Рішення

від 11.02.2025 по справі 620/16451/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2025 року Чернігів Справа № 620/16451/24

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді БаргаміноїН.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність Фірма «Радікал» до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальність Фірма «Радікал» звернулось до суду з позовом до Чернігівської митниці, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA102000/2024/000073/2 від 21 листопада 2024 року за митною декларацією 24UA102020006766U1;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернігівської митниці № UA102020/2024/000121.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наданих відповідачу документів було достатньо для підтвердження достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом. Зазначає, що відповідачем не вказано, яких саме документів не надано та яким чином це впливає на правильність визначення митної вартості.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що за результатами проведеного аналізу документів, поданих разом з МД №24UA102020006766U1, було встановлено, що до митної вартості товару не були включені витрати, передбачені частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, що свідчить про недекларування складових митної вартості в повному обсязі. Враховуючи відсутність усіх складових митної вартості, були усі підстави для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості (за ціною договору) та для визначення митним органом митної вартості товару самостійно.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій вказав, що описані в спірних рішеннях обставини, що слугували підставою для їх винесення, не впливають на митну вартість оцінюваного товару, а заявлена митна вартість в частині відповідних транспортних витрат може бути визнана на підставі інших, наданих до митного оформлення документів. Зазначає, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

Відповідачем було подано заперечення, в яких зазначив, що митний орган при здійсненні контролю заявленої декларантом митної вартості товару, крім складових митної вартості, також перевіряє подані до митного оформлення документи та співставляє дані, які у них зазначені. За наявності невідповідності даних або їх непідтвердження митний орган наділений повноваженнями витребовувати додаткові документи для того, щоб декларант підтвердив заявлену ним митну вартість та спростував сумніви митного органу, оскільки саме на декларанта покладений обов`язок доведення митному органу правильності заявленої митної вартості товару.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 02.01.2025 у задоволенні клопотання Чернігівської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін було відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.07.2024 між «Аннекс Полімерс» (продавець) та ТОВ Фірма «Радікал» (покупець) був укладений контракт № 10/07-RA від 10.07.2024, відповідно до пункту 1.1. якого продавець продає, а покупець приймає та сплачує на умовах цього контракту мішки поліпропіленові, номенклатура, асортимент та кількість якого визначається в додатках (а.с. 47-50).

З метою здійснення митного оформлення товару, що ввозиться позивачем на митну територію України, останнім до Чернігівської митниці було подано митну декларацію №24UA102020006766U1 та, зокрема, наступні документи: сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 14.09.2024; пакувальний лист (Packing list) б/н від 14.09.2024; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №АР/159 від 14.09.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) №00013586 від 20.11.2024; транспортний документ мультимодального/комбінованого перевезення (Multimodal/combined transport document (generic)) №MCC/GDPL/24/209 від 20.09.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 316255(бланк №26903) від 21.09.2024; накладна ЦІМ/УМВС №05380 від 10.11.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №3 від 01.08.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №4 від 15.08.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3530 від 14.11.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток №1 від 22.07.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №10/07-RA від 10.07.2024; договір (контракт) про перевезення №00665/24 від 16.08.2024 (а.с. 30-50, 64-65, 105, 106, 111, 113, 116, 123).

Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу представнику позивача було надіслано повідомлення, в якому вказано, що на виконання вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України в зв`язку з відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необхідне подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів: прайс-лист виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; заявка на організацію транспортно-експедиційних послуг, оплата транспортно-експедиційних послуг; висновки про вартісні характеристики транспортного засобу підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару (а.с. 68).

Також надіслано повідомлення про виправлення, а саме подання замість висновків про вартісні характеристики транспортного засобу підготовлені спеціалізованими експертними організаціями висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с. 69).

На вказані повідомлення позивачем було надано прайс-лист виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, заявку на організацію транспортно-експедиційних послуг, оплату транспортно-експедиційних послуг, висновок про вартісні характеристики товару (а.с. 107-110, 117, 125-126, 134, 137, 138).

21.11.2024 Чернігівською митницею було прийнято рішення №UA102000/2024/000073/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом митну оцінку товарів здійснено із застосуванням резервного методу з розрахунку 2,55 USD/кг (а.с. 139).

У графі 33 вказаного рішення було зазначено обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме:

- в наданих до митного рахунку платіжних інструкціях від 01.08.2024 №3 та від 15.08.2024 №4 не зазначено відповідно якого інвойсу та/або додатку до контракту здійснюється оплата за товар. Крім того, відсутні відмітки банку в таких полях, як «Відмітка про надходження», «Підрозділ валютного контролю», «Відмітка про виконання», які свідчили б про зарахування коштів на рахунок отримувача;

- відповідно до платіжних інструкцій в іноземній валюті від 01.08.2024 №3 та від 15.08.2024 №4 комісійні витрати за переказ коштів за товар здійснювалися за рахунок платника, про що свідчить відмітка в графі 71 цього документа. Також їх сплата передбачена п.п. 4.3 п. 4 контракту від 10.07.2024 №10/07-RA. Але, до митної вартості товару їх включено не було, чим порушено вимоги п. 1а ч. 10 ст. 58 МКУ. Документ про розмір сплати цих витрат митному органу не надавався;

- доставка товару з Польщі здійснювалась на підставі митної декларації Т1 №24PL322080NS0JCYL1, але в жодному документі не вказано вартість її оформлення, і як наслідок такі витрати до митної вартості товару включено не було;

- відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.08.2024 №00665/24 послуги з перевезення вантажу з Індії до України здійснювалося на підставі заявки на організацію транспортно-експедиторських послуг та/або додаткової угоди до цього договору, в якій конкретизуються деталі доставки вантажу. Але, до митного оформлення цей документ надано не було. Таким чином, у митного органу відсутня можливість перевірити дійсність понесених витрат з перевезення товарів, та повноту їх включення до митної вартості. Цей документ належить до транспортних (перевізних) документів і відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ є одним із документів, які підтверджують митну вартість товарів;

- відповідно до п.п. 4.1. п. 4 «Порядок розрахунків» договору про транспортно- експедиторське обслуговування від 16.08.2024 №00665/24 оплата за ці послуги здійснюється на умовах 100% передоплати. З огляду на зазначене, такі платіжні документи, які підтверджували б сплату коштів за транспортно-експедиторське обслуговування, до митного оформлення надано не було, чим порушено вимоги п. 5 і 6 ч. 2 ст. 53 МКУ;

- в гр.44 наданої до митного оформлення митній декларації зазначена наявність копії митної декларації країни відправлення, яку не подано митному органу одночасно з митною декларацією;

- відповідно до п. 6 «Упаковка і маркування» контракту від 10.07.2024 №10/07-RA товар упакований у баули, що забезпечує його збереження при транспортуванні. Але, жодним пунктом контракту не визначено чи включені витрати на пакування в ціну товару. З огляду на зазначене, такі витрати (вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням) до митної вартості товару включено не було, чим порушено вимоги п. 1в ч. 10 ст. 58 Кодексу.

За результатами опрацювання додатково наданих документів, що були запитувані відповідачем встановлено, що експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 19.11.2024 №2142 не містить аналіз зовнішніх джерел та порівняння вартісних показників на ідентичні/подібні товари та інших вартісних складових на задекларований товар. Зазначений висновок взяти до уваги при прийнятті рішення за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) неможливо, оскільки перевірити достовірність цінової інформації у цьому висновку не має можливості, копія митної декларації країни відправлення містить інтерактивні поля форми, які можна редагувати та містить дані, що підпис митниці не веріфікован (не перевірено). Перевірити по QR-коду не дає можливості.

Враховуючи виявлені розбіжності в документах, недекларування складових митної вартості товару в повному обсязі, приймаючи до уваги митні оформлення товарів, здійснені в попередній період (згідно з ціновою базою даних ЄАІС Держмитслужби), а також враховуючи вимоги ч. 6 ст. 54 МКУ та те, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 та ч. 2 ст. 58 МКУ декларант має подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, є підстави для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості (за ціною договору) та для визначення митним органом митної вартості товару самостійно.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 та ч. 4 ст. 57 МКУ проведена консультація з особою, уповноваженою на декларування, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією. Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 54 МКУ підстави для визнання заявленої митної вартості товару відсутні.

Проаналізувавши митні оформлення товарів встановлено, що згідно з ціновою базою даних ЄАІС Держмитслужби за митними деклараціями:

- від 18.11.202 №24UA110020004569U0 митне оформлення товару «мішки пакувальні полотняного переплетіння зі стрічок з поліпропілену, без вкладинки:... Низ мішка прошитий двонитковим ланцюговим швом, спосіб обробки швів- зигзагоподібний термозріз. Колір - молочний. Загально- цивільного призначення. Виробник: VEDHAA POLYPACK LLP Країна виробництва: IN, вагою 28329,5 кг здійснено за рівнем митної вартості, визначеним за резервним методом, з розрахунку 2,55 USD/кг на умовах FOB при їх поставці з Індії;

- від 12.04.2024 № 24UA500530003117U0 та від 01.07.2024 №24UA500530004960U0 митне оформлення «Мішків пакувальних із синтетичних або штучних текстильних матеріалів, з стрічок або подібних форм поліпропілену Країна виробництва : IN» того ж самого виробника ANNEX POLYMERS здійснено за рівнем митної вартості, визначеним за резервним методом, з розрахунку 2,55 USD/кг при їх поставці з Індії.

Тому митну вартість товару скориговано відповідно до ст. 64 МКУ за резервним методом відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, - митні декларації від 18.11.202 №24UA110020004569U0, від 12.04.2024 № 24UA500530003117U0 та від 01.07.2024 №24UA500530004960U0.

Митну оцінку товарів здійснено за резервним методом з розрахунку 2,55 USD/кг.

Причини незастосування попередніх методів визначення митної вартості: 1) за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - з наведених вище причин; 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації щодо вартості операцій щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості - відсутність достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (ст. 62 МКУ); 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (ст. 63 МКУ).

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102020/2024/000121 (а.с. 60).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу Українита інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підписдекларанта або уповноваженої ним особи. (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу Українивизначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу Українитакож передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно частини першої статті 51 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIIIцього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частини перша та другастатті 52 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин першої та другоїстатті 53 Митного кодексу Українивбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини п`ятоїстатті 53 Митного кодексу Українизабороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із сиcтемного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Так, позивачем до митного оформлення було надано зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №10/07-RA від 10.07.2024, сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 14.09.2024; пакувальний лист (Packing list) б/н від 14.09.2024; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №АР/159 від 14.09.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) №00013586 від 20.11.2024; транспортний документ мультимодального/комбінованого перевезення (Multimodal/combined transport document (generic)) №MCC/GDPL/24/209 від 20.09.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 316255(бланк №26903) від 21.09.2024; накладна ЦІМ/УМВС №05380 від 10.11.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №3 від 01.08.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №4 від 15.08.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3530 від 14.11.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток №1 від 22.07.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №10/07-RA від 10.07.2024; договір (контракт) про перевезення №00665/24 від 16.08.2024, прайс-лист від 10.07.2024; - висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 19.11.2024 №2142; заявка на транспортно-експедиторські послуги від 13.09.2024 №1; копія митної декларації країни відправлення від 14.09.2024 № 4021829.

Суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2)у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувативід декларанта абоуповноваженої ним особивстановленістаттею 53 цього Кодексудодаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеномустаттями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначеннямитної вартостітоварів післяїх випуску; 5) звертатися домитних органівінших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6)застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шостастатті 54 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбаченихчастиною шостою статті 54цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно доглави 4цього Кодексу або до суду.

В силу вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннямистатей 59і60цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четвертастатті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерствіюстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених устатті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимогстатей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Щодо посилання відповідача на те, що в наданих до митного рахунку платіжних інструкціях від 01.08.2024 №3 та від 15.08.2024 №4 не зазначено відповідно якого інвойсу та/або додатку до контракту здійснюється оплата за товар, то суд зазначає, що відповідно до підпункту 10 пункту 14 розділу II Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити, як призначення платежу.

Згідно пункту 15 розділу II Положення платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Разом з тим, платіжні інструкції від 01.08.2024 №3 та від 15.08.2024 №4 в графі «Призначення платежу» містять посилання на контракт від 10.07.2024 №10/07-RA, а тому їх можливо ідентифікувати зі спірною поставкою товару.

Щодо посилання відповідача на те, що до митної вартості товару не було включено комісійні витрати за переказ коштів за товар, вартості оформлення митної декларації Т1, а також те, що жодним пунктом контракту не визначено чи включені витрати на пакування в ціну товару, то суд вказує, що Чернігівською митницею не доведено, що позивач поніс інші витрати на доставку товару, ніж ті, що заявлені до митного оформлення.

Щодо ненадання платіжних документів, які підтверджували б сплату коштів за транспортно-експедиторське обслуговування, то суд зазначає, що положення пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України та Правил заповнення декларації митної вартості, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані позивачем договір (контракт) про перевезення №00665/24 від 16.08.2024, заявка на транспортно-експедиторські послуги від 13.09.2024 №1, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3530 від 14.11.2024 є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про не надання до митного оформлення митної декларації країни відправлення, яку не подано митному органу одночасно з митною декларацією та не надання заявки на організацію транспортно-експедиторських послуг, оскільки вказані документи були надані позивачем на повідомлення Чернігівської митниці про надання додаткових документів, що підтверджується відповідачем у відзиві та наданням самим відповідачем вказаних документів суду (а.с. 68, 137, 107-110, 125).

Крім того, митна декларація країни відправлення зазначена в картці відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102020/2024/000121 (а.с. 127-129).

Щодо не надання до митного оформлення додаткової угоди до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.08.2024 №00665/24, то суд зазначає, що відповідач мав можливість на виконання вимог частини третьої статті 53 Митного кодексу України запросити таку додаткову угоду у позивача, але не скористався нею, коли під час митного оформлення запитував у позивача інші документи.

Крім того, відповідачем не доведено жодними доказами впливу ненадання додаткової угоди на митну вартість заявленого до митного оформлення товару.

Також, суд звертає увагу, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно положень статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості відповідач зазначає, що проводив консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості.

Однак, доводи Чернігівської митниці про проведення консультацій є необґрунтованими, оскільки право вимоги документів, передбачене у частині третій статті 53 Митного кодексу України, не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України.

Таким чином, вимога Чернігівської митниці про надання декларантом додаткових документів з посиланням на частину третю статті 53 Митного кодексу України не може свідчити про проведення процедури консультацій при митному оформленні товарів, оскільки вони врегульовані різними нормами Митного кодексу України, які передбачають вчинення сторонами різного роду дій: надання документів в одному випадку та обмін інформацією в іншому.

Отже, відповідачем не дотримано процедури при обранні методу визначення митної вартості товару, що є порушенням прав декларанта.

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Водночас, судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростовано.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушеннястатті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA102000/2024/000073/2 від 21 листопада 2024 року за митною декларацією 24UA102020006766U1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернігівської митниці № UA102020/2024/000121 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальність Фірма «Радікал» підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частин четвертої та п`ятоїстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частин шостої, сьомоїстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За приписами частини дев`ятоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно дозаконудосудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостоїстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Україниза наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи, у розмірі 12000,00 грн. суду було надано ордер, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, договору № 27/11 про надання правової допомоги від 27.11.2024. додаткової угоди № 1 від 27.11.2024, банківської виписки, акту про надання правової допомоги від 09.01.2025 (а.с. 71-77, 186).

Відповідачем було подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в яких зазначив, що вказана справа є справою незначної складності, оскільки предмет спору у цій справі не є складним, предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним. Вказує, що ряд послуг, які надавалися позивачу, дублюють одна одну та не мають впливу на хід розгляду справи.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

Дана справа не потребувала значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині ознайомлення з документами та підготовки позовної заяви до суду.

Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 6000,00 грн.

Також, за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальність Фірма "Радікал" підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 3257,95 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальність Фірма «Радікал» (вул. Алєксєєва, 45, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14033, РНОКПП 22817032) до Чернігівської митниці (просп. Перемоги, 6,м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14017, код ЄДРПОУ 43985581) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA102000/2024/000073/2 від 21 листопада 2024 року за митною декларацією 24UA102020006766U1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернігівської митниці № UA102020/2024/000121.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальність Фірма "Радікал" судові витрати в розмірі 9257,95 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.02.2025.

Суддя Наталія БАРГАМІНА