Рішення

від 05.02.2025 по справі 521/18240/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

---

__ _ МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ__ ___ ___ _

Справа №521/18240/24

Пр. №2/521/1491/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Сегеди О.М.,

при секретарі - Замниборщ А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи. які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах, та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей Одеської районної державної (військової) адміністрації Одеської області, Служба у справах дітей Дальницької сільської ради про встановлення факту перебування дітей на утриманні,

встановив:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 , треті особи. які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах, та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , Служба у справах дітей Одеської районної державної (військової) адміністрації Одеської області (далі- ССД ОРДА Одеської області), посилаючись на те, що з 04 жовтня 2022 року він з ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі.

В період спільного проживання у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначив, що від попереднього шлюбу, у його дружина ОСОБА_3 також є двоє малолітніх дітей, син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу між батьками, залишились проживати разом з матір`ю та знаходяться на їх з ОСОБА_3 утриманні.

Отже, їх з ОСОБА_3 сім`я складається з двох дорослих та трьох неповнолітніх дітей, які перебувають на їх утриманні та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказував, що вироком Київського районного суду м. Одеса від 25 листопада 2022 року по справі №947/26981/22 ОСОБА_2 був притягнутий до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі на строк 15 років, з конфіскацією майна, а також з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням функцій представників влади та місцевого самоврядування на 15 років.

Оскільки, відповідач відбуває покарання, то він не має можливості утримувати свої дітей та приймати участь у їх вихованні.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 3543-XII від 21 жовтня 1993 року не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років , крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно п.56 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, він відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації як особа на утриманні якої перебувають троє дітей віком до 18 років.

Зазначив, що оскільки для вирішення питання про відстрочку необхідно рішення суду про встановлення факту перебування малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на його утриманні, то він звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, але ухвалою суду від 23 жовтня 2024 року його заява була залишена без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право.

Встановлення факту перебування малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на його утриманні, необхідно йому для належного оформлення відстрочки від призову на військову службу за призовом під час його мобілізації відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просив суд встановити факт перебування малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на його утриманні.

Ухвалою суду від 07 листопада 2024 року по справі було відкрито провадження та призначено підготовче провадження (а.с.29).

Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору було залучено Службу у справах дітей Дальницької сільської ради (а.с.71-72).

Ухвалою суду від 15 січня 2025 року по справі було закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду (а.с.96).

Представник позивача, діючий за ордером від 04 червня 2024 року в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити (а.с.6 ).

Відповідач, в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся судом відповідно до ст. 128 ЦПК України, надав заяву про визнання позовних вимог та просив суд їх задовольнити (а.с.80,81,84,109).

Представник Служби у справах дітей Одеської районної державної (військової) адміністрації Одеської області, діючий за довіреністю від 14 січня 2025 року в судовому засіданні просив суд розглянути справу відповідно до вимог діючого законодавства з урахуванням прав малолітніх дітей (а.с.110)

Представник Служби у справах дітей Дальницької сільської ради, в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся судом відповідно до ст. 128 ЦПК України, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю з урахуванням прав малолітніх дітей (а.с.82 а,86-90).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває з ОСОБА_3 у шлюбі, зареєстрованому 04 жовтня 2022 року Овідіопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №193, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.7,92).

В період спільного проживання у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.9).

Встановлено, що ОСОБА_3 перебувала з ОСОБА_2 в шлюбі, зареєстрованому 30 вересня 2011 року Першим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №727.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.13-14).

Від шлюбу, у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народилося двоє малолітніх дітей, син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.10,11).

Встановлено, що діти після розірвання шлюбу між батьками, залишились проживати разом з матір`ю.

Відповідно до довідки Громадської організації «Садове товариство «Лебідь» від 09 липня 2020 року №152 ОСОБА_1 є членом Громадська організація «Садове товариство «Лебідь» та за ним закріплено земельну ділянку АДРЕСА_2 та вказаною адресою постійно мешкає п`ять осіб, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с.15).

Згідно довідки Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області від 06 жовтня 2022 року №117 ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 та має склад сім`ї: чоловік ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с.16).

З матеріалів справи вбачається, що вироком Київського районного суду м. Одеса від 25 листопада 2022 року по справі №947/26981/22 ОСОБА_2 був притягнутий до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі на строк 15 років, з конфіскацією майна, а також з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням функцій представників влади та місцевого самоврядування на 15 років.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року заява ОСОБА_1 про встановлення факту була залишена без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право (а.с.19-25).

Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №889631 від 06 листопада 2024 року (а.с.28).

Згідно довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про реєстрацію місця проживання або місця перебування особи №Ш7-122382-ф/л від 27 червня 2023 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.94).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 293 ЦПК України передбачено, що суд, серед інших, розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до приписів пункту 2 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

У відповідності 315 - 318 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів перебування на утриманні, якщо вони мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення особистих немайнових чи майнових прав.

Правовідносини «утримання дітей», є предметом регулювання Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 3 частини 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 3543-XII від 21 жовтня 1993 рокувизначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Отже, визначальним фактом є не батьківство, а саме утримання трьох і більше дітей.

З огляду на викладене, для отримання правової підстави для звільнення з військової служби позивач повинен довести факт перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Частиною 1 статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 14 та ч. 1 ст. 15 СК України сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст.ст. 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

З цього слідує, що підставою встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини особою, яка не має з нею кровного споріднення (як заявник у цій справі), є доведеність існування обставин, в силу яких обсяг прав матері або біологічного батька дитини обмежується або припиняється.

За твердженням позивача вбачається, що з моменту перебування у фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_3 її малолітні діти від попереднього шлюбу проживають разом з ними та знаходяться на його одноособовому утриманні.

Статтею 268 СК України закріплений обов`язок вітчима утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів, сестер, або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Вітчим - це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім`єю.

Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов`язків щодо пасинка, падчерки.

Як було зазначено вище, сімейне законодавство, а саме ст.268 СК України передбачає права та обов`язки щодо утримання вітчимом падчерки, пасинка.

Відносини, які виникають між дитиною та особами, у сім`ї яких вона виховувалась, є подібними до стосунків між рідними батьками та дітьми. Але наявність у дитини родичів за походженням при визначенні кола осіб, які мають обов`язки щодо її утримання, відповідно до законодавства підлягає врахуванню.

Тому обов`язок осіб, у сім`ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання виникає за умови відсутності у неї батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер.

За правилами ч.1 ст.23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, в тому числі чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Відповідно до п. 3 додатку №5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 для категорії осіб, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», частини 1 пункту 3 (жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) документами, що підтверджують право на відстрочку, є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 ЦПК України, а також договір про сплату аліментів на дитину.

Отже, за встановлених обставин не можна вважати, що позивач є особою, який самостійно утримує малолітніх дітей дружини, оскільки суду не було надано доказів, що така допомога надається саме ним, а не матір`ю малолітніх дітей, на яку такий обов`язок покладений у силу вимог ст. 180 СК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вимог наведеної норми заявник не надав суду доказів, що він утримує дітей дружини від попереднього шлюбу. Також суду не надано доказів матеріального забезпечення дітей дружини.

Як було встановлено, позивач офіційно не працює, тому доказів того, що він здійснює утримання трьох малолітніх дітей матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Судовий збір по справі складає 1211,20 грн., які сплачені позивачем при зверненні до суду (а.с.1). Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то судовий збір позивачу не повертається.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи. які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах, та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Служба у справах дітей Одеської районної державної (військової) адміністрації Одеської області, Служба у справах дітей Дальницької сільської ради про встановлення факту перебування дітей на утриманні - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 лютого 2025 року.

Суддя: О.М. Сегеда