Ухвала

від 03.02.2025 по справі 545/5213/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/5213/24 Номер провадження 11-кп/814/1105/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора представника установи виконання покарань захисника засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , у інтересах засудженого ОСОБА_9 , на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 06 січня 2025 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 про заміну згідно зі ст.82 КК України невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , засудженому

20 квітня 2023 року Дергачівським районним судом Харківської області за ч.3 ст.286-1 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.

Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що доводи клопотання про застосування до ОСОБА_9 пробаційного нагляду є необґрунтованими.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 06 січня 2025 року та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подане ним клопотання про заміну ОСОБА_9 невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням відповідно до ст.82 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції навів безпідставні мотиви про відмову в задоволенні вказаного вище клопотання та не врахував те, що засуджений у ході відбування покарання характеризується позитивно, дотримується умов відбування покарання, заохочувався, стягнень не має, до праці ставиться сумлінно й до виконання робіт із благоустрою установи - з розумною ініціативою, має: стійкі соціальні зв`язки, плани на майбутнє, усвідомлює наслідки вчиненого злочину, бере участь у заходах виховного й психологічного характеру, а тому з урахуванням наведених обставин і строку відбутого ОСОБА_9 покарання наявні підстави для застосування йому більш м`якого покарання у вигляді пробаційного нагляду.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, позицію засудженого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку представника установи виконання покарань, який поклався на розсуд суду у питанні вирішення апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження й особової справи, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частинами 1 та 4 ст.82 КК України передбачено, що особам, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням.

Виходячи з положень ч.3 ст.82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

У п.п.1, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким" зазначено, заміна невідбутої частини покарання більш м`яким має сприяти досягненню мети, передбаченої ст.50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. При вирішенні питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

За змістом приписів ст.6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Становлення ж особи на шлях виправлення являє собою прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про позитивне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись й в умовах відбування більш м`якого покарання.

Висновок про таке ставлення повинен бути заснований на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь період перебування в установі виконання покарань.

При цьому, відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов`язком засудженого.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що 20 квітня 2023 року Дергачівським районним судом Харківської області ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за ч.3 ст.286-1 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. Стягнуто з ОСОБА_9 3 775 гривень 60 копійок судових витрат на користь держави.

За вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за те, що він 09 лютого 2023 року приблизно о 19 годині 40 хвилин у порушення вимог п.п.2.1 «а», 2.9 «а», 10.1, 10.9 ПДР України, керуючи автомобілем «ВАЗ 21063», н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, не маючи відповідних документів на право керування названим транспортним засобом, у подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_2 перед початком руху не переконався, що це буде безпечним, не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, й у ході руху автомобіля заднім ходом створив небезпеку іншому учаснику руху, в результаті чого вчинив наїзд на перешкоду у вигляді фундаменту будинку й затим на пішохода ОСОБА_10 , заподіявши йому тілесні ушкодження, що спричинили смерть (т.1 а.о.с.25-27).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що початок строку покарання ОСОБА_9 визначено з 10 лютого 2023 року, кінець цього строку - 10 серпня 2026 року.

Тобто є наявними передумови (формалізовані підстави, що пов`язуються із фактичним відбуттям засудженим певної частини строку призначеного йому покарання) для розгляду питання про застосування положень ст.82 КК України щодо ОСОБА_9 , що не оспорюється ніким із учасників судового провадження.

Однак для застосування положень ст.82 КК України необхідна наявність не лише формально-юридичних підстав, а й оціночних, які виражаються формулюванням «… засуджений став на шлях виправлення».

Як убачається з матеріалів особової справи, ОСОБА_9 у місцях позбавлення волі знаходиться з 10 лютого 2023 року, за час відбутої частини покарання стягнень не отримував, 4 рази заохочувався у вигляді подяк, характеризувався як позитивно (під час перебування в ДУ "Кагарлицька виправна колонія (№115)", ДУ "Крюковська виправна колонія (№29")), так і посередньо (в ході перебування в ДУ «Харківський слідчий ізолятор»), працевлаштований, виконує роботи з благоустрою установи з розумною ініціативою, бере участь у виховних заходах, розкаюється у вчиненому злочині, сплатив заборгованість за постановою у виконавчому провадженні на суму 2 596 гривень 27 копійок, що зафіксовано в даних характеристик ДУ "Крюковська виправна колонія (№29)" від 31 жовтня та 08 листопада 2024 року, матеріалів щодо працевлаштування засудженого (а.с.п.4-7, т.2 а.о.с.154-166).

При цьому, за змістом характеристик процес отримання заохочень ОСОБА_9 , який у місцях позбавлення волі перебуває з 10 лютого 2023 року, не мав місце до 03 жовтня 2023 року, тобто майже на протязі 8 місяців, що становить значну частину (1/3) строку відбутої ним частини покарання станом на моменту апеляційного розгляду. Відносно ж періодичне й послідовне застосування до засудженого заохочень почало здійснюватись лише з червня 2024 року. Разом з цим, в основі висновку суду про виправлення засудженого має лежати аналіз даних про його поведінку саме за увесь строк відбування покарання, не протягом конкретно обраного часу.

Так, відповідно до встановлених із матеріалів судового провадження та особової справи обставин у їх сукупності слідує, що в поведінці ОСОБА_9 спостерігаються певні позитивні тенденції, однак наразі є відсутніми підстави для висновку про остаточне становлення засудженого на шлях виправлення, що могло би ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м`якого покарання, в тому числі у вигляді пробаційного нагляду, як просить сторона захисту.

Колегія суддів наголошує, що доцільність і необхідність заміни невідбутої частини покарання викликана тим, що процес виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути необхідним, і подальше його виправлення можливе в умовах відбування більш м`якого виду покарання, чого не встановлено в цьому провадженні для досягнення мети заходу примусу за вчинення ОСОБА_9 тяжкого злочину в ході керування джерелом підвищеної небезпеки в стані алкогольного сп`яніння та без відповідних документів на право керування транспортним засобом шляхом грубого порушення ним одночасно декількох вимог ПДР України, що призвело до непоправних наслідків у вигляді смерті людини, життя якої згідно зі ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю. Відбутий ОСОБА_9 строк покарання хоча і узгоджується з вимогами КК України, проте станом на сьогодні застосування положень ст.82 КК України щодо засудженого є невиправданим з точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції.

За таких обставин, висновок місцевого суду про необхідність відмови в задоволенні клопотання захисника про заміну ОСОБА_9 невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням у вигляді пробаційного нагляду, як наслідок, є правильним.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне, обґрунтоване й справедливе судове рішення, не встановлено.

Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , у інтересах засудженого ОСОБА_9 , залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 06 січня 2025 року щодо ОСОБА_9 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4