Ухвала

від 06.02.2025 по справі 314/3421/24

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/3421/24

Провадження № 1-кп/314/326/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2025 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082210000375 від 01.06.2024 та № 12024082210000369 від 27.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

05.08.2024 та 07.06.2024 року до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшли обвинувальні акти відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185 КК України, відповідно.

Досудовим розслідуванням встановлено, що: 17 січня 2024 року, приблизно о 00 годині 37 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, перебуваючи на території ТОВ «Вільнянський хлібокомбінат», за адресою: вул. Шевченка, буд. 77, м. Вільнянськ, Запорізька область, зайшов до приміщення слюсарів(електриків) через незачинені двері, шляхом вільного доступу, таємно викрав перфаратор бочковий «Витязь ПЄ-1900», який перебуває на балансі ТОВ «Вільнянський хлібокомбінат» ринкова вартість якого згідно висновку експерта № 2587 від 19.07.2024 становить 2181,79 гривень. Після чого ОСОБА_3 з викраденим майном покинув місце злочину та розпорядився на власний розсуд.

В подальшому, 30 травня 2024 року, у період часу з 23 години 15 хвилин по 23 годину 25 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, переліз через паркан на територію ТОВ «Вільнянський хлібокомбінат», яке розташоване за адресою: вул. Шевченка, буд. 77, м. Вільнянськ, Запорізька область, зайшов до роздягальні через незачинені двері, шляхом вільного доступу, таємно викрав рюкзак чорного кольору, виготовлений зі шкірозамінника, на застібці якого виконано напис білою фарбою «Bananacici», який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ринкова вартість якого згідно висновку експерта № 2343 від 25.06.2024 становить 333,33 гривень. В подальшому, ОСОБА_3 продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, викрав рюкзак чорного кольору, марки Zard LST, який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ринкова вартість якого згідно висновку експерта № 2343 від 25.06.2024 становить 940,76 гривень та рюкзак сірого кольору, від виробника Surikat City, який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ринкова вартість якого згідно висновку експерта № 2343 від 25.06.2024 становить 482,38 гривень. Після чого, ОСОБА_3 з викраденим майном покинув місце злочину та розпорядився на власний розсуд.

29.10.2024 року кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України були об`єднані в одне провадження за №314/3421/24.

06.02.2025 року у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник заявили клопотання про закриття вказаного об`єднаного кримінального провадження по епізодам які підпадають під декриміналізацію на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Прокурор не заперечував проти заявленого клопотання.

Обвинуваченому було роз`яснено зміст Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX та наслідки закриття провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України в порядку, передбаченому ст. 479-2 КПК України, зокрема, щодо закриття провадження не з реабілітуючих підстав. ОСОБА_3 зазначив, що йому зрозумілий зміст наведених норм і він наполягає на закритті провадження з вказаних ним підстав.

Суд заслухавши клопотання, думку учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов до такого.

За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі ст.147 Конституції України офіційне тлумачення законів України дає Конституційний Суд України.

Виходячи з положень рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997 щодо офіційного тлумачення ст.58 Конституції України, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному, загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

У абз.3 п.2, абз.4 п.3 мотивувальної частини рішення №6-рп/2000від 19.04.2000року, Конституційний Суд України офіційно розтлумачив положення ст.58 Конституції України саме щодо зворотної дії в часі кримінально-правової норми, котра пом`якшує або скасовує відповідальність особи, вказавши, що це, зокрема, стосується випадків, коли в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено із складу злочину якісь альтернативні суспільно-небезпечні наслідки; обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження способу вчинення злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо.

За змістом ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Тобто у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX (далі Закон № 3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за відповідними частинами ст.51 КУпАП. Отже, відповідно до вказаного Закону, дрібною крадіжкою, за яку передбачено адміністративне стягнення вважається крадіжка, яке не перевищує 2-х неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння кримінальним правопорушенням меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 07.10.2024 у справі 278/1566/21.

Згідно вказаного рішення об`єднана палата ККС ВС дійшла висновку про те Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Положеннями ч.1 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні чужого майна січень 2024 року вартістю 2181,79 грн, травень 2024 року - 333,33грн., 940,76грн., 482,38грн.

Станом на 01 січня 2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент скоєння таємного викрадення чужого майна потерпілих ТОВ «Вільнянський хлібокомбінат» (2181,79грн), ОСОБА_6 (333,33грн), ОСОБА_7 (940,76грн), ОСОБА_8 (482,38грн), розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, становив у 2024 році 3028 грн - вказані кримінальну правопорушення підлягають закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.

За приписами частини першої, третьої статті 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Пункт 4-1 ч.1 ст.284 КПК України визначає, що кримінальне провадження закривається у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Ураховуючи те, що вартість викраденого майна, вказаних в обвинувальних актах становить були меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність у 2024 році 3028 грн, а також отриманої під час судового розгляду згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження у зв`язку з декриміналізацією злочину, суд вважає, що з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст.5 КК України принцип зворотної дії закону в часі, кримінальне провадження підлягає закриттю з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Водночас суд враховує, що скасовано кримінальну протиправність діяння, яке вказане в обвинувальному акті відносно ОСОБА_3 , але не скасовано його протиправність взагалі. Щодо необхідності перекваліфікації дій обвинуваченого з ч. 4 ст. 185 на ст. 162 КК України, суд зазначає, що кримінальне правопорушення яке кваліфіковане за ст.162 КК України (потерпілим може бути тільки фізична особа) є правопорушенням яке віднесено до приватного обвинувачення, відповідно до висновку ВС/ККС № 761/6142/15-к від 20.12.2018 у разі перекваліфікації судом дій винної особи на склад злочину приватного обвинувачення необхідна заява потерпілої про вчинення такого злочину. Під час судового розгляду прокурор не звертався до суду з клопотанням про зміну обвинувачення за наявності заяв потерпілих про вчинення щодо них злочинів приватного обвинувачення, у зв`язку з чим в даному випадку прокурор не позбавлений можливості, за наявності підстав, направити необхідні документи до органу, уповноваженому порушувати процедуру притягнення до адміністративної відповідальності або кримінальної відповідальності за ст. 162 КК України.

У кримінальному провадженні було заявлено цивільні позови потерпілими.

Відповідно до вимог ч.7 ст.128 КПК України особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

10 серпня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 161/694/20 виснував, що у разі закриття кримінального провадження у зв`язку з нереабілітуючою підставою, така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. У разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що суд прийняв рішення про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за нереабілітуючою підставою, тому цивільні позові необхідно залишити без розгляду, а вказаним потерпілим роз`яснити, що вони мають право на пред`явлення позову у порядку цивільного судочинства.

Епізод який стосується 13 червня 2024 року по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за № 12024082210000375 від 01.06.2024 та епізод від 25 травня 2024 року по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР № 12024082210000369 від 27.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 4 ст. 185 КК України. (виділити в окреме провадження).

Керуючись ст. 5 КК України, п. 4-1 ч.1 ст. 284, ст. ст. 372, 376, 479-2 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання обвинуваченого та його захисника - задовольнити.

Епізоди від 17 січня 2024 року, та 30 травня 2024 року по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за № 12024082210000375 від 01.06.2024, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 4 ст. 185 КК України - закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.

Цивільні позови потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - залишити без розгляду.

Виділити в окреме провадження епізод від 13 червня 2024 року по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за № 12024082210000375 від 01.06.2024 та епізод від 25 травня 2024 року по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР № 12024082210000369 від 27.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 4 ст. 185 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1

06.02.2025