Ухвала

від 10.02.2025 по справі 156/97/17

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/97/17

Провадження № 1-в/156/6/25

У Х В А Л А

Іменем України

10 лютого 2025 року сел.Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Федечко М.О.,

за участю: секретаря судового засідання Салатюк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Іваничі подання головного державного виконавця Іваничівського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цьох О. П. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,-

в с т а н о в и в :

10.02.2025 року до Іваничівського районного суду Волинської області звернулася головний державний виконавець Іваничівського відділу ДВС у Володимирському районі Волинської області ЗМУЮ Цьох О. П. із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на виконанні в Іваничівському відділі ДВС у Володимирському районі Волинської області ЗМУЮ знаходиться виконавче провадження № 60350588 з виконання виконавчого листа № 156/97/17 від 17.10.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 131 258,47 грн. завданої матеріальної та моральної шкоди, з яких 57344,30 грн. відшкодування заробітку (доходу), втраченого внаслідок втрати загальної працездатності за період з 24.01.2017 року по 28.02.2019 року.

18.10.2019 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, у якій попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Як зазначає головний державний виконавець Цьох О. П., рішення суду боржником не виконано, декларацію не подано, будь-яких дій спрямованих на виконання рішення, не здійснено. Під час виконання рішення суду, виконавцем встановлено, що майно належне боржнику, на праві власності, відсутнє. На адресу божника надсилалися виклики щодо явки до державного виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з`явився, про причини неявки не повідомляв. Боржник одержував доходи у військовій частині НОМЕР_1 , однак кошти не сплачував. На запит виконавця, ДПС України від 24.01.2025 року повідомлено про те, що ОСОБА_1 перетинав державний кордон України.

У зв`язку з наведеним головний державний виконавець Іваничівського відділу ДВС у Володимирському районі Волинської області ЗМУЮ Цьох О. П. просить обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом №156/97/17 від 17.10.2019.

Головний державний виконавець Цьох О.П. у судове засідання не з`явилась, у поданій 10.02.2025 року заяві своє подання підтримала, просила проводити його розгляд без її участі.

Сторони виконавчого провадження не викликалися відповідно до вимог статті 441 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Іваничівському ВДВС у Володимирському районі Волинської області ЗМУЮ перебуває виконавче провадження № 60350588 по примусовому виконанню виконавчого листа № 156/97/17 від 17.10.2019 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 131 258,47 грн. завданої матеріальної та моральної шкоди, з яких 57344,30 грн. відшкодування заробітку (доходу), втраченого внаслідок втрати загальної працездатності за період з 24.01.2017 року по 28.02.2019 року.

18.10.2019 року головним державним виконавцем Іваничівського ВДВС у Володимирському районі Волинської області ЗМУЮ було відкрито виконавче провадження, про що свідчить копія постанови про відкриття виконавчого провадження.

Головним державним виконавцем на адресу боржника надсилались виклики від 18.10.2020 та 17.05.2021 щодо явки для надання пояснень щодо причин невиконання рішення.

Відповідно до копії Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 73834946 від 20.07.2021 року встановлено, що на все рухоме майно боржника ОСОБА_1 накладено арешт, який дійсний до 20.07.2026 року.

На все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , на підставі постанови про арешт майна, 16.11.2020 року накладений арешт, про що свідчить копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 30.01.2025 року.

Інші об`єкти власності на ім`я ОСОБА_1 , відсутні, про що свідчить копії відповідей Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 02.08.2021 року, ДП «Український інститут інтелектуальної власності» від 28.07.2021 року, Управління Держпраці у Волинській області від 05.08.2021 року.

За боржником ОСОБА_1 відсутні зареєстровані транспортні засоби, про що свідчить копія відповіді від 27.09.2023 року МВС України.

Начальником Іваничівського ВДВС у Володимирському районі Волинської області ЗМУЮ була винесена постанова від 15.02.2024 року про арешт коштів боржника.

Станом на 2019 рік боржник ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , про що свідчить копія відповіді із Пенсійного фонду України.

Боржник ОСОБА_1 перетинав Державний кордон України 04.02.2022 року, про що свідчить відповідь ДПС України від 24.01.2025 року.

Головний державний виконавець Цьох О. П., вважає, що боржник ухиляється від належного виконання судового рішення, в зв`язку з чим, на думку ініціатора звернення, наявні законні підстави для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Конституційна гарантія вільного пересування фізичної особи не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи вільно залишати територію України, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Згідно ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» громадянинові України, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Отже, обов`язковою умовою для звернення державного виконавця з відповідним поданням є ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань, таким чином, аналізуючи дану норму державний виконавець при зверненні до суду з відповідним поданням, зобов`язаний обґрунтувати та надати відповідні докази ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань.

В силу ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 7. абз. 2. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема, за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 377-1 ЦПК, зокрема у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Із аналізу вказаних вище норм чинного законодавства, а також роз`яснень судів вищої інстанції, зокрема роз`яснень ВСУ, викладених у листі від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», можна зробити висновок, що під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Верховний Суд України в Аналізі судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України № 118/0/54-12 від 19 грудня 2012 року зазначив, «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону №3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Дослідивши надані державним виконавцем документи, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів, в порядку ст. 77, 78 ЦПК України, на підтвердження того що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань, зокрема, до подання не надано жодного документу на підтвердження того, що боржник взагалі повідомлений про відкриття виконавчого провадження та обізнаний про наявність виконавчого провадження № 60350588. Головним державним виконавцем не надано суду доказів фактичного направлення постанови про відкриття виконавчого провадження № 60350588 від 18.10.2019 та постанов про арешт майна та арешт коштів боржника на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов про відкриття виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Матеріали справи містять виклики боржника до державного виконавця, однак вони датовані 2020 та 2021 роком. Належних доказів, що виклики були надіслані боржнику та отримані ним, в матеріалах справи відсутні.

Суд звертає увагу і на те, що державним виконавцем взагалі не обґрунтовано, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти виконанню рішення суду та погашенню заборгованості.

Із урахуванням наведеного, суд вважає, що звертаючись до суду із вказаним поданням, головним державним виконавцем не надано доказів на підтвердження навмисного ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання виконавчого листа № 156/97/17 від 17.10.2019 року, не вказано які перешкоди вчинені з його боку для проведення виконавчих дій державному виконавцеві.

З матеріалів справи судом вбачається, що державним виконавцем було проведено ряд виконавчих дій у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, накладено арешти на рухоме і нерухоме майно боржника, накладено арешт на кошти боржника, зроблено запити щодо майнового стану ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до ч. 1- 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Вищезазначених дій спрямованих на виконання судового рішення головним державним виконавцем вчинено, не було.

За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається.

Таким чином, матеріали подання не містять жодного доказу факту ухилення боржника від виконання судового рішення, адже факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Встановлені судом обставини відсутності доказів обізнаності боржника ОСОБА_1 про факт наявності виконавчого провадження № 60350588, відсутності доказів навмисного чи іншого свідомого ухилення від виконання обов`язків по сплаті боргу, унеможливлює задоволення подання про обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування.

Відмова у задоволені подання не позбавляє права на повторне звернення державного виконавця до суду.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 353, 354, 441 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні подання головного державного виконавця Іваничівського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цьох О. П. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя М. О. Федечко