Постанова

від 07.02.2025 по справі 280/6489/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 280/6489/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року

у справі №280/6489/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "Електротехнологія"

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Електротехнологія" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 39/4-0801 від 25 січня 2024 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Електротехнологія" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд зазначив, що оскільки в рішенні № 39/4-0801 від 25 січня 2024 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яке є предметом оскарження в цій справі, хоча й зазначена сума податкового боргу, але не вказано, за яким податком виник податковий борг, підстави його виникнення, чи сплив 90-денний строк, наступний за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені, то це не дає можливості встановити суму податкового боргу, щодо погашення якого прийняті ці рішення. В свою чергу, відсутність у рішенні ГУ ДПС вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі, тому суд дійшов до висновку про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України, що тягне за собою правові наслідки у вигляді протиправності такого рішення.

Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі №280/6489/24, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що оскаржене в цій справі рішення за своєю формою відповідають наказу ДПС України від 06 грудня 2019 року № 199, в рішеннях зазначено увесь перелік відомостей, що вимагаються статтею 95 ПК України, а відомості про структуру, походження та розмір боргу зазначені у розрахунку суми боргу, що додаються до рішення. У рішенні зазначена сума новоствореного боргу до стягнення, а інформація про розмір боргу та періоди його виникнення вказана в інтегрованій картці платника.

Розгляд справи у суді апеляційної інстанції призначено у відповідності до ст. 311 КАС України у письмовому провадженні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, 25 січня 2024 року уповноважена особа Головного управління ДПС у Запорізькій області Павлих Олена Миколаївна прийняла рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу № 39/4-0801, в якому зазначено, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 710 738,36 грн шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах Приватного акціонерного товариства "Електротехнологія".

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Статтею 67 ПК України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктами 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 95.5 статті 95 ПК України в редакції, чинній на час прийняття рішення, встановлено, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу затверджена наказом Державної податкової служби України від 06 грудня 2019 року № 199 Про затвердження примірних форм рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; журналу реєстрації рішень, прийнятих відповідно до статті 95 Податкового кодексу України.

Затверджена форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу не передбачає зазначення конкретної суми стягнення податкового боргу.

Верховним Судом в постанові від 17 червня 2021 року у справі № 440/4736/19 сформульовано правовий висновок стосовно правових наслідків відсутності суми податкового боргу в рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Так, Верховним Судом вказано, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України рішення контролюючого органу є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи, а посилання контролюючого органу на наказ, яким затверджена примірна форма рішення не є нормативно-правовим актом, що не спростовує необхідність чіткого і зрозумілого формулювання такого рішення в частині визначення джерела, за рахунок коштів якого буде здійснено погашення податкового боргу, а також конкретної суми, яка підлягає стягненню, та підстави виникнення цього податкового боргу.

На думку суду касаційної інстанції, необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана, із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, сплив 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені.

Аналогічні підходи до правозастосування пункту 95.5 статті 95 ПК України знайшли відображення у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі №805/1427/17, яка враховується колегією суддів відповідно до частини третьої статті 341 КАС України.

У цій постанові Верховний Суд також зазначав, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.

Вирішуючи спір про правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, адміністративний суд перевіряє це рішення на відповідність критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України. У разі якщо рішенням порушені права, свободи або законні інтереси особи, яка оскаржила до суду це рішення, суд визнає протиправним та скасовує індивідуальний акт чи окремі його положення, як це передбачено пунктом 2 частини першої статті 5 КАС України. Суд не наділений повноваженнями вносити зміни до рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема визначити, яка сума податкового боргу підлягає стягненню, якщо сума податкового боргу в рішенні не вказана.

Колегія суддів також враховує, що загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19 травня 2020 року у справі №820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі № 808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У постанові від 5 лютого 2021 року у справі №815/6356/15 Верховний Суд зазначив, що відсутність у податковому повідомленні-рішенні посилання на законодавчий акт, на підставі якого відповідачем застосовано штрафні санкції та визначено їх розмір суттєво впливає на правомірність такого рішення, а суд позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Оскаржуване у цій справі рішення ГУ ДПС від 25.01.2024, в якому зазначено про погашення усієї суми податкового боргу, не дає можливості встановити суму податкового боргу та вид податкового зобов`язання, щодо погашення якого його прийнято.

Відсутність у рішенні ГУ ДПС вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України..

Застосовуючи у справі, що переглядається, приведені висновки Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, суд доходить до висновку, що оскільки в рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу №39/4-0801 від 25.01.2024, яке є предметом оскарження в цій справі, хоча й зазначена сума податкового боргу, але не вказано, за яким податком виник податковий борг, підстави його виникнення, чи сплив 90-денний строк, наступний за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені, то це не дає можливості встановити суму податкового боргу, щодо погашення якого прийнято це рішення.

В свою чергу, відсутність у рішенні ГУ ДПС у Запорізькій області вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі, тому суд доходить до висновку про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України, що тягне за собою правові наслідки у вигляді протиправності такого рішення.

Доводи скаржника, що оскаржене рішення за своєю формою відповідає наказу ДПС України від 06 грудня 2019 року № 199, в рішенні зазначено увесь перелік відомостей, що вимагаються статтею 95 ПК України, а відомості про структуру, походження та розмір боргу зазначені у розрахунку суми боргу, що додаються до рішення; у рішеннях зазначена сума новоствореного боргу до стягнення, а інформація про розмір боргу та періоди його виникнення вказана в інтегрованій картці платника, суд відхиляє як необґрунтовані та спростовані приведеними вище висновками суду.

Судова колегія зауважує, що затверджена наказом ДПС України від 06 грудня 2019 року № 199 форма рішення не передбачає буд-яких додатків, тому посилання відповідача, що інформація про структуру, походження та розмір боргу зазначені у розрахунку суми боргу, що додаються до рішень, є незмістовними.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу таких додатків до рішення, як й власне і саме рішення.

Оскаржене позивачем рішення (із додатками або без додатків) не направлялись позивачу, відповідачем не надано жодних доказів направлення, а отримано позивачем лише на адвокатський запит.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі №280/6489/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк

суддяЯ.В. Семененко