Рішення

від 31.01.2025 по справі 580/10660/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 року справа № 580/10660/24 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Глийової В.Г.,

представника позивача - Попова А.В. (за ордером),

представника відповідача - Левенець? ? А.М. (в порядку самопредставництва),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Центрагроекспорт" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Центрагроекспорт" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2024 №15278/23-00-07-04-01, яким ПП "Центрагроекспорт" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5 042 210 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що висновки ГУ ДПС у Черкаській області про те, що господарські операції позивача з ПП «Нові Долиняни» були «безтоварними» - без здійснення фактичної діяльності, не мали реального характеру є безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, базуються на припущеннях, не підтверджуються належними та допустимими доказами, сформовані без урахування змісту первинних документів, отримання ТМЦ та використання їх у господарській діяльності. Факт придбання ТМЦ в повній мірі підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку: договорами, видатковими накладними, ТТН, зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними. Крім того, зауважує, що позивачем було дотримано принцип належної обачності при виборі контрагента, про що свідчить перевірка його статутних документів і свідоцтва платників ПДВ, до моменту укладання договорів.

Ухвалою від 07.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 09 годину 30 хвилин 25 листопада 2024 року.

Відповідач проти позову заперечив, надавши до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Центрагроекспорт» контролюючим органом було встановлено факт відсутності придбання зерна (кукурудзи та пшениці) та ін. ТМЦ по ланцюгах постачання, ні підтвердженням факту отримання різного роду послуг, не можливістю ПП «Нові Долиняни» здійснювати вирощування с/г продукції, проведеним аналізом не підтверджується факт придбання та реалізації підприємством ТМЦ. Вищезазначені обставини призвели до порушення підприємством вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 033 768,00? ? грн., у т.ч. за лютий 2018 року на суму 390 541 грн., за березень 2018 року на суму 3 208 597 грн., за квітень 2018 року на суму 434 630 грн.

Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з дотриманням норм законодавства України, тому скасуванню не підлягає.

Усною ухвалою суду від 25.11.2024, яка занесена секретарем судового засідання до протоколу, відкладено підготовче засідання до 09 год. 30 хв. 02.12.2024.

Усною ухвалою суду від 02.12.2024, яка занесена секретарем судового засідання до протоколу, оголошено перерву в підготовчому провадженні до 10 год. 30 хв. 09.12.2024.

Ухвалою від 09.12.2024 відкладено підготовче засідання та призначено підготовче засідання з розгляду адміністративної справи № 580/10660/24 на 09 год 30 хв 03 січня 2025 року.

Усною ухвалою суду від 03.01.2025, яка занесена секретарем судового засідання до протоколу, продовжено термін підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 09 год. 30 хв. 13.01.2025.

Ухвалою суду від 13.01.2025 відкладено підготовче засідання та призначено підготовче засідання з розгляду адміністративної справи № 580/10660/24 на 09 год 30 хв 20 січня 2025 року.

Усною ухвалою суду від 20.01.2025, яка занесена секретарем судового засідання до протоколу, закрито стадію підготовчого провадження та призначено розгляд справи по суті на до 09 год. 30 хв. 27.01.2025.

Усною ухвалою суду від 27.01.2025, яка занесена секретарем судового засідання до протоколу, оголошено перерву в судовому засіданні та призначено розгляд справи по суті на 09 год. 30 хв. 31.01.2025

У судовому засіданні 31.01.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Приватне підприємство «Центрагроекспорт» (далі ПП «Центрагроекспорт») зареєстровано юридичною особою 25.09.2015 (код ЄДРПОУ 40031322), перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Черкаській області як платник податків і зборів.

Наказом Головного управління ДПС у Черкаській області від 31.07.2019 №1553 призначено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Центрагроекспорт» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий квітень 2018 рік по взаємовідносинах з ПП «Нові Долиняни» (код ЄДРПОУ 30907567).

Під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що оригінали документів щодо взаємовідносин ПП «Центрагроекспорт» з ПП «Нові Долиняни» (код ЄДРПОУ 30907567) вилучені згідно ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкаси від 16.11.2018 у справі №711/9785/18 та перебувають у матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016250000000126. Перелік первинних бухгалтерських документів, які були вилучені на підставі вказаної ухвали від 16.11.2018, зафіксований в описі вилучених документів від 16.11.2018.

Враховуючи вищевикладені обставини та керуючись положеннями Податкового кодексу України термін проведення документальної позапланової перевірки ПП «Центрагроекспорт» перенесено з 02.08.2019 до дати отримання копій документів або забезпечення доступу до оригіналів документів, які перебувають у кримінальному провадженні №12016250000000126.

Після отримання від Головного управління Національної поліції України в Черкаській області дозволу на ознайомлення з документами в приміщенні Головного управління Національної поліції України в Черкаській області, наказом Головного управління ДПС у Черкаській області від 11.09.2024 №2101-п поновлено з 16.09.2024 проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Центрагроекспорт».

У період з 31.07.2019 по 01.08.2019, 16.09.2024 по 20.09.2024 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Центрагроекспорт» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий квітень 2018 рік по взаємовідносинах з ПП «Нові Долиняни» (код ЄДРПОУ 30907567) у лютому, березні 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27.09.2024 №11921/23-00-07-04-01/40031322.

Вищезазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 033 768,00? ? грн., у т.ч. за лютий 2018 року на суму 390 541 грн., за березень 2018 року на суму 3 208 597 грн., за квітень 2018 року на суму 434 630 грн.

На підставі акту перевірки від 27.09.2024 №11921/23-00-07-04-01/40031322, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.10.2024 №15278/23-00-07-04-01, яким ПП "Центрагроекспорт" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5 042 210 грн.

Позивач вважаючи, що вищевказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернення із цим адміністративним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити в його задоволені.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої ? ? статті 19 Конституції України ? ? органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ? ? Конституцією ? ? та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі у тексті - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом із матеріалів справи встановлено, що між ПП «Центрагроекспорт» (Покупець) та ПП «Нові Долиняни» (Продавець) укладено:

1) договір купівлі-продажу № 018 від 14.02.2018, згідно умов якого? Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується оплатити і прийняти Товар «Кукурудза» урожаю 2017 року (надалі Товар), насипом, у відповідності до умов даного Договору. Продавець зобов`язується поставити 1000 т. Товару (п. 3.1 Договору). Ціна товару з ПДВ за даним Договором складає 4700 грн. за метричну тону. Загальна вартість Товару по даному Договору складає 4 700 000 грн. в т.ч. ПДВ 783 333,33 грн. (п.п. 4.1, 4.2 Договору). Порядок розрахунків передбачає, що при відправленні автомобільним транспортом шляхом перерахування 100% вартості Товару на розрахунковий рахунок Продавця. Датою оплати є дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця на користь Продавця в повному обсязі.(п.п. 5.1, 5.2 Договору). Поставка Товару відбувається на умовах самовивозу зі складу Продавця за власний рахунок та власними засобами Покупця (п. 6.1 Договору). Датою поставки вважається дата підписання Сторонами Акту прийому-передачі Товару або дата товарно-транспортної накладної на Товар (п. 6.2 Договору).

За результатами виконання умов договору ПП «Нові Долиняни» в адресу ПП «Центрагроекспорт» оформлено видаткові накладні на отримання кукурудзи урожаю 2017 року:

- від 14.02.2018 № РН-1057/03 на загальну суму 1 208 888,03 грн.;

- від 17.02.2018 № РН-1391/02 на загальну суму 1 114 276,94 грн.;

- від? 20.02.2018 № РН-1586/02 на загальну суму 1 093 737,94 грн.;

- від 23.02.2018 № РН-1801/02 на загальну суму 1 283 101,09 грн.

Транспортування придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними, перелік яких наведено на стор. 6-7 Акту перевірки.

2) договір купівлі-продажу № 020 від 01.03.2018, згідно умов якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується оплатити і прийняти Товар «Кукурудза» урожаю 2017 року (надалі Товар), насипом, у відповідності до умов даного Договору. Продавець зобов`язується поставити 2000 т. Товару (п. 3.1 Договору). Ціна товару з ПДВ за даним Договором складає 4700 грн. за метричну тону. Загальна вартість Товару по даному Договору складає 9 400 000 грн. в т.ч. ПДВ 1 566 666,67 грн. (п.п. 4.1, 4.2 Договору). Порядок розрахунків передбачає, що при відправленні автомобільним транспортом шляхом перерахування 100% вартості Товару на розрахунковий рахунок Продавця. Датою оплати є дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця на користь Продавця в повному обсязі.(п.п. 5.1, 5.2 Договору). Поставка Товару відбувається на умовах самовивозу зі складу Продавця за власний рахунок та власними засобами Покупця (п. 6.1 Договору). Датою поставки вважається дата підписання Сторонами Акту прийому-передачі Товару або дата товарно-транспортної накладної на Товар (п. 6.2 Договору).

За результатами виконання умов договору ПП «Нові Долиняни» в адресу ПП «Центрагроекспорт» оформлено видаткові накладні на отримання кукурудзи урожаю 2017 року:

- від 05.03.2018 № РН-247/03 на загальну суму 1 952 334,66 грн.;

- від 07.03.2018 № РН-392/02 на загальну суму 1 961 076,67 грн.;

- від? 09.03.2018 № РН-500/03 на загальну суму 2 200 212,88 грн.;

- від 03.03.2018 № РН-104/03 на загальну суму 1 952 428,66 грн.;

- від 01.03.2018 № РН-29/03 на загальну суму 2 076 555,77 грн.

Транспортування придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними, перелік яких наведено на стор. 8-11 Акту перевірки.

3) договір купівлі-продажу № 021 від 01.03.2018, згідно умов якого? ? Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується оплатити і прийняти Товар «Пшениця» урожаю 2017 року (надалі Товар), насипом, у відповідності до умов даного Договору. Продавець зобов`язується поставити 1800 т. Товару (п. 3.1 Договору). Ціна товару з ПДВ за даним Договором складає 5200 грн. за метричну тону. Загальна вартість Товару по даному Договору складає 9 360 000 грн. в т.ч. ПДВ 1 560 000,00 грн. (п.п. 4.1, 4.2 Договору). Порядок розрахунків передбачає, що при відправленні автомобільним транспортом шляхом перерахування 100% вартості Товару на розрахунковий рахунок Продавця. Датою оплати є дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця на користь Продавця в повному обсязі.(п.п. 5.1, 5.2 Договору). Поставка Товару відбувається на умовах самовивозу зі складу Продавця за власний рахунок та власними засобами Покупця (п. 6.1 Договору). Датою поставки вважається дата підписання Сторонами Акту прийому-передачі Товару або дата товарно-транспортної накладної на Товар (п. 6.2 Договору). За результатами виконання умов договору ПП «Нові Долиняни» в адресу ПП «Центрагроекспорт» оформлено видаткові накладні на отримання пшениці урожаю 2017 року:

- від 18.03.2018 № РН-1057/03 на загальну суму 84 947,35 грн.;

- від 16.03.2018 № РН-936/03 на загальну суму 2 117 958,37 грн.;

- від? 14.03.2018 № РН-833/03 на загальну суму 356 199,73 грн.;

- від 12.03.2018 № РН-708/03 на загальну суму 2 130 646,36 грн.;

- від 10.03.2018 № РН-571/03 на загальну суму 2 124 718,37 грн.

Транспортування придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними, перелік яких наведено на стор. 8-11 Акту перевірки.

Відповідно до картки рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 31.12.2018 була наявна кредиторська заборгованість в сумі 22 296 606,2 грн.

Станом на 31.12.2018 залишки товару по рах. 281 «Товари на складі» по взаємовідносинах з ПП «Нові Долиняни» становили 20 168 837,89 грн.

В подальшому придбаний у ПП «Нові Долиняни» товар був використаний позивачем в господарській діяльності шляхом реалізації його наступним покупцям:

1) ТОВ «Грейн Пауер», згідно Договору поставки від 07.08.2019 № 144. Отримання пшениці підтверджується видатковими накладними від 06.11.2019 № РН-0000035; від 22.11.2019 № РН-0000045;

2) ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» згідно Договору поставки від 16.05.2019? №К1905-3603. Отримання кукурудзи підтверджується видатковими накладними від 24.05.2019 № РН-0000021; від 23.05.2019 № РН-0000020; від 23.05.2019 № РН-0000019; від 23.05.2019 № РН-0000018; від 23.05.2019 № РН-0000017; від 23.05.2019 № РН-0000016;

3) ТОВ «Агро Девелопмент» згідно Договору поставки від 07.05.2019 № 07/05/19. Отримання кукурудзи підтверджується видатковими накладними від 20.05.2019 № РН-0000009; від 20.05.2019 № РН-0000008; від 20.05.2019 № РН-0000007; від 20.05.2019 № РН-0000006; від 20.05.2019 № РН-0000005; від 20.05.2019 № РН-0000004; від 20.05.2019 № РН-0000003.

Наявність належним чином зареєстрованих податкових накладних та декларацій по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами відповідачем не заперечується.

Суд звертає увагу, що податкові накладні, складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що вищезазначені первинні бухгалтерські документи містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та ПП «Нові Долиняни», відповідно, підтверджують рух активів та зміну майнового стану у процесі здійснення господарських операцій.

Разом з цим, висновки контролюючого органу про невідповідність первинних документів нормам чинного законодавства, про неможливість підтвердження факту навантаження, транспортування та передачі товару від Постачальника до Покупця, а також про те, що ПП «Центрагроекспорт» ніби то не здійснило належних заходів щодо перевірки ПП «Нові Долиняни» з відкритих та загальнодоступних баз даних, удавано, цілеспрямовано створило умови, які направлені на невиконання або неналежне виконання установлених ПК України вимог - базуються лише на припущеннях контролюючого органу та простовується вищенаведеними обставинами.

Податковим органом не спростовується той факт, що ПП «Нові Долиняни» на момент вчинення господарських операцій було у відповідності до вимог чинного законодавства України зареєстровано платником ПДВ, здійснювало декларування результатів своєї діяльності у податковій звітності, подавало звітність у інші органи державної влади, його установчі документи не були визнані у судовому порядку недійсними.

Судом враховано, що в акт перевірки містить висновки про недоліки оформлення первинних документів, що стосуються господарських відносин ПП «Центрагроекспорт» та ПП «Нові Долиняни», а саме: видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, оскільки у видаткових накладних з боку постачальника та отримувача зазначено лише підпис особи без зазначення посади та прізвища і ініціалів, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка відвантажувала/отримувала товар. В ТТН не деталізована інформація про місце навантаження, зазначено лише місто Жидачів та місце розвантаження, зазначено лише місто Черкаси.

Однак, суд зазначає, що певні незначні недоліки в оформленні товаро-супровідних документів не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарських операцій, оскільки відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася. Відсутність в ТТН повної адреси пункту навантаження/розвантаження, за наявності всіх інших даних (про автомобіль, водія, вантаж та інш.) не може слугувати підставою для висновку про те, що неможливо підтвердити факт навантаження, транспортування та передачі товару.

У постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №380/12821/22 зазначено, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі видаткових та товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне здійснення таких операцій. Також варто врахувати, що для цілей податкового обліку беруться до уваги, насамперед, економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. Податковий орган не застосував підхід «превалювання суті над формою» як принцип бухгалтерського обліку, та, як наслідок, не спростував наявності встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин та не з`ясував правову природу спірних правовідносин.

Також контролюючим органом в акті перевірки від 27.09.2024 №11921/23-00-07-04-01/40031322 зазначено, що позивачем до перевірки не надано підтверджуючих документів про показники якості товару, які повинні відповідати Державному Стандарту України.

Суд зазначає, що зазначені податковим органом документи не належать до документів бухгалтерського обліку і їх наявність чи відсутність ніяким чином не підтверджує реальність здійснення господарської операції.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.03.2024 у справі № 380/12821/22 зазначив, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання контролюючого органу на відсутність документів, які підтверджують якість товару, оскільки сертифікати якості чи інші відповідні документи не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документами, що посвідчують якість товару, а не факт проведення господарської операції, а тому відсутність таких документів не є беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Стосовно твердження контролюючого органу, наведеного в акті перевірки від 27.09.2024 №11921/23-00-07-04-01/40031322 щодо невідповідності придбаного товару з реалізованим по ланцюгу постачання та створення лише зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій; із баз даних та податкової інформації, а також листів сільських рад та інших органів (Управління статистики, ДП «Держреєстри України), відсутністю у контрагента ПП «Нові Долиняни» основних засобів та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, то суд зазначає наступне.

Так, у набувача товарів відсутній обов`язок перевіряти походження придбаного ним товару по ланцюгу аж до виробника, тим паче, будь-яких зауважень до оформлених податкових, видаткових накладних саме з безпосереднім контрагентом, у відповідача відсутні. Крім іншого, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. Відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2024 у справі №480/1798/22 та від 27.03.2024 у справі № 380/12821/22.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зазначила наступне: «…97. Спираючись на правові позиції Верховного Суду в постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. 103. Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань. 104. Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. 106. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до статті 112 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон №466-IX). 107. Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону №466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Стосовно посилання контролюючого органу на прийняття рішення про відповідність ПП «Нові Долиняни» критеріям ризиковості платника податку від 05.02.2020 за №10562, то суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ПП «Нові Долиняни» відбулись у лютому-березні 2018 року, натомість рішення про відповідність критеріям ризиковості прийнято у 2020 році, тому вищезазначене рішення не може бути підставою про відсутності господарських взаємовідносин із цим контрагентом.

Щодо посилання в Акті перевірки на податкову інформацію від 08.10.2018 № 102/13-01-12-21/30907567, отриману від ГУ ДПС у Львівській області, необхідно звернути увагу на сталу судову практику Верховного Суду, яка полягає у наступному.

Верховним Судом у постанові від 18.03.2024 у справі №480/1798/22 зазначено про те, що податкова інформація не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не є безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про нереальність/безтоварність господарських операцій. Податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону і сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень. Процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 380/12821 вказано, що суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів з огляду лише на податкову інформацію щодо його контрагентів (відсутність достатніх трудових ресурсів осіб з відповідною спеціальною освітою, відсутність основних засобів, необхідних складських, виробничих приміщень та обладнання у періоді, що перевірявся тощо; дослідження ланцюга постачання), оскільки відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це.

Також судом не приймається до уваги посилання контролюючого органу в акті перевірки на наявність кримінального провадження, в якому фігурує контрагент позивача ПП «Нові Долиняни», оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було. Сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. При цьому, ні вироку, ні жодних доказів, встановлених у ході здійснення кримінального провадження, які б свідчили про нереальний характер господарських операцій між позивачем та контрагентом, відповідач до суду не надав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2024 у справі №480/1798/22 та від 27.03.2024 у справі №380/12821/22.

Суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

При цьому норми податкового кодексу не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про необізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17, від 21.02.2020 у справі №815/253/16, від 28.05.2021 у справі № 804/5965/16, а тому суд відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України враховує такий при вирішенні цієї справи.

Як на час укладення договорів, так і на час здійснення господарських операцій позивача із спірним контрагентом суб`єкти господарювання були належним чином зареєстрованими в ЄДРПОУ та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнавалися в установленому порядку недійсними. Вказане відповідачем не спростовано.

Позивачем надано суду належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що спірні господарські операції мали реальний характер, а придбаний товар використовувався в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначене не взято до уваги.

Окрім того, слід зазначити, що висновки акта перевірки не містять посилань на порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, а містять лише припущення про неможливість підтвердження реальності здійснення господарської операції контрагентом позивача, що є неприпустими.

Варто зазначити, що в акті перевірки всі доводи податкового органу, за яких останній зробив висновок про нереальність господарських операцій за договорами, укладеними позивачем із ПП «Нові Долиняни» стосуються контрагента платника.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України).

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 (Булвес АД проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

З огляду на викладене, висновки відповідача, що викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи, що наявними у матеріалах справи належним чином складеними первинними документами підтверджено факт реального виконання господарськи відносин між позивачем та ПП «Нові Долиняни», відповідно, отримання вказаних Товарів безпосередньо пов`язано з основним видом діяльності позивача, тому суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 16.10.2024 №15278/23-00-07-04-01 є протиправним та підлягає до скасування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 12, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2024 №15278/23-00-07-04-01, яким ПП "Центрагроекспорт" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5 042 210 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 44131663) на користь приватного підприємства "Центрагроекспорт" (вул. Героїв Дніпра, 69, кв.365, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 40031322) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 07.02.2025.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ