Постанова

від 10.02.2025 по справі 160/15902/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/15902/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АЛЬФАМЕТ КОМПАНІ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року в адміністративній справі №160/15902/24 (головуючий суддя першої інстанції - Луніна О.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АЛЬФАМЕТ КОМПАНІ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 18.06.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення №UA100000/2024/000100/2 від 07.06.2024 року про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність оскаржуваного акту, прийнятого відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом (за ціною договору).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позову з підстав, зазначених в позові.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована викладеною інформацією та вимогами адміністративного позову. Також скаржник вказує, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач подав відзив на скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У період з 21.01.2025 року по 07.02.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 16.01.2025 року по 06.02.2025 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «АЛЬФАМЕТ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 42923000) є юридичною особою, місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд.33, прим.53, основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90), перебуває на податковому обліку в органах ДПС України (а.с.47-52).

Відповідач - Київська митниця є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до прямого контракту №АМ/NEO-16/11 від 21.08.2023 року, укладеного між ТОВ «АЛЬФАМЕТ КОМПАНІ» та NEO SPARK SYNERGY SDN BHD (Малайзія) на митну територію України був завезений товар - вироби з чорних металів у кількості 28 пакувань на суму 20957,64 доларів США.

30.05.2024 року позивач надав декларацію 24UA100060214960U2, в якій самостійно визначив митну вартість товарів.

До митної декларації долучено наступні документи:

- контракт № АМ/NEO -16/11 від 21.08.2023 року;

- інвойс №23ALFZG002;

- платіжні інструкції №№ JBKLNAIO85HBIN, JBKLO19O8KL8R3 (оплата товару);

- коносамент OEA0199685, накладна СМГС №31506416;

- копія пакувального листа №23ALFZG002;

- рахунок №660 (вартість транспортно-експедиторських послуг).

За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 30.05.2024 року №24UA100060214960U2 встановлено, що вони містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості або не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості:

1. До митного оформлення надана платіжні інструкції №№ JBKLNAIO85HBIN, JBKLO19O8KL8R3, які неможливо ідентифікувати з партією товару, що оцінюється, так як містять посилання лише на ЗЕД контракт №АМ/NEO-16/11. - Відповідно до п.3.2 ЗЕД договору авансовий платіж мав здійснюватися на підставі проформи-інвойсу. Але платіжна інструкція без вказівки у ній на рахунок-фактуру (проформу), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

2. належним чином не підтверджено транспортні витрати

Враховуючи умови, передбачені контрактом від 12.10.2023 року № 1/12.10, до митного оформлення не надано наступні документи:

- заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг (розділ 3 договору № 1/12.10):

- рахунки на банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури (розділ 4 договору №1/12.10).

3. Відповідно до графи 44 МД контракт від 21.08.2023 року №АМ/NEO-16/11 визначено як такий, який укладено з виробником товару. До митного оформлення надано інвойс №23ALFZG002.

В той же час, під час проведення митного огляду, згідно долучених до акту митного огляду № 24UА100060214960U2 від 30.05.2024 року фотографій, на пакуванні товару виявлено відомості щодо інвойсу №ALV02WF. Проте, до митного оформлення не надано відповідного комерційного документа. Таким чином, можливе існування іншого пакету товаросупровідних документів.

З метою підтвердження заявленої митної вартості від декларанта митним органом відповідно до вимог частин 2, 3 статті 53, статті 57 МК України витребувано додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Проте, у встановлений частиною 3 статті 53, пункту 2 частини 2 статті 255 МК України строк декларантом надано додаткові документи не у повному обсязі. При цьому, надані додатково документи не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, зокрема:

1) оплата за товар відповідно до п.3.2 ЗЕД договору авансовий платіж мав здійснюватися на підставі проформи-інвойсу, а залишок - на підставі комерційного інвойсу. Інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару не надано.

2) в заявці від 20.01.2024 року №2 назва вантажу значиться як «Nuts» («Горіхи»), що не можливо співставити з партією товару, що оцінюється. Так як у МД від 07.06.2024 року №24UA100060214960U2, поданої до митного оформлення, зазначено товар «Вироби з чорних металів. Болти з шестигранною головкою DIN 934 ZP-CR3 в асортименті.

3) в пакінг-листі від 12.12.2023 року міститься посилання на інвойс №23ALFZG002, який датовано, а відповідно й видано 06.01.2024 року, тобто майже через місяць з дати пакінг- листа. Що в принципі не можливо, так як у міжнародній комерційній практиці, sнвойс - це документ invoice), рахунок (англ, bill), рахунок-фактура (нім. Rechnung) чи накладна (рос. накладная) документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити. Пакінг (packing list/упаковочный лист) - сопроводжуючий документ, в якому міститься повний перелік товару по кожному товарному місцю окремо (коробка/ ящик/паллета та інше). Вивантаження товару продавця покупцеві зазвичай завжди супроводжується виписуванням пакувальних листів. Тобто, виписуванню пакінг-листа передує оформлення інвойса.

Таким чином, митний орган дійшов висновку про можливе існування іншого пакету товаросупровідних документів.

Після здійснення процедури митної консультації митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UA100000/2024/000100/2 від 07.06.2024 року.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач оскаржив таке рішення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Згідно із частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Положеннями частини восьмої статті 52 МК України визначено, що у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Згідно зі статтею 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до положень МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З урахуванням вищевикладеного, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені статтею 57 МК України.

Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог статті 64 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об`єктивних даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 року у справі №803/667/17.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, які передбачені ч. 2 статті 53 МК України.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів про коригування митної вартості товарів №UA100000/2024/000100/2 від 07.06.2024 року, підставою для його прийняття є результаті опрацювання всіх поданих декларантом документів, встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Митним органом встановлено, що до митного оформлення надана платіжні інструкції №№ JBKLNAIO85HBIN, JBKLO19O8KL8R3, які неможливо ідентифікувати з партією товару, що оцінюється, так яка містить посилання лише на ЗЕД контракт №АМ/NEO-16/11.

Відповідно до п.3.2 ЗЕД договору авансовий платіж мав здійснюватися на підставі проформи-інвойсу.

Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 року №2473-УІІІ «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року №216 (далі по тексту - Постанова №216), відповідно до якої платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. При цьому, надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити, як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку проформи або рахунку - фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Ідентифікація платіжного доручення з певного поставкою товару може бути здійснена також шляхом посилання на специфікацію до договору, на основі якої було поставлено відповідний товар. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення, як доказ, не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару.

Одними із основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, є - саме банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п.4 ч.2 ст.53 МК України).

В графі 70 «Призначення платежу» (Details of Payment) наданих платіжних інструкцій №№ JBKLNAIO85HBIN, JBKLO19O8KL8R3 в іноземній валюті наявне посилання лише на Контракт, як підставу для здійснення перерахунку коштів, та не вказано реквізити інвойсу або специфікації.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з висновком митного органу стосовно того, що надані платіжні доручення без посилання в них на рахунок-фактуру (інвойс), рахунок - проформу або специфікацію, на підставі яких здійснено платіж, не співвідносяться з поставленою партією товару, а отже не є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 18.05.2022 року по справі № 620/1735/20.

Згідно із пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України, якщо витрати на транспортування не включено до ціни товарів, декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Перелік таких документів встановлений положеннями наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, зокрема, відносяться:

- рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг;

- заявка на здійснення послуг по доставці товарів;

- акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Враховуючи умови, передбачені контрактом від 12.10.2023 року №1/12.10, до митного оформлення не надано наступні документи:

- заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг (розділ 3 договору №1/12.10);

- рахунки на банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури (розділ 4 договору № 1/12.10).

Надані на вимогу митного органу додаткові документи містять ще більш суперечливу інформацію, а саме: в заявці від 20.01.2024 року №2 назва вантажу значиться як «Nuts» («Горіхи»), що не можливо співставити з партією товару, що оцінюється. Так як в МД від 07.06.2024 року № 24UA100060214960U2, поданої до митного оформлення, зазначено товар «Вироби з чорних металів. Болти з шестигранною головкою DIN 934 ZP-CR3 в асортименті».

Вказана обставина позивачем не спрсотована.

Правову позицію стосовно надання декларантом доказів в обґрунтування заявленої ціни висловлено також у постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі №803/2011/17.

Так, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач не довів митному органу обґрунтованість ціни, за якою ввозився товар на територію України.

З огляду на неповноту та належність поданих на підтвердження митної вартості документів, у митниці були обґрунтовані підстави для сумніву в правильності зазначення митної вартості товару, а тому з урахуванням встановлених в цій справі обставин, зокрема щодо надання позивачем додаткових документів, які не спростували сумніви митного органу, останній мав достатні та обґрунтовані підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору (контракту).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ фірма «АЛЬФАМЕТ КОМПАНІ» належним чином не доведено протиправності дій відповідача у т.ч. під час прийняття оскаржуваного рішення №UA100000/2024/000100/2 від 07.06.2024 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 24UA100060214960U2, у зв`язку з чим, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для його скасування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх рішень. Натомість, позивачем не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, зазначені позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АЛЬФАМЕТ КОМПАНІ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року в адміністративній справі №160/15902/24 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року в адміністративній справі №160/15902/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко