Рішення

від 28.01.2025 по справі 317/1110/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/1110/22

Провадження № 2/317/33/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Щербини В.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Янковського Я.О., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Левицької Ю.В., представника третьої особи Волкова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: Виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: позбавити батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно її неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути з неї судові витрати у вигляді судового збору. Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2001 році позивач зареєстрував шлюб з відповідачкою - ОСОБА_5 . За час спільного життя у сторін народилось троє дітей. Одна дитина вже повнолітня та мешкає окремо ( ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Інші дві дитини неповнолітні: ?? ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ?? ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час спільного життя Відповідачка взагалі не приділяла уваги вихованню дітей. Вони їй були не потрібні. Позивач постійно працював, а Відповідачка займалась тільки собою. Одразу після народження першої дитини Відповідачка стала зловживати алкогольними напоями. В подальшому п`яні загули могли тривати місяцями. Позивач в 2021 році подав цивільний позов до суду з метою розірвання шлюбу. 03.11.2021 року шлюб було розірвано. Діти залишились мешкати з позивачем, а Відповідачка перейшла мешкати до якогось будинку розташованому у цьому ж селі (будинок без власників і його адреси позивач не знає). Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 взагалі перестала спілкуватись з дітьми. На початку квітня 2022 року, у зв`язку з введенням військового стану, позивач був мобілізований та направлений до лав ЗСУ в Донецьку область. Відповідачка пообіцяла доглядати за дітьми. Але в червні 2022 року ОСОБА_1 зателефонували з Широківської громади та повідомили, що мати взагалі не виконує своїх батьківських обов`язків і вони будуть вимушені вилучити дітей та направити до державного закладу для дітей сиріт та дітей позбавлених батьківської опіки. Дізнавшись про цей факт, керівництво військової частини направило позивача проходити військову службу до м. Запоріжжя. На теперішній час діти знову мешкають з ним. Відповідачка і в подальшому зловживає спиртними напоями та не бажає виховувати своїх дітей та навіть спілкуватись з ними. На теперішній час ОСОБА_1 мешкає разом дітьми у власному будинку. Будинок в нормальному стані. Діти відвідують школу, постійно проходять медогляд. Позивач має постійну роботу та повністю забезпечує дітей та всі їх потреби.

Відтак, відповідач ОСОБА_1 свідомо ігнорує виконання своїх обов`язків відносно їх неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вихованням та утриманням дітей не займалася, матеріальну допомогу дітям не надавала, не цікавилась їх життям, не відвідувала дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не дбає про їх нормальне самоусвідомлення, не готує до самостійного життя, не цікавиться станом дітей, особистим та шкільним життям дітей, їх успіхами та потребами. Відповідач відмовляється приймати участь у житті дітей що свідчить про те, що ОСОБА_1 самоусунулась від виконання материнських обов`язків. З 2020 р і до теперішнього часу всі питання щодо виховання, розвитку, навчання, утримання, лікування дітей вирішуються батьком ОСОБА_1 самостійно без участі та підтримки з боку матері дітей - ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.3-6, т.1).

Адвокатом Левицькою Ю.В., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» 22.02.2024 р. на електронну адресу суду надіслано відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень проти їх позову представник відповідача посилається на те, що заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області по справі № 317/110/22 (провадження номер 2/317/110/2023) від 07 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав задоволено в повному обсязі і відповідача ОСОБА_1 позбавлено, батьківських прав відносно неповнолітнього - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відносно неповнолітньої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказане судове рішення було скасовано. Сторони перебували в шлюбі з 2001 року, від якого народилось троє дітей, старша дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 наразі є повнолітньою. 03.11.2021 року шлюб між сторонами було розірвано. В позові позивач зазначає, що за час спільного життя мати не приділяла уваги дітям, та що вони їй не потрібні. Проте, вказане не відповідає дійсності. Крім того, позивач зазначає, що відповідачка зловживає алкогольними напоями, проте матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу щодо цієї обставини. Також не відповідає дійсності твердження позивача про п`яні загули матері, які могли тривати місяцями. Природно, що подружжя не могло проживати разом під одним дахом. Позивач постійно ображав відповідачку, та виганяв її зі свого будинку, тому вона була змушена шукати інше житло. Діти залишилися проживати разом з батьком, оскільки він їх матері не віддав. На той час й батько і відповідачка працювали. Відповідачка виїхала в інше село, працювала на фермі. Діти проживали з батьком, і цього факту відповідачка не заперечує. Батько дітей вже на той час чинив перешкоди у спілкуванні з дітьми, дітей матері не надавав. Під час мобілізації позивача мобілізували, відповідачка доглядала за дітьми, і твердження позивача, про те, що йому зателефонували з Широківської громади, та повідомили, що відповідачка не доглядає за дітьми не відповідає дійсності. За період навчання ОСОБА_2 , 20.05.2010 року з 1 по 5 класи, ОСОБА_3 , 18.11.2013 року 1 клас, у Новопетрівській гімназії Широківської сільської ради, відповідачка ОСОБА_1 , яка мати дітей, відповідально ставилася до батьківських обов`язків, приділяла належну увагу вихованню сина та доньки. Постійно цікавилася успіхами дітей у навчанні, завжди допомагала дітям у позакласній шкільній діяльності, брала активну участь у позакласних шкільних заходах, та заходах які проводилися у класі. Діти були забезпечені усім необхідним. До школи приходили чистими і охайними. Без поважних причин навчання не пропускали. Мати постійно відвідувала батьківські збори, цікавилася навчанням дітей. З листопада 2021 року, відповідачка ОСОБА_1 в будинку де раніше проживала родина не проживає, оскільки заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області по справі № 317/1544/22 відповідачку ОСОБА_1 визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням. ОСОБА_1 майже рік намагалася побачитися з дітьми, проте батько дітей не дозволяє їй цього зробити, негативно впливає на дітей, висловлюючись на її адресу поганими словами. На підставі вищевикладеного, є всі підстави стверджувати, що мати виправила свої помилки, бажає та намагається повернути своїх дітей, які мають спілкуватися з матір`ю, а мати має право приймати участь у їх вихованні ОСОБА_1 визнала свої помилки, якщо вони в неї і були, проте вона намагається повернути собі батьківські права відносно неповнолітніх дітей, про що свідчить суттєві зміни в її побуті, які значно змінилися в найкращу сторону, мати бажає виховувати дітей та буде приділяти значно зусиль до їх виховання, тощо. Відповідача працевлаштована, проте, на випробувальному терміні, після його проходження буде взята на роботу офіційно. Мати купляє дітям одежу, направляє її поштою посилками, яку батько не отримує, і речі повертаються матері. Позивач до теперішнього часу не надає матері спілкуватися з дітьми, мотивуючи це тим, що вона позбавлена батьківських прав. Крім того, ОСОБА_1 по мірі своїх зусиль та отриманого доходу сплачує дітям аліменти. Крім того, представник відповідача просила звернути увагу суду, що мати не бажає відібрати дітей від батька, а має намір поновити свої батьківські права відносно них, брати участь у виховані, піклуватися, та здійснювати належний догляд. Тобто, має намір мати права відносно своїх неповнолітніх дітей (а.с.169-172, т.1).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Янковський Я.О., позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позові.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Левицька Ю.В. проти задоволення позову заперечували з підстав викладених у відзиві, просили відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області позов підтримав та просив ухвалити рішення з максимальним урахуванням інтересів дітей.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вислухавши пояснення учасників судового розгляду та свідків, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Крім того, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України.

Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 даного кодексу визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У відповідності до вимог ст. 165 СК України, право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Про це свідчить і практика ЄСПЛ, зокрема, справа «Мамчур проти України» (заява № 10383/09), «Хант проти України».

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 20.04.2001 року.

Від вказаного шлюбу у сторін народилось троє дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є вже повнолітньою та мешкає окремо.

Встановлено, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є мати - ОСОБА_5 та батько - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Миколай-Пільською сільською радою Запорізького району, Запорізької області, Україна від 10.06.2010, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.11, т.1).

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є мати - ОСОБА_5 та батько - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції у Запорізькій області від 26.11.2013, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.12, т.1).

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області у цивільній справі № 317/2956/21 від 03.11.2021 року, яке набрало законної сили 04.12.2021 р. шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розірвано, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.14-15, т.1).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як на підставу звернення до суду з відповідним позовом позивач посилається на те, що під час спільного життя Відповідачка взагалі не приділяла уваги вихованню дітей. Вони їй були не потрібні. Позивач постійно працював, а Відповідачка займалась тільки собою. Одразу після народження першої дитини відповідачка стала зловживати алкогольними напоями. В подальшому п`яні загули могли тривати місяцями. Позивач в 2021 році подав цивільний позов до суду з метою розірвання шлюбу. 03.11.2021 року шлюб було розірвано. Діти залишились мешкати з позивачем, а Відповідачка перейшла мешкати до якогось будинку розташованому у цьому ж селі (будинок без власників і його адреси позивач не знає). Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 взагалі перестала спілкуватись з дітьми. На початку квітня 2022 року, у зв`язку з введенням військового стану, позивач був мобілізований та направлений до лав ЗСУ в Донецьку область, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 (а.с.10, т.1).

Відповідачка пообіцяла доглядати за дітьми. Але в червні 2022 року ОСОБА_1 зателефонували з Широківської громади та повідомили, що мати взагалі не виконує своїх батьківських обов`язків і вони будуть вимушені вилучити дітей та направити до державного закладу для дітей сиріт та дітей позбавлених батьківської опіки. Дізнавшись про цей факт, керівництво військової частини направило позивача проходити військову службу до АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_4 № 966/1 від 21.06.2022, відповідно до якої солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_1 з 14.04.2022 року по теперішній час (а.с.13, т.1).

Відповідно до Наказу №43 від 16.06.2022 р. Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Відділу «Служби у справах дітей», малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , влаштовано до їх батька ОСОБА_1 , до прийняття рішення про позбавлення батьківських прав матері (а.с.18, т.1).

На теперішній час діти знову мешкають з батьком у власному будинку, який належить позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджується копією відповідного свідоцтва наявною в матеріалах справи (а.с.17, т.1). Будинок у нормальному стані. Діти відвідують школу, постійно проходять медогляд. Позивач має постійну роботу та повністю забезпечує дітей та всі їх потреби.

Згідно довідки №265 виданої 16.06.2022 р. Комунальним закладом «Запорізька загальноосвітня санаторна шкода-інтернат №7 І-ІІ ступенів» Запорізької обласної ради, ОСОБА_3 , учениця 2-Б класу та ОСОБА_2 , учень 6-Б класу, навчались протягом 2021/2022 навчального року у КЗ «Запорізька загальноосвітня санаторна шкода-інтернат №7 І-ІІ ступенів» ЗОР за направленням обласного тубдиспансеру. Потягом 2021/2022 навчального року батько ОСОБА_1 сприяв участі дітей для навчання, привозив та забирав дітей із закладу освіти (а.с.16, т.1).

Долучене представником відповідача повідомлення Новопетрівської філії Петропільського ліцею Запорізького району Запорізької області Широківської сільської ради за вих. № 01/05 від 23.01.2024, щодо того, що за період навчання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1 по 5 класи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1 клас у Новопетрівській філії Петропільського ліцею (на той час Новопетрівська гімназія Широківської сільської ради), ОСОБА_1 , мати дітей, відповідально ставилась до батьківських обов`язків, приділяла належну увагу вихованню сина та доньки, суд не приймає до уваги, оскільки вказана інформація, що міститься в цьому повідомленні мала місце до 2021 року (а.с.180-зворот, т.1).

Відповідач ОСОБА_1 свідомо ігнорує виконання своїх обов`язків відносно їх неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вихованням та утриманням дітей не займалася, не цікавилась їх життям, не відвідувала дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не дбає про їх нормальне самоусвідомлення, не готує до самостійного життя, не цікавиться станом дітей, особистим та шкільним життям дітей, їх успіхами та потребами. Вказані обставини свідчить про те, що ОСОБА_1 самоусунулась від виконання материнських обов`язків. З 2020 р і до теперішнього часу всі питання щодо виховання, розвитку, навчання, утримання, лікування дітей вирішуються батьком ОСОБА_1 самостійно без участі та підтримки з боку матері дітей - ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що є рідною сестрою відповідачки. Їй відомо, що родина ОСОБА_7 разом прожили 20 років, мають трьох дітей. Коли проживали разом з чоловіком, ОСОБА_1 займалась господарством. Чоловік нікуди не пускав дружину, та йому не подобались родичі дружини. Характеризує відповідачку з гарного боку. Також пояснила, що їй відмово про те, що відповідачка деякий час вживала алкоголь. ОСОБА_1 доглядала за батьком, який був без ніг. Зараз сестра винаймає квартиру та працює в барі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що є двоюрідною сестрою відповідачки. Характеризує відповідачку з гарного боку. Стосовно подій, які відбувались у 2022 році, а саме чому забрали дітей їй не відомо. Їй відомо про те, що наразі ОСОБА_9 працює помічником повара.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що є двоюрідною сестрою відповідачки. Характеризує відповідачку з гарного боку. Сестра їй розповідала про те, що чоловік бив та виганяв з дому. Їй відомо про те, що наразі ОСОБА_9 працює в кафе.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснив, що позивача він знає з дитинства, їх батьки були братами. Рядом з позивачем жила його бабуся, позивач часто приїздив до неї. Йому відомо, про те, що відповідач з 2021 року не мешкає з дітьми, вона зібралась та пішла. Коли він приходив до позивача, як вони ще проживали разом з ОСОБА_5 , то бачив, що остання була в стані алкогольного сп`яніння та вони сварились у присутності дітей.

Суд критично відноситься до пояснень допитаних за клопотанням представника відповідача свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , оскільки будь-яких переконливих пояснень, які б свідчили про належне виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків відносно її неповнолітніх дітей, вказані свідки суду не довели. Навпаки, свідок ОСОБА_6 підтвердила той факт, що відповідач деякий час дійсно вживала алкоголь. Надати оцінку їх показам в достатньому об`ємі суд позбавлений можливості, оскільки вказані свідки є родичами відповідача, а тому, тим чи іншим чином свідки все одно будуть на боці відповідача та надавати суперечливі свідчення, тому є такими, що не заслуговують на увагу.

Крім допитаних в судовому засіданні свідків, в судовому засіданні в порядку ст. 232 ЦПК України, були опитані в присутності психолога неповнолітні діти сторін по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Так, неповнолітній ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що коли вони мешкали всі разом, то мати вживала алкоголь та ображала його та сестру. Зараз спілкуватись з матір`ю категорично не бажає.

Так, малолітня ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що коли вони мешкали всі разом, то мати вживала алкоголь та била її та брата, одного разу порізала батька ножем. Зараз спілкуватись з матір`ю категорично не бажає.

Згідно висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Широківської сільської ради (орган опіки та піклування) №160 від 07.11.2022 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доцільно позбавити батьківських прав по відношенню малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.57-59, т.1).

Висновки про те, що відповідач ОСОБА_1 не виконує своїх батьківських обов`язків та не здійснює батьківського піклування щодо своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не піклується про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, не приймає участі у їх вихованні, усунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, були встановлені судом під час ухвалення заочного рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07.02.2023 р. у справі №317/1110/22, яким відповідача ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав відносно її малолітніх дітей (а.с.83-87, т.1), яке в подальшому було скасовано (а.с.152-153, т.1).

Слід звернути увагу на той факт, що з моменту звернення позивача до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав у 2022 році та з моменту скасування судом заочного рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, остання, як матір дітей, не довела свого прагнення та бажання приймати участь у вихованні дітей, не зверталась до Органу опіки та піклування з будь-якими заявами, які б підтверджували її бажань приймати участь у вихованні своїх дітей. Взагалі відповідач не цікавиться їх життям, не спілкується з дітьми.

З оглянутого в судовому засіданні відеозаписі, який міститься на CD-диску, долученому позивачем до матеріалів справи (а.с.237, т.1), вставлено факт невиконання відповідачем ОСОБА_1 батьківських обов`язків по відношенні до її дітей.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі N 300/908/17 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, у принципі 6 визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків; у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається долю дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18 (провадження N 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17 (провадження N 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі N 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що "ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками".

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2020 року в справі N 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі N 953/17837/19.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі N 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Очевидно, що сімейні відносини мають "складний" характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі N 553/449/20 (провадження N 61-2701св24)).

Суд враховує, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі N 185/9339/21 (провадження N 61-8918сво23) вказано, що: "тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не приділяє належної уваги догляду та розвитку своїх дітей, не турбується про їх життя та здоров`я, фізичний та духовний розвиток, не створює необхідних умов для життя та розвитку, не виховує дітей у дусі поваги до Батьківщини, держави та суспільства, не забезпечує продуктами харчування, одягом та взуттям відповідно до сезону, практично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків за відсутності будь-яких перешкод для їх виконання.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідач ОСОБА_1 , протягом тривалого часу, зокрема, щонайменше з 2022 року не проживає разом з дітьми, ухиляється від будь-якої участі у їх вихованні, не тільки не вживає заходів для їх лікування, навчання, організації побуту та дозвілля дітей, але й взагалі не цікавиться їх життям, не спілкується з дітьми. Факт того, що відповідач під час судового розгляду з`являлась в судові засідання не можна розцінювати як бажання відповідача довести її турботу про дітей та бажання бачитись з дітьми та піклуватись про них. Також, долучені представником відповідача копії квитанцій (а.с.176-179, т.1), про сплату відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів на рахунок Запорізького ВДВС у Запорізькому районі Запорізької області, не є підтвердженням факту виконання нею батьківських обов`язків, а є лише фактом виконання відповідачем рішення суду в частині стягнення аліментів.

Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, а також враховуючи відсутність у дітей бажання спілкуватись з матір`ю, суд з урахуванням максимальних інтересів дітей, приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Суд вважає за доцільне, роз`яснити ОСОБА_1 , положення ст. 169 Сімейного Кодексу України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 141, 150, 155, 157, 164-166 СК України, ст. ст. 2-5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: Виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно її неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі в сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 07 лютого 2025 року.

Суддя: Д.О. Каряка