Рішення

від 11.02.2025 по справі 482/2593/24

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11.02.2025

Справа № 482/2593/24

Номер провадження 2-а/482/23/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2025 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Кічула В.М., за участю секретаря судових засідань Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс 2023», про визнання протиправною та скасування постанови серії АВ № 00003275 від 29.11.2024 року про накладення адміністративного стягнення,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Могилу С.М., звернувся до Новоодеського районного суду Миколаївської області з позовом до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс 2023», про визнання протиправною та скасування постанови серії АВ № 00003275 від 29.11.2024 року про накладення адміністративного стягнення.

На обґрунтування позову вказує, що 29.11.2024 року, постановою серії АВ № 0003275 на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Зазначає, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є власником автомобіля DAF XF 460 реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , ОСОБА_2 є власником напівпричіпу GENERAL TRAILERS реєстраційний номер НОМЕР_4 , в графі «особливі відмітки» якого вказано: спеціалізований напівпричіп н/пр- контейнеровоз.

На підставі нотаріально посвідчених договорів про внесення змін до договорів найму (оренди) транспортних засобів укладених 28.03.2024 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «ГЛОБАЛ ТРАНС-2023» вказані вище транспортні засоби передано в тимчасове платне користування (в найм/оренду) останньому на відповідний строк.

Крім того позивач вказує, що у оскаржуваній постанові відсутні відомості щодо напівпричепу, з яким рухався автомобіль DAF XF 460 реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також не враховано фактичну масу зазначеного напівпричепа (контейнеровоза), у зв`язку із чим здійснено помилкові розрахунки щодо перевищення нормативних параметрів, визначених п. 22.5 ПДР.

Тому, посилаючись на викладене позивач просив суд про визнання протиправною та скасування постанови серії АВ № 00003275 від 29.11.2024 року про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17.12.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на законність оскаржуваної постанови та на те, що саме позивач, у відповідності до приписів ст. 14-3 КУпАП, є суб`єктом відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а оскаржувана постанова складена та винесена у відповідності до вимог законодавства, а твердження позивача щодо не вірного застосування нормативу щодо загальної маси транспортного засобу є помилковими, оскільки зміна функціонального призначення контейнеровоза не дає можливості збільшити норматив навантаження транспортного засобу.

У відповіді на відзив позивач не погодився із доводами відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, та наполягав на незаконності оскаржуваної постанови, у зв`язку із чим просив про її скасування.

Представник третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс 2023» надав до суду заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та просив про їх задоволення.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Розглянувши позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України серії АВ № 00003275 від 29.11.2024 року, 28.11.2024 року о 23 год. 24 хв., за адресою Н-11, км. 76+702, Дніпропетровська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF XF 460, номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим він, як відповідальна особа, допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу 6,313% (2,525 тон), при дозволеній максимальній фактичні масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Зазначеною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Вищевказана постанова містить посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу, на якому відображені фотографії транспортних засобів в момент вчинення правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом тощо.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

У статті 1 Конституції України, Україна проголошується правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов`язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних і справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплено як основоположні принципи в Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.9. ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт», постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», положення про Державну службу України з безпеки на транспорті саме на Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеку) покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, зокрема з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань щодо здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів.

Тобто, саме на Укртрансбезпеку покладено здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів для збереження доріг від руйнування вантажним транспортом з перевищенням габаритно-вагових параметрів.

Пунктом 22.5 ПДР Українивстановлено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують встановлених, зокрема, підпунктами «б» та «в» цих Правил максимальних значень фактичної маси та навантаження на вісі транспортних засобів для автомобільних доріг державного та місцевого значення.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП встановлено відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами та тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Відповідно дост.14-3КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу, відповідно до якої відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили:

така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 року № 1197 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до якого підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року, № 1174.

Розгляд справ про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті врегульовано ст. 279-5 КУпАП.

Вказаною статтею передбачено, що у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

За запитом уповноваженої на те посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису), відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».

За запитом уповноваженої на те посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису), відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування, їх посадові (службові) особи зобов`язані надати відомості про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи вантажовідправника.

Як стверджує позивач, відповідно до договорів про внесення змін до договорів найму (оренди) транспортних засобів укладених 28.03.2024 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «ГЛОБАЛ ТРАНС-2023» вказані вище транспортні засоби передано в тимчасове платне користування (в найм/оренду) ТОВ «ГЛОБАЛ ТРАНС-2023» на відповідний строк.

Однак позивачем не надано доказів, що підтверджують наявність відомостей про належного користувача вказаних транспортних засобів, а саме ТОВ «ГЛОБАЛ ТРАНС-2023» в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.

Таким чином, внаслідок того, що до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про зміну користувача вказаного транспортного засобу не повідомлялось, адміністративну відповідальність повинна нести фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, тобто позивач.

Відповідно доводи позивача в частині неналежного правопорушника є необґрунтованими, оскільки відповідні відомості про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів не були внесені, а тому саме щодо позивача, як відповідальної особи - фізичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, складено оскаржувану постанову та притягнуто його до адміністративної відповідальності.

Крім того, позивачем не підтверджено, що саме у встановлений законом строк від нього на адресу відповідача надіслано повідомлення про існування підстав для звільнення від адміністративної відповідальності, встановлених ст. 279-7 КУпАП.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

За визначенням, наведеним у постанові Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року № 1174 (далі Порядок № 1174).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з п. 11-12 Порядку № 1174 автоматичні пункти, якими правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, забезпечують, зокрема, вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу та вимірювання загальної маси транспортного засобу.

Згідно п. 4 Порядку №1174, основними функціями системи, зокрема є:

- створення метаданих, інформаційних файлів та їх передача телекомунікаційними мережами до інформаційно-телекомунікаційної системи для подальшого оброблення і зберігання;

- перевірка цілісності та достовірності, а також надійне зберігання інформаційних файлів та метаданих, отриманих від автоматичних пунктів;

- автоматизований аналіз метаданих та інформаційних файлів, отриманих від автоматичних пунктів;

- автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства;

- забезпечення послідовності дій уповноваженої посадової особи Укртрансбезпеки щодо розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі.

Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).

Відповідно до п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати:

- вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу;

- вимірювання загальної маси транспортного засобу;

- визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій;

- вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу;

- визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу;

- вимірювання габаритів транспортного засобу;

- фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу);

- фіксацію фронтального зображення транспортного засобу;

- фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей);

- первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування;

- автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно, п.п. 13, 14, 17 цього Порядку № 1174 під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих. У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Відповідно до п. п. 16, 17 Порядку у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

У оскаржуваній постанові було встановлено рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: зокрема перевищення загальної маси транспортного засобу 6,313% (2,525 тон), при дозволеній максимальній фактичні масі 40 тон.

Позивач у своєму позові вказує, що здійснював відповідачем не враховано, що перевезення вантажу здійснювалося не тягачем, який належить позивачу і сам по собі не може перевозити вантажі, а напівпричепом GENERAL TRAILERS, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який враховуючи графу «особливі відмітки», є спеціалізованим напівпричіпом н/пр- контейнеровозом.

Вказані доводи позивача є безпідставними з огляду на наступне.

Транспортним засобом визнається пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Вантажним автомобілем є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів. Автопоїзд (транспортний состав) - це механічний транспортний засіб, що з`єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою, а експлуатацією транспортного состава є транспортування тягачем причепа згідно з інструкцією щодо його використання (відповідність причепа тягачу, наявність страхового з`єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення тощо).

Згідно із пунктом 2.13 Правил дорожнього руху транспортний засіб для перевезення вантажів складається з тягача відповідної категорії та причіпу.

Отже, спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач та спеціалізований напівпричіп, як транспортний засіб, приводиться у рух за допомогою сідельного тягача. Сідельний тягач із з`єднаним із ним напівпричепом є транспортним засобом спеціалізованого призначення. Сідельний тягач та з`єднаний із ним напівпричіп, що мають єдину систему гальмування, освітлення, експлуатуються як транспортний засіб з метою перевезення вантажів певних категорій. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.01.2021 по справі № 761/33776/19.

Оскаржуваною постановою позивача як власника тягача DAF XF 460, реєстраційний номер НОМЕР_2 притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки:

за частиною другою статті 132-1 КУпАП відповідальність настає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами;

-відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» причіп - це транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем. Таким чином самостійно він не міг здійснювати рух автомобільними дорогами з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм;

-у пункті 22.5 Правил дорожнього руху тягач і причіп вважаються комбінованими транспортними засобами.

Окрім того, судом враховано, що під час винесення постанови посадова особа Укртрансбезпеки керується Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 (надалі Інструкція № 512).

В свою чергу Інструкцією № 512 затверджено лише форму постанови, яка визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові в залежності від обставин вчинення правопорушення.

Таким чином конкретний обсяг внесених інформаційних даних залежить від індивідуальних порушень та має включати їх достатню кількість для ідентифікації суб`єктного та об`єктного складу правопорушення. Деталізована інформація щодо повної маси транспортного засобу, ширини, розподілу навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей) міститься в інформаційній картці габаритоно-вагового контролю.

Законодавчі акти, зокрема Кодекс України про адміністративні правопорушення та Порядок № 1174, не передбачають обов`язкової вимоги зазначати в постановах інформацію про напівпричіп. Постанова має містити дані про транспортний засіб, який є основним об`єктом фіксації порушення, та відповідальну особу.

Напівпричіп не є самостійним транспортним засобом, здатним пересуватися без тягача. Його функціональна роль полягає у транспортуванні вантажів разом із тягачем, який забезпечує рух усього транспортного засобу. Тому відповідальність за порушення покладається саме на власника тягача.

Аналіз конструкції положень підпункту «б» пункту 22.5 ПДР України свідчить про те, що застосування гранично допустимої фактичної маси транспортного засобу більше за 40 тон, а саме 42 та 44 тони можливе за одночасного дотримання трьох умов:

1) транспортний засіб двовісний, або трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом;

2) можливість перевезення транспортним засобом контейнерів ( ТЗ - контейнеровоз);

3) перевезення транспортним засобом-контейнеровозом одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.

Відсутність хоча б однієї з умов виключає можливість застосування гранично допустимої фактичної маси транспортного засобу у 44 тони.

Наказом № 363 наведено визначення вантажного контейнера, зокрема це одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об`єм дорівнює 1 куб.м і більше). Також у даному наказі закріплено ряд вимог до вантажних контейнерів, без виконання яких використання вантажних контейнерів не допускається.

Із матеріалів справи вбачається, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належить позивачу, такий сідельний тягач з напівпричепом перевозив предмет з ознаками контейнеру, до конструкції якого внесено зміни - додано тентований верх. При цьому, позивачем не підтверджено, який вантаж перевозився у такий спосіб.

Відсутність такої інформації та доказів не дозволяє суду з впевненістю стверджувати, про дотримання позивачем третьої обов`язкової вимоги пункту 22.5 ПДР України про перевезення вантажу у контейнері, для застосування максимальної ваги.

Більше того, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, напівпричіп переобладнаний для перевезення контейнеру типу 1а або доопрацьований (обрізаний до висоти 2100мм) контейнер типу 1а, як кузов власного виготовлення для перевезення насипних вантажів, а перевезення вантажу транспортним засобом-контейнеровозом може вважатися як перевезення вантажу контейнерним способом у разі, якщо контейнер, що встановлений на площадку (раму) контейнеровоза може бути легко від`єднаний від транспортного засобу за допомогою поворотних кулачків (фітингів) для можливості перевантаження його на інший транспортний засіб або на склад.

Враховуючи встановлене, суд приходить до висновку, що доопрацьований (обрізаний до висоти 2100 мм, з тентом/без тенту) контейнер типу А-1, як кузов власного виготовлення для перевезення насипних вантажів не є контейнером, а тому до нього не може застосовуватись гранично допустима фактична маса транспортного засобу більше за 40 тон.

Щодо інших доводів позивача, суд зазначає, що наведені у спірному рішенні суб`єкта владних повноважень відомості є цілком достатніми та вказують про обґрунтованість акта індивідуальної дії.

Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами системи автоматичної фіксації зважування. Габаритно-ваговий контроль проводився у пункті автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, який розміщений на автомобільній дорозі Н-11 76 км. + 702м. у Дніпропетровській області.

При цьому, посадовими особами Укртрансбезпеки використовувалось вимірювальне обладнання автоматичного пункту прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів в русі типу ІТС «Автоматизована система зважування ТЗ в русі (WIM)».

Представником відповідача надано сертифікати відповідності та перевірки приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, який відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010.

З урахуванням наведеного, зафіксована технічним засобом інформація про перевищення транспортним засобом нормативних параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, у розумінні статті 251 КУпАП, є належним доказом підтвердження вчинення адміністративного правопорушення.

Переконливих доводів, підтверджених відповідними доказами, які б давали суду підстави ставити під сумнів обставини, викладені в постанові, наведено не було, а тому порушень вимог закону посадовими особами під час їх складання не вбачається.

Заява третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс 2023», в оренді якого перебувають автомобіль DAF XF 460 та напівпричіп GENERAL TRAILERS, судом оцінюється критично, у зв`язку з тим, що її пояснення направлені на уникнення адміністративної відповідальності позивачем, який відповідно до витягу з ЄДРЮОФОП щодо даної юридичної особи від 27.01.2025 року, є одним із її засновників та кінцевим бенефіціарним власником.

Відповідно до ст.77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

У даній справі позивачем не було доведено, а судом не встановлено порушень при прийнятті спірної постанови, які могли б вплинути на кінцевий результат розгляду питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Тобто тих порушень, які б по суті стали би підставами для визнання накладення штрафу незаконним.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню у зв`язку з його безпідставністю.

У відповідності до ст. 139-140 КАС України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 286 КАС України, суд -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс 2023», про визнання протиправною та скасування постанови серії АВ № 00003275 від 29.11.2024 року про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Головуючий В.М.Кічула