Постанова

від 04.02.2025 по справі 456/560/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Сас С.С.

04 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 456/560/24 пров. № А/857/1387/25Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання:Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на Додаткове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2024 року у справі № 456/560/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЯМ ТРАНС" до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

29.01.2024р позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЯМ ТРАНС" (далі -ТзОВ "ЛЯМ ТРАНС") звернувся з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просив суд:

- скасувати постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АА № 00015791 від 11.12.2023р..; серії АА № 00016086 від 19.12.2023р.; серії АА № 00016088 від 19.12.2023р.; серії АА № 00016492 від 10.01.2024р.; серії АА № 00016609 від 11.01.2024р.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.05.2024 року позов задоволено повністю.

24.05.2024р. позивач звернувся до суду із заявою про стягнення понесених витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Додатковим рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15.11.2024р. заяву задоволено.

Суд стягнув з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТзОВ «Лям транс» 5000 грн. понесених витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із даним рішеннями суду першої інстанції, апелянт Державна служба України з безпеки на транспорті подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, Додаткове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15.11.2024р. скасувати та прийняти нову постанову якою заяву залишити без задоволення.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість додаткового рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В ст.134 КАС України видно, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1, ч.7 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями ч.3 ст.143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із змісту ч.9 ст.139 КАС України видно, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинні бути доведені стороною у справі. При цьому, складність справи є не єдиним критерієм для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

В п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Як видно з матеріалів справи позивач, обґрунтовуючи понесені витрати на правову допомогу, надав суду першої інстанції: договір про надання правової допомоги №2206 від 22.06.2023р.; Додаток №1 до договору про на надання правової допомоги №2206 від 22.06.2023р.; детальний опис робіт від 22.05.2024р.; акт №3 здачі-прийняття наданих послуг від 24.01.2024р.; рахунок-фактура №3 від 24.01.2024р., з яких видно, що адвокатські послуги згідно договору №2206 від 22.06.2023р. становлять 5000 грн.

Колегія суддів вважає, що сума в розмірі 5000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною з наданим адвокатом обсягом послуг виходячи з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції дійшов висновків, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України". У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Крім того, слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

В матеріалах даної справи наявні належним чином складенні оформленні та підписанні, документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яку заявник просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч.5 ст.134 КАС України.

Так, колегія суддів вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в розмірі 3000,00 грн., оскільки заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною. При цьому, враховує складність справи, затрачений час адвоката на надання таких послуг та враховує критерій співмірності, розумності та реальності їхнього розміру.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що стягнення витрат у заявленому розмірі 5000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката є необґрунтованою, не відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення становить надмірний тягар для відповідача в межах воєнного стану введеного в державі, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини визначено, суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, у справі Баришевський проти України, у справі Двойних проти України, у справі Меріт проти України,заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia зазначено, що Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що до відшкодування підлягає сума в розмірі 3000,00 грн. замість 5000,00 грн., з врахуванням складності справи, обсягом наданих послуг на виконання робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Крім цього, колегія суддів звертає увагу і на той факт, що вказана справа є незначної складності, типовою, містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах.

Крім цього, оцінюючи характер наданої адвокатом правової допомоги відповідно до згаданого акту виконаних робіт колегія суддів зазначає, що проведення попереднього аналізу справи, у тому числі ознайомлення з матеріалами, збір інформації та документів, оформлення доказової бази відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, не являється правовою допомогою в розумінні Закону України «Про адвокатуру» . Колегія суддів враховує право позивача скористатись допомогою адвоката для підготовки та скерування того чи іншого запиту чи заяви, а також нести на це витрати, однак суд не вважає ці витрати пов`язаними з розглядом цієї судової справи.

З огляду на це, пошук та аналіз судової практики по суті зводиться до дублювання висновків Верховного Суду про релевантні норми права аналіз та спосіб їх застосування.

В п.2 ч.1 ст.315 КАС України видно, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

п.4 ч.1 ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно ч.4 ст.317 КАС України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що резолютивну частину додаткового рішення суду першої інстанції слід змінити.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.

Додаткове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2024 року у справі № 456/560/24 - змінити шляхом викладення резолютивної частини абзацу 2 наступного змісту:

«Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лям транс» 3000 грн. (три тисячі гривень) витрат на правову допомогу.»

В решті Додаткове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2024 року у справі № 456/560/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 11.02.2025р.