Ухвала

від 30.01.2025 по справі 363/3573/13-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2024 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Адвокат ОСОБА_6 представляючи інтереси ОСОБА_7 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з завою про скасування арешту в порядку статті 174 КПК України, яке вмотивовано таким, що на частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 та легковий седан марки «SUZUKI NEW GRAND VITARA», державний номерний знак НОМЕР_1 , постановою № 78-1233 від 24 березня 2010 року слідчим прокуратури Вишгородського району Київської області ОСОБА_8 накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 9664245 від 26 березня 2010 року. Оскільки відповідно до відповіді виконавчої служби, у останні не перебувають на виконанні виконавчі провадженні відносно ОСОБА_7 , тому відпали необхідність у забезпеченні кримінального провадження у виді арешту майна. У зв`язку з чим просить скасувати арешт накладен7ий постановою прокуратури Вишгородського району Київської області № 78-1233 від 24 березня 2010 року (реєстраційний номер обтяження № 9664245 від 26 березня 2010 року) на частину приватної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_7 про скасування арешту майна - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2024 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту майна задовольнити та скасувати арешт накладений постановою прокуратури Вишгородського району Київської області № 78-1233 від 24 березня 2010 року (реєстраційний номер обтяження № 9664245 від 26 березня 2010 року) на частину приватної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог вказав, що суд першої інстанції при розгляді клопотання не врахував, що відповідно до Роз`яснення Верховного суду України від 19 вересня 2000 року «Практики застосування судами конфіскації майна» - абзацу 13 розділу 4 «Виконання вироків у частині конфіскації майна» - суди повинні враховувати також положення закону про поширення акта амністії, який повністю звільняє засудженого від покарання на конфіскацію майна, якщо до набрання чинності цього акта майно, яке підлягає конфіскації, вилучено не було. Після ухвалення акта про амністію, якщо вона звільняє засудженого від конфіскації майна, і останнє не реалізовано, вирок у цій частині не приводиться до виконання. Ураховується також, що амністія не надає права на грошове відшкодування державою конфіскованого і реалізованого майна. Так, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16 липня 2014 року засуджену ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання на підставі статті 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року. Вирок в частині конфіскації майна ОСОБА_7 в частині конфіскації частини квартири, по при те, що таке майно обтяжене іпотекою, до виконання не приводився. За таких обставин, оскільки вирок суду в частині конфіскації майна, у зв`язку з застосуванням амністії, не приводився до виконання більше 10 років, сторона захисту вважає, що відпала потреба у продовженні такого заходу забезпечення як арешт майна саме на частини приватної квартири за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, сторона захисту вказала, що суд першої інстанції залишив поза увагою наступні доводи клопотання. Так, не приведення до виконання вироку в частині конфіскації майна, у зв`язку з застосуванням амністії, підтверджується листом Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) від 25 липня 2023 року, яким зазначено, що «на виконанні перебував лише виконавчий лист № 363/35 73/13-к виданий 06 листопада 2014 року Вишгородським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 869940,24 грн. 30 листопада 2018 року за заявою ОСОБА_9 виконавчий документ повернуто стягувану на підставі п.1 ч. 1 cm. 37 ЗУ «Про виконавче провадження»». Також повідомлено, що «виконавчий лист № 363/3573/13-к Вишгородського районного суду Київської області про конфіскацію всього належного майна у засудженої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання до відділу ДВС не надходив та не перебуває». Тобто, починаючи з дати набрання вироком законної сили (жовтень 2014 року), протягом десяти років виконавчий лист, щодо конфіскації майна на виконання не пред`являвся, оскільки він не приводився до виконання, а тому строки на пред`явлення такого вироку (виконавчого документу) до виконання пройшли у жовтні 2017 року. Також суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_9 10 березня 2017 року на ім`я ОСОБА_7 видала розписку, якою підтвердила, що забрала з виконавчої служби виконавчі листи, у томі числі виконавчий лист № 363/3573/13-к (№ 1) виданий 06 листопада 2014 року, а також зазначила, що матеріальних претензій до ОСОБА_7 не має. Тобто сторони врегулювали фінансові питання компенсації ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 грошових коштів у сумі 869940,24 грн., яка була присуджена вироком Зишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2014 року, що є значимою обставиною при вирішенні питання скасування арешту. Станом на дату розгляду клопотання строки визначені ст. 89 КК України, щодо погашення судимості пройшли, а тому судимість визначена вироком Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2014 року (з урахуванням ухвали Апеляційного суду Київської області від 07 жовтня 2014 року) - є погашено.

Позиції учасників судового провадження.

Заслухавши доповідь судді, позицію сторони захисту, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без зміни, їх пояснення, відповіді на запитання суду, заслухавши учасників кримінального провадження в судових дебатах, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Так, постановою слідчого прокуратури Вишгородського району Київської області ОСОБА_8 № 78-1233 від 24 березня 2010 року накладено арешт на майно ОСОБА_7 , жительки АДРЕСА_1 , де б воно не було не знаходилось та в чому б не виражалось, в т.ч.: приватної квартири, розташованої у АДРЕСА_1 ; легковий седан марки «SUZUKI NEW GRAND VITARA», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2014 року ОСОБА_7 виправдано за ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину. ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч.ч. 2, 4 ст. 190 КК України та призначено їй покарання: за ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років, з конфіскацією майна, яке є її особистою власністю. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, яке є її особистою власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 жовтня 2014 року вирок Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2014 року в частині призначеного покарання ОСОБА_7 змінено, пом`якшивши покарання. ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі, з конфіскацією всього належного їй майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна. Обвинувачену ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року. Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою скасовано, звільнивши її з-під варти негайно в залі суду. В решті вирок суду залишено без змін.

Відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати, зокрема, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Статтею 6 Закону України «Про застосування амністії в Україні» визначено, що особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності законом про амністію.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про амністію у 2014 році», особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності цим Законом. Особам, засудженим до покарання (основного чи додаткового) у виді штрафу, сума штрафу, сплаченого ними до ухвалення судом рішення про звільнення від відбування покарання у зв`язку з амністією, не повертається.

Враховуючи те, що ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 жовтня 2014 року ОСОБА_7 призначено покарання з конфіскацією майна, а майно, на яке накладено арешт підлягає конфіскації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_7 про скасування арешту майна - без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3