Рішення від 10.02.2025 по справі 320/6169/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2025 року № 320/6169/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеоптик» до Державної інспекції ядерного регулювання України про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеоптик» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Телеоптик») з позовом до Державної інспекції ядерного регулювання України (далі по тексту також відповідач, Держатомрегулювання), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №ПсЮО-28/16 від 07.11.2023, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 100 000,00 грн за статтею 17-1 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що спірною постановою на ТОВ «Телеоптик» накладено штраф за виробництво джерела іонізуючого випромінювання (ДІВ) (комплексу рентгенівського діагностичного цифрового КРДЦ-04-АЛЬФА).

На думку позивача, під час виробництва комплексів рентгенодіагностичних цифрових іонізуюче випромінювання не використовується, немає ані нових ДІВ, ані зміни напрямку опромінення існуючих ДІВ, а тому ця діяльність не підпадає під визначення «використання ядерної енергії» і тому не підлягає ліцензуванню відповідачем.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивач є суб`єктом діяльності у сфері використання ядерної енергії, оскільки здійснював діяльність з виробництва ДІВ на підставі ліцензії № ОВ 001077 строком дії до 13.12.2024. У зв`язку з порушенням позивачем умов ліцензії, норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки, наказом Держатомрегулювання від 06.07.2022 №416 прийнято рішення про анулювання ліцензії, виданої позивачу на право провадження діяльності з виробництва ДІВ. Таке рішення позивачем не оскаржувалось. Проте, після анулювання ліцензії позивач не припинив здійснення діяльності з виробництва ДІВ, які є незаконно виробленими після скасування ліцензії, що, в свою чергу, є порушенням статті 28 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», статті 7 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії», пункту 2.1 Ліцензійних умов.

Суть порушення, за яке на позивача накладено штраф спірною постановою, полягає у тому, що під час розгляду заяви Комунального некомерційного підприємства «Дитячий медичний центр» Кам`янець-Подільської міської ради на видачу ліцензії на право провадження діяльності з використання ДІВ було виявлено, що позивач здійснив виробництво ДІВ (дата виготовлення грудень 2022 року) в рамках процедури закупівлі, що здійснювалась через систему Prozorro. Позивачем, як учасником процедури закупівлі, у складі тендерної пропозиції було надано копію ліцензії на право провадження діяльності з виробництва ДІВ, яка на той час вже була анульована. Означені дії з виробництва ДІВ без наявності ліцензії відповідач класифікував як правопорушення у сфері використання ядерної енергії та наклав на позивача штраф спірною постановою.

Відповідач зауважив, що позивач, як виробник комплексів рентгенівських діагностичних цифрових КРДЦ-Альфа, розробляючи ТУ У 26.6-32621017-001:2012 «Комплекси рентгенівські діагностичні цифрові КРДЦ-Альфа» (далі ТУ) самостійно відніс означені медичні вироби відповідно ДСТУ 4388 до класі ІІb за ступенем ризику небезпеки при використанні їх в медицині медичні вироби з підвищеним ступенем ризику. Крім того, у розділі 6 ТУ вказано про заборону використання ДІВ у житлових приміщеннях, у той час коли ДІВ, діяльність з використання яких звільнена від ліцензування, дозволено до розміщення у житлових приміщеннях. Також відповідач зазначив, що у паспорті на комплекс рентгенівський діагностичний цифровий КРТЦ-04-АЛЬФА наявний знак радіаційної небезпеки та зазначено слова: «попередження про небезпеку ураження іонізуючим випромінюванням (п. 2.1); «Рентгенівське обладнання у разі неправильного використання може бути небезпечним для здоров`я оператора і пацієнта» та «При експлуатації комплексу рентгенологічного цифрового джерелами небезпеки є іонізуюче випромінювання і висока напруга» (п.2.2).

Відповідач стверджує про хибні посилання позивача на положення Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», оскільки в силу вимог пункту 4-1 частини другої статті 2 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» дія цього Закону не поширюється на ліцензування діяльності у сфері використання ядерної енергії, яка здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії».

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить розглядати справу за участі представника Держатомрегулювання.

Крім того, позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Жодних обґрунтувань подані сторонами клопотання не містять.

Суд зауважує, що сторонами у поданих клопотаннях не зазначено, які саме обставини мають бути з`ясовані виключно у судовому засіданні і чому такі питання не можуть бути з`ясовані у порядку письмового провадження, зокрема шляхом надання оцінки відповідним доводам контролюючого органу, викладеним у відзиві на позовну заяву.

Суд наголошує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. З огляду на наведене, на переконання суду, судове засідання у справах незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, доцільно призначати та проводити у тому випадку, коли обставини справи та наявні у ній матеріали не дають у сукупності суду можливості надати правову оцінку спірним правовідносинам та вирішити спір без застосування тих процесуальних інструментів, вжиття яких можливо лише у судовому засіданні (наприклад, допит свідків, виклик спеціаліста, перекладача, проведення виїзного судового засідання тощо). Якщо ж вчинення таких процесуальних дій не є обов`язковим для розгляду та вирішення справи, судове засідання може не проводитися. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують обов`язкового проведення судового засідання для встановлення об`єктивної істини, а повний та всебічний розгляд справи, а також принцип змагальності процесу є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: «Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...».

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а лише бажання учасника процесу усно викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які можуть бути висловлені письмово, не зумовлює необхідність проведення судового засідання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача.

Позивачем також подано до суду «заперечення на відзив», в яких зазначено, що відповідач не має фото- та відеофіксації порушень ліцензійних умов, а протокол і постанова складені на підставі наданих КНП «Дитячий медичний центр» документів. При цьому, розгляд справи не документувався, заперечення ліцензіата не фіксувалися і не враховувалися, вплив на радіаційну безпеку виявленого порушення не аналізувався і потенційна школа для людей та довкілля не оцінювалась, а розмір штрафу визначений на власний розсуд відповідачем. Крім того, позивач наголошує, що протокол і постанова складені після анулювання у серпні 2023 року ліцензії позивача на подію минулорічної давнини.

Позивач стверджує, що ані виробники рентгенівських діагностичних апаратів, ані їх постачальники, ані підприємства, що займаються обслуговуванням та ремонтом РДА, ані медичні заклади не працюють у сфері ядерної енергетики та, відповідно, вони знаходяться за межами юрисдикції Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії», а видача відповідачем ліцензій на право провадження діяльності з використання ДІВ підприємствам та медичним закладам, що працюють з РДА, суперечить законодавству.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, які ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 повернуто відповідачу у зв`язку з відсутністю підпису.

Позивачем подано до суду зауваження до заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких повторно зазначено про порушення відповідачем умов накладення штрафу на ліцензіата та повторно наголосив на протиправній діяльності Держатомрегулювання з ліцензування діяльності , безпечної для людей та довкілля.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Державною інспекцією ядерного регулювання України ТОВ «Телеоптик» було видано ліцензію № ОВ 001077 від 13.12.2019 зі строком дії з 13.12.2019 до 13.12.2024 на виробництво джерел іонізуючого випромінювання з умовами провадження діяльності згідно з розділом 2 (виробництво генеруючих пристроїв медичного призначення. Дозволяються такі види робіт з ДІВ: виробництво генеруючих пристроїв медичного призначення, тимчасове зберігання вироблених ДІВ. Дозволяються такі види робіт з ДІВ: виробництво генеруючих пристроїв медичного призначення, тимчасове зберігання вироблених ДІВ.

Заявою від 14.08.2023 КНП «Дитячий медичний центр» Кам`янець-Подільської міської ради звернулось до відповідача про отримання ліцензії на використання джерел іонізуючого випромінювання.

Держатомрегулювання складено протокол від 22.08.2023 №ПрЮО-25/34 про порушення вимог Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії», в якому зафіксовано, що протокол складено про те, що ТОВ «Телеоптик» здійснюється діяльність у сфері використання ядерної енергії, а саме: виробництво джерела іонізуючого випромінювання (комплексу рентгенівського діагностичного цифрового КРДЦ-04-Альфа), яка відповідно до абзацу 7 частини першої статті 7 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» має здійснюватися на основі ліцензії. Відповідальність за провадження цієї діяльності у сфері використання ядерної енергії без отримання ліцензії та/або іншого документа дозвільного характеру чи реєстрації передбачена відповідно до абзацу 2 частини першої статті 17-1 означеного Закону.

Факт порушення встановлено під час розгляду заяви КНП «Дитячий медичний центр» Кам`янець-Подільської міської ради на отримання ліцензії на право провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання та поданих разом з нею документів.

Постановою Держатомрегулювання від 07.11.2023 №ПсЮО-28/16 за наслідками розгляду справи про порушення, відповідальність за які передбачена статтею 17-1 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» у зв`язку із встановленням здійснення позивачем виробництва джерела іонізуючого випромінювання (комплексу рентгенівського діагностичного цифрового КРДЦ-04-АЛЬФА) (заводський (серійний) номер виробу 00056), що є порушенням абзацу 6 частини першої статті 7 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії», на ТОВ «Телеоптик» накладено штраф у сумі 100 000,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цієї постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основоположним в ядерному законодавстві є Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 № 39/95-ВР (далі по тексту також Закон №39/95-ВР), який встановлює пріоритет безпеки людини та навколишнього природного середовища, права і обов`язки громадян у сфері використання ядерної енергії, регулює діяльність, пов`язану з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання, встановлює також правові основи міжнародних зобов`язань України щодо використання ядерної енергії.

Статтею 1 Закону №39/95-ВР визначено терміни та визначення, які вживаються в наступному значенні:

використання ядерної енергії - це сукупність видів діяльності, пов`язаних з використанням ядерних технологій, ядерних матеріалів, джерел іонізуючого випромінювання у науці, виробництві, медицині та інших галузях, а також видобуванням та переробкою уранових руд та поводженням з радіоактивними відходами;

джерело іонізуючого випромінювання - фізичний об`єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання.

Положеннями статті 5 Закону №39/95-ВР визначено один з основних принципів державної політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту, а саме: нормування, ліцензування та нагляд у сфері використання ядерної енергії.

В силу вимог статті 28 Закону №39/95-ВР діяльність у сфері використання ядерної енергії провадиться на підставі ліцензій, окремих дозволів та сертифікатів відповідно до Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» та інших законів.

Згідно зі статтею 82 Закону №39/95-ВР на підприємства, установи і організації, інші суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії, у разі порушення законодавства, умов виданих документів дозвільного характеру, норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки, з фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, обліку та контролю ядерних матеріалів та інших джерел іонізуючого випромінювання, якщо ці порушення завдали або могли завдати шкоди здоров`ю людей чи навколишньому природному середовищу, органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки накладаються штрафи. Розміри штрафів встановлюються законом.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну інспекцію ядерного регулювання України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №363 (далі по тексту також Положення №363), Державна інспекція ядерного регулювання України (Держатомрегулювання) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки використання ядерної енергії.

Держатомрегулювання у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з пунктом 4 Положення №363 Держатомрегулювання відповідно до покладених на нього завдань:

- визначає критерії та вимоги безпеки, додержання яких обов`язкове під час використання ядерної енергії, відповідно до яких затверджує норми, правила, стандарти з ядерної та радіаційної безпеки; норми, правила з фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання; нормативно-правові акти з питань організації та ведення обліку і контролю ядерних матеріалів, застосування гарантій нерозповсюдження ядерної зброї; вимоги та умови безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності у сфері використання ядерної енергії (підпункт 7);

- здійснює в установленому законодавством порядку ліцензування, зокрема діяльності з видобування, переробки уранових руд, переробки та зберігання радіоактивних відходів, використання джерел іонізуючого випромінювання, виробництва джерел іонізуючого випромінювання, перевезення радіоактивних матеріалів (підпункт 14);

- здійснює державний нагляд за додержанням законодавства, умов виданих документів дозвільного характеру, норм, правил і стандартів з питань ядерної та радіаційної безпеки, вимог фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, обліку та контролю ядерних матеріалів та інших джерел іонізуючого випромінювання (підпункт 41);

- застосовує в установленому порядку фінансові санкції до підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів підприємницької діяльності у разі порушення законодавства, умов виданих документів дозвільного характеру, норм, правил і стандартів з питань ядерної та радіаційної безпеки, вимог фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, обліку та контролю ядерних матеріалів та інших джерел іонізуючого випромінювання (підпункт 46).

Положеннями пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» від 02.03.2015 № 222-VIII визначено, що ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як діяльність у сфері електроенергетики, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», і діяльність у сфері використання ядерної енергії, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії».

Правові та організаційні засади дозвільної діяльності у сфері використання ядерної енергії, а також загальні положення регулювання суспільних відносин, що виникають під час її провадження, як виняток із загальних положень, установлених Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначає Закон України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» від 11.01.2000 № 1370-XIV (далі по тексту також Закон №1370-ХІV).

Відповідно до статті 4 Закону № 1370-XIV метою дозвільної діяльності у сфері використання ядерної енергії є:

- забезпечення використання тільки тих ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, об`єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, уранових об`єктів, рівень ядерної та радіаційної безпеки яких визнано таким, що відповідає міжнародно визнаним вимогам на основі всебічної оцінки усіх факторів, які впливають на безпеку, включаючи забезпечення фізичного захисту;

- забезпечення провадження діяльності у сфері використання ядерної енергії тільки тими фізичними та юридичними особами, які можуть гарантувати виконання вимог законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, фізичного захисту ядерних матеріалів, ядерних установок, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання.

Статтею 5 Закону №1370-ХІV визначено, що одним із основних принципів дозвільної діяльності у сфері використання ядерної енергії є пріоритетність забезпечення ядерної та радіаційної безпеки над іншими інтересами.

Відповідно до статті 7 Закону №1370-ХІV виробництво джерел іонізуючого випромінювання підлягає обов`язковому ліцензуванню.

За змістом статті 14 Закону №1370-ХІV ліцензії у сфері використання ядерної енергії видаються органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки на бланках спеціального зразка, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У ліцензії, поміж іншого, зазначається:

- технологічні процеси або види господарської діяльності, в яких використовуються джерела іонізуючого випромінювання (у ліцензії на провадження окремих видів діяльності у сфері використання ядерної енергії);

- перелік документів, на підставі яких прийнято рішення про видачу ліцензії;

- перелік посадових осіб, до службових обов`язків яких належить здійснення організаційно-розпорядчих функцій,

- умови провадження діяльності.

Відповідно до статей 8, 24 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» та згідно з підпунктом 7 пункту 4 Положення про Державну інспекцію ядерного регулювання України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 363, з метою забезпечення державного регулювання безпеки використання ядерної енергії наказом Держатомрегулювання від 13.08.2015 №138, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.09.2015 за № 1054/27499, затвердженого Вимоги та умов безпеки (ліцензійних умов) провадження діяльності з виробництва джерел іонізуючого випромінювання (далі по тексту також Ліцензійні умови).

Відповідно до пункту 1.3 розділу І Ліцензійних умов до діяльності з виробництва ДІВ належать такі види робіт:

- напрацювання радіоактивних ізотопів, опромінених зразків та матеріалів, ізотопів в якості радіофармпрепаратів;

- виготовлення закритих та відкритих радіонуклідних ДІВ, генеруючих пристроїв медичного, промислового та наукового призначення;

- виготовлення приладів, установок, обладнання, які комплектуються радіонуклідними ізотопами;

- тимчасове зберігання виготовлених ДІВ;

- збут ДІВ власного виробництва;

- технічне обслуговування та ремонт ДІВ власного виробництва.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 розділу І Ліцензійних умов, Ліцензійні умови встановлюють основні вимоги та умови безпеки провадження діяльності з виробництва джерел іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ).

Ці Умови є обов`язковими для виконання ліцензіатами, які здійснюють діяльність з виробництва ДІВ.

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Ліцензійних умов Ліцензіат провадить діяльність з виробництва ДІВ за умови отримання у встановленому законодавством порядку ліцензії на провадження діяльності з виробництва ДІВ (далі - ліцензія).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про імперативно закріплений обов`язок отримання ліцензії на здійснення діяльності з виробництва ДІВ.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу Державною інспекцією ядерного регулювання України було видано ліцензію № ОВ 001077 від 13.12.2019 зі строком дії з 13.12.2019 до 13.12.2024 на виробництво джерел іонізуючого випромінювання з умовами провадження діяльності згідно з розділом 2 (виробництво генеруючих пристроїв медичного призначення. Дозволяються такі види робіт з ДІВ: виробництво генеруючих пристроїв медичного призначення, тимчасове зберігання вироблених ДІВ. Дозволяються такі види робіт з ДІВ: виробництво генеруючих пристроїв медичного призначення, тимчасове зберігання вироблених ДІВ.

Матеріали справи не містять відомостей щодо оскарження позивачем дій з отримання означеної ліцензії чи незгоди станом на момент її отримання із законодавчо закріпленим обов`язком отримання ліцензії на здійснення діяльності з виробництва ДІВ.

В подальшому у зв`язку з порушенням позивачем умов ліцензії, норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки, наказом від 06.07.2022 № 416 Держатомрегулювання прийнято рішення про анулювання ліцензії № ОВ 001077 виданої ТОВ «Телеоптик» на право провадження діяльності з виробництва ДІВ.

Суд констатує відсутність в матеріалах справи доказів оскарження означеного рішення Держатомрегулювання про анулювання ліцензії № OB 001077 ТОВ «Телеоптик» у судовому порядку, що свідчить про відсутність у позивача, починаючи з 06.07.2022, ліцензії на виробництво ДІВ.

В свою чергу, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що поставлений Комунальному некомерційному підприємству «Дитячий медичний центр» Кам`янець-Подільської міської ради ДІВ «Комплекс рентгенівський діагностичний цифровий КРДЦ-04-Альфа» ТУ У 26.6-32621017-001:2012 виготовлений у грудні 2022 року, тобто після анулювання ліценції позивача.

Відповідно до статті 28 Закону №39/95-ВР діяльність у сфері використання ядерної енергії провадиться на підставі ліцензій, окремих дозволів та сертифікатів відповідно до Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» та інших законів.

Як вже зазначалося судом, згідно зі статтею 7 Закону № 1370-XIV у сфері використання ядерної енергії обов`язковому ліцензуванню підлягають види діяльності, зокрема, виробництво джерел іонізуючого випромінювання.

Положеннями абзацу 2 частини першої статті 17-1 Закону № 1370-XIVвизначено що суб`єкти діяльності у сфері використання ядерної енергії несуть відповідальність за: провадження діяльності у сфері використання ядерної енергії, щодо якої цим Законом встановлені вимоги обов`язкового отримання ліцензії та/або іншого документа дозвільного характеру і реєстрації, без одержання таких документів або реєстрації - штраф у розмірі від п`ятисот до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частин першої та другої статті 25 Закону № 39/95-ВР державний нагляд за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки від імені органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки здійснюють державні інспектори з ядерної та радіаційної безпеки.

Порядок здійснення державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.11.2013 №824 затверджено Порядок здійснення державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (далі по тексту також Порядок №824), який визначає умови та встановлює основні форми і процедури державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки.

Відповідно до пункту 7 Порядку №824 основними принципами державного нагляду є: пріоритетність забезпечення ядерної та радіаційної безпеки; відкритість, прозорість, плановість і системність здійснення заходів державного нагляду; об`єктивність та неупередженість вимог державних інспекторів; відповідність примусових заходів та розміру фінансових санкцій характеру вчинених порушень та рівню їх впливу на стан ядерної та радіаційної безпеки; планування та здійснення заходів державного нагляду з урахуванням рівня потенційної небезпеки об`єктів державного нагляду (ризик-інформований підхід), ступеня ризику від провадження діяльності у сфері використання ядерної енергії відповідно до пунктів 15 та 16 цього Порядку; спрямованість примусових заходів на попередження скоєння правопорушень; неприпустимість втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у здійснення заходів державного нагляду, крім передбачених законом випадків.

Згідно з пунктом 26 Порядку №824 у разі виявлення у процесі здійснення державного нагляду факту провадження суб`єктом діяльності у сфері використання ядерної енергії діяльності, щодо якої Законом України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» встановлені вимоги обов`язкового отримання ліцензії та/або іншого документа дозвільного характеру і реєстрації, без одержання таких документів або реєстрації державний інспектор складає протокол про порушення суб`єктом діяльності вимог зазначеного Закону.

Протокол протягом трьох днів після його оформлення подається разом з матеріалами інспекційної перевірки або інспекційного обстеження Головному державному інспекторові з ядерної та радіаційної безпеки України або його заступникам для розгляду та винесення рішення про накладення штрафу або закриття справи.

Держатомрегулювання затверджує форми протоколів, постанов, інших документів, що складаються за результатами державного нагляду.

Процедуру розгляду справ і накладання штрафів за порушення, відповідальність за які передбачена статтею 171 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» (далі - порушення) встановлює Порядок розгляду справ про порушення вимог законодавства та застосування санкцій до суб`єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії, затверджений наказом Державної інспекції ядерного регулювання України 28.12.2012 № 256 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.01.2013 за № 170/22702 (далі по тексту також Порядок №256).

Відповідно до пункту 6 Порядку №256 у разі виявлення порушень, відповідальність за які передбачена абзацом другим частини першої статті 171 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії», державними інспекторами складається протокол за кожним виявленим фактом такого порушення, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку.

Рівень впливу кожного виявленого порушення на стан безпеки та ступінь ризику для персоналу, населення та навколишнього природного середовища оцінюються державними інспекторами з урахуванням типів ядерних установок, категорій джерел іонізуючого випромінювання за рівнем потенційної небезпеки, класифікацій радіоактивних відходів, кількості ядерних матеріалів, рівня фізичного захисту, класифікації обладнання та систем за впливом на безпеку та Примірного розподілу об`єктів та видів діяльності за категоріями радіаційної небезпеки відповідно до додатка до Плану реагування на радіаційні аварії, затвердженого наказом Державного комітету ядерного регулювання України та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 17 травня 2004 року № 87/211, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 2004 року за № 720/9319 (пункт 8 Порядку №256).

Відповідно до пунктів 9 11 Порядку №256 протоколи, передбачені пунктами 6, 7 цього Порядку, складаються у двох примірниках. Один примірник протоколу надсилається суб`єкту діяльності рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається під підпис його керівнику чи уповноваженій особі. Другий примірник протоколу обліковується і зберігається у відповідній справі у Держатомрегулюванні України чи її територіальному органі.

Датою порушення провадження у справі є дата виявлення порушення, зафіксована у протоколі.

Протокол та документи до нього, які підтверджують факти виявлених порушень, разом з пропозиціями щодо накладення штрафу протягом трьох робочих днів після оформлення подаються Головному державному інспектору з ядерної та радіаційної безпеки України або його заступникам для розгляду та прийняття відповідного рішення.

Згідно з пунктом 12 Порядку №256 справа про порушення розглядається Головним державним інспектором з ядерної та радіаційної безпеки України або його заступниками.

Держатомрегулювання України або її територіальні органи повідомляють суб`єкта діяльності про місце, дату та час розгляду справи про порушення не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати її розгляду. Форму повідомлення про розгляд справи наведено у додатку 3 до цього Порядку. Один примірник повідомлення надсилається суб`єкту діяльності рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається під підпис його керівнику чи уповноваженій особі. Другий примірник повідомлення зберігається у відповідній справі у Держатомрегулюванні України чи її територіальному органі.

Нез`явлення суб`єкта діяльності у разі, якщо про місце, дату та час розгляду справи він був повідомлений у встановленому порядку, не може бути підставою для відкладення розгляду справи.

В силу вимог пункту 13 Порядку №256 під час розгляду справи оголошується протокол про порушення вимог Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії», заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Держатомрегулювання України або її територіальні органи та суб`єкти діяльності, що притягуються до відповідальності, мають право залучати до розгляду справи експертів, фахівців з окремих напрямів діяльності, третіх осіб, а також використовувати їх письмові висновки та пояснення, що стосуються справи.

За приписами пункту 14 Порядку №256 рішення про накладення штрафу на суб`єкта діяльності або про закриття справи приймається Головним державним інспектором з ядерної та радіаційної безпеки України або його заступниками від імені Держатомрегулювання України протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня вчинення порушення, та оформлюється відповідними постановами, форми яких наведено у додатках 4, 5 до цього Порядку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що головним спеціалістом державним інспектором відділу радіаційної безпеки, поводження з РАВ, перевезень та гарантій Управління (Північно-західна інспекція з ядерної та радіаційної безпеки на правах самостійного управління) Фалеткіною Н.Г. складено протокол №ПрЮО-25/34 від 22.08.2023 про порушення вимог Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» про те, що ТОВ «Телеоптик» здійснюється діяльність у сфері використання ядерної енергії, а саме: виробництво джерела іонізуючого випромінювання (комплексу рентгенівського діагностичного цифрового КРДЦ-04-Альфа, яка відповідно до абзацу 7 частини першої статті 7 Закону №1370-ХIV має здійснюватися на основі ліцензії. Факт порушення встановлено під час розгляду заяви КНП» Дитячий медичний центр» Кам`янець-Подільської міської ради на отримання ліцензії на право провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання та поданих разом з нею документів, зокрема, копії паспорту на виріб «Комплекс рентгенівський діагностичний цифровий КРДЦ-04-Альфа, заводський (серійний) номер виробу: 00056 (АЦАМ.941212.003-04 ПС); копія реєстраційної картки нерадіонуклідної установки чи пристрою, що генерує іонізуюче випромінювання.

У протоколі міститься відмітка про направлення його засобами поштового зв`язку з ідентифікатором 2900602716005.

Відповідно до інформацію з трекінгу АТ «Укрпошта» поштове відправлення з ідентифікатором 2900602716005 вручено за довіреністю 28.08.2023.

Постановою Держатомрегулювання від 07.11.2023 №ПсЮО-28/16 за наслідками розгляду справи про порушення, відповідальність за які передбачена статтею 17-1 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» у зв`язку із встановленням здійснення позивачем виробництва джерела іонізуючого випромінювання (комплексу рентгенівського діагностичного цифрового КРДЦ-04-АЛЬФА) (заводський (серійний) номер виробу 00056), що є порушенням абзацу 6 частини першої статті 7 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії», на ТОВ «Телеоптик» накладено штраф у сумі 100 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи виготовлення позивачем ДІВ після анулювання йому ліцензії № ОВ 001077 на право провадження діяльності з виробництва ДІВ, у відповідача були наявні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за провадження діяльності у сфері використання ядерної енергії, щодо якої Законом № 1370-XIV встановлені вимоги обов`язкового отримання ліцензії та/або іншого документа дозвільного характеру і реєстрації, без одержання таких документів або реєстрації у відповідності до законодавчо встановленої процедури.

Судом відхиляються доводи позивача про те, що виробництво рентгенівського обладнання, яке він виготовляє, відповідно до законодавства не потребує ліцензування, адже позивач отримував ліцензію № ОВ 001077, яка була анульована у зв`язку з порушенням ним умов ліцензії, норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки.

Щодо доводів позивача про те, що його діяльність не може заподіяти шкоди здоров`ю людей чи навколишньому середовищу і тому не підлягає ліцензуванню, суд зазначає таке.

Позивач, як виробник комплексів рентгенівських діагностичних цифрових КРДЦ Альфа, розробляючи ТУ У 26.6-32621017-001:2012 «Комплекси рентгенівські діагностичні цифрові КРДЦ-Альфа», самостійно відніс зазначені медичні вироби відповідно до ДСТУ 4388 до класу IIb за ступенем ризику небезпеки при використанні їх в медицині - медичні вироби з підвищеним ступенем ризику.

Крім того, у Паспорті АЦАМ.941212.003-04 ПС на Комплекс рентгенівський діагностичний цифровий КРДЦ-04-АЛЬФА, а саме у розділі «Загальні вимоги безпеки» виробник ТОВ «Телеоптик» зазначає, що «керівництві з експлуатації і для маркування комплексу будуть використовуватися такі застережливі слова і інформаційні символи», і наведено, зокрема, знак радіаційної небезпеки та зазначено слова: «попередження про небезпеку ураження іонізуючим випромінюванням» (пункт 2.1). У пункті 2.2 Паспорта позивач самостійно зазначає, що «Рентгенівське обладнання у разі неправильного використання може бути небезпечним для здоров`я оператора і пацієнта» та «При експлуатації комплексу рентгенологічного цифрового джерелами небезпеки є іонізуюче випромінювання і висока напруга».

На переконання суду, означеним підтверджується те, що виявлені порушення можуть завдати шкоди здоров`ю людей, за які відповідачем складено протокол № ПрЮО-25/34 від 22.08.2023 і який оформлений з урахуванням пункту 7 Порядку № 256 та статті 82 Закону № 39/95-ВР.

Стосовно доводів позивача про те, що рентгенівські діагностичні апарати «можуть лише на етапі використання за призначенням (проведення рентгенологічних обстежень) коротко часово стати ДІВ», а також «ТОВ «Телеоптик» виготовляє тільки РДА для цифрової рентгенографії, які протягом року навіть при інтенсивному використанні знаходяться в стані ДІВ менше 1,0 години, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону №39/95-ВР джерелом іонізуючого випромінювання є фізичний об`єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання.

Відповідно до пункту 2 Порядку державної реєстрації джерел іонізуючого випромінювання, здійснення контролю та ведення обліку індивідуальних доз опромінення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 № 1718, нерадіонуклідні джерела іонізуючого випромінювання це пристрої (установки), що не містять радіоактивних речовин, але за певних умов здатні генерувати іонізуюче випромінювання (рентгенодіагностичні і рентгенотерапевтичні апарати, установки для проведення рентгеноструктурного та рентгеноспектрального аналізу, рентгенодефектоскопи тощо).

Тобто, незважаючи на кількість часу, протягом якого відбувається рентгенівське випромінювання, комплекс рентгенодігностичний цифровий КРДЦ-04-АЛЬФА є нерадіонуклідним джерелом іонізуючого випромінювання.

На переконання суду, сам позивач, подавши заяву для отримання ліцензії на право провадження діяльності з виробництва джерел іонізуючого випромінювання ТОВ «Телеоптик» визнав, що комплекс рентгенівський діагностичний цифровий КРДЦ-04-Альфа є джерелом іонізуючого випромінювання, а діяльність з його виробництва потребує ліцензування.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач до Держатомрегулювання з питань звільнення від ліцензування діяльності з використання КРДЦ-04-Альфа не звертався і сповіщень щодо внесення відповідних змін до ТУ щодо підтвердження рентгенівського діагностичного комплексу КРДЦ-04-Альфа Критеріям звільнення на погодження не надавав, протоколів вимірювань, що підтверджують відповідність КРДЦ-04-Альфа Критеріям звільнення діяльності від ліцензування, не надавав.

Таким чином діяльність з використання комплексів рентгенівських діагностичних цифрових КРДЦ-04-Альфа підлягає обов`язковому ліцензуванню. В той же час позивач після анулювання ліцензії продовжив здійснювати виробництво, тим самим порушуючи вимоги законодавства у сфері використання ядерної енергії.

Суд також критично оцінює доводи позивача щодо того, що до введення рентгенівського діагностичного апарату в експлуатацію, тобто передачі медичному закладу для проведення рентгенологічних досліджень, такі види діяльності як виробництво РДА, їх збут, транспортування, монтаж на місці введення в експлуатацію не підпадають під дію Закону № 1370-XIV з підстав, наведених вище.

Посилання позивача на експертний висновок кафедри ядерної медицини, радіаційної онкології та радіаційної безпеки Національного університету охорони здоров`я України від 12.07.2021 №12/51, в якому зазначено, що на етапах зберігання, транспортування та збуту (продажу), обслуговування та ремонту рентгенівські діагностичні апарати не підключені до електричної мережі і тому ні за яких умов не можуть стати ДІВ, не приймаються судом до уваги як такі, що не спростовують факт виробництва ним комплексу рентгенівського діагностичного цифрового КРДЦ-04-Альфа (заводський (серійний) номер виробу 00056) без наявності діючої ліценції.

Суд наголошує на тому, що наявність у позивача сертифікату про відповідність вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів, зареєстрованого у Реєстрі 26.11.2021 №UA.MD.038-196, дійсного до 25.11.2026, не нівелює покладеного на нього законодавчо обов`язку наявності чинної ліцензії на виробництво ДІВ.

Судом не приймаються в якості належних та допустимих доказів подані позивачем разом із запереченнями на відзив листи щодо недоцільності ліцензування діяльності з комплексами рентгенологічними цифровими як такі, що не спростовують законодавчо визначений обов`язок отримання ліцензії, зокрема, виробниками ДІВ.

Доводи позивача щодо того, що рентгенодіагностичні цифрові КРДЦ-04-Альфа за умови їх використання виключають отримання будь-ким із населення ефективної дози 10.3 мкЗв на рік, оскільки вони є джерелами іонізуючого випромінювання не більше години на рік, відхиляються судом, оскільки питання звільнення всіх видів діяльності з комплексами рентгенодіагностичними цифровими, зокрема і КРДЦ-04-Альфа, не є предметом позову у цій справі.

Суд зауважує, що в межах адміністративного судочинства не досліджуються питання підвищених корупційних ризиків, на які посилається позивач, обґрунтовуючи недоцільність ліцензування такого виду діяльності як виробництво рентгенологічних апаратів.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.