений можливості подати до нотаріуса свої заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем, щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Позивач вважає, що виконавчий напис № 2379 від 27.12.2018 року виданий приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. оформлений з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, оскільки вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахувала та не перевірила факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, що суперечить правилам ст. ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат», щодо обов`язковості переліку певних документів та факту безспірності заборгованості, гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо безспірності документів, на підставі яких здійснюється стягнення, роз`ясненням п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні».

На підставі викладеного позивач просить суд:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2379 від 27.12.2018 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про звернення стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570) майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- судові витрати в разі задоволення позову стягнути з відповідача.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 11.03.2024 року відкрито спрощене провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, про що повідомлені сторони.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 21.05.2024 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову, зупинено проведення електронних торгів в рамках виконавчого провадження серії ВП № 72600698, з реалізації житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота: 548286, до розгляду справи № 502/551/24 по суті. Нерухоме майно складається з житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни будучи належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, а також строків подання пояснень, пояснення не надала, а на адресу суду надіслала заяву за вих.. №212/01-16, згідно якої просила розглянути справу без її участі.

Представник відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 13.05.2024 року надав письмові пояснення на позовну заяву, згідно яких зазначив, що 16.05.2008 року між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір № ODKIGA0000000021, відповідно до якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 54712,50 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.05.2018 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_3 16.05.2008 року уклали Договір іпотеки. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 59.20 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . П. 35.4 Договору іпотеки також передбачено, що іпотека за цим договором також поширюється й на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки. Грошові зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_5 належним чином не виконав, а тому, банк як іпотекодержатель набув право звернути стягнення в позасудовому порядку. П. 18.8.1, 18.8.2 та 18.9 Договору іпотеки від 16.05.2008 року передбачено право Банку звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, чим Банк і скористався, звернувшись до приватного нотаріуса Дніпровського МНО Боднар І.М. за вчиненням виконавчого напису. 27.12.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського МНО Боднар І.М. було вчинено виконавчий напис №2379, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо посилання позивача на те, що АТ КБ "ПРИВАТБАНК" не надав нотаріально посвідчений договір, у звязку з чим виконавчий напис вчинений з порушенням вимог зазначив, що оспорюваний виконавчий напис № 2379 був вчинений не за кредитним договором, як про те зазначає позивач, а саме за Договором іпотеки від 16.05.2008 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Децик Е.М. 16.05.2008, зареєстрований в реєстрі за № 2605. Таким чином, під час вчинення виконавчого напису було дотримано вимоги подання оригіналу нотаріально посвідченого договору, а отже твердження позивача не відповідає дійсності.

Щодо посилання позивача на пропуск строку звернення до нотаріуса, вказує що 16.05.2008 року між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір № ODKIGA0000000021, з кінцевим терміном повернення 16.05.2018 року. Таким чином строк повернення кредиту за кредитним договором № K2HCGA00000108 встановлено до 16.05.2018 р. Виконавчий напис вчинений 27.12.2018 р. отже, станом на дату вчинення виконавчого напису з дня виникнення вимоги не минуло 3 роки, а тому відповідач правомірно звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, а нотаріус правомірно в межах строків, встановлених ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 3.1. гл. 16 Розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 р. № 296/5, вчинив виконавчий напис.

Щодо безспірності заборгованості пояснив, що згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років (частина 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат»). Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999. Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за формальними ознаками на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і нотаріус не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Дана правова позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 910/12265/20.

Як вбачається з додатків до позовної заяви, жодних контррозрахунків, або доказів невідповідності чи відсутності боргу перед Банком, платіжних документів на підтвердження повного або часткового виконання позивачем зобов`язань за укладеним кредитним договором станом на день вчинення виконавчого напису не надається, тобто, позивач належними доказами не спростовує, а ні факту заборгованості перед Банком, а ні розміру боргу зазначеного у виконавчому написі, й відповідне вже є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Таким чином, при вчиненні виконавчого напису нотаріусом були дотримані всі вимоги Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та з урахуванням вищевикладеного представник відповідача просив у задовлені позову відмовити у повному обсязі.

20.05.2024 року на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив згідно якої, з приводу доводів відповідача щодо порушення вимог вчинення виконавчого напису, безспірності заборгованості зазначає, що питання щодо безспірності заборгованості неодноразово досліджувалося судами касаційних інстанцій. Також, відповідно до підпункту 2.3. пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Разом з тим, відповідач не надав до суду підтверджень надсилання та отримання ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень, також інших документів, які вимагаються розділом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172). Також з виконавчого напису № 2379 від 27.12.2018 року, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, взагалі не зрозуміло наступні суми заборгованості: - заборгованість за відсотками 89 181,08 грн.; - комісія 14 908,81 грн.; - пеня 319 061, 91 грн.; - штраф 24 897, 29 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що зазначені суми повинні були бути розглянуті нотаріусом під час вчинення виконавчого напису на предмет безспірності, та просит позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Третя особа державний виконавець Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Бурлаченко Оксана Володимирівна, будучи повідомленою належним чином про дату, час та місце розгляду справи, 16.01.2025 року надала на адресу суду письмові пояснення, згідно яких зазначила, що 22.08.2023 року на виконання до Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов виконавчий напис №2379 від 27.12.2018 року виданий Приватним нотаріусомДніпровського міського нотаріального округупро звернення стягнення на нерухоме майно -житловий будинок та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки №ODKIGA0000000021 від 16.05.2008, що належать на праві власності ОСОБА_6 з метою погашення заборгованості за кредитним договором на користь АТ КБ « Приватбанк» у розмірі 526343,05 грн. за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна.

23.08.2023 року державним виконавцем Кілійського відділу державної виконавчої служби Бурлаченко О.В. було відкрите виконавче провадження №АСВП 72600698 з примусового виконаннявищевказаного виконавчого документу.

Щодо пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, вважає, що заява є необґрунтованою, так як вищевказаний виконавчий напис вже перебував на виконанні у відділі ДВС та був повернутий стягувачу у 2021 році, з підстав передбачених ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документу до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, тобто з дня повернення виконавчого документа стягувачу та повторного його пред`явлення до виконання не пройшло три роки, строк пред`явлення до виконання не є пропущений.

У ході проведення виконавчих дій, для примусового виконання виконавчого документа, було описано та арештовано майно, яке належить боржнику ОСОБА_6 на праві власності, а саме: житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищевказане арештоване майно боржника було оцінено та виставлено на реалізацію шляхом електронного аукціону на платформі ДП «Сетам».

24.05.2024 року до відділу ДВС надійшла ухвала №502/551/24 від 21.05.2024 року видана Кілійським районним судом Одеської області, згідно якої було зупинене проведення електронних торгів в рамках виконавчого провадження №72600698 з реалізації житлового будинку, який розташований за адресю: АДРЕСА_1 , до розгляду справи №502/551/24 по суті, тому 27.05.2024 року державним виконавцем, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій до розгляду судової справи №502/551/24 по суті. На теперішній час виконавче провадження зупинене, виконавчі дії не проводяться.

Враховуючи те, що до відділу ДВС чи державного виконавця не було заявлено конкретних позовних вимог, просила розглянути справу без участі представника відділу ДВС чи державного виконавця.

Відповідно до ч. 2ст. 247, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

16.05.2008 року між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір № ODKIGA0000000021, відповідно до якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 54712,50 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.05.2018 року, /а.с.62-66/.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_3 , 16.05.2008 року уклали Договір іпотеки. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 59,20 кв.м., житловою площею 38,50 кв.м. який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .Також згідно п. 35.4 Договру, у відповідності до ст.. 6 Закону України «Про іпотеку», іпотека за цим договором поширюється на змельну ділянку, загальною площею 1011,00, на якій розташований предмет іпотеки і яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору дарування №860 від 12.03.2004 року, /а.с.67-72/.

Згідно договору дарування житлового будинку від 12.03.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Кілійської районної державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №860 встановлено, що ОСОБА_7 - « ОСОБА_8 » з одного боку і ОСОБА_9 «Обдарований» з іншого боку, уклали цей договір про таке: «Даруватель» подарував а «Обдарований» прийняв вдар житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром одна тисяча одинадцять кв.м., /а.с.79-80/.

Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №18739335 від 07.05.2008 року вбачається, що житловий будинок загальною площею 59,2 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м. який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування/реєстр.№860/12.03.2004/ посвідчений Кілійською райдержадміністрацією, на праві приватної власності у частці 1/1 належить ОСОБА_9 , /а.с. 81-82/.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 05.06.2015 року по справі № 1513/2583/12 позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ODKIGA0000000021 від 16.05.2008 року в розмірі 85 442, 88 грн. - звернуто стягнення на житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 59,20 кв. м., житловою площею 38,50 кв. м., шляхом продажу предмета іпотеки - це вищезазначений житловий будинок, на підставі договору іпотеки № ODKIGA0000000021 від 16.05.2008 р., Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселено ОСОБА_6 , яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 (предмет іпотеки). Позовні вимоги щодо зняття ОСОБА_6 з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб залишено без задоволення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 судовий збір на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 854, 42 грн.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19.10.2015 року по справі № 1513/2583/12 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 05.06.2015 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, в частині виселення ОСОБА_6 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки) та, в частині стягнення солідарно з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 судового збору на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 854,42 грн. Ухвалено нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні цих вимог ПАТ КБ «ПриватБанк». В іншій частині рішення залишено без змін, /а.с.18-25/.

27.12.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною було видано виконавчий напис № 2379, згідно якого запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно житловий буинок та земельу ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка є майновим поручителем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за його кредитним зоовязанням перед АТ КБ «ПриватБанк» згідно кредитного договору № ODKIGA0000000021 від 16.05.2008 року. Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки № ODKIGA0000000021, посвідченого 16.05.2008 року приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Децик Е.М. за реєстровим номером №2605, передано в іпотеку Акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, пропоновано задовольнити вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_3 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299 у розмірі: - заборгованість за кредитом 74793,96 гривні; - заборгованість за відсотками 89181,08 гривні; - комісія 14908,81 гриивень; - пеня 319061,91 гривня; - штраф 24897,29 гривень, що становить 522483 гривні 05 копійок. Витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису 3500,00 гривень. Всього, з урахуванням витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 526343 гривні 05 копійок. Строк, за який провадиться стягнення десять років два місяці двадцять девять днів, а саме з 16.05.2008 року по 14.08.2018 року, /а.с.14/.

23.08.2023 року постановою державного виконавця Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Бурлаченко Оксани Володимирівни, постановою відкрито виконавче провадження № 72600698 про звернення стягнення на нерухоме майно житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки № ODKIGA0000000021 від 16.05.2008 року, що належать на праві власності ОСОБА_9 , з метою погашення заборгованості за кредитним договором ODKIGA0000000021 від 16.05.2008 року, на користь АТ КБ «ПриватБанк» у розмірір 526343,05 гривень, за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна, /а.с.15/.

Згідно повідомлення Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) №21.10-7490 від 16.02.2024 року вбачається, що ОСОБА_6 на поштову адресу: АДРЕСА_1 направлено копію постанови про опис та арешт майна від 15.02.2024 року серії ВП №72600698, з арешту належного їй житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ., /а.с.16/.

Відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника №72600698 від 15.02.2024 року встановлено, що державним виконавцем Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Бурлаченко Оксаною Володимирівною при примусовому виконанні виконавчого напису №2379 від 27.12.2018 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки № ODKIGA0000000021 від 16.05.2008 року, що належать на праві власності ОСОБА_9 , з метою погашення заборгованості за кредитним договором ODKIGA0000000021 від 16.05.2008 року, на користь АТ КБ «ПриватБанк» у розмірір 526343,05 гривень, проведено опис та накладено арешт на майно: житловий будинок, загальною площею 59,2 кв.м., житлова площа 38,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на земельній ділянці Кілійської міської ради, розміром 1011 кв.м., /а.с.17/.

Відповідно до ч. 1ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19Цивільного процесуального кодексу Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису (постанови Великої Палати від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17).

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №204/4071/14 зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Можливість звернення стягнення на предмет іпотеки передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним Законом України «Про іпотеку».

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» (тут і надалі в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За визначенням ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Обрання іпотекодержателем судового способу захисту порушеного права, за умови задоволення судом його позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, унеможливлює подальшу реалізацію іпотекодержателем права на вчинення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, оскільки його право на зверення стягнення на таке майно вже захищене у судовому порядку і додаткового позасудового захисту не потребує. Правовідносини з виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що набрало законної сили, регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі№ 305/2082/14-ц перевіряючи застосування судами норм права у правовідносинах щодо визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, аналізуючи порядок встановлення судами попередніх інстанцій обставин стосовно наявності чи відсутності безспірної заборгованості, зауважила, що вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України «Про нотаріат» слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.

Таким чином, вирішуючи питання щодо правомірності вчиненого виконавчого напису, суд повинен встановити факт безспірності заборгованості за кредитним договором та врахувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення заборгованості не спростовує висновок про безспірність заборгованості та не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Звернувшись у червні 2015 року із позовом про звернення стягнення на іпотечне майно, банк реалізував своє право на задоволення своїх вимоги за основним зобов`язанням про погашення кредиту у повному обсязі та сплати процентів за час фактичного користування кредитом, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у судовий спосіб, чим змінив строк виконання зобов`язання.

Як слідує зі змісту виконавчого напису, ним стягнути пеню у розмірі 319061,91 грн., в той час як пеня, що стягувалася за судовим рішенням у 2015 році становила 668,07 грн.

Отже відповідач, не зважаючи на рішення суду, продовжував нараховувати позивачу пеню і ці нарахування здійснені поза межами строку давності у три роки, який передбачений ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

До того ж, для вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлений спеціальний, скорочений строк позовної давності в один рік, чого нотаріусом також не враховано під час видачі виконавчого напису (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Крім того, з дня пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості згідно ст.1050 ЦК України, що відбулося у 2015 році шляхом подання відповідного позову, відповідач не вправі нараховувати договірні відсотки, передбачені ст.1048 ЦК України. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року №444/9519/12.

Нарахування процентів у порядку, визначеному ст. 1048 ЦК України після дати звернення до суду з позовом про звернення стягнення на майно є безпідставним. Зважаючи на те, що іпотекодержатель вважав, що час повернення кредиту настав у червні 2015 року, після цього нарахування процентів можливе лише у порядку, визначеному ст. 625 ЦК України. Однак, відповідно до виконавчого напису, яким визначено період стягнення з 16.05.2008 року по 14.08.2018 року проценти нараховувались після червня 2015 року і нотаріусом запропоновано звернути стягнення в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами у більшому розмірі.

Нарахування пені з порушенням трирічного строку не відповідає вимогам ст. 257 ЦК України. Нотаріусом також не враховано пропуск стягувачем однорічної (спеціальної) позовної давності з вимогою про стягнення пені і те, що розмір пені значно (більш як у п`ять разів) перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04липня 2018 року (справа № 14-154цс18).

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

АТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження виникнення заборгованості, яка значно більша, ніж яка визначена судовим рішенням, належні та допустимі докази не надав, не обґрунтував письмовими доказами на підставі чого виникла така заборгованість після набрання законної сили вказаним судовим рішенням.

Отже, станом на дату вчинення виконавчого напису позичальник, за зобов`язаннями якого було передано в іпотеку майно, мав заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк», але не в тому розмірі, в якому вчинено виконавчий напис.

Крім того вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №554/6777/17.

Матеріали справи не містять доказів надіслання такого повідомлення боржнику та іпотекодавцю, а відповідач, в свою чергу, не приєднав до матеріалів справи копії усіх документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, а також доказів на спростування посилань позивача.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином як у безспірності розміру заборгованості, з метою погашення якої запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, так і у самому розмірі такої заборгованості, а тому виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст.81,141,223,258,280,282,284,289,352,354 ЦПК України, суд

В И РІ Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, третя особа: державний виконавець Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Бурлаченко Оксана Володимирівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2379 від 27.12.2018 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570).

Стягнути зАкціонерного товаристваКомерційний банк«ПриватБанк» (01001,м.Київ,вул.Грушевського,1Д,код ЄДРПОУ14360570,МФО №305299) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ,суму сплаченогосудового зборув розмірі 1211,20 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку доОдеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення рішення.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан