Рішення від 10.02.2025 по справі 240/25015/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року м. Житомир справа №240/25015/24

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління юстиції в Житомирській області (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 09.12.2024 у ВП №76295927 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень;

- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 09.12.2024 у ВП №76295927 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень.

На обґрунтування заявлених позовних вимог Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що вважає постанову від 09.12.2024 у ВП №76295927 про накладення на нього штрафу у розмірі 5100,00 гривень за невиконання постанови Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №240/739/24 неправомірною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки управління добровільно виконало вказане судове рішення та здійснило ОСОБА_1 з 13.09.2023 перерахунок пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі восьми мінімальних пенсії за віком, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. В результаті вказаного перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 становить 16971,76 гривень, з яких 16744,00 гривень - розмір пенсії по статті 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (2093,00 грн - мінімальний розмір пенсії х 8 = 16744,00 грн). Пенсія у зазначеному розмірі виплачується ОСОБА_1 з 01.12.2024. Крім того, за період з 13.09.2023 по 30.11.2024 ОСОБА_1 була нарахована доплата до пенсії в розмірі 144140,28 гривень, яка включена до підсистеми "Реєстр судових рішень", фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Виплата вказаної заборгованості буде проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування пенсійному фонду України. Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зауважило, що воно повно та неухильно виконало судове рішення по справі №240/739/24 в межах та у спосіб, що визначенні чинним законодавством до винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Враховуючи вищезазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає постанову від 09.12.2024 у ВП №76295927 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень протиправною, а тому звернулось до суду для її скасування.

Ухвалою від 01 січня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/25015/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, 01 січня 2025 року судом винесено ухвалу, якою залучено ОСОБА_1 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

07 січня 2025 року до суду надійшов відзив Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області на позову заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначив, що постановою Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №240/739/24 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів, з 13 вересня 2023 року. Таким чином, розмір щомісячної пенсії, на яку ОСОБА_1 має право, становить 8 мінімальних пенсій за віком, встановлених законом про Державний бюджет України нa відповідний рік. При цьому, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Тобто ця величина повинна відповідати таким показникам прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: станом на 01.01.2023 - 2093,00 гривень, що встановлено Законом України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік"; станом на 01.01.2024 - 2361,00 гривень, що встановлено Законом України від 09.11.2023 №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік". В свою чергу боржник зміну розміру мінімальної пенсії за віком проігнорував та за наявності рішення суду, яке набрало законної сили, штучно вчинив дії з метою не виконання рішення суду в повному обсязі без поважних причин, оскільки нарахував ОСОБА_1 пенсію за період з 13.09.2023 по 31.11.2024 із застосуванням показника мінімальної пенсій за віком - 2093,00 гривень, тобто встановленого станом на 2023 рік. Зазначене й стало підставою для винесення державним виконавцем постанови про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100,00 гривень. Враховуючи викладене Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області вважає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу від 09.12.2024 є законною та винесена з дотриманням вимог статтей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, у відзиві на позовну заяву Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області просив здійснювати розгляд справи без участі його представника.

В судове засідання з розгляду даної справи, що було призначене на 09 січня 2025 року з`явився представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Однак, у зв`язку з неявкою до суду відповідача та третьої особи, представник позивача подав клопотання, в якому просив здійснювати розгляд справи без його участі.

З огляду на зазначене обставини, суд вважає за можливе здійснити розгляд адміністративної справи №240/25015/24 в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні у матеріали справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №240/739/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів, з 13 вересня 2023 року.

Для забезпечення примусового виконання вказаного судового рішення, Житомирський окружний адміністративний суд видав ОСОБА_1 виконавчий лист від 11.10.2024 №39186 2024 р.

Матеріалами справи підтверджується, що 14.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою, в якій просила прийняти виконавчий лист від 11.10.2024 №39186 2024 р. до виконання.

14 жовтня 2024 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєв М.М. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №76295927 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа від 11.10.2024 №39186 2024 р. по справі №240/739/24.

Копію вказаної постанови було направлено сторонам виконавчого провадження та надано боржнику - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області строк тривалістю 10 робочих днів для добровільного виконання рішення суду.

У відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження Головне управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листа від 22.10.2024 №0600-0305-5/134589, в якому повідомило, що постановою Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №240/739/24 зобов`язаного Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 з 13 вересня 2023 року перерахунок пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік». Призначення та перерахунок пенсій здійснюється в Інтегрованій комплексній інформаційній системі Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ) "Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи". Однак, програмним забезпеченням ІКІС ПФУ "Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи" не передбачено нарахування пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік". У зв`язку з цим, для надання можливості опрацювання пенсійної справи на виконання постанови №240/739/24 було направлено лист до Пенсійного фонду України. Відтак, постанову №240/739/24 буде опрацьовано після надання можливості її опрацювання Пенсійним фондом України в ІКІС ПФУ "Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи".

Ознайомившись із інформацією, вказаною в листі від 22.10.2024 №0600-0305-5/134589 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєв М.М. виніс та направив на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вимогу від 30.10.2024 про виконання рішення суду у справі №240/739/24, в якій вимагав від боржника в 5-денний строк з дня отримання цієї вимоги виконати рішення суду та здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів, з 13 вересня 2023 року.

У відповідь на вказану вимогу Головне управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листа від 01.11.2024 №0600-0305-8/138629 в якому повідомило наступне:

"На виконання постанови Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №240/739/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області проведено ОСОБА_1 з 13 вересня 2023 року перерахунок пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік». Крім того, за період з 13.09.2023 по 30.11.2024 ОСОБА_1 нарахована доплата до пенсії в розмірі 144140,28 гривень. З 01.12.2024 виплата пенсії здійснюється у розмірі визначеному на виконання рішення. Рішення суду виконано Головним управлінням управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області добровільно в межах наданої компетенції та фінансування».

Крім того, у вказаному листі Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказало, що інформацію про виконання постанови від 11.09.2024 у справі №240/739/24 та про суму нарахованих, але невиплачених коштів в розмірі 144140,28 гривень (потребу) надано Пенсійному фонду України, шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ) обов`язок ведення та заповнення якої (повнота коректність) покладено на територіальні органи Пенсійного фонду України. При цьому, фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачено у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 Фінансування пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду. Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм, а черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Фінансування виплат здійснюється централізовано Пенсійним фондом України, а не його територіальними органами. Станом на сьогодні Головним управлінням управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачена заборгованість за рішеннями судів, які набрали законної сили по 19 листопада 2020 року. Враховуючи вищевказане, виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням у справі №240/739/24 може бути проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування Пенсійному фонду України.

Після отримання вказаного листа та перевірки виконання боржником рішення суду, головний державний виконавець встановила, що згідно наданого боржником розрахунку нарахування ОСОБА_1 пенсії здійснено із розрахунку мінімальної пенсії за віком 2093,00 гривень, тобто встановленої станом на 2023 рік. З огляду на що, виконавець дійшов висновку, що нарахування пенсії проведено не у розмірі, визначеному судовим рішенням, який повинен становити вісім мінімальних пенсії за віком, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Так, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Тобто ця величина повинна відповідати таким показникам прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: Законом України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 01.01.2023 складає 2093,00 грн, Законом України від 09.11.2023 №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 01.01.2024 складає 2361,00 гривень.

У зв`язку з цим, головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєв М.М. виніс та направив на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вимогу від 18.11.2024 про виконання рішення суду у справі №240/739/24, в якій вимагав від боржника в 5-денний строк з дня отримання цієї вимоги виконати рішення суду та здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням її зміни на відповідний рік.

У відповідь на вказану вимогу Головне управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листа від 22.11.2024 №0600-0306-8/147694 в якому повідомило, що мінімальний розмір пенсії, встановлений на дату зобов`язання по судовому рішенню по справі №240/739/24 становив 2093,00 гривень. Відтак, в результаті перерахунку на виконання вказаного рішення суду загальний розмір пенсії ОСОБА_1 на даний час становить 16971,76 гривень, в тому числі 16744,00 гривень (2093,00 грн х 8) пенсія відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З 01.12.2024 виплата пенсії здійснюється у розмірі визначеному на виконання рішення. Крім того, за період з 13.09.2023 по 30.11.2024 ОСОБА_1 нарахована доплата в розмірі 144140,28 гривень. Також управління вказало, що судове рішення виконано ним в межах покладених судом зобов`язань, а питання проведення перерахунку розміру пенсії в майбутньому судом не розглядалось, зобов`язання проводити в подальшому перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв`язку зі збільшенням мінімального розміру пенсії на управління судом не покладалось.

Перевіривши виконання боржником рішення суду, головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєв М.М., керуючись статтями 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження", виніс постанову від 09.12.2024 у ВП 76295927 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу в розмірі 5100,00 гривень за невиконання без поважних причин судового рішення.

Дослідивши під час розгляду справи вищезазначену постанову від 09.12.2024 суд встановив, що підставою для її прийняття фактично слугувало нарахування ОСОБА_1 пенсії не у розмірі, встановленому постановою від 11.09.2024 у справі №240/739/24, а саме нарахування пенсії у розмірі, який становив вісім мінімальних пенсії за віком, встановлених законом про Державний бюджет України на 13.09.2023, без урахування зміни мінімальної пенсії за віком на відповідний рік.

Вважаючи вказану постанову від 09.12.2024 про накладення штрафу у ВП 76295927 протиправною, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3447-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У справі "Сорінг проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції.

Таким чином, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404).

За визначенням наведеним у статті 1 Закону № 1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч.1 ст. 3 Закону №1404 ).

Статтею 5 Закону №1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404 закріплено, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 26 Закону №1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Відповідно до норм п. 1 та 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону №1404, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України.

Із аналізу вказаних вище правових норм висновується, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу до боржника є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин.

У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

При цьому суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.

Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII.

Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України.

Поряд з цим Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин-наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.

Перевіряючи наявність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови від 09.12.2024 про накладення штрафу у ВП 76295927 про застосування до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу за невиконання постанови Верховного Суду у справі №240/739/24,, суд зазначає наступне.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд наголошує, що боржник зобов`язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов`язань, вказаних в його резолютивній частині та враховувати при цьому висновки суду, зазначені в його мотивувальній частині, оскільки саме вона містить усі обставини справи та мотиви, з яких суд виходив при прийнятті рішення, і положення закону, яким він керувався з огляду на об`єкт порушеного права.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №240/739/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів, з 13 вересня 2023 року.

Вказане свідчить, що розмір присудженої ОСОБА_1 пенсії є змінним, та залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Частиною 1 статті 26 Закону Українивід09.07.2003№1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до статті 7 Закону України від03.11.2022№2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2023 року становив 2093 гривні.

В свою чергу, відповідно до статті 7 Закону України від09.11.2023№3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становив 2361гривні.

Суд зауважує, що у Рішенні від 27.11.2008 по справі №1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Таким чином, у 2023 році мінімальний розмір пенсії за віком становив 2093 гривень, а у 2024 році - 2361гривень.

Відтак, зміна на підставіЗакону України "Про державний бюджет України"на відповідний рік розміру мінімальної пенсії за віком, є обставиною, з якою пов`язана зміна розміру пенсії, який суд зобов`язав виплачувати ОСОБА_1 на виконання постанови від 11.09.2024 у справі №240/739/24.

Вказане свідчить на користь висновку, що враховуючи зміну мінімальної пенсії за віком у кожному році, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області має обов`язок перераховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, передбачену статтею 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням таких змін.

Матеріалами справи підтверджується, що в грудні 2024 року на виконання постанови Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №240/739/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснило ОСОБА_1 перерахунок пенсії. Розмір перерахованої пенсії склав 16971,76 гривень, з яких 16744,00 гривень (2093,00 грн х 8 = 16744,00 грн) - розмір пенсії по статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, за період з 13.09.2023 по 30.11.2024 ОСОБА_1 була нарахована доплата до пенсії в розмірі 144140,28 гривень.

При цьому, позивачем не заперечується, що під час визначення належної ОСОБА_1 пенсії, управління застосувало показник мінімальної пенсії за віком в розмірі 2093,00 гривень, тобто показник, встановлений станом на 2023 рік. Хоча фактично, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за період з 13.09.2023 по 31.12.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області дійсно мало застосовувати показник мінімальної пенсії за віком в розмірі 2093,00 гривень, а от при нарахуванні їй пенсії за період з 01.01.2024 мав застосовуватись показник 2361,00 гривень.

Таким чином, розмір пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на який ОСОБА_1 має право відповідно до постанови Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №240/739/24 становить: з 13.09.2023 16744,00 гривень (2039,00 грн х 8 = 16744,00 гривень), а з 01.01.2024 18888,00 гривень (2361,00 грн х 8 = 18888,00 грн). Водночас, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання вказаного судового рішення нараховує та виплачує ОСОБА_1 з 01.01.2024 пенсію в розмірі 16744,00 гривень.

Суд звертає увагу, що за постановою Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №240/739/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області має обов`язок перераховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у порядку статті 54 Закону №796-ХІІ з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за віком на відповідний рік.

Враховуючи, що пенсія носить не разовий, а постійний характер, саме тому у резолютивній частині вказаного судового рішення не встановлено кінцевої дати проведення такого нарахування й виплати та застосовано вираз "в розмірі восьми мінімальних пенсії за віком, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно ", а не зазначено конкретного Закону.

Враховуючи підтверджений в ході судового розгляду факт не врахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області зміни на відповідний рік розміру мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що державним виконавцем був зроблений обрунтований висновок про неналежне виконання боржником постанови Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №240/739/24 без поважних на те причин.

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень" в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

З огляду на вказане суд приходить до висновку, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 09.12.2024 у ВП №76295927 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу за невиконання судового рішення у справі №240/739/24 винесена за наявності законодавчо визначених підстав для її прийняття, а відтак є обгрунтованою.

За наведених обставин справи суд вважає правомірним застосування до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафної санкції за невиконання рішення суду у справі №240/739/24, у зв`язку з чим приходить до висновку про правомірність оскаржуваної постанови від 09.12.2024 про накладення штрафу у ВП №76295927.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, суд, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління юстиції в Житомирській області (м.Київ) (майдан Соборний, 1, м. Житомир, 10014; код ЄДРПОУ 43315602), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович