Рішення

від 10.02.2025 по справі 320/35227/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2025 року справа №320/35227/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом громадянки Королівства Таїланд ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Громадянка Королівства Таїланд ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві Київській області від 10 лютого 2023 року №80111300018226 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області повторно розглянути заяву-анкету від 25.01.2023 громадянки Королівства Таїланд ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо видачі посвідки на тимчасове проживання відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого 25.04.2018 постановою Кабінету Міністрів України №322, з урахуванням висновків, наведених у судовому рішенні.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до передбаченого законодавством України порядку та своєчасно звернулась до відповідача з заявою та необхідним пакетом документів для отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні. Однак відповідач протиправно відхилив дану заяву у зв`язку з недоліками форми договору страхування, який був доданий до заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 (суддя Шевченко А.В.) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку зі перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці по догляду за дитиною до досянення нею 6-річного віку, справу №320/35227/23 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 .

Ухвалою суду (суддя ОСОБА_3.) від 08.04.2024 прийнято справу до провадження.

У зв`язку зі звільненням судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/35227/23 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Частиною 14 ст. 31 КАС України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 адміністративну справу №320/35227/23 прийнято до провадження судді Парненко В.С. та вирішено розглядати спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки підставою для видачі посвідки на постійне проживання є дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки. Враховуючи, що поданий позивачем страховий поліс не відповідає вимогам підпункту 4 пункту 32 Порядку, оскаржувана відмова є протиправною.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

25.01.2023 громадянка Королівства Таїланд ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області через ЦНАП Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, подавши документи для оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні.

21.02.2023 позивач отримала рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 10.02.2023 № 80111300018226 про відмову в оформленні (видачі) Посвідки.

У Рішенні зазначено, що підставою для відмови є підпункт 6 пункту 61 Порядку, а саме: «іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17- 19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки».

Позивач вважає зазначене рішення незаконним і протиправним, а тому таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Спірні правовідносини регулюються Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018 (далі - Порядок №322).

Відповідно до підпункту 4 пункту 32 Порядку №322, - для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки.

Так, судом встановлено, що позивач 20.01.2023 отримала дозвіл на працевлаштування (далі - Дозвіл) № 106188, дійсний до 20.01.2025, на посаді фахівця з традиційного оздоровчого тайського масажу у ТОВ «ДОКЕР ІМПЕКС» (код ЄДРПОУ 40863254, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 56, офіс 105; далі - Товариство).

Позивач оформила візу D-04 (М)Y05439119, яка була дійсна з 24.11.2022 до 21.02.2023.

25.01.2023 позивач звернулася до відповідача через ЦНАП Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, подавши документи для оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні (далі - Посвідка) та відповідну заяву-анкету.

21.02.2023 позивач отримала рішення відповідача від 10.02.2023 № 80111300018226 про відмову в оформленні (видачі) Посвідки.

У рішенні зазначено, що підставою відмови є підпункт 6 пункту 61 Порядку, а саме: «іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17- 19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки».

21.02.2023 позивач направила запит до відповідача з проханням надати детальніше пояснення.

09.03.2023 відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що поданий позивачем страховий поліс не відповідає вимогам підпункту 4 пункту 32 Порядку.

Відповідно до підпункту 4 пункту 32 Порядку, для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають «дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки».

Позивач подала два страхові поліси:

Договір добровільного медичного страхування та страхування від нещасних випадків під час подорожі або перебування на території України № FO-01432805 (термін дії: 17.11.2022 - 16.11.2023);

Договір добровільного медичного страхування та страхування від нещасних випадків під час подорожі або перебування на території України № FO-01490116 (термін дії: 23.07.2023 - 22.07.2025).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування», - страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про страхування», - видами добровільного страхування можуть бути: 1) страхування життя; 2) страхування від нещасних випадків; 3) медичне страхування (безперервне страхування здоров`я); 4) страхування здоров`я на випадок хвороби; 5) страхування залізничного транспорту; 6) страхування наземного транспорту (крім залізничного); 7) страхування повітряного транспорту; 8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту); 9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); 10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; 11) страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5 - 9 цієї статті); 12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 14) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 15) страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12 - 14 цієї статті); 16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту); 17) страхування інвестицій; 18) страхування фінансових ризиків; 19) страхування судових витрат; 20) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій; 21) страхування медичних витрат; 211) страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого за шкоду, яку може бути завдано у зв`язку з виконанням його обов`язків; 212) страхування життя і здоров`я волонтерів на період надання ними волонтерської допомоги; 22) страхування сільськогосподарської продукції; 221) страхування ризику фінансових втрат, викликаних кризовою ситуацією на об`єкті критичної інфраструктури; 23) інші види добровільного страхування.

Відповідно до ч.5 ст.6 Закону України «Про страхування», - характеристику та

класифікаційні ознаки видів добровільного страхування визначає Уповноважений орган.

Характеристика та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування затверджена розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 №565 (далі - Розпорядження №565).

В пунктах 3.2, 3.3 та 3.21 Розпорядження №565 зазначено наступне.

Страхування від нещасних випадків - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю страхувальника чи третьої особи (застрахованої особи), визначеної страхувальником у договорі страхування за її згодою. Даний вид страхування передбачає обов`язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити страхову виплату відповідно до умов договору страхування в розмірі страхової суми або її частини у випадку смерті страхувальника чи застрахованої особи, тимчасової втрати ним (нею) працездатності, встановлення йому (їй) інвалідності або отримання ним (нею) травматичних ушкоджень та/або функціональних розладів здоров`я, передбачених договором страхування, внаслідок нещасного випадку, який стався зі страхувальником чи застрахованою особою під час дії договору страхування. Добровільне страхування від нещасних випадків може передбачати особливі умови страхування водія та/або пасажирів наземного транспорту від нещасного випадку, пов`язаного з дорожньо-транспортною пригодою.

Медичне страхування (безперервне страхування здоров`я) - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані зі здоров`ям та працездатністю страхувальника чи третьої особи (застрахованої особи), визначеної страхувальником у договорі страхування за її згодою. Даний вид страхування передбачає обов`язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити страхову виплату відповідно до умов договору страхування в розмірі страхової суми або її частини шляхом: оплати вартості медико-санітарної допомоги певного переліку та якості в обсязі обраної страхувальником програми медичного страхування, яка була надана страхувальнику чи застрахованій особі закладами охорони здоров`я, до яких він (вона) звернувся під час дії договору, у зв`язку із захворюванням, загостренням хронічного захворювання або розладом здоров`я внаслідок нещасного випадку, іншої допомоги, передбаченої правилами та договором страхування, що пов`язана з наданням медико-санітарної допомоги. Відшкодування понесених страхувальником чи застрахованою особою документально підтверджених витрат на отримання медико-санітарної допомоги.

Страхування медичних витрат - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з життям, здоров`ям страхувальника чи третьої особи (застрахованої особи), визначеної страхувальником у договорі страхування за її згодою, а також медичними та додатковими витратами, які безпосередньо пов`язані з настанням страхового випадку під час здійснення страхувальником чи застрахованою особою подорожі (поїздки). Даний вид страхування передбачає обов`язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити страхову виплату відповідно до умов договору страхування в розмірі страхової суми або її частини шляхом відшкодування документально підтверджених витрат на отримання страхувальником чи застрахованою особою медико-санітарної та іншої допомоги у зв`язку з настанням страхового випадку під час здійснення страхувальником чи застрахованою особою подорожі (поїздки).

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що і медичне страхування і страхування медичних витрат пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю страхувальника чи третьої особи (застрахованої особи) - передбачають покриття витрат на екстрену медичну та медико-санітарну допомогу.

Так, як вже було зазначено позивачем було надано Договір добровільного медичного страхування та страхування від нещасних випадків під час подорожі або перебування на території України № FO-01432805 (термін дії: 17.11.2022 - 16.11.2023), а також Договір добровільного медичного страхування та страхування від нещасних випадків під час подорожі або перебування на території України № FO-01490116 (термін дії: 23.07.2023 - 22.07.2025).

Тому суд приходить до висновку, що надані відповідачеві позивачкою поліси медичного страхування відповідають своїм змістом вимогам законодавства щодо добровільного медичного страхування особи, та, зокрема, п.32 Порядку №322.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. №360 (далі - Положення про ДМС), - Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Загальний перелік повноважень ДМС визначений пунктами 4 та 5 Положення про ДМС. Окрім того відповідач має спеціальні контролюючі повноваження, визначені вичерпним переліком в пункті 6 Положення про ДМС, а саме: 1) залучати в установленому порядку до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань вчених і фахівців, працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками); 2) одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також від громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на ДМС завдань; 3) скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до її компетенції; 4) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами; 5) проводити перевірки стану додержання органами виконавчої влади, громадянами, органами реєстрації підприємствами, установами та організаціями вимог законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів і вносити пропозиції щодо усунення причин порушення таких вимог; 6) ініціювати проведення спільних перевірок з правоохоронними органами та іншими центральними органами виконавчої влади у межах повноважень, передбачених законом; 7) створювати умови для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства, затриманих за незаконне перебування на території України, до вирішення питання щодо їх примусового видворення або поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, шляхом виділення приміщень в територіальних органах ДМС.

З вищезазначеного слідує, що відповідач, що відповідач не наділений повноваженнями надавати правову оцінку змісту договорам медичного страхування чи іншим документам, які відповідають формальним вимогам, як додаткам до заяви про продовження дії посвідки на тимчасове проживання.

Тому суд дійшов висновку, що відповідач не мав повноважень оцінювати зміст договору страхування та на цій підставі виносити оскаржуване рішення.

З зазначеного слідує, що при прийнятті оскаржуваного рішення позивач діяв не у межах повноважень, наданих відповідачеві, не обґрунтовано і без врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України приводить суд до висновку про задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2147,20 грн., підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов громадянки Королівства Таїланд ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві Київській області від 10 лютого 2023 року №80111300018226 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області повторно розглянути заяву-анкету від 25.01.2023 громадянки Королівства Таїланд ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо видачі посвідки на тимчасове проживання відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого 25.04.2018 постановою Кабінету Міністрів України №322, з урахуванням висновків, наведених у судовому рішенні.

Стягнути на користь громадянки Королівства Таїланд ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.