Постанова

від 11.02.2025 по справі 380/5024/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2025 року

Київ

справа №380/5024/21

адміністративне провадження №К/990/49354/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №380/5024/21 за позовом Комунального підприємства «Броди» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року (головуючий суддя Іщук Л. П., судді: Обрізко І. М., Шинкар Т. І.),

ВСТАНОВИВ:

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 22 липня 2024 року, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2020 року № 0028400415, № 0028370415 (том 3 а.с.213-217).

Копія вказаного рішення була доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, відповідач) 22 липня 2024 року о 21:50, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 3 а.с.218).

Суд касаційної інстанції за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» здійснив витребування електронної справи, яка формувалась судом апеляційної інстанції у справі № 380/5024/21 (далі - Електронна справа).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 21 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу (відомості Електронної справи).

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 серпня 2024 року залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 2724 грн (відомості Електронної справи).

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 24 серпня 2024 року о 02:20 (відомості Електронної справи).

02 вересня 2024 року ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» подало до апеляційного суду заяву, в якій просило продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Мотивувало такі вимоги обмеженим фінансуванням на сплату судового збору, яке зумовлене, зокрема, обставинами введення в Україні воєнного стану, що не дозволяє вчасно виконати ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху. До заяви ГУ ДПС долучило виписку з рахунка за 04 липня 2024 року (відомості Електронної справи).

Ухвалою від 03 вересня 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд продовжив ГУ ДПС строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали (відомості Електронної справи).

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 03 вересня 2024 року о 21:49 (відомості Електронної справи).

13 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС повторно подало заяву про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке вмотивоване доводами, аналогічними до попередньо поданого клопотання (відомості Електронної справи).

Ухвалою від 23 вересня 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги. Апеляційну скаргу повернув скаржнику (відомості Електронної справи).

Ухвала суду вмотивована тим, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги може призвести до порушення розумного строку розгляду адміністративної справи, затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у даній справі, що відповідно призведе до надання незаконної переваги одній зі сторін судового процесу. Суд зауважив, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, не є підставою для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та зловживання процесуальними правами. Крім того, апеляційний суд врахував, що ГУ ДПС мало достатньо часу для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки строк на усунення недоліків апеляційної скарги вже продовжувався.

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 23 вересня 2024 року о 18:01 (відомості Електронної справи).

09 жовтня 2024 року ГУ ДПС повторно через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року. До апеляційної скарги долучило платіжну інструкцію № 2457 від 04 жовтня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 2724 грн. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не подавало (том 3 а.с.220-228).

Ухвалою від 08 листопада 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС та надав апелянту строк протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для надання суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку (том 3 а.с.232-233).

Ухвала суду вмотивована тим, що повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції було складено ще 22 липня 2024 року, тоді як апеляційна скарга подана 09 жовтня 2024 року, тобто, з пропуском строку на апеляційне оскарження. Водночас скаржник заяву про поновлення зазначеного строку не подав, що відповідно до вимог частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для залишення апеляційної скарги без руху та надання ГУ ДПС можливості надати відповідну заяву.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 18 листопада 2024 року о 03:00 (відомості Електронної справи).

19 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, заявник вказав, що первинна апеляційна скарга була подана у межах строку на апеляційне оскарження, а подання апеляційної скарги повторно відбулось у найкоротший термін. Просило врахувати, що обставини обмеженого фінансування та відсутності коштів на бюджетному рахунку стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги. Нестача коштів на рахунках підтверджується виписками з рахунків від 17 червня 2024 року, від 26 і 31 липня 2024 року, від 05 вересня 2024 року. Зазначило, що ГУ ДПС зверталось з листами до Державної податкової служби України від 01 березня 2024 року № 1430/8/13-01-05-05-05, від 01 квітня 2024 року № 2201/8/13-01-05-05-05 з проханням виділити відповідні кошти. Звернуло увагу на обставини введення в Україні воєнного стану, що також вплинуло на обсяг фінансування витрат на сплату судового збору (том 3 а.с.234-238).

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 листопада 2024 року визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені в заяві ГУ ДПС, та відмовив в її задоволенні. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року (том 3 а.с.239-241).

В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що відсутність бюджетного фінансування на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Водночас скаржник не надав доказів, які свідчать про наявність об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Касаційну скаргу вмотивовано тим, що звернення до суду з апеляційною скаргою вперше відбулось в межах встановленого КАС України строку, а повторно апеляційна скарга була подана одразу після сплати судового збору. Зауважує, що пропуск строку на апеляційне оскарження зумовлений відсутністю достатнього фінансування на сплату судового збору. Існування проблеми недостатності коштів на рахунках податкового органу підтверджується відповідними листами. Введення на території України воєнного стану також спричинило ускладнення в роботі ГУ ДПС. Просить врахувати, що з моменту прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції відповідач вживав цілеспрямовані заходи для забезпечення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. З наведеного вбачається сумлінне і добросовісне ставлення до наявних у скаржника прав і обов`язків. Посилається на висновки, викладені Верховним Судом в постановах від 15 травня 2020 року у справі №820/1212/17, від 20 січня 2021 року у справі № 640/1238/19, від 06 квітня 2021 року у справі № 580/2586/19.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 14 січня 2025 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду справи.

Верховний Суд зазначає, що касаційний перегляд справи № 380/5024/21 здійснюється на підставі електронної справи, сформованої судами попередніх інстанцій, та матеріалів справи, які 24 січня 2025 року надійшли до суду касаційної інстанції в паперовій формі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів справи, яка формувалась апеляційним судом в електронній та паперовій формах, вбачається, що вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції ГУ ДПС подало 21 серпня 2024 року, тобто, у межах строку, встановленого частиною другою статті 295 КАС України. Проте, документ про сплату судового збору до вказаної скарги апелянт не долучив, про причини, які зумовили невиконання пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України не повідомив, що обґрунтовано слугувало підставою для залишення без руху первинної апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали від 23 серпня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху (з урахуванням ухвали суду від 03 вересня 2024 року про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги) скаржник документ про сплату судового збору так і не надав, але вчергове просив суд продовжити строк на усунення недоліків з огляду на відсутність коштів на рахунках для здійснення відповідної оплати. Суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення означеного клопотання та повернув апеляційну скаргу ГУ ДПС, відхиливши посилання на обставини введення воєнного стану на території України та обмеженого фінансування на сплату судового збору. В касаційній скарзі відсутнє обґрунтування того, в чому полягає помилковість такого висновку суду апеляційної інстанції.

В подальшому, отримавши копію ухвали про повернення апеляційної скарги 23 вересня 2024 року о 18:01, скаржник лише 09 жовтня 2024 року, тобто через 16 календарних днів, звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою повторно. Сплив такого проміжку часу у сукупності з додатково наданим судом раніше строком для усунення недоліків апеляційної скарги об`єктивно не може бути визнаним таким, що свідчить про подання повторної апеляційної скарги без надмірних зволікань.

Як уже зазначалось, самого лише усунення недоліків, які слугували підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, недостатньо для поновлення строку на апеляційне оскарження. Лише у сукупності з обставинами повторного подання скарги у стислі строки таке звернення свідчитиме про добросовісність заявника при реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду і, відповідно, наявність підстав для поновлення такого процесуального строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що хоча повернення апеляційної скарги і не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, це не свідчить про наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.

Суд касаційної інстанції зазначає, що питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вирішується на підставі тих доказів, які можуть об`єктивно свідчити про відсутність в апелянта можливості оформити апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 296 КАС України у встановлені законом строки.

У цій справі скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження посиланнями на відсутність у нього коштів на сплату судового збору. Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Також Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.

Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31 серпня 2023 року у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19 липня 2023 року у справі №620/5941/22, від 23 березня 2023 року у справі № 761/28821/20.

Разом з тим, посилання скаржника на обставини введення в Україні воєнного стану наведені в загальному без конкретизації того, яким саме чином ці обставини вплинули на можливість виконання процесуальних обов`язків, та без надання належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин.

Долучені ГУ ДПС до касаційної скарги виписки з рахунка КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за 26 лютого 2024 року, 15, 20 березня 2024 року, 03, 11, 29 квітня 2024 року, 07, 20 травня 2024 року, 03, 17 червня 2024 року, 01, 04 липня 2024 року жодним чином не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між відсутністю коштів на сплату судового збору та пропуском строку на апеляційне оскарження, оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було ухвалено 22 липня 2024 року. Виписки з рахунка КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за 26 і 31 липня 2024 року також не підтверджують доводів скаржника про відсутність коштів на сплату судового збору у період з 01 серпня 2024 року по 04 жовтня 2024 року (дата сплати судового збору за подання апеляційної скарги)

Суд касаційної інстанції також звертає увагу на те, що означені виписки з рахунків були долучені тільки до касаційної скарги. Ні до клопотань про продовження строку на усунення недоліків первинно поданої апеляційної скарги, ні до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ГУ ДПС перелічені виписки не долучало (окрім виписки за 04 липня 2024 року, яка була долучена до клопотання від 02 вересня 2024 року та яка, як уже зазначалось, не підтверджує обставин відсутності коштів на рахунках податкового органу після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення).

Відсутні і належні докази того, що у вказаний період скаржник вживав залежних від нього заходів для сплати судового збору. Долучені лише до касаційної скарги листи про виділення відповідних коштів на сплату судового збору, датовані березнем і квітнем 2024 року, самі по собі не можуть свідчити про вчинення ГУ ДПС сукупності послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання належного фінансування з метою сплати судового збору.

Суд касаційної інстанції наголошує, що сама лише вказівка у скарзі чи клопотанні про обставини неналежного фінансування не може бути доказом дійсної відсутності у скаржника коштів на сплату судового збору. Крім того, необхідним є і доведення того, що протягом усього строку з дати подання первинної апеляційної скарги і до сплати судового збору апелянт вживав залежних від нього заходів для його сплати.

За відсутності таких доводів і доказів на їх підтвердження, а також з урахуванням обставин звернення до суду з апеляційною скаргою повторно лише через 16 календарних дні після отримання копії ухвали про повернення первинної апеляційної скарги, суд касаційної інстанції не може визнати поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження лише ту обставину, що під час звернення до апеляційного суду вдруге судовий збір було сплачено згідно з платіжною інструкцією № 2457 від 04 жовтня 2024 року. Така поведінка суб`єкта владних повноважень не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку звернення на апеляційне оскарження.

У постанові від 20 січня 2021 року у справі № 640/1238/19 Верховний Суд встановив, що під час подання як первинної, так і повторної апеляційної скарги апелянт заявляв клопотання про відстрочення сплати судового збору, а строки на усунення недоліків апеляційної скарги надавались йому судом з урахуванням особливостей перебігу таких строків з огляду на карантин, запроваджений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. Наведені обставини у сукупності з обставинами невідкладного звернення до суду з повторною апеляційною скаргою та усуненням її недоліків шляхом сплати судового збору і слугували підставою для висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до постанови від 06 квітня 2021 року у справі №580/2586/19 підставою для задоволення касаційної скарги, скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на продовження розгляду слугувало те, що податковий орган у стислі строки звернувся до суду з апеляційною скаргою повторно, долучивши до неї документ про сплату судового збору. При цьому скаржник довів суду, що відповідач довів, що не зловживав своїм процесуальним правом. Разом з тим, у межах цієї справи таких обставин не встановлено.

У справі № 820/1212/17 Верховний Суд вказав, що за загальним правилом відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не може вважатись поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку. Разом з тим, у деяких випадках розмір належного до сплати судового збору у сукупності з іншими суттєвими обставинами може бути розцінений судами, як об`єктивна обставина, що значно ускладнила можливість вчинення процесуальної дії у визначений законом або судом строк. Саме такі випадки були конкретизовані у наведеній постанові Верховного Суду, проте, у межах цієї справи відсутні підстави вважати, що розмір належного до сплати судового збору може об`єктивно ускладнити своєчасне виконання відповідної процесуальної дії.

Отже, сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ГУ ДПС у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон В.В. Хохуляк В.П. Юрченко