Постанова

від 10.02.2025 по справі 380/10291/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/10291/24 пров. № А/857/30725/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 380/10291/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс" до Львівської митниці про скасування рішення та картки відмови,

місце ухвалення судового рішення м.ЛьвівРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїМричко Н.І.дата складання повного тексту рішенняне зазначенаВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Товариство з обмеженою відповідальністю ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, у якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2024/900043/1 від 17.01.2024;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/000142.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 380/10291/24 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС (код ЄДРПОУ 38487310, місцезнаходження: 46400, м. Тернопіль, вул. Лук`яновича, буд. 1) до Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшки, буд. 1) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що декларантом при поданні митної декларації надано усі документи, які містили конкретні числові значення щодо ціни, яка була сплачена за запчастини до легкових автомобілів, що ввозились на територію України в режимі імпорту. На думку позивача, митним органом неправомірно, без достатніх на це підстав прийнято рішення про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару. Зазначені митницею в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для прийняття оскаржених рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості товарів.

Крім того зазначає, що митницею витребувано додаткові документи без наявності у неї обґрунтованих сумнівів у достовірності документів, які були подані разом із митною декларацією та не надано жодних пояснень щодо того, яким чином ці документи могли спростувати чи підтвердити числові значення складових митної вартості товару. Орган доходів і зборів повинен створити умови щодо реалізації цього права, тобто доводити до відома декларанта або уповноваженої ним особи те, яка саме інформація потребує уточнення.

Також зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не надано оцінки:

- як кожному із поданих документів для підтвердження митної вартості окремо, так і в сукупності, а лише описано про відсутність підпису в Контракті від 08.01.2024 №PL/430528900/2024/HR/011, не зазначаючи при цьому як це безпосередньо вплинуло на визначення складових митної вартості товару в розумінні ст. 58 МКУ;

-факту, що позивач в порядку ч.8 ст. 55 МКУ подав до митного контролю після митного оформлення пояснення та документи, зокрема підписаний Контракт 08.01.2024 №PL/430528900/2024/HR/011 для підтвердження заявленої декларантом митної вартості за першим методом. Однак, митниця маючи усі повноваження на самостійне скасування не скасувала спірне рішення про коригування митної вартості товарів, не взяла до уваги поданий зовнішньоекономічний контракт та інші документи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до митного оформлення позивачем подано контракт від 08.01.2024 № PL/430528900/2024/HR/011, який не підписаний та не засвідчений печаткою ТОВ Іберсон Компоненстс, а проект зовнішньоекономічного договору (контракту) не зумовлює виникнення прав та обов`язків контрагентів. Подані документи не ідентифікували оцінюваний товар та не містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами четвертою, п`ятою статті 58 Митного кодексу України.

Як наслідок суд не встановив протиправності оскаржуваного рішення, та підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2024/900043/1 від 17.01.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/000142.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що до митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію №24UA209170003096U5 від 17.01.2024 на товар, а саме: водний розчин сечовини.

Розрахована декларантом митна вартість товару 5592,36 Доларів США.

Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів.

На вимогу митного органу уповноважена особа декларанта подав додаткові пояснення.

17.01.2024 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900043/1 (далі оскаржене рішення від 17.01.2024), відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 б статті 60 Митного кодексу України у розмірі 5908,50 доларів США. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності.

В сертифікаті якості вказаний номер замовлення, у рахунку-фактурі поле номер і дата замовлення є незаповненими. До митного оформлення жодного замовлення не подано.

В експортній декларації країни відправлення вартість товару є більшою ніж та, що зазначена у фактурі PL/430528900/2024/HR/011/0001 від 09.01.2024.

До митного оформлення поданий Контракт від 08.01.2024 № PL/430528900/2024/HR/011, який заповнений неналежним чином, тобто відсутній підпис і печатка українського контрагента.

Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Таким чином, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2024/2924 від.13.01.2024.

Відповідач 17.01.2024 прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/000142.

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують митний орган у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Визначення порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, що подається органу доходів і зборів на паперовому носії або як електронний документ розроблено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затверджений Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 р, за № 1360/21672 (надалі Порядок № 631). Згідно з підпунктом 4.5.4 Порядку № 631, при здійсненні митного оформлення МД, зокрема, виконуються такі митні формальності як контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР.

Відповідно до пункту 4.9.1 Порядку № 631, під час завершення митного оформлення посадовими особами проводиться перевірка відомостей про виконання митних формальностей, сформованих за результатами оцінки ризику за МД із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі за допомогою АСАУР.

У відповідності до пункту 3 розділу І Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.07.2015 № 684, (надалі - Порядок № 684), автоматизована система управління ризиками (далі - АСУР) - сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками (далі - СУР) під час митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів.

Профіль ризику - опис будь-якої сукупності індикаторів ризику, у тому числі визначених комбінацій індикаторів ризику, що є результатом збору, аналізу та систематизації інформації. Згідно пункту 3 розділу ІІ Порядку № 684 профіль ризику може бути представлений у формах паспорта профілю ризику і програмного коду профілю ризику.

Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011.

За висновком Верховного Суду, відображеного у справі №826/19400/15, у подібних за змістом правовідносинах, Верховний Суд вказав, що: «...відповідач має право витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, оскільки відповідачем за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками було виявлено ризик можливого заниження митної вартості товару, що стало підставою здійснення перевірки правильності її визначення.», «...при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних за фізичними характеристиками товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з`ясовано, що вартість заявлених до митного оформлення товарів є меншою від мінімального рівня митної вартості, інформація по яким міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України. З урахуванням зазначеного, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність в ЄАІС Держмитслужби України інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості».

Аналогічні висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 13.01.2021 по справі №805/2942/16-а, де суд зазначив: «...сумніви у достовірності та правильності обрахування заявленої митної вартості товару були обґрунтовані такими чинниками: 1) спрацювання профілю ризику в системі АСАУР «Контроль правильності визначення митної вартості» з повідомленням про можливе заниження митної вартості товару та завданням здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до МК України та з урахуванням вимог наказу ДФС України від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Дана митна формальність є обов`язковою для виконання посадовою особою митниці; 2) встановлення факту заниженої митної вартості спірного товару в порівнянні з цінами на ідентичні товари, митне оформлення яких вже здійснено, за допомогою використання ПІК ЄАІС «Цінова інформація при визначенні митної вартості».

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отож, колегія суддів зазначає, що спрацювання системи АСАУР «Контроль правильності визначення митної вартості» є підставою для детальної перевірки документів на предмет задекларованої митної вартості товару.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, за основним методом (за ціною договору (контракту).

З матеріалів справи та доводів апеляційної скарги позивача убачається, що для підтвердження задекларованого показника митної вартості товару позивачем було надано до митного органу разом з електронною митною декларацією декларантом наступні документи: декларація митної вартості; сертифікат якості №0081225459 від 09.01.2024; рахунок інвойс (Customs Invoice) №PL/430528900/2024/HR/011/0001 від 09.01.2024; автотранспортна накладна №523275 від 09.01.2024; Контракт №PL/430528900/2024/HR/011 від 08.01.2024; сертифікат з перевезення Євро1 №PL/MF/AT 0082977 від 09.01.2024; разовий договір- замовлення на перевезення б/н від 05.01.2024; рахунок на сплату від перевізника №08/01/01-М від 08.01.2024; довідка про транспортні витрати №01-М від 08.01.2024; експортна декларація країни відправлення №24PL301010E0020024 від 09.01.2024.

З доводів відповідача та зібраних у справі доказів слідує, що на дату подання декларантом до митного оформлення електронної митної декларації, долучені документи містили розбіжності, а зокрема:

- у сертифікаті якості містився номер замовлення, в той час у рахунку-фактурі поле номер і дата замовлення є взагалі незаповненими;

- до митного оформлення жодного замовлення та зовнішньоекономічного договору взагалі надано не було;

- у наданій експортній декларації країни відправлення зазначено іншу вартість товару ніж та, що зазначена у фактурі PL/430528900/2024/HR/011/0001 від 09.01.2024.

Згідно статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів серед іншого є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності.

Отож, за відсутності зовнішньоекономічного договору та замовлення про яке йдеться у сертифікаті якості, як документів які підтверджують митну вартість, а також зважаючи, що за даними експортної декларації країни відправлення вартість товару була іншою ніж та, що зазначена у фактурі PL/430528900/2024/HR/011/0001 від 09.01.2024 у митного органу виник обґрунтований сумнів в правильності визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору, що в свою чергу слугувало правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта та надавало йому право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Матеріалами справи підтверджено, що 17.01.2024 відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів для підтвердження задекларованої митної вартості товару. Натомість уповноваженою особою декларанта на вказаному повідомленні вчинено запис: «надати додаткові документи на даний момент немає змоги, прошу прийняти рішення на підставі поданих документів» (а.с. 91).

Як наслідок на вимогу митного органу про надання позивачем додаткових документів, станом на 17.01.2024 року такі додаткові документи позивачем не були надані.

Підсумовуючи викладене за правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів набув правових підстав для відмовити позивачу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у зв`язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 2).

При цьому колегія суддів погоджується з доводами відповідача та висновками суду першої інстанції з приводу того, що наданий митному органу документ іменований «контракт від 08.01.2024 № PL/430528900/2024/HR/011» не містив відомостей про його укладення та підписання, а відтак такий документ в розумінні статті першої Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність, ст. 632, 639 Цивільного кодексу України не є зовнішньоекономічним договором у якому відображено волевиявлення сторін, які його мали б укласти та досягли згоди за основними його умовами та зобов`язанням серед яких і ціна товару , позаяк договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це. Наданий відповідачу не підписаний проект зовнішньоекономічного договору (контракту) не зумовлює виникнення прав та обов`язків у контрагентів, які зазначені у ньому в тому числі і щодо ціни товару.

З урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 року №К/9901/704/20 колегія суддів зазначає, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару на момент здійснення митного контролю та митного оформлення покладається на декларанта. Натомість позивач виявлених розбіжностей не спростував належними доказами та жодними логічними поясненнями.

Як наслідок суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в силу приписів частини другої статті 58 МК України відповідачем не міг бути застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки задекларована вартість імпортованого товару не підтверджена документально та не визначена кількісно.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу подання документів в порядку передбаченому статтею 55 Митного кодексу України, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 8-10 ст. 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

З матеріалів убачається, що після митного оформлення товару, а зокрема 05.04.2024 року позивач звернувся із заявою №75/24 про надання додаткових документів для перегляду митним органом рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2024/900043/1 від 17.01.2024.

За результатом вказаного перегляду Львівська митниця надіслала лист від 12.04.2024 року (а.с. 28-29) у якому зазначила, що за результатом дослідження додатково наданих документів та перегляду рішення про яке йдеться, позивачу відмовлено у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2024/900043/1 від 17.01.2024 року.

Як наслідок, вказана відмова відповідача від 12.04.2024 у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2024/900043/1 від 17.01.2024 року, винесена за результатом його перегляду за додатково наданими документами не має відношення до даної справи, позаяк у цій справі не оскаржується рішення митного органу, ухвалене за результатом перегляду та дослідження додатково наданих документів.

Предметом дослідження у цій справі є правомірність винесення рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2024/900043/1 від 17.01.2024 року на час його ухвалення, що узгоджується також із правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 03.12.2020 року по справі №810/2618/17. Згідно вказаної позиції під час з`ясування та дослідження зазначених обставин, судам необхідно враховувати, що лише сам факт подання декларантом додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, у разі їх належності, не є підставою для визнання протиправним раніше прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості від 23.12.2016, оскільки правомірність рішення оцінюється на момент його прийняття.

Поряд із цим колегія суддів звертає увагу, що позивач не надав жодного спростування мотивам оскаржуваного рішення, а зазначені підстави позову є лише загальними та не спростовують правомірності рішення відповідача.

Як наслідок, відповідач дійшов правильного висновку про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту відповідно до положень частин 2 та 21 статті 58 Митного кодексу України, позаяк відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, а перелічені вище фактори вказують на наявність розбіжностей що впливають на митну вартість товару.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції не встановив протиправності та підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2024/900043/1 від 17.01.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/000142 на час його винесення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс" залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 380/10291/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос