Ухвала

від 14.01.2025 по справі 947/32724/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/51/25

Справа № 947/32724/24 1-кс/947/15805/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.11.2024 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №2023160000001242, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.11.2024 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт із забороною розпорядження та користування на майно, яке було виявлено та вилучено 12.11.2024 року у ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , а сааме на:

1. мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 12 Pro» в корпусі чорного кольору із сім-картою оператора стільникового зв`язку з абонентським номером НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 в чохлі червоного кольору;

2. ноутбук «ACER» моделі «ASPIRE 5» чорного кольору SN A515-51G-51SL із зарядним пристроєм чорного кольору;

3. аркуші паперу формату А4 в кількості 5 арк. із зразками підпису ОСОБА_8 та два блокноти формату А5 білого кольору (один з написом «Меркурій, другий з написом «КП «Одесміськелектротранс» із зразками почерку та чорновими записами ОСОБА_8 ;

4. аркуші паперу із звітами підприємств, зокрема ТОВ «Колійник К» на 5 арк., аркуші паперу із електронною поштовою скринькою ТОВ «Колійник К» на 3 арк. та блокнот червоного кольору з написом «ТехноЮГ» із чорновими записами відносно « ОСОБА_9 ».

Рішення слідчого судді обґрунтоване тим, що вилучені під час обшуку ноутбук, мобільний телефон та документи, на які просить накласти арешт прокурор, можуть містити у собі інформацію щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України в рамках кримінального провадження, а саме: можуть містити у собі інформацію щодо взаємодії між ТОВ «Укрінстал Одеса» та ТОВ «Колійник К», яка може підтвердити злочинні дії, факт яких перевіряється в рамках кримінального провадження, або спростувати обставини, що підлягають доказуванню

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді представник власник майна ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що оскаржувана ухвала винесена з суттєвими порушеннями норм КПК України.

Доводи обґрунтовує тим, що ОСОБА_8 ніколи не займала ніякої посади в тому числі головного бухгалтера в ТОВ «Колійник» та в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази зворотного. Нею здійснювалася тільки консультативна діяльність ТОВ «Колійник» щодо правильності заповнення бухгалтерського звіту.

Будь-яких відомостей, які мають значення для кримінального провадження мобільний телефон та ноутбук не містять, а ноутбук взагалі належить ПП «ОВК».

Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора в частинні накладання арешту на мобільний телефон та ноутбук.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши: суддю-доповідача, представника власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст., для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Як вбачається з матеріалів провадження слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 27.09.2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023160000001242 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що група посадових осіб Департаменту міського господарства Одеської міської ради, зловживаючи службовим становищем, вступивши в злочину змову директором підпорядкованого комунального підприємства «Сервісний центр» та уповноваженими особами з публічних закупівель зазначеного комунального підприємства в умовах воєнного стану на території України, розробили схему щодо привласнення бюджетних коштів шляхом внесення до актів виконаних робіт форми КБ-2В та довідок КБ3 завідомо неправдивих відомостей про обсяги виконаних робіт, вартості використаних матеріалів та використання дешевих матеріалів замість тих, які вказані у проекті, невірно застосовують кошторисні розцінки у актах виконаних робіт при проведенні капітальних ремонтів приміщень (захисних споруд цивільного захисту укриттів) та облаштування безпечних умов.

Так, в період серпня-вересня 2023 року між ТОВ «Колійник К» та КП «Сервісний центр» було укладено 4 договори (№122/23к; №123/23к; №124/23к; №125/23к), на здійснення капітального ремонту захисних споруд, що за адресами: м Одеса, вул. Заньковецької, 11, просп. Адміральський, 24, просп. Адміральський, 25-а, просп. Адміральський, 16-А, з терміном виконання робіт до травня 2024 року.

18.07.2023 року відповідно до «особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» затверджених Постановою КМУ від 12.10.2022 року № 1178 без застосування відкритих торгів, між директором КП «Сервісний центр» ОСОБА_10 (замовник), ТОВ «Колійник К», в особі директора ОСОБА_11 , укладено договір №125/23К, про проведення «Капітальний ремонт захисної споруди цивільного захисту за адресою: м Одеса, вул. Заньковецької, 11». Ціна договору складає 2 745 225 грн. із терміном виконання робіт до 31.12.2023.

Додатковою угодою №4 від 28.06.2024 року було продовжено строк виконання робіт до травня 2024 року (календарний графік затверджено директором Департаменту міського господарства Одеської міської ради ОСОБА_12 ).

Відповідно до відкритих джерел, встановлено, що на рахунок «афілійованого» підприємства ТОВ «Колійник К» за виконання робіт за договором перераховано грошові кошти в розмірі 414 586,8 грн. Загальна сума грошових коштів отриманих на рахунки ТОВ «Колійник К» складає більше 5 млн. 450 тис. грн.

В ході проведення слідчих (оперативно-розшукових) заходів було встановлено, що посадові особи підрядної організації ТОВ «Колійник К», маючи на меті привласнення бюджетних коштів, працюючи на вищевказаних об`єктах, виконуючи свою роль у зазначеній групі осіб, достовірно знаючи про порушення на об`єктах будівництва, вносили недостовірні відомості до офіційних документів та в подальшому отримували на розрахункові рахунки кошти, та використовували їх на власний розсуд.

Крім того в ході проведення ремонтних робіт в укриттях, ТОВ «Колійник К» здійснювали закупівлю будівельних матеріалів по завищеним цінам у ТОВ «ОЛВІА» (код ЄДРПОУ 31431811) та ТОВ «Укрінстал Одеса» (код ЄДРПОУ 40004587) .

Таким чином встановлено, що фактично виконані роботи на об`єктах що за адресами: м Одеса, вул. Заньковецької, 11, просп. Адміральський, 24, просп. Адміральський, 25-а, просп. Адміральський, 16-А, не відповідають роботам зазначеним в наданих актах приймання виконаних будівельних робіт ф.КБ-2В за договорами, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Наразі в ході досудового розслідування є підстави вважати, що посадовими особами Департаменту міського господарства Одеської міської ради за попередньою змовою з посадовими особами підпорядкованого комунального підприємства «Сервісний центр», ТОВ «Колійник К», ФОП ОСОБА_13 , та іншими особами здійснюється привласнення бюджетних коштів шляхом внесення до актів виконаних робіт форми КБ-2В та довідок КБ-3 завідомо неправдивих відомостей про обсяги виконаних робіт, вартості використаних матеріалів при проведенні капітальних ремонтів захисних споруд, що за адресами: м. Одеса, вул. Заньковецької, 11, просп. Адміральський, 24, просп. Адміральський, 25-а, просп. Адміральський, 16-А,

На теперішній час по кримінальному провадженню призначено 4 будівельно-технічні експертизи.

Відповідно до клопотання, експерту для проведення судової експертизи необхідно надати:

-виконавчу документацію відповідно до ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», а саме:

-а) загальний журнал робіт (додаток А);

-б) спеціальні журнали з окремих видів робіт, перелік яких встановлюється в проекті організації будівництва в залежності від видів робіт (додаток Б);

-в) журнал авторського нагляду;

-г) акти на закриття прихованих робіт;

-д) акти проміжного прийняття відповідальних конструкцій;

-е) виконавчі схеми відповідно до ДБН В.1.3-2;

-ж) документи щодо випробувань та лабораторного контролю матеріалів та конструкцій;

-і) акти випробування устаткування, інженерних систем, мереж та обладнання;

-к) інша документація, передбачена нормативними документами на виконання конкретного виду будівельних робіт;

-первинну звітну документацію (акти виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в, Кб-3), підсумкові відомості ресурсів (витрати по факту), та інші супутні документи, що стосуються виконаних робіт договорів №122/23к; №123/23к; №124/23к; №125/23к;

-листування між сторонами, що стосуються предмету вищенаведеного Договору (офіційні листи та відповідні додатки до них);

-технічну документацію (технічний паспорт) на будівлю захисної споруди цивільного захисту за адресою: просп. Адміральський, 16-А, м. Одеса.

-проєктну (проєктно-кошторисну, проєктно-технічну тощо) документацію до договорів №122/23к; №123/23к; №124/23к; №125/23к в повному обсязі.

Матеріалами кримінального провадження, в т.ч. протоколами про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, достеменно встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення може бути причетна головний бухгалтер ТОВ «КОЛІЙНИК К» (код ЄДРПОУ 42560569) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Виходячи із зазначених у клопотанні фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, наданих матеріалів, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку, що арешт майна необхідний з метою збереження речових доказів, які мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, а також швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на майно для забезпечення збереження речових доказів.

Отже вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, шляхом накладання арешту на майно, є необхідним запобіжним заходом, передбаченим зазначеними нормами закону, оскільки у випадку приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна можуть настати негативні наслідки для здійснення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КК України.

На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин справи, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що для розслідування цього кримінального провадження на даній стадії досудового слідства, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження саме в такому виді відповідатиме положенням кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі існують реальні підстави, для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження, а підставою для арешту майна, є те, що вилучені під час обшуку ноутбук, мобільний телефон та документи, на які просить накласти арешт прокурор, можуть містити у собі інформацію щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України в рамках кримінального провадження, а саме: можуть містити у собі інформацію щодо взаємодії між ТОВ «Укрінстал Одеса» та ТОВ «Колійник К», яка може підтвердити злочинні дії, факт яких перевіряється в рамках кримінального провадження, або спростувати обставини, що підлягають доказуванню

Вилучені під час обшуку ноутбук, мобільний телефон та документи необхідні органу досудового розслідування для їх дослідження та проведення призначених в рамках кримінального провадження експертиз.

Колегія суддів приймає до уваги той факт, що вилучений під час обшуку ноутбук не належить ОСОБА_14 , проте з огляду на те, що він перебував за місцем її мешкання, що свідчить про те, що вона ним користувалася, слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку, що він також підлягає огляду з метою виявлення інформації, яка може мати доказове значення в рамках кримінального провадження.

Будь яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів суд не вбачає та стороною захисту надано не було.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).

Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районногосуду м.Одеси від26.11.2024про накладенняарешту намайно укримінальному провадженні№2023160000001242,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань27.09.2023за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.191КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4