Рішення

від 12.02.2025 по справі 353/891/24

ТЛУМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 353/891/24

Провадження № 2/353/27/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,

з участю: секретаря судового засідання Мороз М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 ; на земельну частку (пай), розміром 42,09 ум.кад.га, що перебуває у колективній власності СС «Перемога» с. Гринівці Івано-Франківського району Івано-Франківської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Позивач бажає оформити спадкове майно на своє ім`я, однак нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та запропоновано звернутись до суду з позовом про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини або з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки він пропустив строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та не був зареєстрований на момент смерті спадкодавця за адресою померлої. У зв`язку з цим просив суд визнати за ним право власності на вищевказане спадкове майно, а також у мотивувальній частині рішення встановити факт його постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини та факт родинних відносин між ОСОБА_3 та його донькою ОСОБА_2 . Окрім цього, позивач подав до суду письмове клопотання, в якому просив суд витребувати у Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області та приватних нотаріусів Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М. та ОСОБА_4 у разі наявності копії спадкових справ заведених після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 09.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та роз`яснено право пред`явити зустрічний позов. Також вказаною ухвалою зобов`язано Тлумацьку державну нотаріальну контору Івано-Франківської області та приватних нотаріусів Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М. та Водославську Н.В. надати суду належним чином посвідчені копії спадкових справ, у разі їх відкриття, та витяги про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкових справ, зокрема щодо майна: ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє місце проживання яких було с. Гринівці Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

19.09.2024 року, 23.09.2024 року та 22.10.2024 року від Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області та приватних нотаріусів Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М. та ОСОБА_4 до суду надійшли письмові відповіді про відсутність заведених спадкових справ після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 11.11.2024 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду. Також вказаною ухвалою вирішено викликати для допиту в судовому засіданні свідків.

В судове засідання 12.02.2025 року позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Явдошак О.О. не з`явились, однак представник позивача подала до суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи завершувати без її участі та без участі її довірителя. В судовому засіданні 11.12.2024 року позов підтримали та просили його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав, однак подав до суду письмову заяву, в якій зазначив, що позов визнає, не заперечує проти його задоволення та просив розгляд справи провести у його відсутності.

Свідки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,які єжителями с.Гринівці Івано-Франківськогорайону Івано-Франківськоїобласті,в судовомузасіданні засвідчилитой факт,що ОСОБА_1 з серпня2019 року до часу відкриття спадщини 15.09.2019 року здійснював постійний догляд за ОСОБА_2 , оскільки вона хворіла, була лежачою, глухонімою та потребувала стороннього догляду. Також засвідчили той факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, допитавши свідків, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно виписки з погосподарської книги Гринівецької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області станом на 01.07.1990 року за ОСОБА_3 , який був головою двору, та ОСОБА_2 значилось господарство (колгоспний двір), розташованепо АДРЕСА_1 (а.с. 18). Згідно копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 01.03.2024 року житловий будинок, господарські будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , побудовані у 1972 році та не є самовільним будівництвом (а.с. 7-11).

Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року, при вирішенні питань щодо визнання права власності на житлові будинки у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності із іншими доказами.

У п. 6 Постанови ПленумуВерховного Судувід 22грудня 1995року №20 із змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Пунктом 3 вищевказаної Постанови визначено, що вирішуючи спори про право приватної власності на майно, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст. 13Закону України «Про власність»об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення, набуті з передбачених законом підстав.

Отже ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних долях (по 1/2 частині кожній) належало майно господарського двору, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Також на ім`я ОСОБА_3 23.02.2001 року було видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ІФ № 0072327, виданий на підставі рішення Тлумацької районної державної адміністрації № 296 від 08.06.1999 року, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 103, згідно якого йому належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності СС «Перемога», що в с. Гринівці Івано-Франківського (Тлумацького) району Івано-Франківської області, розміром 42,09 ум.кад.га (а.с. 12). Відповідно до довідки Гринівецького старостинського округу № 4 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 41 від 21.02.2024 року згідно схеми розташування земельних часток (паїв) в натурі вказана земельна частка (пай) розміром 42,09 ум.кад.га розташована в урочищі «2-е Тхорівське», загальною площею 0,8606 га, контур № 132а, бал бонітету цього контура 48,9 (а.с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 23). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 24). Ще за життя ОСОБА_2 посвідчила на ім`я ОСОБА_1 (позивач) заповіт, яким заповіла йому все своє майно та присадибну земельну ділянку в розмірі 0,85 га, що підтверджується копією заповіту від 29.01.2003 року (а.с. 22) та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 22.05.2023 року, з якої вбачається наявність чинного заповіту, зареєстрованого в реєстрі під реєстраційним № 6 (а.с. 27-30). Також з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 22.05.2023 року вбачається наявність чинного заповіту від 13.11.2006 року під реєстровим № 32, посвідченого від імені ОСОБА_2 , однак судом встановлено, що вказаний заповіт стосується зовсім іншої особи - заповідача, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить копія заповіту від 13.11.2006 року (а.с. 86) та відповідь Гринівецького старостинського округу № 4 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 4-48 від 28.11.2024 року (а.с. 87).

Відповідно до п.п. 1 ч. 1 ст.315ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Також відповідно до ч. 2 ст.315ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Так, згідно п. 2 постанови пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19) зазначено, що «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах».

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 442/1904/20 (провадження № 61-7816св21) зазначене, що «під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такоїособи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.Визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року в справі № 640/10329/16».

У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 760/5425/17 (провадження № 61-18392св19) вказано, що «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.01.2022 року по справі № 165/2486/19 (провадження № 61-1355св21).

З позовних вимог вбачається спір про право, а саме про визнання права власності на спадкове майно, яке належало спадкодавцям, а тому позивач звернувся також з взаємопов`язаною вимогою про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 та його донькою ОСОБА_2 та факту постійного проживання позивача разом з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, оскільки встановлення даних фактів має для нього юридичне значення та надає йому право на спадкування за заповітом.

Згідно копії архівної довідки Державного архіву Івано-Франківської області Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 29.03.2023 року ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Гринівці Тлумацького району Івано-Франківської області та її батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 31). Відповідно до довідки Гринівецького старостинського округу № 4 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 149 від 22.05.2023 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є однією й тією ж особою (а.с. 17). Також відповідно до довідки Гринівецького старостинського округу № 4 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 284 від 29.09.2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є однією й тією ж особою (а.с. 16). Згідно з виписками з погосподарських книг за період з 1950 року по 2021 рік Гринівецької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, в с. Гринівці Тлумацького району Івано-Франківської області значився наступний склад сім`ї: ОСОБА_10 (голова двору), ОСОБА_11 (дружина) та ОСОБА_2 (донька) (а.с. 19-21).

Крім цього, наведені факти засвідчили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні, які ствердили той факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає встановленим факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 .

Згідно ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 , для отримання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважались: факт вступу спадкоємця в управління або володіння спадковим майном чи подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

ОСОБА_2 прийняла спадщину в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , успадкувавши належну йому 1/2 частину домоволодіння та земельну частку (пай) в цілому, оскільки вона вступила в управління спадковим майном, до дня смерті проживала разом з ним по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Гринівецького старостинського округу № 4 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 42 від 21.02.2024 року (а.с. 14).

Відповідно до відповідей приватних нотаріусів Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М. № 650/01-16 від 23.09.2024 року (а.с. 48) та ОСОБА_4 № 808/01-16 від 19.09.2024 року (а.с. 47) та Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області № 574/01-16 від 22.10.2024 року (а.с. 59) спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.

В силу ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 року), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України (в редакції 2003 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

З метою прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 позивач звернувся до нотаріальної контори, однак отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що ним пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини, а також не підтверджено факт його спільного проживання, як спадкоємця, зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини. Також нотаріусом було роз`яснено про можливість звернутись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини або з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується відповіддю приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М. № 146/01-16 від 22.05.2023 року (а.с. 25).

Зазначені обставини перешкоджають позивачу належним чином оформити спадщину, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

З метою оформлення спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 в нотаріальному порядку позивачу необхідно було представити документи, які б підтверджували, що він постійно проживав однією сім`єю з спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). З довідки Гринівецького старостинського округу № 4 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 42 від 21.02.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 була зареєстрована по АДРЕСА_1 , хворіла, була одинокою, , особою з інвалідністю ІІ-ої групи та з серпня 2019 року разом з нею у її господарстві без реєстрації проживав ОСОБА_1 (позивач) (а.с. 14). Також про факт спільного проживання ОСОБА_1 (позивач) разом з ОСОБА_2 з серпня 2019 року по день смерті спадкодавця 15.09.2019 року в судовому засіданні ствердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.07.2018 року по справі № 404/2163/16-ц, з якої вбачається, що сама по собі відсутність реєстрації місця проживання особи за останнім місцем проживання спадкодавця не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені ч. 3 ст. 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає встановленим факт спільного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 на день відкриття спадщини, оскільки встановлення даного факту має для позивача юридичне значення та надасть йому можливість оформити спадщину у встановленому порядку.

Отже, ОСОБА_1 (позивач) вважається таким, що прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , оскільки він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до відповідей приватних нотаріусів Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М. № 650/01-16 від 23.09.2024 року (а.с. 48) та ОСОБА_4 № 808/01-16 від 19.09.2024 року (а.с. 47) та Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області № 573/01-16 від 22.10.2024 року (а.с. 58) спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась.

Отже на момент звернення до суду позивач правомірно претендує в цілому на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та на земельну частку (пай), в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка в свою чергу успадкувала на 1/2 частину цього ж домоволодіння на земельну частку (пай) в цілому, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 .

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України та ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах зі збереженням її цільового призначення.

Відповідно до положеньст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно з п. 5Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям»видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією.

Відповідно до пунктів 16, 17Перехідних положень Земельного кодексу Українигромадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай), є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Суд враховує, що відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17розділ X «Перехідні положення» ЗК України).

Стаття 126 ЗК України передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ч. 2ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Отже ОСОБА_1 (позивач), будучи належним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , має право на оформлення спадщини з переоформленням права власності на спадкове нерухоме майно на своє ім`я в нотаріальному порядку.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч. 1 ст. 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачкою в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.

У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За встановлених судом обставин, позов слід задовольнити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що сторонами по справі не заявлялось вимог про відшкодування судових витрат, клопотань про відшкодування витрат до закінчення судових дебатів до суду не надходило, суд не може вийти за межі заявлених вимог, а тому питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі ст.ст. 535, 548, 549, 553, 560, 561 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 316-319, 368, 391, 392, 1216-1222, 1268 ЦК України (в редакції 2003 року), ст.ст. 81, 126, 131 ЗК України, керуючись ст. ст. 13, 82, 141, 206, 247, 263-265, 268, 273, 315, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , жителем АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , жителем АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на земельну частку (пай) розміром 42,09 умовних кадастрових гектара, яка перебуває у колективній власності СС «Перемога», що в с. Гринівці Івано-Франківського району Івано-Франківської області, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ІФ № 0072327, виданого 23.02.2001 року на підставі рішення Тлумацької районної державної адміністрації від 08.06.1999 року № 296, зареєстрованого 10.07.2007 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 103, виданого на ім`я ОСОБА_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА