Постанова

від 10.02.2025 по справі 295/11759/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/11759/24 Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О. В.

Категорія 82 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/11759/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомирводоканал» про захист прав споживачів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняБогунського районногосуду м. Житомира від 18 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Стрілецької О.В. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом, в якому просить зобов`язати відповідача виключити по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , борг за надані послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , що виник за попередньої власниці цієї квартири до 09.05.2023 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що 30.06.2023 згідно з рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №831 на підставі рішень Богунського районного суду м. Житомира від 20.08.2019 про визнання незаконним та скасування розпорядження про приватизацію та від 29.09.2020 про визнання недійсним договору-купівлі продажу квартири, скасування реєстрації права власності, вирішено відкрити на її ім`я особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_2 , а особовий рахунок, відкритий на попереднього власника квартири ОСОБА_2 , закрити. 01 липня 2023 року КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради за заявою позивача від 27.07.2023 переоформив особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , проте листом від 25.01.2024 відповідач повідомив останню про наявність заборгованості по особовому рахунку в розмірі 18876,46, яка утворилась з 2019 року. Вказувала, що відповідач неправомірно по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на її ім`я з 01.07.2023, обраховує заборгованість, яка утворилась за попереднього власника квартири ОСОБА_2 станом на 09.05.2023, її неодноразові звернення до відповідача з приводу виключення суми боргу, який утворився за попереднього власника, квартири були проігноровані. Вважає, що такі дії відповідача порушують її права, як споживача послуг, вважає, що в неї відсутній обов`язок зі сплати заборгованості, яка виникла за попереднього власника квартири.

РішенняБогунського районногосудум.Житомира від18грудня 2024року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючисьіз рішеннямсуду першоїінстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції не врахована, що в силу Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які затверджені постановою КМУ від 5 липня 2019 року за №690, та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - виконавець), та з індивідуальним споживачем (далі - споживач), який отримує послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги) здійснюються на підставі договору про надання послуг з централізованого водо-постачання та централізованого водовідведення. Відтак, з лютого 2018 (період купівлі-продажу квартири) по включно червень 2023 особовий рахунок № НОМЕР_1 з надання послуг з водопостачання та водовідведення квартирі АДРЕСА_2 значився за ОСОБА_2 , а з 24.07.2023 такий переоформлений на позивачку (з відрахуванням надання послуг з 01.07.2023). Отож скасована підстава, та яка слугувала для оформленню договірних відносин між сторонами (відповідачем та ОСОБА_2 ), не звільняє, сторону на яку попередньо було відкрито, особовий, рахунок по наданню послуг даній квартири, від виконання договірних зобов`язань. Таким чином, сума боргу за водопостачання та водовідведення, що виник за попередньої власниці даної квартири (з лютого 2018 по включно червень 2023) має відношення до ОСОБА_2 . Крім того, підстава, яку скасовано судом, не свідчить про ненадання відповідачем та неотримання ОСОБА_2 послуг з водопостачання та водовідведення у визначений період. Щодо позиції, що оскільки за позовами позивачки судовими рішеннями скасовано приватизацію та продаж даної квартири, а також їй та членам родини відновлено реєстрацію в даній квартирі, то такі, в силу ч.3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 1, 2 ст. 64 Житлового кодексу України, ст. 541, ч. 1 ст. 543 ЦК України несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідачем не пред`являлися позовні вимоги про стягненню суми боргу, що виникла за попередньої власниці даної квартири ОСОБА_2 , а саме: до позивачки (наймача даної квартири), у якого з 01.07.2023 по теперішній час діють договірні відносини; до переднього власника даної квартири, у якого з лютого 2018 по 30.06.2023 існували договірні відносини. Отже, оскільки відповідачем не пред`являлися позовні вимоги до осіб, з якими укладено договірні відносини, то не має місця і для солідарної відповідальності позивачки. Щодо позиції, що матеріали справи не містять відомостей, коли були внесені зміни до Державного реєстру речових прав, на якій підставі і коли був скасований запис про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2 . Згідно Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 113897067 від 13.02.2018 право власності на квартиру АДРЕСА_2 значилося, включно до 09.05.2023, за ОСОБА_2 , а з наступної Інформації Державного реєстру № 331858655 від 10.05.2023 з 10.05.2023 право власності на дану квартиру відсутнє (не зареєстроване). Поряд з цим, відсутність з 10.05.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про право власності на дану квартиру, не скасовує договірні відносини по водопостачанню та водовідведенню даної квартири, які тривали між відповідачем та ОСОБА_2 у період з лютого 2018 по 30.06.2023. Щодо позиції, що оскільки за позовами позивачки судовими рішеннями їй та членам її родини відновлено реєстрацію в даній квартирі, то такі, в силу ч.3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 1, 2 ст. 64 Житлового кодексу України, ст. 541, ч. 1 ст. 543 ЦК України несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, то слід зазначити, що вказана обставина не свідчить, що наведені особи проживали в даній квартирі та користувалися послугами відповідача. Крім того, у визначений період (до 01.07.2023) відповідачем складалися акти про не проживання позивачки та членів її родини в даній квартирі. Відтак, вказана обставина не може бути правовою підставою для покладання суми боргу, що виник за попередньої власниці даної квартири (з лютого 2018 року по включно червень 2023 року), на позивачку. Щодо позиції, що в зазначений період: уповноваженим наймачем даної квартири був ОСОБА_3 , батько позивачки, з якого відповідачем по судовому наказу, виданому Богунським районним судом м. Житомира 14.04.2022, справа № 295/2565/22, стягнуто заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.03.2019 по 01.02.2022 в розмірі 17309,10 грн, та на що позивачкою жодним чином не обґрунтовано, у зв`язку з чим саме з її батька була стягнута заборгованість за період з 01.03.2019 по 01.02.2022 року. Судовими рішеннями у справі № 295/4357/17 визнано незаконним та скасовано розпорядження про приватизацію Управління житлового господарства Житомирської міської ради № 64319 від 15.07.2016; визнано незаконним та скасовано свідоцтво № 64319 від 15.07.2016 про право власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2 , у справі № 295/4790/18 визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 07.02.2018, який був укладений між ОСОБА_4 , який також діяв від імені ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 . Відтак, судами встановлено, що в зазначений період власником даної квартири були ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , а не уповноважений наймач даної квартири - ОСОБА_3 . Поряд з цим, позивачка не була стороною справи № 295/2565/22, а відтак не має обов`язку пояснювати у зв`язку з чим відповідачем, саме з її батька була стягнута заборгованість за період з 01.03.2019 по 01.02.2022 (період власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ). Окрім того, у матеріалах справи № 295/8985/15, та у рішенні, містяться докази про не проживання з 2015 року батька позивачки та членів її родини в даній квартирі. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції не розглянуто позовні вимоги про зобов`язання виключити по особовому рахунку НОМЕР_1 , який 24.07.2023 відповідач переоформив на позивачку (з відрахуванням позивачці з 01.07.2023), суму боргу за надання послуг з водопостачання та водовідведення квартирі АДРЕСА_2 , що виник за попередньої власниці даної квартири ОСОБА_2 , а саме: не надано правової оцінки тому, яка норма закону дозволяє відповідачу включити позивачці (наймачу квартири) суму боргу за надання послуг з водопостачання та водовідведення даній квартирі, що виник за попередньої власниці даної квартири. Не надано правової оцінки тому, яка норма закону дозволяє відповідачу вимагати від позивачки (наймача квартири) сплатити суму боргу за надання послуг з водопостачання та водовідведення у даній квартирі, що виник за попередньої власниці даної квартири. Отож викладення у рішенні лише доводів, доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням процесуальних норм. Вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства. Також зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції не проаналізовано висновки, які викладені у постановах касаційної інстанції, щодо розгляду заявленого предмету спору.

28 січня 2025 року надійшов відзив від КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради, у якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18.12.2024 залишити без змін. Вказує, що заявлена апеляційна скарга та викладеній у ній вимоги є безпідставними, не обґрунтованими. Виходячи зі змісту апеляційної скарги позивача, на її думку, судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції не розглянуто позовні вимоги позивачки про зобов`язання виключити по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який 24.07.2023 відповідач переоформив на позивачку (з відрахуванням позивачці з 01.07.2023), суму боргу за надання послуг з водопостачання та водовідведення квартирі АДРЕСА_2 , що виник за попередньої власниці даної квартири ОСОБА_2 , а саме: не надано правової оцінки тому, яка норма закону дозволяє відповідачу включити позивачці (наймачу квартири) суму боргу за надання послуг з водопостачання та водовідведення даній квартирі, що виник за попередньої власниці даної квартири; не надано правової оцінки тому, яка норма закону дозволяє відповідачу вимагати від позивачки (наймача квартири) сплатити суму боргу, за надання послуг з водопостачання та водовідведення даній квартирі, що виник за попередньої власниці даної квартири. Отож викладення у рішенні лише доводів, доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням процесуальних норм. Вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства. Проте, вищевказані доводи позивача є безпідставними та не обґрунтованими. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому Дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Дослідивши позовну заяву, додані до неї письмові докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки на підставі встановлених обставин і досліджених доказів, позивач не довела правомірність заявлених вимог. Також судом першої інстанції не встановлено, що заборгованість, яка рахується за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 09.05.2023, яка виникла з 01.03.2019 і яка по 01.02.2022 та стягнута за судовим наказом № 295/2565/22 від 14.04.2022 року зі ОСОБА_3 підлягає виключенню. Також необхідно зазначити, що позивач в позовній заяві не вказувала, за який період підлягає виключенню з особового рахунку заборгованість і в якій сумі, що позбавляє суд можливості надати оцінку відповідним вимогам. Окрім того, відповідач зазначає, що за правовою природою позовні вимоги позивача є запереченнями проти неіснуючих позовних вимог до нього. Діями відповідача не порушені права позивача, як споживача. Цими діями позивач не був позбавлений можливості здійснити (реалізувати) свої права споживача повністю або частково.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено,що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №113897067 від 13.02.2018 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , було зареєстровано за ОСОБА_2 07.02.2018 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07.02.2018 року.

Зі змісту Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №331858655 від 10.05.2023 право власності на квартиру АДРЕСА_2 не зареєстроване.

Із Витягу з рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради №831 від 30.06.2023 «Про зміни договорів найму жилих приміщень» вбачається, що внесені зміни в договори найму жилих приміщення та відкрито особові рахунки: ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , що складається з чотирьох кімнат жилою площею 44,5 кв.м. і кухні, сім`я 4 чоловіки, за взаємною згодою. Особовий рахунок на ОСОБА_2 закрити відповідно до рішень Богунського районного суду м. Житомира від 20.08.2019, від 29.09.2020, постанов Житомирського апеляційного суду від 09.02.2021 та Верховного Суду від 23.09.2021, справа №295/4790/18.

Відповідно до повідомлення Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради №10-10/3460/2023 від 20.06.2023 ОСОБА_2 01.06.2023 було знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповіді КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради №57-К від 25.01.2024 на заяву ОСОБА_6 вказано, що з 01.07.2023 особовий рахунок № НОМЕР_1 переоформлений на ОСОБА_1 , заборгованість станом на 01.07.2023 складає 18876,46 грн. Нарахування з 01.07.2023 по 01.11.2023 (до моменту опломбування лічильника) в загальній сумі становить 3272,58 грн. Повідомлено, що згідно з наказом Богунського районного суду м. Житомира від 14.04.2022, справа № 295/2565/22, на користь КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради 30.11.2022 було стягнуто заборгованість в розмірі 3162,52 грн. До відповіді долучена довідка про стан розрахунків за період з 01.02.2022 по 31.12.2023 року.

Відповідно до відповіді КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради № 113к від 27.02.2024 на заяву ОСОБА_6 додатково повідомлено, що в період з 01.05.2022 по 30.06.2023 нарахування по вказаному особовому рахунку не проводились, нараховувалась лише абонентська плата в розмірі 23,52 грн, згідно заяви споживача послуг від 24.07.2023 та наданих документів нарахування з 01.07.2023 проводяться на 4 особи, документи на підтвердження тимчасової відсутність особи за адресою реєстрації надані не були. Заборгованість станом на 01.07.2023 складає 18876,46 грн, яка утворилась внаслідок неоплати послуг з водопостачання та водовідведення з 2019 року.

Листом №416-К від 13.05.2024 КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради на звернення ОСОБА_6 їй повідомлено, що у зв`язку з відсутністю ОСОБА_7 за адресою реєстрації, проведений перерахунок заборгованості з 24.02.2022 по 30.04.2022 знято 925,66 грн, з 01.07.2023 по 02.08.2023 знято 255,50 грн, з 03.08.2023 по 02.11.2023 знято 405,58 грн, загальна сума перерахунку становить 1586,74 грн. За липень місяць 2023 року нарахування проведено в повному обсязі, до відповіді долучена довідка про стан розрахунків за період з січня 2018 по червень 2023 року.

Зі змістулиста КП«Житомирводоканал» Житомирськоїміської ради№590-Квід 17.06.2024вбачається,що назвернення ОСОБА_1 від 02.06.2024її повідомлено,що поособовому рахунку№ НОМЕР_1 ,відкритому наім`я ОСОБА_1 ,був складенийакт 16.05.2023про непроживання осібв квартиріта проведенийперерахунок,знято нарахуванняз 01.05.2022по 31.10.2023на суму11339,08,який буввідображений вплатіжному повідомленніза червень2023року.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження№ 61-2417сво19)).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідача виключити по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , борг за надані послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , що виник за попередньої власниці цієї квартири ОСОБА_2 до 09.05.2023 року. Як на підставу для задоволення позову посилалась на судові рішення у справах № 295/4357/17 та №295/4790/18, на підставі яких було скасовано розпорядження про приватизацію квартири АДРЕСА_2 , скасовано свідоцтво про право власності на неї від 15.07.2016, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 07.02.2018, покупцем за яким була ОСОБА_2 , скасовано реєстрацію права власності на квартиру.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №113897067 від 13.02.2018 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , було зареєстровано за ОСОБА_2 07.02.2018 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07.02.2018 року.

Із Витягу з рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради №831 від 30.06.2023 «Про зміни договорів найму жилих приміщень» вбачається, що внесені зміни в договори найму жилих приміщення та відкрито особові рахунки: ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , що складається з чотирьох кімнат жилою площею 44,5 кв.м. і кухні, сім`я 4 чоловіки, за взаємною згодою. Особовий рахунок на ОСОБА_2 закрити відповідно до рішень Богунського районного суду м. Житомира від 20.08.2019, від 29.09.2020, постанов Житомирського апеляційного суду від 09.02.2021 та Верховного Суду від 23.09.2021, справа №295/4790/18.

Зі змісту Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №331858655 від 10.05.2023 право власності на квартиру АДРЕСА_2 не зареєстроване.

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст.48 ЦПК України).

Системний аналіз ст.ст.51,175 ЦПК України свідчить про те, що саме на позивача покладено обов`язок визначити належний склад відповідачів у справі. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в справі №303/6418/19 зазначено, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц виснувано, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі №761/23904/19 зауважив, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 відповідачем зазначила Комунальне підприємства «Житомирводоканал».

Разом з тим, із позовної заяви та зібраних матеріалів справи вбачається, що заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків попередньої власниці квартири ОСОБА_2 , яка до участі в розгляді даної справи не залучена.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача (ст.51 ЦПК України).

Матеріали справи не містять будь яких клопотань, поданих ОСОБА_1 до закінчення підготовчого провадження, про залучення до участі у справі інших осіб як співвідповідачів, або заміну неналежного відповідача на належного.

За нормами ЦПК України, апеляційний суд не наділений повноваженнями щодо залучення до участі у справі осіб, які не брали в ній участь в суді першої інстанції.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відмова у задоволенні позову не позбавляє її права повторно звернутися до суду з аналогічною позовною заявою, але з залученням до участі у справі всіх зацікавлених осіб.

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову, однак помилився щодо мотивів такої відмови.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

РішенняБогунського районногосудум.Житомира від18грудня 2024року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 11 лютого 2025 року.

Головуючий

Судді