Рішення

від 11.02.2025 по справі 380/19973/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2025 рокусправа № 380/19973/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незвільнені з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини з II групою інвалідності;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини, та направити його особову справу до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на військовий облік.

Ухвалою від 27.09.2024 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем, проходить військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 . Згідно довідки МСЕК серія 12 ААГ № 716981 від 15.07.2024 року, його дружині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлена інвалідність II групи. Позивач подав рапорт про звільнення зі служби на підставі абзацу 10 пункту 3 частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За результатами розгляду відповідачем документів на звільнення позивач отримав відповідь Військової частини НОМЕР_1 № 50/113/12-1807 від 21.08.2024 про те, що наданий пакет документів не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: відсутні підтверджуючі документи, що хвора особа потребує постійного стороннього догляду. На підставі цього відсутні правові підстави для звільнення з військової служби в запас, передбачені абзацом 10 пунктом 3 частини 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». Та зазначено, що у випадку незгоди із прийнятим рішенням, відповідно до пункту 6 ст. 112 дисциплінарного статуту ЗС України, я маю право оскаржити прийняте рішення до суду.

Стверджує, що разом із рапортом ним подані усі необхідні документи, зокрема копії документів, що підтверджують наявність родинних зв`язків, довідка МСЕК серія 12 ААГ № 716981 від 15.07.2024 року, медичний висновок про те, що дружині потрібний постійний сторонній догляд, копії паспортів та кодів.

Вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не звільнивши його з військової служби за абзацу 10 пункту 3 частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»., що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву із копіями витребуваних документів, долучивши клопотання про поновлення процесуального строку. Зазначив: ухвалю суду від 27.09.2024, відповідачу (військовій частині НОМЕР_1 ) запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, разом з усіма доказами на підтвердження викладених у відзиві обставин. Крім того, судом зобов`язано військову частину НОМЕР_1 надати до суду разом із відзивом на позовну заяву копії документів, які були подані позивачем разом із рапортом від 26.07.2024. Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ, на виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі №380/19973/24, надано відзив від 06.11.2024 вих. №50/113/12- 2704, який надіслано відповідачу та до суду поштовим зв`язком. Однак, із невідомих причин відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до позивача та суду так і не надійшов. За таких обставин виникла необхідність у повторному надісланні позивачу та суду відзиву на позовну заяву разом із додатками.

Розглядаючи дану заяву суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжували та триває по даний час.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, створена наказом МВС України від 11.03.2022 №183 (наказом МВС України від 11.03.2022 №184 затверджено Положення про військову частину НОМЕР_1 ), на період воєнного стану для виконання бойових завдань щодо відсічі збройній агресії російської федерації проти України, входить до Сил оброни України та відповідні виконує бойові завдання на території Донецької області.

Відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Оскільки відповідачем обґрунтована неможливість своєчасної підготовки відзиву на позовну заяву та його подання до суду, наведені у заяві причини пропуску процесуального строку суд вважає поважними, відтак поновлює строк подання відзиву і витребуваних документів.

У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що 26.07.2024, до управління військової частини НОМЕР_1 , надійшов рапорт майстра групи телекомунікаційних мереж та інформаційних систем вузла зв`язку ІІ категорії солдата ОСОБА_1 від 26.07.2024 із клопотанням про звільнення з військової служби в запас за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка являється особою з інвалідністю другої групи.

До рапорту, солдатом ОСОБА_3 , від 26.07.2024 долучено копію довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ №716981 від 15.07.2024, відповідно записів якої, слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належить до осіб з інвалідністю другої групи за загальним захворюванням, якій протипоказана робота пов`язана з емоційно-фізичним навантаженням. У даній довідці до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ №716981 від 15.07.2024, відсутні будь-які записи про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , потребує постійного стороннього догляду. Також, до рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, солдатом ОСОБА_3 , додано копію консультаційного висновку спеціаліста КНП «Дрогобицька міська лікарня №3» від 17.07.2024, згідно якої вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку із наявними у неї захворюваннями потребує постійного стороннього догляду. Однак, надана копія консультаційного висновку спеціаліста КНП «Дрогобицька міська лікарня №3» від 17.07.2024 не відповідає формі медичного висновку, яка встановлена та передбачена п.1 ч.1 наказу МОЗ України «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» від 09.03.2021 №407, а саме формі первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", а тому додана копія консультаційного висновку спеціаліста від 17.07.2024, не може бути взята до уваги.

За таких обставин, відсутні правові підстави для звільнення позивача з військової служби в запас, передбачені абзацом 10 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». За результатами розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 останньому надано відповідь військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2024 вих. №50/113/12-1807, яку позивач особисто отримав, про що власноручно розписався у другому примірнику військової частини НОМЕР_1 .

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у званні солдата на посаді майстра групи телекомунікаційних мереж та інформаційних систем вузла зв`язку ІІ категорії.

19.03.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали шлюб, після якого присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_6 , дружині ОСОБА_6 , про що видане Свідоцтво про шлюб від 19.03.2024 серії НОМЕР_3 .

Згідно із Довідкою від 15.07.2024 серії 12-ААГ № 716981, виданою Дрогобицькою міжрайонною МСЕК до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією, ОСОБА_2 встановлена друга (ІІ) група інвалідності.

Згідно із консультаційним висновком спеціаліста КНП «Дрогобицька міська лікарня № 3» Шпитяка Є.Г. від 17.07.2024 (за формою № 028/о), ОСОБА_2 "…потребує постійного стороннього догляду".

26.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із необхідністю здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи. До рапорту на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за своєю дружиною, позивач додав наступні документи: - копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 , - копія паспорта громадянина України ОСОБА_2 , - копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_4 , - витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 , - копія довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №716981, - копія консультативного висновку спеціаліста КНП «Дрогобицька міська лікарня № 3» ОСОБА_7 від 17.07.2024 №110 (за формою № 028/о); - копія витягу з медичної карти стаціонарного хворого №05887.

21.08.2024 командир військової частини НОМЕР_2 у листі-відповіді за № 50/113/12-1807 відмовив ОСОБА_1 у звільненні із військової служби, у зв`язку із тим, що «… подана копія консультаційного висновку спеціаліста КНП «Дрогобицька міська лікарня № 3» від 17.07.2024 не відповідає формі медичного висновку, яка встановлена та передбачена п. 1 ч. 1 наказу МОЗ України «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкції щодо їх заповнення, що використовується у закладах охорони здоров`я» від 09.03.2021 № 407, а саме формі первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» , а тому додана копія консультаційного висновку спеціаліста від 17.07.2024, не може бути взята до уваги. Слід врахувати, що обстеження МСЕК, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходила 11.06.2024. У відповідності до абзацу 9 пункту 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 № 1317, підставою для встановлення ІІ групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженні здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому догляді, догляді або допомозі… ».

Не погодившись із відмовою відповідача у звільненні із військової служби на підставі доданих до рапорту документів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Норми Закону № 2232-ХІІ суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р. строком на 30 діб.

На час розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

За змістом ч. 1, ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. (ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII).

Статтею 24 Закону № 2232-ХІІ унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно абзацу першого до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-ХІІ. У частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).

Так, згідно із пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану, зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

Згідно із абз. 10 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, на таких підставах, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

За приписами ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Як зазначено вище, позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , та маючи намір звільнитися з військової служби, подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ та абз. 10 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений Положенням "Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затверджений Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Пунктом 12 Розділу І Положення № 1153/2008 передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до п. 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

25.11.2022 набрав чинності наказ Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, яким затверджена Інструкція з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України (далі - Інструкція № 280), відповідно до пункту 5 розділу І якої командири (керівники) зобов`язані забезпечити, зокрема, належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах військового управління та органі управління Держспецтрансслужби, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях, у тому числі у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, в управліннях, відділах, службах, відділеннях та групах персоналу створювати для посадових осіб, які ведуть облік особового складу, усі умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 1 розділу Х Інструкції № 280 накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Пунктом 12.9 розділу ХІІ Інструкції № 170 передбачено, що документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, зокрема, у випадках звільнення за підставами, передбаченими пунктами "г" - "е" частини третьої, підпунктами "а", "ґ", "д", "е" пункту 1, підпунктом "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктами "д", "е", "є", "и" - "о" пункту 1, підпунктами "д", "е", "є", "з" - "м" пункту 2, пунктом 3 частини п`ятої, підпунктами "д" - "і" пункту 1, підпунктами "ґ" - "з" пункту 2, пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову служби";

за підставами, передбаченими пунктами "б", "в" і "д" частини третьої, підпунктом "г" пункту 1 частини четвертої, підпунктами "а", "б", "в","ґ" пунктів 1,2 частини п`ятої, підпунктами "а", "б", "в", "ґ" пункту 1, підпунктами "а", "б", "г" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.

Згідно із абз. 3 п. 14.10 розділу XIV Інструкції № 170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема, відповідно до пункту 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" та визначено підпунктом "г" пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом "ґ" пункту 2 частини п`ятої, підпунктом "г" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби здійснюється за встановленою процедурою, яка включає подання рапорту з додатками, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції № 170, уточнення даних про проходження особою військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов`язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі. Лише у разі не прийняття, не розгляду чи не задоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

За загальним правилом, визначеним пп. 3.11.6 Інструкції № 124, рапорт військовослужбовця про звільнення з військової служби має бути розглянутий командиром військової частини протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині. Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення (наказ, відповідь на рапорт та інше) та таке рішення (відповідь на рапорт) доведена до військовослужбовця належним чином.

Суд встановив, що 26.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із необхідністю здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

21.08.2024 командир військової частини НОМЕР_2 відмовив ОСОБА_1 у звільненні із військової служби, у зв`язку із тим, що додані позивачем документи не підтверджують необхідність постійного догляду за його дружиною.

Отже, спір у цій справі виник у зв`язку із відмовою відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 та пункту 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Суд встановив, на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач до рапорту від 05.10.2024 про звільнення додав такі документи:

- довідку до Акту огляду МСЕК від 15.07.2024 серії 12-ААГ № 716981 ОСОБА_2 ; консультаційний висновок спеціаліста КНП «Дрогобицька міська лікарня № 3» Шпитяка Є.Г. від 17.07.2024 (за формою № 028/о), про те, що ОСОБА_2 "…потребує постійного стороннього догляду", свідоцтво про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 ; паспорти та рнокпп ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Відтак, суд встановив, що у цьому випадку дослідженню підлягає питання, чи підтверджують додані позивачем документи (консультаційний висновок спеціаліста) необхідність здійснення постійного догляду за дружиною позивача, яка є особою з інвалідністю II групи.

Суд дослідив визначення поняття «медичний висновок» у нормативно-правових актах.

Визначення терміну«медичний висновок»наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

Так, визначення терміну "медичний висновок" наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я" від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін "медичний висновок" вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін "медичний висновок" визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

У свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

Із наведеного слідує, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зважає на таке.

Так, Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Відповідно до п. 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За приписами п.п. 1 п. 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття "постійного догляду", який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

При цьому, поняття "сторонній догляд" не є тотожним поняттю "постійний догляд", позаяк під поняттям "сторонній догляд" розуміється те, ким надається догляд, а "постійний догляд"- коли надається такий догляд. У свою чергу, поняття "постійний догляд" передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.

Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 № 1066) при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку № 189 до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку № 189 передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";

висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" затверджена Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі".

Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.

Пунктом 5 цієї Інструкції визначено, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.

У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).

Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я визначені ще в одному нормативно-правовому акті - наказі Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання", в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.

Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, суд дійшов висновку, що МСЕК визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Разом із тим у Акті огляду МСЕК від 15.07.2024 серії 12 ААГ № 716981 ОСОБА_2 не визначена потреба особи з інвалідністю у сторонньому догляді.

Суд зауважує, що Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" затверджена Інструкція щодо заповненняформи первинної облікової документації № 080-4/о«Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі Інструкція № 407).

Так відповідно до п. 3, 7, 11 Інструкції № 407 Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медициниформи первинної облікової документації № 025/о«Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року№ 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974. У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.

Разом із тим наданий позивачем консультаційний висновок спеціаліста від 17.07.2024 за формою №028/о складений відповідно до вимог Інструкції щодо заповненняформи первинної облікової документації № 028/о Консультаційний висновок спеціаліста, затвердженої форми первинної облікової документації № 028/о Консультаційний висновок спеціаліста, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України 14.02.2012 № 110 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 р. за № 683/20996 (далі Інструкція № 110).

Так відповідно до п. 2, 9, 10, 11 Інструкції № 110 Форма № 028/о заповнюється лікарями-консультантами лікувально-профілактичних закладів (науково-дослідних інститутів, обласних лікарень, консультаційно-діагностичних центрів тощо), куди направляється на консультацію (обстеження) пацієнт. У пункті 7 консультант записує встановлений діагноз та інші висновки щодо стану пацієнта, якого він оглянув. У пункті 8 зазначаються рекомендації щодо подальшого лікування, реабілітації тощо. Форму № 028/о заповнює і підписує лікар-консультант, висновок завіряється печаткою закладу охорони здоров`я, де проводилась консультація.

Суд погоджується із відповідачем, що наданий позивачем консультаційний висновок спеціаліста від 17.07.2024 за формою №028/о не є документом, який визначає необхідність постійного догляду за особою із інвалідністю.

Відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану, зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

Відповідно до абз. 10 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, на таких підставах, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та наведені правові висновки, суд приходить до висновку, що позивач не надав до рапорту про звільнення необхідного пакету документів щодо підтвердження необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості повторно порушити процедуру розгляду питання щодо його звільнення зі служби, звернувшись до відповідача із відповідною заявою та із наданням визначеного переліку документів.

За приписамипункту 4 частини першоїстатті 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положеньстатті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другоїстатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб`єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов`язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 3 КАС України.

За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна