Вирок

від 11.02.2025 по справі 175/314/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/314/25

Провадження № 1-кп/175/28/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року смт Слобожанське Дніпровського

району Дніпропетровської області

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024053390000420 від 10.12.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Краматорськ Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, студента 1 курсу денної форми навчання факультету інтегрованих технологій і обладнання Донбаської державної машинобудівної академії, не одруженого, який має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_6 , раніше не судимого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

У період 2016 - 2017 років ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при особистому спілкуванні в оточенні спільних знайомих з директором страхової компанії ПРАТ «Просто-Страхування» (код ЄДРПОУ 24745673) - ОСОБА_7 , дізнався про наявність цивільно-правового спору між громадянином України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з однієї сторони, та громадянами Російської Федерації - братами ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з іншої сторони.

Суть спору полягала в тому, що власник 33% акцій української страхової компанії ПРАТ «Просто-Страхування» - ОСОБА_11 у період 2008 року згідно договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі та угоди про особисті гарантії продав свою частку іншим акціонерам товариства - братам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

При цьому, у 2008 році частину суми продажної вартості цих акцій покупці заплатили продавцю на розрахунковий рахунок Компанії «Вастарекс Лімітед» № НОМЕР_1 , відкритий у банку «Marfin Popular Public Company LTD» Республіка Кіпр, а решту суми за умовами вказаних цивільно-правових договорів повинні були сплатити у період 2009 - 2010 років.

Проте, залишок боргу за акції брати ОСОБА_13 відмовились заплатити гр. ОСОБА_8 , вмотивувавши це штучно завищеними фінансовими показниками страхової компанії. Отримавши відмову в оплаті боргу за продані акції, гр. ОСОБА_8 до 2015 року, використовуючи дружні стосунки із ОСОБА_14 , намагався домовитись з останнім про виконання ним взятих на себе зобов`язань, але не спромігся досягти компромісу.

Після отримання від ОСОБА_7 зазначених відомостей щодо грошових претензій ОСОБА_8 до братів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час господарсько-правових відносин з продажу акцій Страхової компанії «Просто-Страхування» та контактних даних цих осіб, розуміючи тривалість та непередбачуваність ініційованих потерпілим судових процесів, у 2018 році у ОСОБА_4 , з корисливих мотивів, виник умисел на отримання від ОСОБА_8 грошової винагороди за врегулювання питання проблемного боргу.

Маючи досвід надання колекторських послуг, 26.10.2018 року ОСОБА_4 з власної ініціативи, не ставлячи нікого до відома, не маючи на це делегованих повноважень, із спеціально придбаного для намічених цілей мобільного телефону оператора Лайфсел (код оператора НОМЕР_2 ), зателефонував на номер НОМЕР_3 ОСОБА_17 , та представившись вигаданим іменем ОСОБА_18 , повідомив останнього про нібито представництво ним гр. ОСОБА_8 з питань повернення боргу та висунув вимогу про виплату грошових коштів за придбані акції.

Після цього, продовжуючи виконувати свій намір, 05.11.2018 року ОСОБА_4 зателефонував на телефонний номер ОСОБА_19 НОМЕР_4 і також, представившись ОСОБА_18 , висунув вимогу виплатити належну гр. ОСОБА_8 заборгованість за придбані акції страхової компанії.

В подальшому, намагаючись досягти мети добровільної виплати боргу, ОСОБА_4 у листопаді 2018 року (точний час та дату в ході досудового розслідування не виявилося за можливе) відправив братам ОСОБА_13 за адресою офісу та відомими адресами їх місць проживання у м. Москва, РФ, три поштових відправлення від імені ОСОБА_21 , в яких містились аналогічні вимоги.

Продовжуючи втілювати свій намір, оскільки телефонні дзвінки з його номеру боржниками були заблоковані, 23.11.2018 року ОСОБА_4 зателефонував з іншого придбаного телефонного номеру мобільного оператора Київстар (код оператора НОМЕР_5 ) на інший відомий телефонний номер ОСОБА_19 НОМЕР_6 і наполегливо висунув йому тотожні вимоги.

Ввечері того ж дня, 23.11.2018 року ОСОБА_4 з використовуваного ним раніше номеру мобільного телефону оператора Лайфсел (код оператора НОМЕР_2 ) через телекомунікаційну систему мобільного застосунку «Вайбер», здійснив дзвінок ОСОБА_9 та додатково нагадав останньому про необхідність оплати боргу.

Після цього, ОСОБА_4 неодноразово намагався зв`язатися з братами ОСОБА_13 з вищевказаних номерів мобільних телефонів та інших номерів українських мобільних операторів, проте боржники вже не відповідали на ці дзвінки.

Розуміючи, що через вжиті ним заходи брати ОСОБА_13 почали ігнорувати невідомі номери телефонів українських абонентів, бажаючи продовжувати вчинення систематичних дій зі схиляння боржників до виконання цивільно-правових зобов`язань, ОСОБА_4 звернувся до свого знайомого на ім`я ОСОБА_22 , який мешкав на територій Російської Федерації, із проханням зв`язатись з ОСОБА_9 та повідомити останньому, що у разі непогашення у найкоротший строк боргу гр. ОСОБА_8 , його сума буде поступово зростати на розмір нарахованих процентів за невчасну виплату, для чого повідомив номер телефону адресата.

12.12.2018 року невстановлена досудовим розслідуванням особа на ім?я ОСОБА_22 , з номера мобільного телефону НОМЕР_7 , відзвітував на мобільний телефон ОСОБА_4 про те, що з`єднався та поспілкувався із ОСОБА_9 за повідомленим телефонним номером НОМЕР_3 , при цьому, в ході розмови наполягав на необхідність якнайшвидшої виплати заборгованості.

Проте, вищевказані дії ОСОБА_4 не призвели до досягнення з братами ОСОБА_13 будь-якої домовленості по виплаті боргу, а інші спроби зв`язатися з ними за відомими номерами телефонів виявились марними, тож він з 2019 року припинив займатися цим питанням як безперспективним.

3 початку 2022 року ОСОБА_4 з інтернет ресурсів отримав відомості про те, що Указом президента України № 727/2022 від 19.10.2022 введено в дію рішення РНБО про застосування персональних санкцій терміном на 10 років відносно громадян Російської Федерації братів ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (Додаток 1, позиція 92), та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Додаток 1, позиція 93), які передбачають, зокрема, блокування їх активів та припинення ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей.

Розуміючи, що факти збройної агресії та запровадження Україною санкцій проти боржників вкрай ускладнює можливість витребування боргу, будучи інформованим про вжиті потерпілим заходів цивільно-процесуального характеру зі стягнення з братів ОСОБА_13 грошових коштів в якості заборгованості за продані акції страхової компанії «Просто Страхування», розраховуючи у зв`язку з наведеними обставинами на виключну зацікавленість потерпілого в отриманні будь-якого відшкодування, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на заволодіння майном гр. ОСОБА_8 шляхом обману.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 21 листопада 2024 року ОСОБА_4 з корисливих мотивів, зателефонував ОСОБА_24 на номер мобільного телефону НОМЕР_8 та повідомив останньому, що він у період з 2018 року, з власної ініціативи, представляв інтереси колекторської компанії у відносинах з братами ОСОБА_13 з питань стягнення проблемної заборгованості за придбані акції Страхової компанії «Просто-Стахування» та неодноразово телефонував їм на мобільні телефони з приводу цих вимог, а також надсилав їм письмові повідомлення аналогічного змісту.

Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний намір, з метою введення ОСОБА_8 в оману при розмові по телефону, повідомив потерпілому неправдиві відомості про те, що начебто зміг досягнути з братами ОСОБА_9 домовленостей про передачу до кінця 2024 року грошей за придбані акції.

При цьому, ОСОБА_4 , з корисливих мотивів, створюючи уявлення про необхідність та вигідність своєї пропозиції, запропонував ОСОБА_8 передати йому 50 000 гривень за виконану роботу та подальше інформування щодо часу та умов передачі 3,5 млн. доларів США.

Так, 22 листопада 2024 року о 12:00 годині, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, зі свого мобільного телефону НОМЕР_9 , використовуючи месенджер WhatsApp, на номер мобільного телефона потерпілого ОСОБА_8 НОМЕР_8 відправив останньому повідомлення з вимогою вислати гроші в сумі 50 000 гривень до відділення № 8 ТОВ «Нова пошта» у м. Краматорськ, вказавши отримувачем ОСОБА_4 , номер телефону НОМЕР_9 , що гр. ОСОБА_8 і зробив, відправивши 05.12.2024 на вищевказане відділення ТОВ «Нова Пошта» грошові кошти у сумі 5 000 гривень, як завдаток за вчинення дій по поверненню боргу, однак після того, як ОСОБА_4 08.12.2024 року отримав грошові кошти, він перестав виходити на зв`язок.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує як вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме: шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

08 січня 2025 року між Начальником Олександрівського відділу Краматорської обкружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_4 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468-470, 472, 473 КПК України, яка була надана в судове засідання.

Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою винуватість в повному обсязі у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України.

Сторони погодилися на призначення покарання обвинуваченому на призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у скоєнні злочину, що йому інкримінований, у вчиненому щиро розкаявся. Йому цілком зрозумілі його права, передбачені ч.4 ст.474 КПК України, а також те, що внаслідок укладення та затвердження угоди про визнання винуватості він буде обмежений в праві оскарження вироку згідно із положеннями ст.ст.394, 424 КПК України. Він повністю розуміє характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, а також вид покарання, яке буде застосовано до нього в разі затвердження угоди судом. Угоду щодо визнання винуватості з прокурором він уклав добровільно, без насильства, примусу чи погроз та без впливу будь-яких обставин, необумовлених в угоді. Просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості.

Прокурор просив затвердити укладену з обвинуваченим угоду про визнання винуватості та ухвалити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_4 з призначенням йому покарання узгодженого сторонами в угоді.

Захисник також наполягав на затвердженні укладеної між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості, оскільки укладений акт відповідає діючому кримінальному та кримінально-процесуальному законодавству.

Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України та правильності правової кваліфікації

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Частина 4 статті 469 КПК України передбачає, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема, у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, який відповідно до ст.. 12 КК України є кримінальним проступком.

Потерпілий ОСОБА_8 надав письмову заяву, в якій підтвердив свою згоду щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, з запропонованим видом та розміром покарання погоджується, претензій до обвинуваченого не має; потерпілий та його представник адвокат ОСОБА_25 надав суду заяву про розгляд кримінального провадження за їх відсутності.

При цьому судом з`ясовано, що усі сторони кримінального провадження, зокрема і обвинувачений ОСОБА_4 розуміють, що відповідно до ст.473 КПК України наслідком укладання та затвердження зазначеної угоди для прокурора, обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст.394 та 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст.474 КПК України.

Також судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст.476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку, та що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Відповідно до ч. 2ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає визнання вини, щире каяття. Обставини, визначені ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Мотиви призначення покарання

На переконання суду, наведені вище відомості у своїй сукупності свідчать про те, що встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини які пом`якшують та обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, а узгоджене сторонами покарання є таким, що відповідає критеріям необхідності та достатності для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Отже, суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає характеру, тяжкості вчиненого діяння і особі обвинуваченого, загальним і спеціальним засадам його призначення, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, та забезпечить досягнення мети призначення покарання.

Виходячи із викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості від 08 січня 2025 року, яка укладена між прокурором та обвинуваченим у цьому провадженні, і призначення обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженого сторонами покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд

Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема запобіжний захід відносно ОСОБА_4 судом не застосовувались і підстав для його застосування до набрання вироком законної сили - немає.

Витрати на залучення експерта, що підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави - у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Доля речових доказів повинна бути вирішена у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Цивільний позов в межах кримінального провадження не заявлений.

Керуючись ст. ст.100, 373, 374,375,376,381,382 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 08 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024053390000420 від 10.12.2024 року між Начальником Олександрівського відділу Краматорської обкружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_4 .

Визнати ОСОБА_4 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Речові докази:

-Мобільний телефон iPhone X MQAM2LL/A, IMEI: НОМЕР_10 , залишити потерпілому ОСОБА_24 ;

-Мобільний телефон iPhone SE, IMEI 1: НОМЕР_11 , MEID: НОМЕР_12 , залишити обвинуваченому ОСОБА_4 за належністю.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності, встановленої законом.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України, а саме:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.4, ч.6, ч.7 ст.474 КПК України, у тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором - виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно ч.4 ст.469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1