Постанова

від 11.02.2025 по справі 400/9602/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/9602/24

Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В. Г.

Час і місце ухвалення: м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А. І.

Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року по справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 250078,31 грн,

В С Т А Н О В И Л А :

Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача податкової заборгованості в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у сумі 250078,31 грн на користь місцевого бюджету Миколаївської міської територіальної громади.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що у відповідача виник податковий борг на підставі податкових повідомлень-рішень (далі ППР) з орендної плати з фізичних осіб за 2024 рік у розмірі 250078,31 гривні. Зазначений податковий борг всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не сплатив.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року позов Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 податкову заборгованість в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб на користь місцевого бюджету Миколаївської міської територіальної громади у сумі 250078 гривень 31 копійка.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що 19.08.2024р. між Миколаївською міською радою та ТОВ «КТ» укладений Договір про зміни №47-24 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 30.01.2004 за №2240, відповідно умов якого в зазначеному договорі первісні орендатори ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 замінені на нового орендатора ТОВ «КТ». 12.11.2024р. ТОВ «КТ» оплатило 219115,53 грн. орендної плати за землю за 2024р., будучи правонаступником ОСОБА_1 . Також, 12.11.2024р. ОСОБА_1 оплатив 31067,29 грн. орендної плати з фізичних осіб. Таким чином, податковий борг в сумі 250078,31 грн., який був предметом цієї справи, був оплачений ще 12.11.2024р., а отже предмет спору зник до винесення оскаржуваного рішення.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач прийняв ППР щодо визначення відповідачу грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб:

від 08.04.2024 № 93755-2408-1403-UA48060150000071713 (форма Ф) за 2024 рік на суму 31067,29 грн щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:037:0049;

від 08.04.2024 № 93756-2408-1403-UA48060150000071713 (форма Ф) за 2024 рік на суму 219036,07 грн щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:037:0049.

Зазначені ППР контролюючий орган надіслав відповідачу на його поштову адресу, які він не отримав за закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) до поштового відправлення № 0600912259967.

Позивач виставив відповідачу податкову вимогу від 14.08.2024 № 0011932-1302-1429 (форма Ф) на суму 250078,31 грн, яка була надіслана на поштову адресу відповідача та не отримана ним за закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) до поштового відправлення № 0600954109027.

Зазначену податкову вимогу відповідач в адміністративному або судовому порядку не оскаржив.

Загальний розмір податкового боргу відповідача з орендної плати з фізичних осіб на день звернення позивача до суду становив 250078,31 грн, що підтверджується розрахунком позивача від 23.09.2024 та витягом з інтегрованої картки платника.

З метою стягнення з відповідача відповідного податкового боргу позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доказів погашення податкового боргу до суду не надано, а податкове зобов`язання є узгодженим, а тому прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а податковий борг підлягає стягненню.

Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Таким чином, розрахунок сум плати за землю здійснюється контролюючим органом, який направляє такий розрахунок разом із ППР про сплату суми податку платнику податку.

Згідно з абзацом першим пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 57.2 статті 57 ПК України встановлено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган нарахував відповідачу як фізичній особі орендну плату за землю з фізичних осіб за 2024 рік і надіслав йому ППР від 08.04.2024 № 93755-2408-1403-UA48060150000071713 (форма Ф) і від 08.04.2024 № 93756-2408-1403-UA48060150000071713 (форма Ф), які він не отримав за закінченням терміну зберігання поштових відправлень, що підтверджується довідками про причини повернення / досилання (ф. 20) до поштового відправлення № 0600912259967 та згідно норм законодавства вважаються врученими відповідачу належним чином.

Строки сплати орендної плати за землю закріплені статтею 287 ПК України.

Пунктом 288.7 статті 288 ПК України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з абзацом першим пункту 287.5 статті 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідач не сплатив орендну плату за землю у строки встановлені абзацом першим пункту 287.5 статті 287 ПК України.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, що у зв`язку з виникнення у відповідача податкового боргу позивач виставив йому податкову вимогу від 14.08.2024 № 0011932-1302-1429 (форма Ф) на суму 250078,31 грн, яка була надіслана на поштову адресу відповідача та не отримана ним за закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) до поштового відправлення № 0600954109027 та яка також вважається врученою відповідачу.

Колегія суддів зазначає, що згідно усталеної практики Верховного Суду (зокрема, але не виключно постанови від 19.02.2019 (справа №807/495/17), від 03.02.2022 (справа №560/4343/19), від 14.02.2022 (справа №826/9711/17)), що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, зокрема: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення податкового боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати (несплати) податкового боргу в добровільному порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в порядку, встановлених Податковим кодексом України.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач суму податкового боргу у визначені строки не сплатив. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості станом на день розгляду цієї справи до суду ні з його боку, ні з боку позивача не надійшло.

Натомість в апеляційній скарзі апелянт посилається на сплату податкового боргу, та зазначає, що 12.11.2024р. ТОВ «КТ» оплатило 219115,53 грн. орендної плати за землю за 2024р., будучи правонаступником ОСОБА_1 . Також, 12.11.2024р. ОСОБА_1 оплатив 31067,29 грн. орендної плати з фізичних осіб. Таким чином, податковий борг в сумі 250078,31 грн., який був предметом цієї справи, був оплачений ще 12.11.2024р., а отже предмет спору зник до винесення оскаржуваного рішення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що ОСОБА_1 повідомив ГУ ДПС у Миколаївській області про сплату податкового боргу лише 27.11.2024 року, тобто після прийняття рішення судом першої інстанції, надіславши лист (вхідний номер 70653/6 від 27.11.2024), де зазначив, що сума боргу була оплачена ще 12.11.2024 року

Дійсно, 12.11.2024 року згідно з Інтегрованою карткою платника податків відбулось зарахування коштів у сумі 31 067,29 грн., якими було погашено грошове зобов`язання, нараховане відповідно до ППР 1, та частково було зараховано сплату по податковому повідомленню-рішенню ППР 2. Станом на 12.11.2024 року податковий борг Відповідача становив 219 011,02 грн., тобто за залишком, нарахованим відповідно до ППР 2.

18.12.2024 року було остаточно погашено податковий борг у сумі 219 011,02 грн. за заявою № 68172/6 від 13.11.2024 року.

Тобто, позивач на даний час не заперечує погашення податкового боргу у повному розмірі.

Колегія суддів звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

Досліджуючи обставини щодо наявності податкового боргу, суди мають врахувати наявні в матеріалах справи докази: прийняття та направлення контролюючим органом на адресу відповідача податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, дані інтегрованої картки платника податку, довідку податкового органу про наявність податкового боргу, детальний розрахунок суми податкового боргу, що підлягає стягненню у судовому порядку.

Так, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції, встановлено, що наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності свідчать про наявність податкового боргу в сумі 250078, 31 грн та дотримання контролюючим органом порядку направлення та вручення актів індивідуальної дії. Докази оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надані.

Крім того, на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду судом першої інстанції даного позову, повної оплати податкового боргу не відбулося та сторонами про таку оплату суд повідомлено не було.

За таких обставин, з урахуванням наявних у суду першої інстанції доказів та встановлених обставин справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

В свою чергу, підтвердження сплати податкового боргу, яка існувала на час ухвалення рішення, але не була відома суду не є підставою для скасування рішення в апеляційному порядку відповідно до ст. 317 КАС України.

Згідно ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з урахуванням доказів наявних у суду, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 11 лютого 2025 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова