Рішення

від 11.02.2025 по справі 516/357/24

ТЕПЛОДАРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №516/357/24

Провадження №2/516/12/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 рокум.Теплодар

Теплодарський міський суд Одеської області в складі

головуючого судді Под`ячевої І.Д.

при секретарі Прущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Теплодар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 р. позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Зазначена квартира є комунальною власністю, а позивач із членами родини проживає в ній на підставі спільного рішення адміністрації комітету УПТК від 26 березня 1990 року № 17, згідно якого у 1990 році батько позивача ОСОБА_4 разом із сім`єю, до складу якої входила позивач, заселились в квартиру на підставі Посвідчення № НОМЕР_1 . До складу сім`ї також входили ОСОБА_3 мати позивача та ОСОБА_2 брат позивача. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_4 помер. Задовго до смерті батька, брат та мати позивача виїхали з м. Теплодар та з того часу позивачу невідомо їх місце знаходження. В квартирі відсутні речі відповідачів та вони не користуються квартирою з 2004 року. Реєстрація відповідачів порушує право позивача на приватизацію зазначеної квартири на підставі Закону України «

За таких даних, відповідачі втратили відповідно до ст. 71 та 72 ЖК України право користування житлом, оскільки відсутні за місцем проживання понад 20 років.

В судовому засіданні позивач та її представник на позовних вимогах наполягали та просила їх задовольнити.

Відповідачі повідомлені про дату та час судового засідання належним чином, не з`явилися, із будь-якими заявами до суду не звертались.

За заявою позивача суд ухвалив розглядати справу в заочному порядку відповідно до ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Так, судом встановлено, що 26 березня 1990 року на ім`я ОСОБА_4 було видано посвідчення про вселення до гуртожитку № НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), на підставі спільного рішення адміністрації комітету УПТК від 26 березня 1990 року № 17. При цьому зазначено склад сім`ї дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_5 ..

У 2007 році ОСОБА_5 змінено прізвище у зв`язку із укладанням шлюбу із ОСОБА_6 .. Прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 .

Станом на вересень 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ..

Станом на час розгляду справи, квартира АДРЕСА_1 належить Теплодарській міський раді тобто є комунальною власністю та договір найму квартири укладений із ОСОБА_1 ..

Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Статтею 71 Житлового Кодексу України, визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 107 Житлового Кодексу України, у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Тобто, з вказаних норм закону випливає, що необхідною умовою втрати особою права користування житлом є, наявність у неї статусу члена сім`ї наймача та відсутність цієї особи понад шість місяців без поважних причин.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, відповідачі є членами сім`ї позивача, та були вселені в квартиру саме як члени однієї сім`ї.

Однак, з 2004 року в квартирі проживати залишилась лише позивач, при цьому батько якому, як голові сім`ї було видано посвідчення на вселення, помер у 2013 році і з того часу основним квартиронаймачем є позивач.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які є сусідами позивача та проживають в цьому будинку більше 20 років, зазначили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають в квартирі з 2004 року та вони їх жодного разу не бачили з того часу.

Такі пояснення свідків також зафіксовано актом, який затверджено директором ТОВ «ЖЕБП «Наше місто 21» від 17 вересня 2024 року.

За таких даних позивачем доведено, а відповідачами не спростовано, що вони не проживають в квартирі з 2004 року, що в свою чергу є підставою для визнання їх такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, яке належить до комунальної власності та може бути передано в приватну власність мешканцям квартири, які постійно проживають та на законних підставах користуються нею.

Згідно п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого 2022 року № 265 зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується).

З урахуванням зазначених вище норм законодавства та встановлених обставин справи, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню..

Керуючись ст.ст. 4, 5, 19, 280-289, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом тридцяти днів з дня тримання копії цього рішення..

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи..

Суддя: І. Д. Под`ячева

Повний текст виготовлено та підписано 12.02.2025 року